Ухвала

від 12.07.2021 по справі 757/9403/21-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря судового засідання ОСОБА_4

за участю:

прокурора ОСОБА_5

представника власника майна ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу директора ТОВ «ПРОМИСЛОВА КОРПОРАЦІЯ «ПРОМ ЕКСПОРТ» ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено клопотання заступника начальника другого відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт майна та накладено арешт на нерухоме майно у вигляді майнового комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: нежитлову будівлю корп. А загальною площею 17640,6 кв.м.; нежитлову будівлю корп. В загальною площею 228,5 кв.м.; нежитлову будівлю корп. Г загальною площею 153,8 кв.м., що на праві приватної власності належить ТОВ «ПРОМИСЛОВА КОРПОРАЦІЯ «ПРОМ ЕКСПОРТ» (ЄДРПОУ 42668287), із забороною відчуження, користування та розпорядження вказаним майном.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, директор ТОВ «ПРОМИСЛОВА КОРПОРАЦІЯ «ПРОМ ЕКСПОРТ» ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в арешті вказаного майна.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу вказує на те, що в оскаржуваному рішенні належним чином не вказано, яким саме ознакам вказаним у ст. 98 КПК України відповідає арештоване майно. Разом з тим, зазначено, що слідчий суддя під час розгляду клопотання про накладення арешту та встановлення заборон, не досліджувались обставини набуття права власності ТОВ «ПРОМИСЛОВА КОРПОРАЦІЯ «ПРОМ ЕКСПОРТ». В оскаржуваній ухвалі не враховано та невмотивовано використання майна на яке накладено арешт.

Що стосується строку на апеляційне оскарження, то, як зазначає апелянт, копія оскаржуваного рішення отримана лише 27.04.2021 року, а апеляційна скарга подана в межах визначених ч. 3 ст. 395 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, а тому необхідності залишення її без змін, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання сторони обвинувачення про арешт майна відбувсябез повідомленнявласника майна або його представника, колегія суддів, виходячи з положеньст. 395 КПК України, погоджується з доводами апелянтащодо своєчасного оскарження ухвали слідчого судді.

Як вбачається з ухвали слідчого судді та наданих матеріалів справи, Офісом Генерального прокурора здійснюється нагляд за додержанням законів у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №12020000000000916 від 24.09.2020 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Постановою слідчого слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 від 10.02.2021 вказане в клопотанні майно, а саме майновий комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 нежитлова будівля корп. А загальною площею 17640,6 кв.м.; нежитлова будівля корп. В загальною площею 228,5 кв.м.; нежитлова будівля корп. Г загальною площею 153,8 кв.м. визнано в кримінальному провадженні №12020000000000916 від 24.09.2020 речовим доказом.

23.02.2021 року заступник начальника другого відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме на майновий комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 нежитлову будівлю корп. А загальною площею 17640,6 кв.м.; нежитлову будівлю корп. В загальною площею 228,5 кв.м.; нежитлову будівлю корп. Г загальною площею 153,8 кв.м., що на праві приватної власності належить ТОВ «ПРОМИСЛОВА КОРПОРАЦІЯ «ПРОМ ЕКСПОРТ» (ЄДРПОУ 42668287), із забороною відчуження, користування та розпорядження вказаним майном, посилаючись на наявність правових підстав, передбачених ч. 3 ст. 170 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року клопотання сторони обвинувачення задоволено та накладено арешт на зазначене вище майно, з огляду на наявність підстав, передбачених ч. 3 ст. 170 КПК України.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком слідчого судді, яким було задоволено клопотання сторони обвинувачення на накладено арешт на вказане майно, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст.94, 132,173 КПК Україниповинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98КПК України.

Відповідно до статті 100 КПК України, на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя, суд накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Згідно статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 10ст. 170 КПК Україниарешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Разом з тим, як вбачається з наданих матеріалів, сторона обвинувачення, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надала достатніх і належних доказів тих обставин, на які послалась у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

На думку колегії суддів, клопотання сторони обвинувачення не відповідає вимогам ст.171 КПК України, оскільки в наданих матеріалах не міститься доказів того, що вказане у клопотанні майно, а саме майновий комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 нежитлова будівля корп. А загальною площею 17640,6 кв.м.; нежитлова будівля корп. В загальною площею 228,5 кв.м.; нежитлова будівля корп. Г загальною площею 153,8 кв.м. відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

В постанові слідчого слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 від 10.02.2021 року про визнання майна речовим доказом у кримінальному провадженні не міститься достатнього обґрунтування відповідності критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України.

Крім того, колегія суддів звертає увагу і на те, що ні стороною обвинувачення в клопотанні, ні слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі, в порушення вимог ст.ст. 171, 173 КПК України, не оцінено розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Таким чином, вказане свідчить про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно, однак наведені обставини не були враховані слідчим суддею при постановленні оскаржуваного рішення.

Згідно вимог ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність, неповноту, необ`єктивність і формальність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, як незаконна та необґрунтована, а апеляційна скарга директора ТОВ «ПРОМИСЛОВА КОРПОРАЦІЯ «ПРОМ ЕКСПОРТ» ОСОБА_7 задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання заступника начальника другого відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 як такого, що внесено до суду за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватимесправедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу директора ТОВ «ПРОМИСЛОВА КОРПОРАЦІЯ «ПРОМ ЕКСПОРТ» ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року, якою задоволено клопотання заступника начальника другого відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт майна та накладено арешт на нерухоме майно у вигляді майнового комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: нежитлову будівлю корп. А загальною площею 17640,6 кв.м.; нежитлову будівлю корп. В загальною площею 228,5 кв.м.; нежитлову будівлю корп. Г загальною площею 153,8 кв.м., що на праві приватної власності належить ТОВ «ПРОМИСЛОВА КОРПОРАЦІЯ «ПРОМ ЕКСПОРТ» (ЄДРПОУ 42668287), із забороною відчуження, користування та розпорядження вказаним майном, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання заступника начальника другого відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт нерухомого майна у вигляді майнового комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: нежитлову будівлю корп. А загальною площею 17640,6 кв.м.; нежитлову будівлю корп. В загальною площею 228,5 кв.м.; нежитлову будівлю корп. Г загальною площею 153,8 кв.м., що на праві приватної власності належить ТОВ «ПРОМИСЛОВА КОРПОРАЦІЯ «ПРОМ ЕКСПОРТ» (ЄДРПОУ 42668287), із забороною відчуження, користування та розпорядження вказаним майном, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/3056/2021 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_9

Доповідач: ОСОБА_1