Рішення

від 12.07.2021 по справі 472/421/21

ВЕСЕЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 472/421/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" липня 2021 р. смт. Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Чаричанського П.О.,

за участю секретаря Фігурської К.М.,

представника позивача Грабової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Веселинове Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

09 червня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування.

На обґрунтування своїх вимог позивач вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Веселинове Миколаївської області помер її батько - ОСОБА_3 , про що Веселинівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області складено відповідний актовий запис №121 від 04 липня 2019 року.

Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої, зокрема, входить його право на житловий будинок з надвірними господарчими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

За життя спадкодавець склав заповіт, яким заповів належний йому будинок доньці - ОСОБА_1 .

Матір позивача - ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено відповідний актовий запис №301 Веселинівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.

Позивач у порядку ст. 1270 ЦК України звернулась до приватного нотаріуса Веселинівського районного нотаріального округу Миколаївської області Болгарчук О.Ф., подавши заяву про прийняття спадщини. На підставі заяви та наданих документів нотаріусом 04.09.2019 року було заведено Спадкову справу №89/2019.

Після витоку шестимісячного строку з дня відкриття спадщини, позивач звернулася до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, проте нотаріусом було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину з підстав того, що у спадкоємця відсутній правовстановлюючий документ про належність спадкового майна спадкоємцеві.

Бажаючи оформити своє право власності на спадкове майно, позивач звернулася з відповідним позовом до суду.

Для підтвердження зазначених обставин представник позивача заявила клопотання про витребування від Приватного нотаріуса Веселинівського районного нотаріального округу Миколаївської області Болгарчук О.Ф. копію спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_3 , а від Комунального підприємства Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації - інвентарну справу на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 09 червня 2021 року від Приватного нотаріуса Веселинівського районного нотаріального округу Миколаївської області Болгарчук О.Ф. витребувано копію спадкової справи №89/2019 заведену після смерті ОСОБА_3 . Крім того, вказаною ухвалою суду від 09.06.2021 року від Комунального підприємства Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації витребувано інвентарну справу на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Представник позивача ОСОБА_5 позовні вимоги підтримала, просила задовольнити позовні вимоги позивача, та визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок.

Представник відповідача Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області Стаднічук А. в судове засідання не з`явився, до суду надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність, щодо задоволення позову не заперечують.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву в якій просив розглядати справу у його відсутність, не заперечує щодо задоволення позову.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог, та зазначених і доведених обставин, суд приходить до переконання, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Веселинове Миколаївської області помер ОСОБА_3 , про що 04 липня 2019 року Веселинівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області складено відповідний актовий запис за №121, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 6).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої входить право власності на належний йому житловий будинок з погосподарчими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 виданого 20 апреля 1991 року Веселиновским райотделом ЗАГС (рос. мовою) з якого вбачається, що 20.04.1991 р. ОСОБА_6 уклав шлюб з ОСОБА_7 (рос. мовою), після чого остання змінила прізвище на ОСОБА_8 .

Родинні відносини позивача зі спадкодавцем підтверджуються свідоцтвом про народження ОСОБА_7 (рос. мовою) серії НОМЕР_3 , з якого вбачається, що в графі батьки зазначено - батько ОСОБА_9 (рос. мовою) (а.с.5).

Матеріалами спадкової справи № 89/2019 заведеної після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , що була витребувана судом від Приватного нотаріуса Веселинівського районного нотаріального округу Миколаївської області Болгарчук О.Ф., встановлено, що в матеріалах спадкової справи наявна заява від ОСОБА_4 , про відмову від прийняття спадщини. Крім того наявна заява ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину після смерті спадкодавця - заява подана 04.09.2019 року (в межах 6-и місячного строку для прийняття спадщини).

Також в спадковій справі знаходиться заповіт від 20.12.2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Веселинівського районного нотаріального округу Миколаївської області Болгарчук О.Ф., зареєстрований в реєстрі за №1211, відповідно до якого ОСОБА_3 заповів ОСОБА_1 все своє майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті і на що він за законом матиме право.

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №29138415 від 20.12.2011 року, заповіт ОСОБА_3 був зареєстрований в реєстрі за №52203754.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також уразі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкування за законом почергово).

У встановлений законом шестимісячний строк позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину подавши до Приватного нотаріуса Веселинівського районного нотаріального округу Миколаївської області Болгарчук О.Ф. заяву про прийняття спадщини, що зареєстрована в книзі обліку спадкових справ 04.09.2019 року за № 286.

Інших спадкоємців які б прийняли спадщину судом не встановлено.

06 квітня 2021 року приватним нотаріусом Веселинівського районного нотаріального округу Миколаївської області Болгарчук О.Ф. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з надвірними господарчими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки: відповідно до п. Гл. 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджено Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 №296/5 видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Причиною відмови зазначено відсутність правовстановлюючого документу про належність спадкового майна спадкодавцеві.

Згідно довідки Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області №6600-02/06-05-2021 від 31.05.2021 р. видана гр.. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в тім, що її батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , був зареєстрований та проживав за адресою АДРЕСА_1 з 09.02.1977 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 . Знятий з реєстраційного обліку, як померлий. На день смерті за цією адресою були зареєстровані і проживали: син: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 09.07.1996 року по теперішній час.

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення 37 сесії 5 скликання Веселинівської селищної ради від 09 квітня 2010 року №36 є власником земельної ділянки площею 0.1159 цільове призначення якої для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Як вбачається з технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 замовником є ОСОБА_1 .

Згідно технічного проекту на газифікацію житлового будинку АДРЕСА_2 при здійсненні газифікації будинку 1991 року, замовником розробки та використання проекту вказаний ОСОБА_3 .

