Рішення

від 24.07.2007 по справі 48/55-34/196

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

48/55-34/196

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

№ 48/55-34/196                                                                                                         24.07.07 р.

За позовомТовариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «ГЕО'С»

до1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут маркетингових технологій»2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр дистриб'юції преси»

простягнення 20 042,50 грн.

СуддяСташків Р.Б.

секретар судового засіданняПоліщук О.В.

Представники:

від позивача –Небилиця Г.М. (довіреність у справі);

від відповідача –1) не з'явився;2) не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «ГЕО'С»(далі-Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут маркетингових технологій»(далі-Відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр дистриб'юції преси»(далі-Відповідач-2) 13869,10 грн. основного боргу, 2062,10 грн. збитків від інфляції, 377,60 грн. 3% річних та 3733,78 грн. пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2006 позов було частково задоволено та стягнуто з Відповідача-2 13869,10 грн. основного боргу, 2062,10 грн. збитків від інфляції, 377,60 грн. 3% річних та 494,04 грн. пені, а також судові витрати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2006 рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2006 у справі № 48/55 скасовано повністю. Прийнято нове рішення, яким  у позові відмовлено повністю по кожній із  заявлених  вимог .

Постановою Вищого господарського суду України від 21.11.2006  рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2006 та постанову Київського                        апеляційного господарського суду від 20.06.2006 скасовано. Справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

27.11.2006 згідно резолюції Голови Господарського суду м Києва справу №47/87 передано судді Сташківу Р.Б.

Ухвалою від 29.11.2006 прийнято справу до свого провадження та присвоєно їй номер «48/55-34/196».

Позивач підтримав в судовому засіданні 16.01.2007, подану до канцелярії суду заяву від 15.01.2007 про збільшення позовних вимог, у якій просить суд стягнути з Відповідача-2 27952,24 грн., в тому числі 13 869,10 грн. основного боргу, 3 718,96 грн. збитків від інфляції, 976,63 грн. 3% річних та 9 387,55 грн. пені.

Відповідач-2 позов не визнав, письмових заперечень проти позову не подав.

Відповідач-1 письмових заперечень проти позову не подав, у судове засідання  не з'явились.

Будь-яких клопотань щодо відкладення розгляду справи з повідомленням причин своєї неявки від відповідачів  не надходило.

Ухвала про відкриття провадження в справі та призначення її до судового розгляду, а також повістки направлялися відповідачам за всіма наявними в матеріалах справи адресами, у т.ч. зазначеними в їх реєстраційних документах.

За таких обставин, відповідно до частини шостої статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Ухвалами від 25.12.2006, 16.01.2007, 26.01.2007, 07.02.2007, 27.02.2007 розгляд справи відкладався, зокрема, до 16.01.2007, 26.01.2007, 07.02.2007, 27.02.2007.

Ухвалою від 02.04.2007 розгляд справи було відкладено до 23.04.2007.

У зв'язку із хворобою судді Сташківа Р.Б. судове засідання призначене на 23.04.2007 не відбулось.

Ухвалою від 14.06.2007 вказане судове засідання було призначено на 03.07.2007.

У судовому засіданні 03.07.2007, 12.07.2007, 19.07.2007 оголошувались перерви до 12.07.2007, 19.07.2007 та 24.07.2006.

Розглянувши подані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно й, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи й вирішення спору по суті, суд, –

ВСТАНОВИВ:

25.06.2004 між Позивачем та Відповідачем-1 укладено договір купівлі-продажу № 48 (надалі –Договір № 48).

Відповідно до пункту 1.1. Договору №48 Позивач, зобов'язується  поставити та передати у власність (повне господарське відання) Відповідача-1 товар, а Відповідач-1 зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору.

Пунктом 1.2  Договору №  48 та специфікацією до договору №48 від 25.06.2004 встановлено найменування та ціну товару.

