Рішення

від 20.07.2021 по справі 922/1844/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1844/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Комфорт", м.Київ до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш", м.Харків про стягнення 79 879,41грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Офіс Комфорт" (надалі - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (надалі - відповідач) про стягнення 79879,21грн., з яких: 69989,70грн. основного боргу, 3499,48грн. пені, 5191,26грн. інфляційних нарахувань, 1198,97грн. 3% річних.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати товару, поставленого за договором №238-18/924 від 11.06.2020.

Ухвалою від 21.05.2021 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Зокрема, частиною 5 статті 252 ГПК України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

У даному випадку клопотань про розгляд справи з повідомленням учасників справи до суду не надходило.

08 червня 2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому не погодився з визначеними позивачем сумами інфляційних нарахувань та 3% річних та навів власні контррозрахунки, а також заявив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) на 85%.

У строк встановлений судом в ухвалі від 21.05.2021 позивач не скористався правом на подання відповіді на відзив.

Згідно з частиною 2 статті 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (частина 1 статті 248 ГПК України).

Відповідно до частини 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

11 червня 2020 року між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як замовником, укладено Договір №238-18/924 (надалі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язувався передати замовнику у власність продукцію, а замовник зобов`язується прийняти продукцію та оплатити її в порядку, передбаченому цим Договором.

Найменування, номенклатура, кількість та ціна за одиницю продукції, а також код і назва, відповідно до Національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник", затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23.12.2015р. № 1749, зазначається у Специфікації №1 (Додаток № 1), яка є невід`ємною частиною нього Договору (пункт 1.2 Договору).

Загальна вартість цього Договору складає 69989,70грн. (пункт 3.1 Договору).

Згідно з пунктом 1.3 Договору замовлення на поставку продукції повинно бути оформлено замовником у формі листа на кожну окрему партію, який включає в себе найменування, кількість, ціну та термін поставки продукції.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що постачальник здійснює поставку продукції замовнику протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту направлення письмового листа або заявки замовника, згідно пункту 1.3 цього Договору.

Так, відповідач у своєму листі №2а-06-18/946 від 11.06.2020 просив поставити продукцію згідно зі специфікацією №1 на загальну суму 69989,70грн.

На виконання умов Договору позивач здійснив поставку продукції на загальну суму 69989,70грн., що підтверджується видатковими накладними №3-8665дсс від 03.08.2020, №3-8665kr1 від 04.08.2020, №3-8665/1 від 06.08.2020, №3-8665 від 14.08.2020.

Відповідно до пункту 4.1 Договору замовник здійснює оплату продукції протягом 60 календарних днів з моменту поставки і приймання її за якістю і кількістю.

Однак відповідач своє зобов`язання не виконав, отриманий за Договором товар не оплатив.

11 лютого 2021 року позивач направив відповідачу претензію №2021/0018 від 02.02.2021, в якій просив погасити заборгованість, проте відповідач залишив її без реагування.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 69989,70грн. основного боргу, 3499,48грн. пені, 5191,26грн. інфляційних нарахувань, 1198,97грн. 3% річних.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, згідно з частиною 1 статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивач поставив відповідачу товар за Договором на загальну суму 69989,70грн., який мав бути оплачений останнім протягом 60 календарних днів з моменту поставки і приймання її за якістю і кількістю.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду та в матеріалах справи відсутні докази оплати отриманого за Договором товару.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У зв`язку з цим, суд вважає позовні вимоги про стягнення 69989,70грн. основного боргу законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо інших заявлених до стягнення сум пені, інфляційних нарахувань та 3% річних суд зазначає наступне.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.4 Договору встановлено, що за порушення строку оплати, передбачених цим договором, постачальник має право пред`явити замовнику вимогу про сплату пені в розмірі 0,1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5 % від несплаченої суми.

На підставі вищевказаних норм законодавства та умов Договору позивач здійснив нарахування відповідачу пені, розмір якої станом на 30.04.2021 складає 3499,48грн.

Перевіривши розрахунок суми пені, суд визнав його таким, що відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Разом із тим, відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 85%.

