Постанова

від 20.07.2021 по справі 640/18393/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/18393/18 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Собківа Я.М.

При секретарі: Шепель О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМІНАДА ЛТД" до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу, податкове повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМІНАДА ЛТД" (далі - позивач, ТОВ "ПРОМІНАДА ЛТД") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у місті Києві), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2018 року № 0311991206, яким застосовано штраф за затримку реєстрації податкових накладних у сумі 129 262, 36 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкову вимогу № 205745-17 від 19 жовтня 2018 року на суму штрафних санкцій в розмірі 129 262, 36 грн. та рішення № 205745-17 про опис майна у податкову заставу від 19 жовтня 2018 року, винесене Головним управлінням ДФС в м. Києві.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач безпідставно застосував до позивача штраф за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, оскільки вказані в акті перевірки порушення не відповідають дійсним обставинам справи. Затримка реєстрації податкових накладних виникла за відсутності вини позивача, з огляду на що він не може нести відповідальність за податкове порушення. Зазначено також, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2018 року № 0311991206 позивачу не направлялося, а тому визначені ним зобов`язання у розмірі 129 262, 36 грн вважаються неузгодженими й підстав для їх стягнення немає.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2021 року даний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2018 року № 0311991206, яким застосовано штраф за затримку реєстрації податкових накладних 129 262, 36 грн.

Визнано протиправним та скасовано рішення № 205745-17 про опис майна у податкову заставу від 19 жовтня 2018 року, винесене Головним управлінням ДФС в м. Києві.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом порушено приписи податкового законодавства, а саме допущено істотні процедурні порушення, які, на думку суду, є достатніми для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 травня 2018 року № 0311991206, яким застосовано штраф за затримку реєстрації податкових накладних 129 262, 36 грн. та, відповідно, скасування рішення № 205745-17 про опис майна у податкову заставу від 19 жовтня 2018 року, винесене Головним управлінням ДФС в м. Києві. При цьому, податкова вимога № 205745-17 від 19 жовтня 2018 року на суму штрафних санкцій в розмірі 129 262, 36 грн. відкликана за ініціативою контролюючого органу, а тому не підлягає скасуванню в судовому порядку.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення через порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Вважає, що встановлені порушення, зафіксовані актом перевірки, підтверджують порушення позивачем строків реєстрації податкових накладних, тому винесене податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, а податкова вимога та рішення про опис майна - законними.

Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ ПРОМІНАДА ЛТД , за результатами чого складено акт камеральної перевірки від 27 квітня 2018 року № 5232/26-15-12-06-16/41005356, в якому вказано про порушення ТОВ ПРОМІНАДА ЛТД граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за період 2017-2018 роки, передбачених п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Не погодившись з висновками перевірки, ТОВ ПРОМІНАДА ЛТД подало заперечення на акт камеральної перевірки від 27 квітня 2018 року № 5232/26-15-12-06-16/41005356.

У відповідь на заперечення Головне управління ДФС в м. Києві повідомило позивача про те, що заперечення залишено без розгляду, оскільки вони були подані з порушенням строків на оскарження.

За результатами перевірки Головне управління ДФС в м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2018 року № 0311991206, яким з огляду на порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних застосовано до позивача штраф за затримку реєстрації податкових накладних на суму 129 262, 36 грн.

За твердженнями позивача, всупереч положенням чинного законодавства податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2018 року № 0311991206 останньому контролюючим органом не надіслано.

Контролюючим органом також оформлено податкову вимогу № 205745-17 від 19 жовтня 2018 року на суму штрафних санкцій в розмірі 129 262, 36 грн. та прийнято рішення № 205745-17 про опис майна у податкову заставу від 19 жовтня 2018 року.

Разом з тим, за твердженням відповідача податкова вимога № 205745-17 від 19 жовтня 2018 року відкликана.

Не погоджуючись з висновками контролюючого органу, вважаючи податкове повідомлення-рішення № 0311991206 протиправним, а податкову вимогу № 205745-17 на суму штрафних санкцій в розмірі 129 262, 36 грн та рішення № 205745-17 про опис майна у податкову заставу, винесені Головним управлінням ДФС в м. Києві, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися, суд виходить з такого.

Згідно пп. 14.1.60 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України Єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконаної влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Відповідно до пп. 16.1.3 п. 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Протягом 15 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою контролюючий орган зобов`язаний провести документальну позапланову перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

З аналізу наведених норм вбачається, що ПК України визначено обов`язок платника податку зареєструвати в ЄРПН податкові накладні/розрахунки коригування, та у разі порушення визначених законодавством граничних строків для такої реєстрації застосовуються штрафні санкції.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок №1246), який визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до ЄРПН.