Пунктом 5.1 Договору № 48 передбачено порядок розрахунків за поставлений товар, відповідно до якого розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється протягом 14 днів з моменту постачання партії товару, у сумі за кількість фактично реалізованого Відповідачем - 1 товару.

Позивач поставив Відповідачу - 1 товар на загальну суму 14 430 грн.,  відповідно до видаткових накладних: № РН-0000115 від 25.06.2004 на загальну суму 4 620 грн., № РН-0000161 від 30.07.2004 на загальну суму 852 грн., № РН-0000199 від 27.08.2004 на загальну суму 2 280 грн., № РН-0000200 від 27.08.2004 на загальну суму 1 206 грн., № РН-0000237 від 28.09.2004 на загальну суму 918 грн., № РН-0000245 від 05.10.2004 на загальну суму 1 272 грн., № РН-0000284 від 21.10.2004 на загальну суму 1 224 грн., № РН-0000285 від 21.10.2004 на загальну суму 1 170 грн., № РН-0000338 від 24.11.2004 на загальну суму 888 грн.

01.01.2005 між Позивачем та Відповідачем - 1 укладено Договір № 74 на поставку товару (надалі –Договір № 74).

Відповідно до пункту 1.1 Договору № 74 Позивач зобов'язується  виготовляти  та  систематично постачати Відповідачу -1 певний товар, а Відповідач - 1 зобов'язується приймати цей товар для подальшої реалізації та своєчасно перераховувати грошові   суми від його реалізації на розрахунковий рахунок Позивача на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 Договору № 74 встановлено, що предметом постачання є картографічна продукція виробництва Позивача.

Відповідно до п. 2.1 Договору № 74 товар постачається окремими партіями, кількість, ціна, сума поставленого товару вказано у накладних до кожної партії товару, які додаються до цього договору, та являються невід'ємною його частиною.

Згідно з п. 6.1. Договору № 74  розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку протягом 30 днів із моменту постачання партії товару, у сумі за кількість фактично реалізованого покупцем товару.

Позивач поставив Відповідачу - 1 товар на загальну суму 7 109  грн. відповідно до видаткових  накладних: № РН-0000003 від 11.01.2005 на загальну суму 867 грн., № РН-0000004 від 11.01.2005 на загальну суму 612 грн., № РН-0000045 від 15.02.2005 на загальну суму 612 грн., № РН-0000052 від 24.02.2005 на загальну суму 918 грн., № РН-0000053 від 24.02.2005 на загальну суму 1 698 грн., № РН-0000084 від 28.03.2005 на загальну суму 966 грн., № РН-0000085 від 28.03.2005 на загальну суму 816 грн., № РН-0000110 від 12.04.2005 на загальну суму 620 грн.

Листом від 29.04.2005 за № 25 Відповідач - 1 звернувся до Позивача із пропозицією щодо укладення договору про заміну сторони в зобов'язанні з метою забезпечення взаємних прав, виконання обов'язків та продовження співпраці.

10.05.2005 Позивач направив Відповідачу –1 претензію № 14 із вимогою сплатити заборгованість за Договором № 74 у розмірі 7 109 грн. та претензію № 15 із вимогою сплатити заборгованість за Договором № 48 у розмірі 7 260,10 грн.

Вищезазначені претензії були залишені Відповідачем –1 без відповіді.

23.05.2005 між Позивачем, Відповідачем № 1 та Відповідачем № 2 було укладено договір № 23 про заміну сторони в зобов'язанні (далі –Договір № 23).

Відповідно до пункту 1.1 Договору № 23 Відповідач –1 за згодою Позивача передає Відповідачу –2 усі свої права та обов'язки за Договорами № 48 та № 74 (далі –Основний договір).

З набрання чинності цим договором до Відповідача –2 переходить весь обсяг прав та обов'язків по відношенню до Позивача за Основним договором (пункт 1.3 Договору № 23).

З набрання чинності цим договором сторонами Основного договору є Позивач та Відповідач –2 (пункт 1.4 Договору № 23).

