Постанова

від 21.07.2021 по справі 486/1403/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

21.07.21

22-ц/812/1365/21

Справа номер 486/1403/20 Головуючий суду першої інстанції - Далматова Г. А.

Провадження номер 22-ц/812/1365/21 Доповідач суду апеляційної інстанції - Локтіонова О. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2021 року м.Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Локтіонової О. В.,

суддів: Колосовського С. Ю., Ямкової О. О.,

із секретарем судового засідання - Андрієнко Л. Д.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача АТ Альфа-Банк - Коваленко О. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 19 травня 2021 року, ухвалене о 15 год 30 хв під головуванням судді Далматової Г. А. в приміщенні суду м. Южноукраїнська Миколаївської області, повний текст якого складено 28 травня 2021 року, за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора комунального підприємства Енерго Миколаївської області Лубінської Олени Миколаївни, акціонерного товариства Альфа-Банк , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування Южноукраїнської міської ради, ОСОБА_3 , яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 , про визнання протиправними та скасування рішення та запису державного реєстратора про державну реєстрацію права власності та припинення права власності на об`єкт нерухомого майна ,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 подала до суду позов про визнання протиправними та скасування рішення та запису державного реєстратора про державну реєстрацію права власності.

У листопаді 2020 року вона збільшила позовні вимоги та просила також припинити право власності акціонерного товариства Альфа-Банк на належну їй квартиру.

Свої вимоги вона обґрунтовувала наступним.

04 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та Акціонерним-комерційний банком Укрсоцбанк , правонаступником якого є АТ Альфа-Банк , укладено договір кредиту №651/4-401, за умовами якого вона отримала кредитні кошти в сумі 18 000 доларів США строком до вересня 2023 року зі сплатою 15% річних та комісій.

05 вересня 2008 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за вищезазначеним кредитним договором між Банком та позивачем укладено іпотечний договір, предметом якого виступила трикімнатна квартира АДРЕСА_1 , в якій зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Вказане нерухоме майно є єдиним житлом у позивача та членів її сім`ї.

У січні 2020 року позивач отримала від АТ Альфа-Банк позовну заяву про визнання осіб такими, що втратили право користування квартирою, та зняття з реєстрації у зв`язку з набуттям Банком на підставі іпотечного договору права власності на об`єкт іпотеки.

На думку ОСОБА_1 дії державного реєстратора щодо реєстрації за Банком права власності на квартиру АДРЕСА_1 є протиправними, оскільки вони протирічать нормам Закону України Про мораторій стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , Закону України Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей , Закону України Про іпотеку , Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Державним реєстратором було проігноровано факт відсутності повідомлення боржника про звернення стягнення на предмет іпотеки, оцінку предмета іпотеки, дозволу органу опіки та піклування на перехід права власності за наявності зареєстрованої у житлі неповнолітньої дитини, а також те, що вказане житло використовується як місце постійного проживання родини позивача і у її власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила: 1) визнати протиправними та скасувати рішення та запис державного реєстратора комунального підприємства Енерго Миколаївської області Лубінської О.М. про державну реєстрацію права власності за АТ Укрсоцбанк , правонаступником якого є АТ Альфа-Банк , на квартиру АДРЕСА_1 , номер запису 33952521 від 29.10.2019, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 49469638 від 01.11.2019 р.; 2) припинити право власності АТ Альфа-Банк на вказану квартиру.

Не погоджуючись з позовними вимогами, відповідач АТ Альфа - Банк подав відзив, в якому посилаючись на безпідставність позовних вимог просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 15 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 забезпечено шляхом заборони відчуження та здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо квартири АДРЕСА_1 , а також щодо виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з вказаної квартири.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 19 травня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 15 вересня 2020 року.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що доводи позовної заяви спростовуються наявними у матеріалах справи доказами та вимогами законодавства, а тому є безпідставними.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення їх позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 04 вересня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №651/4-401, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 18 000 доларів США зі сплатою 15% річних строком до вересня 2023 року. Пункт 1.2 договору визначає, що кредит надається позичальнику на споживчі потреби (т.1 а.с.12-16).

05 вересня 2008 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, предметом якого виступила квартира АДРЕСА_1 загальною площею 68,5 кв.м, житловою площею 43,4 кв.м (т.1 а.с.17-19).

Пункт 4.5.3 іпотечного договору передбачає право банку звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на нього в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку .

Згідно з довідкою Центру з надання адміністративних послуг м.Южноукраїнськ станом на 13.11.2019 р. у спірній квартирі зареєстровано 3 особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (дочка) та ОСОБА_4 (онука). Останні зареєстровані з 02.03.2009 року (т.1 а.с.9).

Свідоцтво про народження ОСОБА_4 свідчить, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.8).

З повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки від 23 серпня 2019 р. вбачається, що АТ Укрсоцбанк 03 вересня 2019 р. надсилало позивачу письмову вимогу про усунення порушень за кредитним договором станом на 20 серпня 2019 р. на суму 38 183,11 доларів США, в якій попереджало, що в разі невиконання вимог протягом 30-денного строку має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому ст.37 Закону України Про іпотеку (т.1 а.с.157).

Вказане повідомлення позивачем отримано не було, про що свідчить відмітка не вручено , причина - закінчення терміну зберігання .

Згідно з висновком про вартість майна від 22.10.2019 вартість спірної квартири становила 506 000 грн. (т.1 а.с.152).