За пунктами 2, 5 Порядку №1246 внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування, до Реєстру (далі - реєстрація) здійснюється шляхом подання протягом операційного дня зазначених документів в електронній формі ДФС з використанням електронного цифрового підпису та внесення відповідних відомостей до Реєстру.

Операційний день триває з 0 до 23-ї години.

Постачальник (продавець) складає податкову накладну та/або розрахунок коригування у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому в установленому порядку, з використанням спеціалізованого програмного забезпечення.

Після складення податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі на них накладається електронний цифровий підпис посадових осіб постачальника (продавця) у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис головного бухгалтера (бухгалтера) або електронний цифровий підпис керівника; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки постачальника (продавця) (за наявності).

Відповідно до пунктів 7-9 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі до ДФС здійснюється їх розшифрування, перевіряється електронний цифровий підпис, визначається відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, та у разі відсутності причин для відмови проводиться їх реєстрація.

Для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації платникові податку, який здійснює реєстрацію, видається квитанція в електронній формі, у якій наводяться реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про постачальника (продавця) товарів (послуг), дата і час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис ДФС, підлягає шифруванню та надсилається платникові податку, який здійснює реєстрацію, засобами телекомунікаційного зв`язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається у ДФС.

Причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є: 1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної; 2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; 3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; 4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); 5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис ДФС, підлягає шифруванню та надсилається протягом операційного дня платникові податку засобами телекомунікаційного зв`язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

Згідно пункту 7 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року № 233 перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв`язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним.

Підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції.

Якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв`язку.

Датою та часом надання податкового документа в електронному вигляді до органів ДПС є дата та час, зафіксовані у першій квитанції.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що як ПК України, так Порядком і Інструкцією передбачено, що у разі отримання контролюючим органом податкових накладних від платника податку, за результатами проведення їх перевірки платнику податку надсилається квитанція про прийняття або неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування протягом операційного дня.

При цьому, в процедурі внесення інформації (відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування) до ЄРПН є дві окремі стадії: 1) надання платником податку на додану вартість податкової накладної (розрахунку коригування); 2) прийняття/неприйняття податкової накладної (розрахунку коригування) та внесення відомостей щодо неї (нього) безпосередньо до ЄРПН.

Перша з цих стадій залежить від платника податку на додану вартість і є результатом його дій, тоді як друга - це результат виконання роботи програмного забезпечення, що контролюється ДПС, та/або безпосередніх дій працівників ДПС, на яку (які) платник податку не має впливу.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 03 квітня 2020 року по справі №160/5380/19.

Відповідно до п.109.1. статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 30 січня 2018 року по справі № 815/2745/17; від 26 червня 2018 року по справі № 808/2127/17; від 03 травня 2018 року по справі № 818/1070/17, платник податків може нести відповідальність за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних лише якщо така несвоєчасна реєстрація зумовлена його винними діями.

17 травня 2018 року позивач отримав від відповідача Акт камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за 2017-2018 року від 27 квітня 2018 року № 5232/26-15-12-06-16/41005356 (далі - Акт перевірки).

Відповідно до висновку Акту перевірки позивач порушив граничні строки реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних за 2017 - 2018 року (Таблиця 1) в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначені п.201.10 статті 201 ПК України, відповідальність за що передбачена п. 120-1 статті 120 ПК України.

Позивач не погодився з висновками Акту перевірки та 23 травня 2018 року направив свої заперечення від 22 травня 2018 року за №88. Зокрема, в запереченнях позивач зазначив, що вказані в Акті перевірки податкові накладні були подані в межах строку, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок):

- податкова накладна №68 подана на реєстрацію 15 листопада 2017 року 21:37, що підтверджується документом системи М.E.DOC;

- податкова накладна №60 подана на реєстрацію 15 листопада 2017 року 21:27, що підтверджується документом системи М.E.DOC;

- податкова накладна №64 подана на реєстрацію 15 листопада 2017 року 21:28, що підтверджується документом системи М.E.DOC;

- податкова накладна №67 подана на реєстрацію 15 листопада 2017 року 21:40, що підтверджується документом системи М.E.DOC.

Проте, податковий орган не склав у передбачений законом спосіб та строк квитанції про реєстрацію зазначених податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Дана інформація відображена та є в повному доступі в податкового органу, проте, під час проведення камеральної перевірки зазначені обставини не взято до уваги.

Відтак, дійсно реєстрація податкових накладних за 15 листопада 2017 року №№68, 60, 64, 67 відбувалася з порушенням 15-денного терміну їх реєстрації, встановленого абз.11 п.201.10 статті 201 ПК України, що підтверджується Додатком 1 до акту перевірки, наявному у матеріалах справи.