Відповідно до пункту 2.1 Договору № 23, цей договір вступає в силу з 23.05.2005 та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

15.07.2005 Позивач направив Відповідачу –2 претензію № 21 із вимогою сплатити заборгованість за Договорами № 48 та № 74 у розмірі 13 869,10 грн.

Вищезазначена претензія була залишена Відповідачем –2 без відповіді.

Таким чином, станом на день розгляду справи основна заборгованість Відповідача-2 перед Позивачем становить 13 869,10 грн.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною першою статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладання договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частиною першою статті 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 ЦК України).

Таким чином, Договори № 48 та № 74 відповідають вимогам вищезазначених норм ЦК України, і є договорами поставки товару.

Статтею 520 ЦК України встановлено, що боржник у зобов'язанні  може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу (стаття 521 ЦК України).

Таким чином, Договір № 23 відповідає вимогам вищезазначених норм ЦК України.

Згідно із абзацом одинадцятим статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та стверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (частина перша пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у  бухгалтерському  обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі-Положення).

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів (частина друга пункту 2.1 Положення).

Таким чином, видаткова накладна є первинним документом.

За таких обставин, вищезазначені видаткові накладні можуть вважатися належними доказами виконання Позивачем перед Відповідачем-1 своїх зобов'язань за Договорами № 48 та № 74, оскільки Позивач дійсно здійснив поставку товару Відповідачу-1 саме на виконання Договорів № 48 та № 74, а не на підставі будь-яких інших угод.

Вищезазначений факт підтверджується листом Відповідача-1 від 29.04.2005 за № 25,  довідкою незалежної аудиторської фірми ТОВ «Фірма «АЛЬВІС-АУДИТ»від 11.07.2007 та поясненнями Позивача від 19.01.2007 № 85 в яких зазначено, що Позивач мав відносини з Відповідачем-1 тільки в межах укладених між ними Договорів № 48 та № 74.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що  факт поставки Позивачем товару Відповідачу-1 за договорами № 48 та № 74 Відповідачем-1 не спростовано.

Таким чином, є всі підстави стверджувати про невиконання Відповідачем-1 своїх зобов'язань щодо оплати товару за Договорами № 48 та № 74, а отже, є підстави констатувати наявність заборгованості Відповідача-1 перед Позивачем, і як наслідок цього –заборгованості Відповідача-2 перед Позивачем за Договором № 23.

На підтвердження заявленої суми боргу Позивач надає банківські виписки від 26.07.2004, 17.08.2004, 19.08.2004, 30.09.2004, 08.10.2004, 12.10.2004, 25.10.2004, 09.11.2004, 19.11.2004, 17.02.2005, 23.02.2005, 09.03.2005, 22.06.2005 та 25.06.2005, вказуючи, що за вищезазначеними Договорами була проведена часткова оплата у розмірі 7 669,90 грн., і основна сума боргу складає 13 869,10 грн.

Вищезазначений факт підтверджується довідкою незалежної аудиторської фірми ТОВ «Фірма «АЛЬВІС-АУДИТ»від 11.07.2007 та Актом звірки розрахунків станом на 07.11.2005. Цей Акт скріплений печатками Позивача та Відповідача-2 та не спростований Відповідачем-2.

Суд вважає, що Акт звірки розрахунків станом на 07.11.2005 укладався з метою узгодження сторонами розрахунків по певним цивільно-правовим угодам, а тому зазначений Акт звірки є належним підтвердженням відповідно до статті 34 ГПК України суми заборгованості Відповідача-2 за Основним договором і Договором № 23.

Суд не бере до уваги твердження Відповідача-2, про те, що не можливо встановити факт поставки товару за Договорами № 48 та 74, оскільки генеральні довіреності від 25.06.2004 та від 01.01.2005, які є додатками №1 до цих Договорів оформлені з порушення вимог чинного законодавства України, з наступних підстав.

Дійсно вищевказані довіреності оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України, одна вони не є єдиними доказами, які можуть спростувати факт поставки товару за договорами № 48 та 74.

