Ухвала

від 20.07.2021 по справі 1-87/11

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

іменем України

20 липня 2021 року

м. Київ

справа № 1-87/11

провадження № 51-3816 км 20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_6 , на вирок Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 25 травня 2012 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 25 травня 2012року

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, котрий народився у с. Цир Любешівського району Волинської області, проживає на АДРЕСА_1 , раніше судимого 2серпня 2010 року за ч.1 ст. 186 Кримінального кодексу України (даліКК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, звільнений відвідбування покарання звипробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки,

засуджено до покарання у виді позбавлення волі:

за ч.2 ст. 296 КК на строк 3 роки;

за ч.2 ст. 28, ч.1 ст.122 КК на строк 2 роки.

На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Відповідно до ст. 71 КК за сукупністю вироків до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Любешівського районного суду Волинської області від 2 серпня 2010 року й остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Вирішено питання про речові докази та судові витрати.

Згідно з вироком ОСОБА_6 засуджено за те, що він, діючи за попередньою змовою знеповнолітніми ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , яких 6жовтня 2011 року засуджено за ч.2 ст.28, ч.1 ст. 122, ч.2 ст. 296 КК і звільнено відвідбування призначеного покарання на підставі п.«а» ст.1 Закону України «Проамністію у 2011 році», вчинив злочини за таких обставин.

21 січня 2011 року приблизно о 23:00 ОСОБА_6 , перебуваючи в лісовому масиві урочища «Підкомів`є» поблизу с. Цир Любешівського району Волинської області, запопередньою змовою з неповнолітніми ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , виявляючи зневажливе ставлення до громадського порядку, існуючих всуспільстві загальновизнаних правил поведінки, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи елементарні правила поведінки, моральності, добропристойності, використовуючи нікчемний привід, напали на ОСОБА_10 , ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , нанесли їм численні удари руками, ногами, дерев`яними палицями, умисно заподіявши ОСОБА_12 і ОСОБА_11 середньої тяжкості тілесні ушкодження, а ОСОБА_10 легкі тілесні ушкодження.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року вирок Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 25 травня 2012 року щодо ОСОБА_6 залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили істотні порушення кримінально-процесуального закону, якіперешкодили постановити законні та обґрунтовані судові рішення, та неправильно застосували кримінальний закон при кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч. 2 ст.296 КК. Обґрунтовуючи вказане, захисник зазначив про порушення права ОСОБА_6 назахист через неефективну правову допомогу, яка надавалась останньому адвокатом ОСОБА_13 . Також посилається на те, що дії ОСОБА_6 за ч.2 ст. 296 КК кваліфіковано неправильно, оскільки причиною конфлікту з потерпілими були неприязні стосунки, які виникли раніше, одночасно громадський порядок не був об`єктом посягання. Зазначає, що апеляційний суд не перевірив аналогічні доводи, викладені в апеляції, та безпідставно розглянув справу за відсутності ОСОБА_6 . Просить скасувати судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 підтримав свою касаційну скаргу та просив її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_4 просив відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, думки захисника та прокурора, перевіривши матеріали справи таобговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до вимог ст.395 Кримінально-процесуального кодексу України (даліКПК 1960 року) касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у тій частині, в якій вони були оскаржені.

У касаційній скарзі не заперечується, що ОСОБА_6 вчинив злочинні дії щодо ОСОБА_12 , ОСОБА_11 і ОСОБА_10 за попередньою змовою з неповнолітніми ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Також не оспорюється висновок суду про доведеність винуватості щодо ОСОБА_6 вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.1 ст.122 КК, і правильність кваліфікації його дій за цією нормою кримінального закону.

Одночасно не знайшли свого підтвердження доводи захисника про те, що при кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч.2 ст. 296 КК судом не було враховано ту обставину, що причиною конфлікту з потерпілими були неприязні стосунки, які виникли раніше, а тому не було злочинного посягання на громадський порядок.

Так, суб`єктивна сторона хуліганства характеризується умисною виною і мотивом явноїнеповаги до суспільства. Неповага до суспільства це прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Вказана неповага має бути явною. Це означає, що неповага до суспільства є очевидною, безсумнівною як для хулігана, так і для очевидців його дій.

Хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об`єкти.

Оцінювати порушення громадського порядку як грубе слід з урахуванням кількості його учасників, території, на якій мало місце порушення, кількості потерпілих, тривалості порушення тощо.

Одночасно дії, що супроводжувалися заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо знайомих (членів сім`ї, родичів, сусідів та інше), і були викликані особистим неприязним ставленням, певними діями потерпілих тощо, кваліфікують як хуліганство лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Тому наявність особистих неприязних стосунків між особами само по собі ще не свідчить про відсутність хуліганського мотиву в діях обвинуваченої особи, адже для визначення мотиву злочинних дій потрібно враховувати їх характер та спосіб вчинення, причини, що спонукали особу вчинити певні дії, поведінку обвинуваченого та потерпілих до і під час події.

З матеріалів справи вбачається, що потерпілі ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 послідовно і незмінно зазначали про те, щовони в темну пору доби відпочивали в лісовому масиві урочища «Підкомів`є», до них ізпалицями в руках підійшли ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , які одразу пред`явили претензії з приводу непорозумінь із ОСОБА_7 і не з`ясувавши їх мотивів, одразу безпричинно почали наносити удари дерев`яними палицями. При проведенні відтворення обстановки та обставин події потерпілі кожен окремо деталізували обставини їх побиття.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_6 також підтвердив, що причиною конфлікту зпотерпілими стало зауваження останніх з приводу неправомірної поведінки ОСОБА_7 , який нібито вечорами стукав по вікнах ОСОБА_10 (т. 4 а.с.270), тобто малозначний привід, а не неприязні стосунки, як про це зазначено в касаційній скарзі.

При цьому в ході досудового слідства, будучи допитаним як підозрюваний, ОСОБА_6 неодноразово стверджував, що він не мав неприязних стосунків із ОСОБА_11 і ОСОБА_10 , а з ОСОБА_12 мав певні незначні конфлікти (т.1 а.с.111, 177).

За таких обставин, суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 296 КК, атвердження захисника про зворотнє безпідставні.

Також не знайшли свого підтвердження доводи захисника ОСОБА_5 пропорушення права ОСОБА_6 на захист через неефективну правову допомогу, яка надавалась останньому адвокатом ОСОБА_13 .

Так, ефективність захисту не є тотожним досягненню за результатами судового розгляду бажаного для підсудного (засудженого) результату, а полягає в наданні йому належних та достатніх можливостей з використанням власних процесуальних прав такваліфікованої юридичної допомоги, захищатися від обвинувачення в передбачений законом спосіб.

При цьому, на думку ОСОБА_5 , неефективність правової допомоги полягала убездіяльності адвоката ОСОБА_13 по захисту ОСОБА_6 ; її згоді з думкою прокурора про можливість розгляду справи у порядку ч. 2 ст. 262 КПК 1960 року завідсутності підсудного, якого не викликали в судове засідання 17,25травня 2012рокуі щодо якого була лише довідка про перетин державного кордону; відсутності захисника при дослідженні фактичних обставин у справі; висловлювання у судових дебатах позиції, відмінної від позиції підзахисного.

Проте, ці всі твердження захисника ОСОБА_5 спростовуються матеріалами справи.

Так, ця кримінальна справа розглядалась в порядку, передбаченому КПК 1960 року, оскільки надійшла до суду від прокурора з обвинувальним висновком до набрання чинності Кримінальним процесуальним кодексом України.

Адвокат ОСОБА_13 була допущена до участі у справі як захисник ОСОБА_6 14березня 2011 року (т. 1 а.с. 109).

З цього часу захисник приймала участь у всіх слідчих діях, які проводилися з ОСОБА_6 .

При ознайомленні з матеріалами справи захисник в межах позиції підзахисного заявила клопотання про закриття кримінальної справи у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_6 складу злочинів (т.3 а. с. 164).

З протоколу судового засідання, зауваження на який учасниками процесу неподавались, вбачається, що підсудний ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_13 , яка активно відстоювала позицію підзахисного, були присутні в усіх засіданнях, у тому числі й тих, під час яких допитувалися підсудні, зокрема і ОСОБА_6 , потерпілі та свідки, оглядалися і оголошувалися документи (т. 4 а.с.269-280).