Відповідно до Інформаційної довідки №262778861 від 23.06.2021 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна: відомості про власника житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - відсутні.

Згідно з п.3.1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 01.03.2013 року, узагальнення якого викладенні в листі №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування (далі Пленум №6), при вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі , документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Судом було витребувано з КП Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації інвентаризаційну справу №1140 на домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , та встановлено, що згідно акту про закінчення будівництва та ведення в експлуатацію індивідуального житлового будинку вбачається, що забудовником був ОСОБА_3 , будівництво почалося в 1970 р. і закінчилося в 1988 році. Крім того, наявне рішення виконавчого комітету Веселинівської селищної ради народних депутатів Веселинівського району Миколаївської області №72 від 12.04.1988 року, яким вирішено:

1.затвердити акт селищної ради по плануванню населеного пункту про закінчення будівництва та ведення в експлуатацію індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 19,4 кв.м. збудованого гр.. ОСОБА_3 ;

2.видати гр.. ОСОБА_3 свідоцтво про право приватної власності на вище зазначений житловий будинок;

3.Веселинівському БТІ зареєструвати індивідуальний житловий будинок по АДРЕСА_1 за гр.. ОСОБА_3 .

Згідно довідки КП Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації №2-87 від 24.05.2021 року при проведенні поточної інвентаризаційно - оцінювальної роботи житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 встановлено, що на земельній ділянці знаходяться: житловий будинок площею 36,8 кв.м. загальною площею 63,8 кв. м. - літ А, літня кухня - літ. Б, прибудова до літньої кухні - літ. Б 1, сарай - літ. В, гараж - літ. Г, сарай - літ. Д, вбиральня - літ. Е, сарай - літ. Ж, навіс - літ. З, тамбур до літньої кухні - літ. б, тамбур до літньої кухні - літ. б1, тамбур до літньої кухні - літ. б2, огорожі №1,2,3,4,6,7,8,9,10, споруди №І, ІІ, ІІІ. Власник станом на 28.12.2012 рік не зареєстрований.

Відповідно до абз.8 п. 3.1 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року за №6 Про узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування , Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР , затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року, та інших нормативно-правових актів.

Згідно п. 7 Розділу ІІ Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року (далі - Інструкція), Реєстрація провадиться на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів) згідно з додатком N 1.

Відповідно до Додатку 1 пунктів 11 Інструкції, правовстановлюючим документом , на підставі якого провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР є: Рішення виконкому, місцевої Ради депутатів трудящих про відвід земельної ділянки установам, підприємствам і організаціям і про дозвіл цього будівництва та акт державної комісії про прийняття будинку (будинків) та введення їх в експлуатацію.

Також в абз.22-27 п. 3.1 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року за №6 Про узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування зазначено, Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року №56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

Як зазначено в п.3.3. Пленуму №6, всі господарсько-побутові будівлі та споруди у домоволодіннях, які належать громадянам і були побудовані до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 22 січня 1979 року "Про боротьбу з самовільним будівництвом господарсько-побутових будівель", і під час технічної інвентаризації не були відображені в матеріалах інвентаризації як самовільні, не відносяться до категорії самовільних (самочинних).

Крім того, відповідно до п.3.2 розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 року за №582/5773 (із змінами та доповненнями), не належать до самочинного будівництва: індивідуальні (садибні) житлові будинки , садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 5 серпня 1992 року.

Відповідно до п. 1 Пленуму №6, При розгляді справ про визнання права власності на спадкове нерухоме майно у випадках, якщо спадщина прийнята, проте спадкоємцем не було одержано свідоцтво про право на спадщину (ст. 1297 ЦК ) або не здійснено державну реєстрацію права на спадщину (ст. 1299 ЦК ), слід брати до уваги, що законодавець розмежовує поняття "виникнення права на спадщину" та "виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини", і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Статтею 1297 ЦК встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у виді втрати права на спадщину. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296 , 1297 ЦК ) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК ). Якщо спадщина відкрилась у період чинності ЦК УРСР, застосовуванню підлягають норми ЦК УРСР про належність спадщини спадкоємцеві з часу відкриття спадщини незалежно від оформлення права на спадщину.

Виходячи з вищенаведеного, померлому ОСОБА_3 належало на праві особистої власності житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка площею 0.1159 га, кадастровий номер: 4821755100:04:014:0584.

Відповідно до ст.16 ЦК України одним із способів захисту порушеного права чи інтересу може бути визнання права.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.ст. 1217, 1223 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ст. 1220 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 1268, 1269, 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Крім того, ст.ст.1218, 1268 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, і що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Оскільки позивач прийняла спадщину в установленому законному порядку, то спадщина належить їй з часу її відкриття.

Отже, вищезазначені обставини перешкоджають позивачу оформити право на спадщину в позасудовому порядку, а визнання позову відповідачем не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд прийшов до переконання про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 житловою площею 36,8 кв.м., загальною площею 63,8 кв.м. - літ.А, літня кухня - літ. Б, прибудова до літньої кухні - літ. Б 1, сарай - літ. В, гараж - літ. Г, сарай - літ. Д, вбиральня - літ. Е, сарай - літ. Ж, навіс - літ. З, тамбур до літньої кухні - літ. б, тамбур до літньої кухні - літ. б1, тамбур до літньої кухні - літ. б2, огорожі №1,2,3,4,6,7,8,9,10, споруди №І, ІІ, ІІІ у порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 , яким помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської областіП. О. Чаричанський

Дата складання повного судового рішення 22.07.2021 року.