Таким чином, оцінивши в сукупності всі докази  відповідно до статті 43 ГПК України, суд вважає, що матеріали справи містять більш вагомі докази, які підтверджують факт поставки товару за договорами № 48 та 74, зокрема,  вищезазначені видаткові накладні, лист Відповідача-1 від 29.04.2005 за № 25 та  довідку незалежної аудиторської фірми ТОВ «Фірма «АЛЬВІС-АУДИТ»від  11.07.2007.

Твердження Відповідача-2 про те, що існують інші договори на підставі яких Позивач мав взаємовідносини з Відповідачем-1 та Відповідачем-2 крім Договорів № 48, № 74 та № 23 є безпідставними та не приймаються судом, оскільки вищезазначене спростовується поясненнями Позивача від 19.01.2007 № 85 та довідкою незалежної аудиторської фірми ТОВ «Фірма «АЛЬВІС-АУДИТ»від 11.07.2007, а Відповідач-2 не надав суду конкретних доказів на підтримку свого твердження, не зважаючи на неодноразову вимогу суду щодо надання таких доказів.

Крім того, суд неодноразово витребував у Відповідача-1 та Відповідача-2 докази фактичної реалізації товару отриманого за Договорами № 48 № 74 та № 23, однак обидва відповідачі не надали суду витребуваних у них доказів.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пеня не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України та визначається згідно уточненого розрахунку, який прикладений до матеріалів справи.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач нараховує пеню за рік у сумі 9 387,55 грн. Однак, враховуючи вимоги статті 232 ГК України суд визнав нарахування пені обґрунтованим у розмірі 494,04 грн., відповідно до прикладеного розрахунку, який міститься у матеріалах справи.

Стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції  за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нараховує інфляційні витрати в розмірі 3 718,96 грн. та три відсотки річних у розмірі 976,63 грн. Суд визнав нарахування обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з пунктом 4 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження в справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Таким чином, враховуючи те, що Позивач своєю заявою від 15.01.2007 зняв свої претензії до відповідача-1, суд дійшов висновку щодо припинення провадження в справі відносно Відповідача-1.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача-2 27952,24 грн., в тому числі 13 869,10 грн. основного боргу, 3 718,96 грн. збитків від інфляції, 976,63 грн. 3% річних та 9 387,55 грн. пені, підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статей 44 та 49 ГПК України понесені Позивачем судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема, витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, сплати державного мита підлягають відшкодуванню за рахунок Відповідача 2 в межах задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями статями 513,520,549,625,655,656,712 ЦК України, статтею 232 ГК України, статтями 22,32,33,43,44,49,80,81-1,82,83,84,85 ГПК України, суд –  

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут маркетингових технологій»

Позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр дистриб'юції преси»задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр дистриб'юції преси» (м. Київ, вул. Боричів Тік, 35, р/р № 26007303876401 у Лівобережній філії  АКБ «ТАС-Комерцбанк», МФО 300971, код 33404782) на користь Товариства з обмеженою  відповідальністю «Науково-виробнича фірма «ГЕО'С»(м. Київ, вул. Верхня,3, р/р № 2600900490202 в АКБ «Правекс-банк»у місті Києві, МФО 321983, код 31862281) основний борг у сумі 13 869 (тринадцять тисяч вісімсот шістдесят дев'ять) грн. 10 коп., пеню у сумі 494 (чотириста дев'яносто чотири) грн. 04 коп., інфляційні витрати у розмірі  3 718 (три тисячі сімсот вісімнадцять) грн. 96 коп., три відсотки річних у сумі 976 (дев'ять сот  сімдесят шість) грн. 63 коп., витрати по сплаті держмита у сумі 190 (сто дев'яносто) грн. 65 коп. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу в сумі 80 (вісімдесят) грн. 45 коп.

У решті позову відмовити.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку із дня його прийняття.

СуддяСташків Р.Б.