При цьому, відповідач посилається на те, що він є виробником комплектного електрообладнання залізничного та міського електротранспорту, а саме електродвигунів та тепловозних генераторів, питома вага понад 70% в загальній структурі запланованого виробництва країни. Відповідач виконує замовлення на відповідних ринках різних країн світу. На сьогоднішній момент, підприємство з об`єктивних причин не може самостійно здійснити швидке переорієнтування існуючого запланованого обсягу тягового виробництва на нових замовників. Відповідач не отримує ані бюджетного фінансування, ані будь-яких дотаційних чи преференцій. У зв`язку із тяжкої економічною ситуацією, яка склалася не тільки у галузі важкого машинобудування, але й у всій державі, підприємством було запроваджено низку операційних заходів, основною метою яких є збереження робочих місць, додержання соціальних гарантій працівників та своєчасного наповнення бюджету держави. Крім того, у 2020 року на рахунки відповідача вже декілька разів були накладені арешти, що сприяло зростанню заборгованості підприємства перед кредиторами, виникненню заборгованості по заробітній платі та по сплаті соціальних внесків до Державного бюджету. Так, постановою про накладення арешту на кошти боржника у ВП№62702488 від 03 08 2020 господарська діяльність підприємства була заблокована до 07.09.2020, до винесення постанови у цьому ж виконавчому провадженні щодо повернення виконавчого документа стягувачу та зняття арешту з рахунків. Крім того, 30.11.2020 постановою у ВП№63763980 також було накладено арешт на всі рахунки боржника, який діяв до 10.12.2020. Таким чином, господарська діяльність підприємства у визначені періоди була практично повністю паралізована. У сукупності, періодичне блокування господарської діяльності підприємства, шляхом накладання арештів на всі рахунки відповідача та кризовий стан в галузі машинобудування, сприяло виникненню ситуації коли держане підприємство змушено здійснювати часткові виплати не тільки контрагентам, але і працівникам стосовно виплати заробітної плати, платежів до бюджету та комунальних платежів, що підтверджується довідкою №261-22/191 від 25.02.2021. Також, підприємство відповідача внесено до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2017-2020 роках. Таким чином, накладення стягнення надмірних сум штрафних санкцій, значно зменшує вартість підприємства, що в результаті приватизації завдасть збитків Державі в наслідок недоотримання реальної вартості підприємства. В даному випадку, кожного разу коли стягуються надмірні штрафні санкції, це впливає на ділову репутацію боржника, що зумовить погіршення економічного стану боржника під час проведення процедури приватизації державного майна і призведе до економічних наслідків у вигляді упущеної вигоди для Держави України. Враховуючи, що доказів, які б підтверджували ймовірність завдання чи наявність реальних збитків у позивача через неналежне виконання договірних зобов`язань матеріали справи не містять, а також той факт, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Додатково відповідач зазначив, що стягнення на користь позивача 1% річних та інфляційних втрат певною мірою компенсує знецінення несплачених відповідачем коштів, що при зменшенні розміру пені позивач не зазнає значних негативних наслідків для свого фінансового стану.

Розглядаючи вказане клопотання відповідача суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятком, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами. Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка наявним доказам, якими заявник обґрунтовує свої заперечення.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, враховуючи вищенаведене, зважаючи на обґрунтованість наведених у клопотанні про зменшення розміру пені обставин, а також приймаючи до уваги неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах, суд доходить висновку щодо необхідності зменшення розміру заявлених штрафних санкцій у вигляді пені, що підлягає до стягнення з відповідача, на 50% від заявленої позивачем суми пені.

Таке зменшення розміру пені суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Аналогічна правова позиція суду знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду України від 04.11.2015 у справі № 6-1120цс15, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 703/1181/16-ц, від 20.03.2019 у справі №761/26293/16-ц, постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №916/2283/18, від 12.06.2019 у справі №904/4085/18.

Отже, з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 1749,74грн. (3499,48грн. х 50%).

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 5191,26грн. інфляційних нарахувань та 1198,97грн. 3% річних зазначає наступне.

Суд вважає частково помилковим визначення позивачем періодів прострочення, оскільки ним не враховано, що якщо останній день строку для оплати товару припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то в силу частини п`ятої статті 254 ЦК України, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.

Таким чином, отриманий відповідачем товар мав бути сплачений:

- за накладною №3-8665дсс від 03.08.2020 у строк не пізніше 02.10.2020. Отже періодом для нарахування є 03.10.2020-30.04.2021;

- за накладною №3-8665kr1 від 04.08.2020 у строк не пізніше 05.10.2020, оскільки останній день (03.10.2020) припав на вихідний день (субота). Отже періодом для нарахування є 06.10.2020-30.04.2021;

- за накладною №3-8665/1 від 06.08.2020 у строк не пізніше 05.10.2020. Отже періодом для нарахування є 06.10.2020-30.04.2021;

- за накладною №3-8665 від 14.08.2020 у строк не пізніше 13.10.2021. Отже періодом для нарахування є 14.10.2020-30.04.2021.

Також, позивачем не враховано, що частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У даному випадку сторони в пункті 9.5 Договору сторони узгодили, що за порушення строку оплати продукції, передбачених цим договором, постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних витрат.

У зв`язку з цим, за розрахунком суду, до стягнення підлягає сума саме 1% річних у загальному розмірі 395,34грн. за період 03.10.2020-30.04.2021.

Інфляційні ж нарахування обчислені позивачем вірно, а тому суд задовольняє їх у розмірі 5191,26грн. за період жовтень 2020 року - березень 2021 року.

При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на неправомірне нарахування позивачем індексу інфляції за жовтень 2020 року. Так, у вказаному місяці прострочення тривало більше 15 днів, а тому позивач обґрунтовано здійснив нарахування інфляційних втрат за жовтень 2020 року (лист Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим, частиною 9 статті 129 ГПК України встановлено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

У даному випадку спір у справі в частині вимог про стягнення пені виник внаслідок неправильних дій відповідача через допущене ним прострочення строків оплати, а тому судовий збір, який підлягав сплаті за дану позовну вимогу, слід покласти на відповідача у повному обсязі.

Керуючись статтями 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (61089, м.Харків, пр.Московський, буд.299, код 00213121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Комфорт" (01135, м.Київ, вул.Жилянська, буд.148, код 43160066) 69989,70грн. основного боргу, 1749,74грн. пені, 395,34грн. 1% річних, 5191,26грн. інфляційних нарахувань, 2247,16грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "20" липня 2021 р.

Суддя М.В. Калантай