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного банком станом на 23 серпня 2019 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №651/4-401 від 04.09.2008 р. становила 49 191,50 доларів США, що еквівалентно 1 231 887,83 грн. (т.1 а.с.191-203).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно випливає, що на підставі рішення про державну реєстрацію прав державного реєстратора комунального підприємства Енерго Миколаївської області Лубінської О. М. індексний номер 49469638 від 01.11.2019 р. здійснено перехід права власності на квартиру АДРЕСА_1 від ОСОБА_1 до АТ Альфа-Банк (номер запису про право власності 33952521, дата та час державної реєстрації 29.10.2019 12:54:42). Підставою виникнення права власності зазначено іпотечний договір від 05.09.2008 (т.1 а.с.21-22).

Згідно з вимогою АТ Альфа - Банк від 22.11.2019 всім особам, зареєстрованим у вказаній квартирі, запропоновано звільнити вказане приміщення у зв`язку з переходом до банку права власності на нього (т.1 а.с.20).

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно станом на 19 липня 2021 року свідчить, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не мають у власності іншого житла, крім по АДРЕСА_2 .

Відповідно до статті 1 Закону України Про іпотеку іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону).

За приписами частини першої статті 35 Закону України Про іпотеку у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положеннями статті 37 Закону України Про іпотеку визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

Приписами статті 36 Закону України Про іпотеку передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Стаття 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , в редакції на час виникнення спірних правовідносин, передбачає, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

7 червня 2014 року набрав чинності Закон України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті №1304-VII від 03.06.2014 р. (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), підпуктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України Про заставу та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України Про іпотеку , якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв.м для квартири та 250 кв.м для житлового будинку.

Пункт 4 вказаного Закону передбачає, що протягом його дії інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України Про іпотеку звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з ч.2 ст.36 Закону України Про іпотеку договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Отже, Закон України Про іпотеку прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону №1304-VII право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому способі) не залежало від наявності згоди іпотекодавця, а залежало від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Водночас Закон №1304-VII від 03.06.2014 р. ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодателя без згоди останнього на таке відчуження.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2019 р. у справі №802/1340/18-а виклала правовий висновок про те, що не може бути примусово стягнуто нерухоме житлове майно шляхом перереєстрації права власності на нього за банком на підставі іпотечного договору, укладеного як забезпечення виконання кредитного договору в іноземній валюті, якщо нерухоме майно відповідає вимогам, викладеним у Законі №1304-VII від 03.06.2014 р. У такому випадку наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказане майно за банком.

Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Згідно з нормами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок районного суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не відповідає обставинам справи, вимогам законодавства та висновкам Верховного Суду.

Досліджені докази свідчать, що спірна квартира станом на 29.10.2019 підпадала під вимоги Закону України №1304-VII від 03.06.2014 р., оскільки вона є єдиним житлом позичальника та її родини, площа якої становить менше 140 кв.м, позичальника не було повідомлено про факт звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки повідомлення належним чином вручено не було.

Отже, вказане говорить, що 29 жовтня 2019 року були відсутні підстави для переоформлення за Банком права власності на предмет іпотеки, а тому рішення державного реєстратора комунального підприємства Енерго Миколаївської області Лубінської О. М. про державну реєстрацію права власності за АТ Альфа - Банк на квартиру АДРЕСА_1 , індексний номер 494696638 від 01.11.2019 р. є протиправним. У зв`язку з цим наявні підстави для припинення права власності АТ Альфа-Банк на спірну квартиру.

Оскільки суд першої інстанції був іншої думки, яка є помилковою, колегія суддів вважає, що його рішення підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .

Пункт 9 частини 1 статті 5 Закону України Про судовий збір регламентує, що особи з інвалідністю І та ІІ груп звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК від 08.01.2019 р. ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи безстроково (т.1 а.с.71).

Відповідно до квитанцій №22, 23 від 14.09.2020 р. при поданні позовної заяви та заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 сплатила судовий збір у сумі 1261,20 грн.

Оскільки вона звільнена від сплати судового збору в усіх судових інстанціях, то сплачений нею судовий збір підлягає поверненню їй ГУ Державної казначейської служби України в Миколаївській області.

Беручи до уваги, що рішення суду скасоване, а позов ОСОБА_1 , яка звільнена від сплати судового збору у всіх судових інстанціях, задоволено, то відповідач АТ Альфа-Банк повинен сплатити на користь держави судовий збір за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції у сумі 4204 грн.

Керуючись ст.374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 19 травня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства Енерго Миколаївської області Лубінської Олени Миколаївни про державну реєстрацію права власності за акціонерним товариством Альфа - Банк на квартиру АДРЕСА_1 , індексний номер 494696638 від 01.11.2019 (номер запису про право власності 33952521, дата та час державної реєстрації 29.10.2019 12:54:42).

Припинити право власності акціонерного товариства Альфа - Банк на квартиру АДРЕСА_1 .

Стягнути з акціонерного товариства Альфа - Банк на користь держави судовий збір за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції у сумі 4204 грн.

Головному управлінню Державної казначейської служби України у Миколаївській області повернути ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1261,20 грн, який був нею сплачений відповідно до квитанцій №22 та 23 від 14.09.2020.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді С. Ю. Колосовський

О. О. Ямкова

Повний текст постанови складено 21 липня 2021 року.