Рішення

від 21.07.2021 по справі 922/1869/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1869/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промисловий стандарт", м.Київ до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш", м.Харків про стягнення 599469,22 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Промисловий стандарт" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" про стягнення 599469,22 грн. за договором поставки №238-18/164-ВК від 25.06.18, з яких 519433,50 грн. основного боргу, 25971,67 грн. пені, 6384,37 грн. 1% річних, 47679,68 грн. інфляційних втрат. Позивач просив призначити справу до розгляду в порядку спрощеного провадження.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.05.2021 року відкрито провадження у справі №922/1869/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Сторони надали до суду наступні документи:

- клопотання позивача про зменшення позовних вимог (вх.№12986 від 03.06.21);

- клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій (вх.№14104 від 15.06.21).

Надані документи прийняті до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Дослідивши заяву позивача про зменшення позовних вимог та заяву про уточнення позову, яка є додатком до попередньої заяви, суд вважає за можливе прийняти їх до розгляду, виходячи з наступного.

Суд розцінює ці заяви як єдину заяву про зменшення розміру позовних вимог.

У заявах позивач просить суд стягнути з відповідача 583324,37 грн., з яких 519433,50 грн. боргу, 9826,37 грн. пені, 6384,37 грн.1% річних, 47679,68 грн. інфляційних.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.3 ст.252 ГПК України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений 1-м судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи те, що заява позивача про зменшення позовних вимог подана протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі та до відповідної заяви додані докази направлення її відповідачу, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для її прийняття.

Таким чином, суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та подальший розгляд справи здійснює з урахуванням даної заяви.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

25.06.2018 року між ДП "Завод "Електроважмаш" (як Замовником) та ТОВ "Промисловий стандарт" (як Постачальником) укладено Договір №238-18/164-ВК, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався поставити продукцію (засоби індивідуального захисту) у власність Замовника (Відповідача) партіями, а Замовник зобов`язався прийняти від Постачальника продукцію та оплатити її в порядку, передбаченому цим Договором (пункт 1.1 Договору).

Згідно з пунктом 1.2 Договору найменування, номенклатура, кількість та ціна за одиницю продукції, а також код і назва, відповідно до Національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник", затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23.12.2015 року №1749 зазначається у Специфікації №1 (Додаток №1), яка є невід`ємною частиною цього Договору.

Пунктом 1.3 Договору визначено, що замовлення повинно бути оформлено Замовником у формі листа на кожну окрему партію, який включає в себе найменування, кількість, ціну та термін поставки продукції.

У відповідності до пунктів 2.1, 2.2 Договору Постачальник здійснює поставку продукції Замовнику протягом 15 календарних днів з моменту письмового листа/замовлення Замовника, згідно з пунктом 1.3 цього Договору.

Передача продукції здійснюється на складі Замовника за адресою: м.Харків, пр. Московський, 299.

У відповідності до вимог Договору №238-18/164-ВК, Специфікації №1 та з урахуванням отриманих замовлень на поставку, ТОВ "Промисловий стандарт" поставлено та передано для потреб ДП "Завод "Електроважмаш" Товар загальною вартістю 863838,30 грн. з ПДВ. Відповідачем у 2019-2020 роках було здійснено оплату за поставлений товар згідно з платіжними дорученнями від 22.07.19 на суму 87300,00 грн., від 19.08.19 на суму 104632,80 грн., від 30.08.19 на суму 18904,32 грн., від 19.09.19 на суму 17982,36 грн., від 21.02.20 на суму 35452,74 грн., від 10.03.20 на суму 31966,74 грн., від 07.05.20 на суму 20355,84 грн., від 27.10.20 на суму 27810,00грн., на загальну суму 344404,80 грн.

ДП "Завод "Електроважмаш" за поставлену продукцію на суму 519433,50 грн. оплату здійснено не було. Заборгованість виникла за поставлену продукцію, що підтверджується первинними документами, зокрема:

1. На підставі видаткової накладної від 05.08.2019 за №1267 - Товар загальною вартістю 53820,00 грн. з ПДВ., що підтверджується відповідною Видатковою накладною № 1267, товарно-транспортною накладною від 19.08.2019 за № Р1269 та Довіреністю ДП "Завод "Електроважмаш" за №1177 від 31.07.2019 на отримання цінностей;

2. На підставі видаткової накладної від 05.09.2019 за №1431 - Товар загальною вартістю 66248,76 грн. з ПДВ., що підтверджується відповідною Видатковою накладною № 1431, товарно-транспортною накладною від 05.09.2019 за № 050919/1 та Довіреністю ДП "Завод "Електроважмаш" за № 1327 від 29.08.2019 на отримання цінностей;

