Рішення

від 20.07.2021 по справі 160/7733/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2021 року Справа № 160/7733/21

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача 1 - Управління соціального захисту населення Петропавлівської районної державної адміністрації, відповідача 2 - Комунального закладу "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до відповідача 1 - Управління соціального захисту населення Петропавлівської районної державної адміністрації (далі відповідач 1 управління СЗН Петропавлівської РДА, управління СЗН), відповідача 2 - Комунального закладу "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради (далі відповідач 2, КЗ Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення), в якій позивач просить:

-визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Петропавлівської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03192555) та Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради (код ЄДРПОУ 42643875), щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2020 рік у розмірі 5 (п`яти) мінімальних пенсій за віком.

-зобов`язати Управління соціального захисту населення Петропавлівської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03192555) та Комунальний заклад «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради (код ЄДРПОУ 42643875), нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2020 рік у розмірі 5 (п`яти) мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме щорічно до 5 травня отримувати разову грошову допомогу у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, проте відповідач 2 відмовляється здійснювати дані виплати оскільки не являється розпорядником коштів цього виду виплат та не є виконавцем відповідної бюджетної програми. Вказує, що розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2020 році становить 8190 грн. 00 коп. (1638 грн х 5). При виплаті щорічної одноразової допомоги до 5 травня відповідачами не враховано рішення Конституційного Суду України у справі щодо відповідності Конституцій України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020, та допущена бездіяльність, яка призвела до порушення прав позивача щодо значного зменшення розміру виплати до 5 травня, передбаченої положеннямипункту 5 статті 12 та частини 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Ухвалою суду від 20 травня 2021 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

10 червня 2021 року від управління СЗН Петропавлівської РДА на адресу суду надійшов відзив, в якому відповідач 1 зазначив, що управління соціального захисту населення Петропавлівської райдержадміністрації, 01.04.2021 року згідно розпорядження голови Синельниківської районної державної адміністрації №Р-25/0/115-21 від 25.01.2021р. реорганізоване шляхом приєднання до управління соціального захисту населення Синельниківської районної державної адміністрації. Управління є неналежним відповідачем по даній справі, оскільки відповідно до Положення управління соціального захисту населення Синельниківської райдержадміністрації, затвердженого розпорядженням голови Синельниківської районної державної адміністрації від 30.04.2021 №?Р-182/0/115-21, не здійснює персональне нарахування та виплату усіх видів допомог, дані виплати проводить Комунальний заклад "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради. Виплату разової грошової допомоги до 5 травня здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення - Міністерство соціальної політики. Тому, управління соціального захисту населення Синельниківської райдержадміністрації не має повноваження щодо призначення грошових допомог, підвищення та перерахунку їх розміру.

Статтею 52 КАС України передбачено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

У зв`язку із тим, що згідно розпорядженням голови Синельниківської районної державної адміністрації №Р-25/0/115-21 від 25.01.2021р. з 01.04.2021 року управління СЗН Петропавлівської РДА реорганізоване шляхом приєднання до управління соціального захисту населення Синельниківської районної державної адміністрації, суд вважає за необхідне допустити заміну відповідача 1 його правонаступником - управлінням соціального захисту населення Синельниківської районної державної адміністрації.

На підставі викладеного вище, суд вважає за необхідне допустити заміну відповідача 1 його правонаступником - управлінням соціального захисту населення Синельниківської районної державної адміністрації.

10.06.2021 року від Комунального закладу Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення Дніпропетровської обласної ради на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 2 не визнає позовну заяву та просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначив, що не є належним відповідачем по справі, що підтверджується п. 3.8. Статуту Закладу, який затверджено рішенням Дніпропетровської обласної ради від 16.08.2019 № 492-17/VII (зі змінами), а саме: Заклад не несе відповідальності за зобов`язаннями держави та Органу управління майном. На підставі ч. 2 ст. 77, ч. 4, 5 ст. 78 КАСУ відповідач надав, як докази, копії рішень Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду від 06.10.2011, 30.04.2013, 14.08.2017 та копії постанов про виконавче провадження, згідно яких Центром не порушувались права ветеранів війни щодо нарахування щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня і Центр є неналежним відповідачем по справі. Зауважив, що Заклад не відповідає вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України, діє на підставі Статуту та не є тотожним Центру (визначеного відповідачем по зразковій справі № 440/2722/20), який діє на підставі типового положення про Центри, затвердженого наказом Міністерством праці та соціальної політики України від 25.04.2006 № 147. Лист Мінсоцполітики України від 15.06.2020 № 3906/0/192-20 підтверджує, що розмір допомоги, який нараховано позивачу в 2017-2019 роках згідно постанов КМУ від 02.03.2016 № 141, від 05.04.2017 № 223, від 14.03.2018 № 170, від 20.03.2019 № 237, відповідає чинному законодавству. На підставі викладеного, відповідач вважає, що Заклад противоправних дій або бездіяльності, які порушили права, свободи та інтереси позивача не допускав.

