Рішення

від 20.07.2021 по справі 480/3992/21

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2021 року Справа №480/3992/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Глазька С.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3992/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Сумській області), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки від 23.04.2021 № 18-4642/16-21-СГ, яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0000 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Михайлівської сільської ради Буринського району Сумської області;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 2,0000 га сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Михайлівської сільської ради Буринського району Сумської області та надати земельну ділянку з кадастровим номером 5920984600:08:001:0326 у власність.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту. Однак, проект було виготовлено і погоджено в установленому законом порядку та, при цьому, наказом від 23.04.2021 № 18-4642/16-21-СГ відповідач відмовив у затвердженні проекту землеустрою, оскільки склад та зміст проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не в повній мірі відповідає вимогам статті 50 Закону України Про землеустрій , статті 34 Закону України Про Державний земельний кадастр та статті 198 Земельного кодексу України, а саме: кадастровий план не відповідає вимогам статті 34 Закону України Про Державний земельний кадастр . При розгляді поданого проекту землеустрою щодо відведення встановлено, що на кадастровому плані земельної ділянки не зазначено кадастрові номери сформованих суміжних земельних ділянок, в зв`язку з чим проект землеустрою не відповідає чинним законам та нормативно-правовим актам, дотримання яких є обов`язковим при розробленні проектної документації, які відповідно до статей 2, 3, 4 Земельного кодексу України підлягають врахуванню при дослідженні проектної документації на стадії затвердження проекту землеустрою. Позивач вважає таку відмову незаконною та прийнятою з порушенням вимог Земельного кодексу України, а тому наказ від 23.04.2021 № 18-4642/16-21-СГ, підлягає скасуванню.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача, а також встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив, а відповідачу - заперечення на відповідь на відзив.

Відповідач позов не визнав, у наданому суду відзиві на позовну заяву зазначив, що наказ про відмову у затвердженні проекту землеустрою позивачу від 23.04.2021 № 18-4642/16-21-СГ є правомірним, оскільки кадастровий план не відповідає вимогам статті 34 Закону України Про Державний земельний кадастр . При розгляді поданого проекту землеустрою щодо відведення встановлено, що на кадастровому плані земельної ділянки не зазначено кадастрові номери сформованих суміжних земельних ділянок, в зв`язку з чим проект землеустрою не відповідає чинним законам та нормативно-правовим актам, дотримання яких є обов`язковим при розробленні проектної документації, які відповідно до статей 2, 3, 4 Земельного кодексу України підлягають врахуванню при дослідженні проектної документації на стадії затвердження проекту землеустрою. Відсутність у висновку про розгляд документації із землеустрою посилання на порушення розробником проектної документації законів та нормативно-правових актів не може спростовувати виявлені порушення під час розробки проекту землеустрою, наявність яких підтверджується поданими матеріалами проекту, та не можуть бути підставою для затвердження проектної документації, яка не відповідає чинному законодавству.

Крім того, у відзиві зазначив, що вимога зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою є втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Суд не вправі зобов`язати відповідача до вчинення тих дій, які згідно із земельним законодавством України можуть здійснюватися лише за його розсудом.

Ухвалою суду від 20.07.2021 було відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про залучення другого відповідача до участі у справі №480/3992/21.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Сумській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Михайлівської сільської ради Буринського району Сумської області.

Наказом від 23.04.2021 № 18-4642/16-21-СГ відповідач відмовив позивачу, посилаючись на те, що склад та зміст проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не в повній мірі відповідає вимогам статті 50 Закону України Про землеустрій , статті 34 Закону України Про Державний земельний кадастр та статті 198 Земельного кодексу України, а саме: кадастровий план не відповідає вимогам статті 34 Закону України Про Державний земельний кадастр . При розгляді поданого проекту землеустрою щодо відведення встановлено, що на кадастровому плані земельної ділянки не зазначено кадастрові номери сформованих суміжних земельних ділянок, в зв`язку з чим проект землеустрою не відповідає чинним законам та нормативно-правовим актам, дотримання яких є обов`язковим при розробленні проектної документації, які відповідно до статей 2, 3, 4 Земельного кодексу України підлягають врахуванню при дослідженні проектної документації на стадії затвердження проекту землеустрою. Відсутність у висновку про розгляд документації із землеустрою посилання на порушення розробником проектної документації законів та нормативно-правових актів не може спростовувати виявлені порушення під час розробки проекту землеустрою, наявність яких підтверджується поданими матеріалами проекту, та не можуть бути підставою для затвердження проектної документації, яка не відповідає чинному законодавству (а.с. 6).