3. На підставі видаткової накладної від 17.10.2019 за №1578 Товар загальною вартістю 47487,00 грн. з ПДВ., що підтверджується Видатковою накладною № 1578, товарно-транспортною накладною від 17.10.2019 за №171019/1 та Довіреністю ДП "Завод "Електроважмаш" за № 1599 від 10.10.2019 на отримання цінностей;

4. На підставі видаткової накладної від 04.11.2019 за №1726 Товар загальною вартістю 32520,00 грн. з ПДВ., що підтверджується Видатковою накладною №1726, товарно-транспортною накладною від 04.11.2019 за №041119/1 та Довіреністю ДП "Завод "Електроважмаш" за №1689 від 28.10.2019 на отримання цінностей;

5. На підставі видаткової накладної від 13.11.2019 за №1778 Товар загальною вартістю 19392,00 грн. з ПДВ., що підтверджується Видатковою накладною №1778, товарно-транспортною накладною від 13.11.2019 за №131119/1 та Довіреністю ДП "Завод "Електроважмаш" за №1787 від 11.11.2019 на отримання цінностей;

6. На підставі видаткової накладної від 26.11.2019 за №1847 Товар загальною вартістю 61479,00 грн. з ПДВ., що підтверджується відповідною Видатковою накладною №1847, товарно-транспортною накладною від 26.11.2019 за №261119/1 та Довіреністю ДП "Завод "Електроважмаш" за №1888 від 25.11.2019 на отримання цінностей

7. На підставі видаткової накладної від 20.02.2020 за №124 Товар загальною вартістю 9400,26 грн. з ПДВ., що підтверджується Видатковою накладною №124, товарно-транспортною накладною від 12.02.2020 за №200220/1 та Довіреністю ДП "Завод "Електроважмаш" за №111 від 19.02.2020 на отримання цінностей;

8. На підставі видаткової накладної від 06.03.2020 за №175 Товар загальною вартістю 32549,94 грн. з ПДВ., що підтверджується Видатковою накладною №175, товарно-транспортною накладною від 06.03.2020 за №060320/1 та Довіреністю ДП "Завод "Електроважмаш" за №154 від 04.03.2020 на отримання цінностей;

9. На підставі видаткової накладної від 20.03.2020 за №222 Товар загальною вартістю 176215,74 грн. з ПДВ., що підтверджується відповідною Видатковою накладною №222, товарно-транспортною накладною від 20.03.2020 за №200320/1 та Довіреністю ДП "Завод "Електроважмаш" за №231 від 18.03.2020 на отримання цінностей;

10. На підставі видаткової накладної від 27.03.2020 за №253 Товар загальною вартістю 20320,80 грн. з ПДВ., що підтверджується Видатковою накладною №253, товарно-транспортною накладною від 27.03.2020 за №270320/1 та Довіреністю ДП "Завод "Електроважмаш" за №231 від 18.03.2020 на отримання цінностей;

Вищезазначені накладні підписано відповідальними особами ДП "Завод "Електроважмаш" без зауважень до кількості та якості Товару.

Згідно з пунктом 4.1 Договору Замовник здійснює оплату продукції протягом 60 календарних днів з моменту поставки і приймання її за якістю і кількістю.

У відповідності до пункту 9.3 Договору датою отриманню продукції вважається дата підписання Замовником товарно-супровідної документації.

Однак, зобов`язання щодо оплати отриманих за Договором №238-18/164-ВК товарів ДП "Завод "Електроважмаш" не виконано. Таким чином, відповідачем не оплачено повну вартість отриманих за Договором товарів, поставлених за вищевказаними Видатковими накладними, при цьому строки оплати отриманого товару минули. Відповідно, на час звернення до суду заборгованість відповідача за Договором №238-18/164-ВК перед ТОВ "Промисловий стандарт" становить 519433,50грн., що стало підставою для звернення з позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст.265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується матеріалами справи, та було дотримано порядок виконання умов Договору поставки обладнання.

Відповідач здійснив оплату за отриманий товар лише частково.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов договору позивач свої зобов`язання по поставці товару виконав у повному обсязі згідно з умовами договору, повернень товару або претензій щодо кількості та якості товару від відповідача не надходило.

Відповідно до вимог ст.ст.610-612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приймаючи до уваги те, що відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у договорі та повністю не розрахувався за поставлений товар у визначений умовами договору строк, доказів протилежного суду не надав, суд дійшов висновку, що останній є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором на суму 519433,50 грн.

Щодо стягнення пені суд встановив наступне.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В ч.2 ст.343 ГК України зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до п.10.4 Договору за порушення строку оплати, передбачених цим Договором, Постачальник має право пред`явити Замовнику вимогу про сплату пені в розмірі 0,1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5 % від несплаченої суми.

За змістом ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що сторони погодили у спірних договорах пеню у розмірі, що не може перевищувати 5% від несплаченої суми.