15.06.2021 року від Комунального закладу Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення Дніпропетровської обласної ради шляхом електронного зв`язку на адресу суду надійшли додаткові докази у справі.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , яке видано 02 лютого 2016 року Військовою частиною НОМЕР_3 .

Відповідно статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивачмає право на отримання щорічної разової грошової допомоги, яка виплачується до 05 травня.

Згідно довідки Операційного відділу №2 Центру здійснення соціальних виплат про нарахування щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни до 5 травня, позивачу у квітні 2020 року було здійснено нарахування щорічної разової грошової допомоги у розмірі 1390,00 грн.

23.03.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Управління соціального захисту населення Петропавлівської районної державної адміністрації та до Центру здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради із заявою, в якій з посиланням на рішення ВС у зразковій справі №440/2722/20, просив нарахувати та виплатити йому щорічну разову грошову допомогу до 05 травня, як учаснику бойових дій згідно ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 року у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком за 2020 рік, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на момент проведення виплат, з урахуванням раніше виплачених коштів та здійснювати в подальшому виплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня, як учаснику бойових дій згідно ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 р. у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

23.03.2021 року відповідач 1, листом №656-2021, повідомив позивача, що Управління соціального захисту населення Петропавлівської районної державної адміністрації не здійснює виплати щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій до 5-го травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», не являється розпорядником коштів даного виду виплат та не є виконавцем відповідної бюджетної програми.

29.03.2021 року Комунальним закладом Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення Дніпропетровської обласної ради надано відповідь №Я-620/01/1371-01-08, в якій зазначено, що позивачу у квітні 2020 року нараховано допомогу у розмірі 1390,00 грн. У Закладу відсутні повноваження щодо призначення грошових допомог, підвищення та перерахунку їх розмір, а органом соціального захисту населення обласного рівня є департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2020 рік у розмірі 5 (п`яти) мінімальних пенсій за віком, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.

Згідностатті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Відповідно до приписівстатті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян врегульовані, насамперед, приписамиЗакону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII від 22 жовтня 1993 року (далі Закон № 3551-XII).

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону № 3551-XII (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року №367-XIV), щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28 грудня2007 року (набрав чинності 01 січня 2008 року) частину 5 статті 12 Закону України№ 3551-XIIвикладено у такій редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28 грудня2007 року.

У подальшому Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» (набрав чинності 01 січня 2015 року) розділ VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На виконання зазначених приписівБюджетного кодексу Українита з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні щодо окремого бюджетного року постанови, а саме: № 147 від 31 березня 2015 року, № 141 від 02 березня 2016 року, № 233 від 05 квітня 2017 року, № 170 від 14 березня 2018 року, № 237 від 20 березня 2019 року та № 112 від 19 лютого 2020 року, якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій.

Таким чином, суд вказує, що на час виникнення спірних правовідносин діяли два нормативно-правові акти, які встановлювали різний розмір щорічної допомоги до 05 травня учасникам бойових дій, а саме: пункт 26 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» (яким уповноважено Кабінет Міністрів України встановлювати розмір виплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій), та частина 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (яка в силу рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 з 22 травня 2008 року діяла в редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком»).

Суд зауважує, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади України Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Чинним законодавством України не врегульовано питання подолання колізії норм законів, які мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 03 жовтня 1997 року у справі за № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах слід застосовувати положення закону з урахуванням дії закону у часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше та залишається чинною на час перебігу правовідносин.

Зважаючи на те, що норма пункту 26 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» прийнята пізніше ніж норма частини 5статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», то у такому випадку при визначенні розміру щорічної разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій слід враховувати саме норму пункту 26 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин».

Таким чином, суд доходить висновку, що положення пункту 26 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України (в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ) та постанов Кабінету Міністрів України № 223 від 05 квітня 2017 року, № 170 від 14 березня 2018 року та № 237 від 20 березня 2019 року підлягали застосуванню при визначені позивачу розміру щорічної разової грошової допомоги до 05 травня як учаснику бойових дій до 2020 року.