Разом з тим, реєстрація податкових накладних за 15 листопада 2017 року відбувалася з порушенням 15-денного терміну їх реєстрації не з вини позивача, оскільки, як свідчать матеріали справи, 15 листопада 2017 року відповідач отримав вказані податкові накладні ТОВ "ПРОМІНАДА ЛТД".

Квитанціями № 1 від 15 листопада 2017 року відповідач прийняв вказані податкові накладні позивача, однак, після завершення операційного дня.

Між тим, датою та часом надання податкового документа в електронному вигляді до органів ДПС є дата та час, зафіксовані у першій квитанції, тому податкові накладні ПП ТОВ "ПРОМІНАДА ЛТД" за 24 жовтня 2017 року №№68, 60, 64, 67 були подані протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних. Тобто, позивачем направлено на реєстрацію ПН в межах строку, встановленого п. 201.10 статті 201 ПК України та в межах операційного дня, визначеного Порядком № 1246

Отже, позивач не порушував встановленого часу операційного дня. Відтак, вини позивача не встановлено, оскільки ним виконано свій обов`язок вчасно. При цьому слід зазначити, що жодних пояснень з приводу несвоєчасного надіслання відповідних квитанцій відповідачем ані в суді першої інстанції, ані в апеляційній скарзі не зазначено.

Слід зазначити, що обов`язком платника є надіслати/надати податкову накладну на реєстрацію в межах операційного дня, однак, такий обов`язок не ставиться в залежність до часу отримання контролюючим органом такої накладної на реєстрацію. Та обставина, що податковий орган встигає перевірити накладну у межах того ж операційного дня, коли вона була надіслана на реєстрацію, як і та обставина, чи може поштова скринька контролюючого органу прийняти усі надіслані до закінчення операційного дня платниками податкові накладні, не повинна змінювати дату та час надходження накладної у той операційний день, коли це фактично відбулося.

Як встановлено судом, відповідач не надав доказів надіслання позивачу квитанції про прийняття або неприйняття розглядуваної податкової накладної протягом операційного дня з 00-00 год. до 23-00 год. Квитанцію про прийняття або неприйняття даних податкових накладних надіслано після закінчення операційного дня. Отже, вищевказані податкові накладні вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, тому відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій.

Таким чином, позивачем надано відповідні пояснення та докази своєчасного направлення на реєстрацію податкових накладних №№68, 60, 64, 67.

Зазначені факти свідчать про відсутність вини позивача в порушенні законодавчо встановлених термінів реєстрації ПН/РК. Навпаки, на думку колегії суддів, зі свого боку позивачем були виконані всі можливі дії для своєчасної реєстрації ПН.

Отже з аналізу наведених обставин справи вбачається, що позивачем було вчинено всі залежні від нього дії по недопущенню порушення строків реєстрації накладних, при цьому, таке порушення сталося не з вини платника податків.

Крім допущених податковим органом порушень по суті прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу і на допущені відповідачем процесуальні порушення.

Судом встановлено, що 14 червня 2018 року позивач отримав відповідь на заперечення від ГУ ДФС ум. Києві від 06 червня 2018року №25914/10/26-15-12-06-14. В даній відповіді ГУ ДФС ум. Києві вказано про залишення без розгляду заперечення позивача від 22 травня 2018 року №88, оскільки вони були подані з порушенням строків на оскарження, передбачених чинним законодавством України. Посилаючись на п. 44.6 статті 44 та п.56.1, 56.2, 56.3 статті 56 ПК України, ГУ ДФС у м. Києві зазначило, що Товариство може оскаржити рішення ГУ ДФС у м. Києві до контролюючого органу вищого рівня шляхом подання скарги про перегляд рішення. При цьому відповідач ніяким чином не зазначив, що станом на дату виготовлення відповіді на заперечення позивача, ним вже складено податкове повідомлення-рішення №0311991206 від 29 травня 2018 року на підставі висновків контролюючого органу, викладених в акті камеральної перевірки своєчасної реєстрації податкових накладних, які заперечуються позивачем.

За твердженням позивача, податкове повідомлення-рішення не направлялося/не вручалося йому в порядку та строки, передбачені чинним законодавством України, у зв`язку з чим позивачу не було відомо про його існування.

Між тим, п. 86.2 статті 86 ПК України передбачено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до п. 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

Як зазначено вище, Акт камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних зареєстровано 27 квітня 2018 року, направлено його позивачу через поштове відділення 04 травня 2018 року згідно штемпеля поштового відділення. Враховуючи святкові дні та з метою виконання зазначених вимог закону щодо трьохденного терміну направлення Акту, податковий орган повинен був направити його позивачу до 03 травня 2018 року, а не 04 травня 2018 року, як це вбачається з додатків до позовної заяви.