Не погодившись з наказом відповідача про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та наданні такої земельної ділянки у власність, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері набуття права власності на землю, у тому числі через проведення земельних торгів, врегульовані Земельним кодексом України № 2768-ІІІ від 25.10.2001.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.116 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Статтею 118 Земельного кодексу України визначається порядок безоплатної приватизації земельних ділянок.

Так, зокрема, частинами 6-7 ст.118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до ч. 8 ст. 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до ч. 4 вказаної статті розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Згідно з ч. 5 ст. 186-1 Земельного кодексу України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (частина 6 ст. 186-1).

Відповідно до 8 ст. 186-1 Земельного кодексу України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений). Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки. Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачем на розгляд відповідача було надано проект, в якому містився висновок ГУ Держгеокадастру у Одеській області від 09.04.2020 №7892/82-20 (а.с.14) про розгляд документації із землеустрою, в якому експертом державної експертизи вказано, що проект відповідає вимогам земельного законодавства та прийнятим до нього нормативно-правовим актам, заперечень з цього приводу не надано.

Згідно з положеннями ч.ч. 9-10 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Системний аналіз вказаних норм Земельного кодексу України свідчить про те, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постановах від 06.03.2019 (справа №1640/2594/18), від 27.10.2020 (справа № 480/313/19).

Всупереч вищевказаних положень законодавства, ГУ Держгеокадастру у Сумській області у наказі від 23.04.2021 № 18-4642/16-21-СГ, на переконання суду, не обґрунтувало яким вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів не відповідає виготовлений за заявою позивача проект землеустрою. Відповідач вказує в наказі лише те, що кадастровий план не відповідає вимогам статті 34 Закону України Про Державний земельний кадастр .

Водночас, як вже зазначалось вище перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту. А відповідно до висновку ГУ Держгеокадастру у Одеській області від 09.04.2020 №7892/82-20 про розгляд документації із землеустрою експертом державної експертизи вказано, що проект відповідає вимогам земельного законодавства та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам, заперечень з цього приводу не надано та проект погоджено.

Відтак, вказана в наказі підстава відмови у затвердженні проекту землеустрою не є тією підставою, яка визначена в Земельному кодексі України як підстава для відмови у затвердженні проекту землеустрою.

Будь-яких інших підстав, визначених Земельним кодексом України, для відмови у затвердженні проекту землеустрою представник відповідача суду не повідомив.

Таким чином, суд доходить висновку, що наказ ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 23.04.2021 № 18-4642/16-21-СГ не містить законодавчо визначених підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню, а позов у цій частині позовних вимог слід задовольнити.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача в частині зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Сумській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, суд зазначає, що вони не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

27 травня 2021 року набрав чинності Закон України від 28 квітня 2021 року № 1423-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" (далі - Закон № 1423-ІХ) згідно з яким землі державної власності за межами населених пунктів (крім земель, які потрібні державі для виконання її функцій) передані до комунальної власності сільських, селищних, міських рад.

Так, розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 24 такого змісту:

"З дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

г) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.".

Тобто, з дня набрання чинності Законом № 1423-ІХ до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад відповідач, як орган виконавчої влади, який здійснював розпорядження земельними ділянками державної власності, втратив права щодо розпорядження такими земельними ділянками.

Беручи до уваги, що Головне управління Держгеокадастру у Сумській області не має владних повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою на момент прийняття рішення судом, суд доходить висновку про відсутність законних підстав для зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

При цьому суд зазначає, що оскільки оскаржуваний наказ було винесено відповідачем до набрання чинності Законом України від 28.04.2021 №1423-IX, та даний Закон не був підставою для відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою, а тому, з урахуванням ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву позивача про затвердження проекту землеустрою та надання у власність земельної ділянки площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Михайлівської сільської ради Буринського району Сумської області, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при поданні даної позовної заяви був сплачений судовий збір у сумі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією від 11.05.2021 (а.с.5).

Таким чином, позивачу підлягають відшкодуванню витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області в сумі 908,00 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 23.04.2021 № 18-4642/16-21-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки".

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Михайлівської сільської ради Буринського району Сумської області з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (вул. Герасима Кондратьєва, 25, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 39765885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) суму судового збору в розмірі 908,00 грн.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Глазько