Вказана правова позиція суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка неодноразово висловлювалась ним, зокрема у постановах від 07 березня 2018 року у справі № 348/2100/16-а, від 19 червня 2018 року у справі № 459/2783/17, від 22 серпня 2018 року у справі № 550/1131/17, від 13 червня 2019 року у справі № 564/189/17 та від 31 липня 2019 року у справі № 348/2005/16-а.

Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 усправі №1-247/2018 (3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У цьому ж Рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, з 27 лютого 2020 року застосовуються положення статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року № 367-XIV (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10рп/2008), а саме: щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

За визначенням, наведеним устатті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року, мінімальна пенсіядержавна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.

Відповідно до частини 1статті 28 вказаного Закону, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» № 294-IX від 14 листопада 2019 рокувстановлено у 2020 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 01 січня 2020 року1638,00 гривень.

Таким чином, розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2020 році становить 8190,00 грн. (1638,00 грн. х 5).

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рішенні від 29 вересня 2020 року по справі № 440/2722/20, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2020 року.

При цьому, це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі, передбаченомустаттею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

За змістом листа відповідача 2 судом встановлено та визнається позивачем у тексті позовної заяви, що останній у 2020 році отримував щорічну разову грошову допомогу у розмірі 1390 грн. 00 грн. (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року № 112).

Отже, позивачем недоотримано разову грошову допомогу до 5 травня у сумі 6800,00 грн. (8190,00 грн. сума, яку позивач мав отримати за 2020 рік1390,00 грн. сума, яку позивач отримав за 2020 рік).

Щодо належного відповідача у вказаній справі.

Комунальний заклад Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення Дніпропетровської обласної ради, діє відповідно до статуту, затвердженого рішенням Дніпропетровської обласної ради від 16.08.2019 №492-17/VІІ.

Пунктом 2.1 розділу 2 статуту визначено, що Заклад створений з метою забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту та обслуговування населення, надання соціальної допомоги громадянам, які потребують підтримки з боку держави, та проведення єдиної державної політики з питань соціального захисту населення.

Згідно із підпунктами 2.2.1, 2.2.2 пункту 2 розділу 2 статуту головними завданнями Закладу є:

- підготовка документів на виплату всіх видів соціальної допомоги, житлових субсидій у готівковій формі на придбання твердого та рідкого пічного палива і скрапленого газу, компенсаційних виплат інвалідам, виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших грошових виплат (далі соціальна допомога, інші грошові виплати);

- здійснення контролю за правильністю призначення, перерахунку, нарахування й виплати всіх видів соціальної допомоги, інших грошових виплат.

Завдання та функції Закладу визначені підпунктом 6.1 розділу 6 статуту, зокрема, Заклад відповідно до покладених на нього завдань:

6.1.1: забезпечує виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України;

6.1.2: здійснює вхідний облік та контроль документів з питань призначення соціальної допомоги, інших грошових виплат, які надходять від структурних підрозділів з питань соціального захисту населення місцевих органів влади, підприємств, організації та установ;

6.1.3: перевіряє правильність визначення структурними підрозділами з питань соціального захисту населення місцевих органів влади на призначення соціальної допомоги, інших видів грошових виплат. Забезпечує оформлення виплатних документів та їх відправку на виплату відповідно до погоджених графіків;

6.1.5: вживає заходів щодо запобігання переплат і недоплат соціальної допомоги, інших видів грошових виплат спільно із від структурними підрозділами з питань соціального захисту населення місцевих органів влади;

6.1.8: проводить перерахунки розмірів грошової допомоги (в тому числі у зв`язку із індексацією), забезпечує своєчасну підготовку бухгалтерської та статистичної звітності з використанням уніфікованих програмних засобів.

Абзацом 1 пункту 1постанови Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року № 112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» установлено, що у 2020 році виплату до 5 травня разової грошової допомоги, передбаченоїЗаконами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»і«Про жертви нацистських переслідувань»(далі грошова допомога), проводить Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що відповідають вимогам пункту 47 частини першоїстатті 2 Бюджетного кодексу України. Районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв`язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання).

Отже, визначений Кабінетом Міністрів України порядок передбачає, що виплату грошової допомоги до 5 травня проводить саме Міністерство соціальної політики через відповідні структурні підрозділи (районні органи соціального захисту населення та центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат).