Таким чином, відповідач порушив передбачений статтею 42, п. 86.2 статті 86 ПК України строк направлення товариству Акт камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних. Тому недоречним є його посилання на порушення позивачем строку подання заперечень на такий Акт.

Згідно п. 59.1, п. 59.3 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до п. 88.1 статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Відповідно до пп. 89.1.1, 89.1.2 п. 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Системний аналіз наведених норм Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, тоді як податкова вимога може бути надіслана платнику податку тільки у разі наявності у нього податкового боргу, що також є умовою для прийняття рішення про опис майна платника податків у податкову заставу.

Враховуючи той факт, що позивач зазначає, що податкове повідомлення-рішення, на підставі яких виник податковий борг, ним не отримувались, а відповідачем протилежного не доведено, суд дійшов висновку, що податкове зобов`язання, визначене відповідачем, не набрало статусу податкового боргу, а отже надіслання позивачу податкової вимоги є передчасним.

Пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України встановлено, що податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Крім того, Наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року №1204 затверджено Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків (далі - Порядок № 1204), який визначає форму та порядок надіслання (вручення) контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків.

Розділом III Порядку № 1204 передбачаються вимоги щодо порядку надіслання (вручення) контролюючим органом податкових повідомлень-рішень платникам податків.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку № 1204 структурний підрозділ контролюючого органу, який склав податкове повідомлення-рішення відповідно до Кодексу, роздруковує його у двох примірниках (податкове повідомлення-рішення за формою Ф - в одному примірнику) та після погодження з підрозділами правової роботи передає на підпис керівнику (заступнику керівника) контролюючого органу. Після підписання податкове повідомлення-рішення (крім податкового повідомлення-рішення за формою Ф ) не пізніше наступного робочого дня надсилається (вручається) платнику податків. Податкове повідомлення-рішення за формою Ф надсилається (вручається) платнику податків у терміни, встановлені Кодексом для податків на майно фізичних осіб.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків - фізичній особі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження такої фізичної особи з повідомленням про вручення (пункт 3 розділу ІІІ Порядку № 1204).

Разом з тим, як вже було зазначено вище, доказів направлення позивачу податкового повідомлення-рішення відповідачем не надано, що дає підстави вважати, що таке рішення не було вручені товариству відповідно до вимог податкового законодавства.

Відтак, посилання відповідача на наявність у позивача згідно даних інтегрованих карток несплаченого узгодженого грошового зобов`язання та формальна наявність податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу не підтверджують підстав виникнення у позивача податкового боргу, як і не свідчать про наявність обставин виникнення у позивача обов`язку зі сплати узгодженого грошового зобов`язання.

Таким чином, судом першої інстанції вірно зазначено, що контролюючим органом порушено приписи податкового законодавства, а саме допущено істотні процедурні порушення, які самі по собі є достатніми для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 травня 2018 року № 0311991206, та, відповідно, скасування рішення № 205745-17 про опис майна у податкову заставу від 19 жовтня 2018 року, винесене Головним управлінням ДФС в м. Києві.

Крім того, судом апеляційної інстанції було встановлено безпідставне накладення відповідачем штрафу на позивача за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних за 24 жовтня 2017 року №№68, 60, 64, 67 у зв`язку з відсутністю вини з його боку.

Щодо посилання апелянта у скарзі на те, що позивач жодним чином не спростовує факти несвоєчасної реєстрації податкових накладних від 24 січня 2018 року №1-5, які були зареєстровані лише 20 лютого 2018 року, то колегія суддів зауважує, що ця обставина жодним чином не свідчить про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в повному обсязі.

При цьому, суд не повинен самостійно розрахувати та виокремити суму штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, що підлягає сплаті позивачем, оскільки це є дискреційними повноваженнями податкового органу. Наведений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 06 квітня 2021 року у справі №11/106-05.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність задоволення позовних вимог та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення податкового повідомлення-рішення № 0311991206, яким застосовано штраф за затримку реєстрації податкових накладних 129 262, 36 грн. та рішення № 205745-17 про опис майна у податкову заставу, винесені Головним управлінням ДФС в м. Києві.

Відповідно до ч.2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності своїх дій та обґрунтованості прийняття оскаржуваного рішення.

Доводи апеляційної скарги відповідача зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про часткове задоволення даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 статті 263, п.2 ч.5 статті 328 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 20 липня 2021 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Є.І. Мєзєнцев

Я.М. Собків