Пеня позивачем нарахована за прострочення оплати за наступними накладними:

- №222 від 20.03.20 на суму 176215, 74 грн. за період 20.05.20 - 20.11.20;

- №253 від 27.03.20 на суму 20320,80 грн. за період 27.05.20- 27.11.20.

Позивачем нараховано всього пені у сумі 9826,82 грн., у зв`язку з обмеженнями у 5% від несплаченої суми.

Перевіривши відповідний розрахунок позивача, суд встановив, що сума пені складає 5% від суми заборгованості по зазначеним накладним у відповідності до п.10.4 Договору, та не перевищує подвійну облікову ставку НБУ, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 9826,82 грн. пені є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідач просить суд зменшити пеню на 50% до 4913,37 грн.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні принципи наведено у ст.233 ГК України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом наведених вище норм, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 922/3613/18, від 08.05.2018 у справі №924/709/17.

Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18).

При цьому слід враховувати, що правила ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Суд враховує правову позицію, викладену в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому, зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19).

Враховуючи необхідність дотримання балансу інтересів сторін, суд виходить з того, що відповідач тривалий час не сплачує борг, має неналежну платіжну дисципліну, пеня погоджена сторонами у договорі, та не є такою, що значно перевищує розмір збитків, відповідач не обґрунтував винятковості обставин, що перешкоджають сплаті боргу, оскільки заходи забезпечення позову, на які він посилається, зокрема арешти його рахунків, не були постійними, оскільки, скасовувалися судом, то суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання про зменшення пені.

Щодо нарахування 1% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторони у спірних договорах погодили 1% річних.

Позивачем нараховані 47679,68 грн. інфляційних та 6384,37 грн. 1% річних.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у Постанові від 24 вересня 2020 року по справі № 915/2095/19 зазначив, що в судовій практиці часто виникають проблеми із застосуванням механізму розрахунку інфляційних збитків у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу.

Виходячи із Постанови КГС, приписами статті 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - дефляція , то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

В Рекомендаціях Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997 року № 62-97р зазначено, що якщо прострочка виникла до 16 числа місяця, розрахунок здійснюється з урахуванням інфляції цього місяця, якщо прострочка виникла з 16 числа місяця, то розрахунок здійснюється без урахування цього місяця. Аналогічно нараховуються інфляційні в разі сплати боргу, до 16 числа - без врахування поточного місяця, після 16 числа - з урахуванням цього місяця.

Позивачем в розрахунку визначені дати початку прострочки щодо сплати заборгованості за кожною накладною окремо, та кінцевим періодом визначено 13.05.2021 року.

Суд, враховуючи вищевикладені рекомендації Верховного Суду, встановив, що початком нарахування інфляційних за кожною з накладних, є поточний місяць початку прострочки платежу - якщо прострочка виникла до 16 числа, та наступний місяць - якщо прострочка виникла з 16 числа.

Кінцевим періодом нарахування інфляційних при цьому є квітень 2021 року, оскільки позивачем визначений кінець нарахування - 13.05.21.

З урахуванням викладеного, перевіривши періоди нарахування та розрахунки інфляційних втрат за допомогою програми "Законодавство", суд дійшов висновку про їх часткову вірність, у зв`язку з чим задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення 46737,27 грн. інфляційних.

В частині стягнення 942,41 грн. інфляційних суд відмовляє через невірний розрахунок.

Перевіривши періоди нарахування та розрахунки 1% річних за допомогою програми "Законодавство", суд дійшов висновку про їх правомірність та арифметичну вірність, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 6384,37 грн. 1% річних підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Підсумовуючи вищевикладене, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог, які відповідачем не спростовані, але, у зв`язку з невірним розрахунком інфляційних, позов підлягає частковому задоволенню.

В частині стягнення 942,41 грн. інфляційних суд відмовляє.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір в розмірі 8735,73 грн. покладається на відповідача, з вини якого виник спір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням зменшення розміру позовних вимог, решта судового збору (14,14 грн.) покладається на позивача, у зв`язку з частковою відмовою в позові.

Керуючись ст.ст.73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-238, 240-241, 247, 252 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (адреса: 61089, м.Харків, просп.Московський, буд.299; код ЄДРПОУ 00213121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промисловий стандарт" (юридична адреса: 03113, м.Київ, пров.Артилерійський, б.5А, оф.11; фактична адреса: 61089, м.Харків, вул.Греківська,25; код ЄДРПОУ 38775646; р/р НОМЕР_1 , Банк ФІЛІЯ - ХОУ ВАТ "ОЩАДБАНК" ХАРКІВ, МФО 351823) 582381,96 грн., з яких: 519433,50 грн. основного боргу, 9826,37 грн. пені, 6384,37 грн. 1% річних, 46737,27грн. інфляційних, крім того, 8735,73 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "21" липня 2021 р.

Суддя К.В. Аріт