Таким чином, саме Комунальний заклад «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради є належним відповідачем у цій справі.

Суд критично оцінює посилання відповідача на судову практику суду апеляційної інстанцій в інших справах, де відповідачем було визначено Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, оскільки такі судові рішення винесено до покладення на КЗ «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» ДОР функції з нарахування та здійснення соціальних виплат.

Суд також відхиляє доводи відповідача 2 щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1, абз.1 ч.2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, лист КЗ Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення Дніпропетровської обласної ради, яким позивачу фактично відмовлено в здійсненні нарахування недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2020 рік у розмірі 5 (п`яти) мінімальних пенсій датований 29.03.2021 р.

Таким чином строк звернення до суду з даним позовом позивачем не пропущений.

За наведених обставин суд прийшов до висновку, що бездіяльність Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2020 рік у розмірі 5 (п`яти) мінімальних пенсій за віком є протиправною.

Статтею 58 Конституції Українивизначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Звуження та обмеження змісту й обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно достатті 22 Конституції Українине допускається.

Водночас, основним завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частини 1, 2статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому необхідно зазначити, що у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини застосовує підхід згідно з яким, дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення від 26 жовтня 2000 року у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» заява №. 30985/96).

Частиною 2статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів»встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно достатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»,суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд вважає, що відповідачем 2, як суб`єктом владних повноважень, у спірних правовідносинах порушено принцип захисту обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно пов`язаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty) і є невід`ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов`язана із іншим принципом відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії», заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії», заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах («Онер`їлдіз проти Туреччини», п. 128, та «Беєлер проти Італії», п. 119.

Крім того, згідно з висновками Європейського суду з прав людини перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбаченихзаконом», а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів» (рішення у справах «Амюр проти Франції», « Колишній король Греції та проти Греції» та «Малама проти Греції». «Майном» може бути як «існуюче майно», так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні «легітимні сподівання» на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12 липня 2001року у справі «Ганс-Адам 11 проти Німеччини»). «Легітимні сподівання» за характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі «Копецький проти Словачини»).

Відповідно до вимог пункту 4 частини 1КАС України,кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до пунктів 3, 4, 10 частини 2КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; а може обрати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечитьзаконуі забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Між тим, суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 24 листопада 2015 року у справі №816/1229/14, поміж іншого, вказано, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінніст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції (Постанова Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі №826/14016/16, від 11 лютого 2019 у справі № 2а-204/12, у справі № 802/1827/17-а від 18 червня 2020 року).

Відтак, суд при перевірці правомірності бездіяльності відповідача 2 у спірних відносинах, згідно приписівКодексу адміністративного судочинства України, не перебираючи на себе повноважень відповідного органу, вправі покласти на суб`єкта владних повноважень зобов`язання вчинити певні дії з метою захисту порушених прав та інтересів позивача.

Таким чином, враховуючи встановлений факт протиправної бездіяльності КЗ «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» ДОР, з метою повного захисту прав позивача, суд вважає достатніми підстави для покладення на відповідача 2 обов`язку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2020 рік у розмірі 5 (п`яти) мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з частиною 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 КАС України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем 2 по справі, як суб`єктом владних повноважень бездіяльність якого оскаржуються, не виконано покладеного на нього обов`язку доказування правомірності допущеної бездіяльності та не спростовано доводи позивача викладені у позовній заяві.

При цьому, позивачем не обґрунтовано в чому саме полягала протиправна бездіяльність Управління соціального захисту населення Петропавлівської районної державної адміністрації в межах даних спірних правовідносин.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ЗУ «Про судовий збір», з відповідача судові витрати у відповідності достатті 139 КАС Українине стягуються.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 241, 243-246, 257, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Синельниківської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 25001414, 52500, м. Синельникове, вул. Покровська, 3-А), Комунального закладу Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення Дніпропетровської обласної ради (код ЄДРПОУ 42643875, 49094, м. Дніпро, вул. Наб. Перемоги, 26) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради (код ЄДРПОУ 42643875), щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2020 рік у розмірі 5 (п`яти) мінімальних пенсій за віком.

Зобов`язати Комунальний заклад «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради (код ЄДРПОУ 42643875), нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2020 рік у розмірі 5 (п`яти) мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 РозділуVIIПерехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

В зв`язку з перебуванням судді у відпустці, повний текст рішення складено та підписано 21.07.2021 року.

Суддя О.М. Неклеса