Однак, закінчивши судове слідство та перейшовши до судових дебатів, суд встановив, що ОСОБА_6 ухиляється від суду, за місцем проживання відсутній, а його місцезнаходження невідоме.

У зв`язку з цим постановою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 6 жовтня 2011 року ОСОБА_6 був оголошений в розшук, провадження щодо нього зупинене, тоді як розгляд справи щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 продовжено і щодо них цього ж дня постановлено обвинувальний вирок (т. 3 а.с.281-284).

23 квітня 2012 року до місцевого суду надійшла інформація про те, що ОСОБА_6 , який ухилявся від суду, 28 вересня 2011 року виїхав за межі України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 262 КПК 1960 року розгляд справи при відсутності підсудного допускається коли підсудний перебуває за межами України і ухиляється від явки до суду.

З огляду на це та керуючись указаною вище нормою, суд постановив рішення відновити провадження у справі та продовжити судовий розгляд за відсутності ОСОБА_6 .

При проведенні судових дебатів адвокат ОСОБА_13 висловила позицію про недоведеність винуватості ОСОБА_6 і необхідності його виправдання (т. 3 а.с.329-330). Тобто захисник належно захищала інтереси ОСОБА_6 , які полягали в тому, щоб були повно, всебічно та об`єктивно дослідженні всі сприятливі для підсудного обставини і йому була забезпечена можливість заперечувати проти обвинувачення, надати доводи і докази невинуватості.

Та обставина, що адвокат ОСОБА_13 погодилася з можливістю розгляду справи завідсутності підсудного, не свідчить про порушення захисником законного інтересу ОСОБА_6 у кримінальній справі, так як судове слідство було закінчено, суд перейшов до судових дебатів і при цьому було встановлено, що цей підсудний перебуває за межами України і ухиляється від явки до суду у зв`язку з чим бувоголошений у розшук.

Така поведінка захисника не є порушенням права ОСОБА_6 на ефективну правову допомогу та не суперечить вимогам ст. 262 КПК 1960 року.

Участь захисника ОСОБА_13 у справі відповідала її процесуальній функції таконкретній правовій цілі до досягнення якої вона прагнула зурахуванням позиції ОСОБА_6 .

За таких обставин, право ОСОБА_6 на захист порушено не було.

Також і місцевий суд не допустив порушення вимог кримінально-процесуального закону тим, що не викликав ОСОБА_6 у судові засідання, які відбулися 17,25травня 2012 року, так як підсудний уникав від явки до суду, бувоголошений в розшук, а суд першої інстанції володів інформацією про те, що ОСОБА_6 виїхав за межі України та назад не повернувся.

Одночасно є необґрунтованими доводи захисника про те, що апеляційний суд допустив

істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, розглянувши справу завідсутності ОСОБА_6 і не перевіривши належним чином доводи, викладені вапеляції.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 , який вже утримувався під вартою, був належним чином повідомлений про місце, дату та час апеляційного розгляду справи (т. 4 а. с. 194). В апеляції не порушувалося питання пропогіршення становища засудженого, судове слідство апеляційним судом непроводилося, а ОСОБА_6 незаявляв клопотання про його виклик в цей суд. Тому апеляційний суд не допустив порушення права ОСОБА_6 на участь в апеляційному розгляді справи, розглянувши її за відсутності засудженого.

Одночасно апеляційний суд належним чином перевірив доводи апеляції захисника ОСОБА_5 , які стосувалися лише порушення права ОСОБА_6 на захист інемістили інших доводів, які б могли бути предметом перевірки цього суду.

В ухвалі апеляційного суду, яка відповідає вимогам ст. ст. 377 КПК 1960 року, докладно наведені мотиви з яких суд апеляційної інстанції не погодився з твердженнями захисника і визнав апеляцію необґрунтованою.

Під час касаційної перевірки колегія суддів не встановила порушень норм матеріального або процесуального права, які би ставили під сумнів законність таобґрунтованість оскаржуваних судових рішень і були підставами для їх зміни чискасування, а тому оскаржені вирок і ухвалу необхідно залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника без задоволення.

Керуючись ч. 3 ст. 388, статтями 394 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», Суд

ухвалив:

Вирок Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 25 травня 2012 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3