Рішення

від 21.07.2021 по справі 652/476/21

ВИСОКОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

21.07.21

Справа №652/476/21

Провадження №2/652/161/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2021 року Високопільський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді - Дригваль В.М.,

за участю секретаря - Гапич В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Високопілля, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю МІЛОАН (ЄДРПОУ 40484607), про захист прав споживачів, -

В С Т А Н О В И В :

До Високопільського районного суду Херсонської області звернулася із позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю МІЛОАН (ЄДРПОУ 40484607), про захист прав споживачів, зазначивши, що між позивачем та відповідачем було укладено договір займу, однак, позивач вважає, що при укладенні кредитного договору порушені її права як споживача, а саме: їй як споживачу не надана інформація, яка стосується суті наданих відповідачем фінансових послуг, відсутнє будь яке підтвердження про її ознайомлення з усіма умовами кредитного договору. При видачі кредитних коштів відповідач не ознайомлює позичальника з умовами кредитування та всіма ризиками. У копії договору відсутній підпис позивача як позичальника. Також позивач вважає несправедливими умови договору, де зазначена реальна річна процентна ставка за кредитом від суми кредиту. Вважає, що кредитним договором порушено норми ст.61 Конституції України, щодо подвійної відповідальності за невиконання зобов`язання, тобто фактично до умов договору за порушення його умов щодо погашення суми кредиту та сплати процентів, позичальник повинен сплачувати пеню двічі. Крім того, наявні порушення норм, встановлених ст.8 Закону України Про захист персональних даних , адже відповідач не повідомляв позивача про умови та строки обробки її персональних даних, оскільки з аналізу умов кредитного договору вбачається, що надана позивачем згода на обробку персональних даних є безстроковою та безвідкличною. Просить суд, визнати договір позики укладений між ОСОБА_1 та ТОВ МІЛОАН недійсним.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, надавши заяву в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просить суд задовольнити їх в судовому порядку та провести розгляд справи без участі позивача (а.с.10). Відповіді на відзив не надала, а тому суд розглядає справу за наявними у справі доказами.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю МІЛОАН , в особі директора Вініченко О.В., в судове засідання не прибув, надавши до суду відзив на позовну заяву (а.с.17-23), а також докази про надання фінансових послуг в тому числі договір про надання фінансових послуг позивачу та графіку розрахунків (а.с.26-124), зокрема у відзиві зазначено, що договір був укладений відповідно до ст.10 ЗУ Про електронну комерцію , в якій встановлено, що електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Відповідно до ст.11 вказаного Закону визначений порядок укладання електронного договору. На сторінці в мережі Інтернет ТОВ МІЛОАН розміщена інформація про підприємство, скановані копії правовстановлюючих документів, фінансові звіти про діяльність підприємства та пропозиції (оферти) щодо видачі кредитів з правилами їх отримання та повернення, а також встановлені правила щодо отримання кредитних коштів. Позивачем було підписано договір за допомогою одноразового ідентифікатора, яким є повідомлення з відповідним кодом, який зазначений у тексті договору у розділі Реквізити та Підписи сторін . ТОВ МІЛОАН були перераховані грошові кошти в розмірі 5000,00 грн. на розрахункову карту позичальника. Позивачу було надано в повному обсязі інформацію, щодо умов договору, підтвердженням цього є факт підписання позивачем договору. В задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю та застосувати до позивача заходи процесуального примусу у вигляді штрафу за зловживання процесуальними правами шляхом подання завідомо безпідставного позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер у розмірі встановленому на розсуд суду. Також у відзиві зазначено, що подальший розгляд справи здійснювати на підставі наданих матеріалів без участі представника відповідача (а.с.23).

Відповідно до ст.211 ЦПК України, ч.3. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до вимог ст.247 ЦПК України, ч.2… У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали позовної заяви, наданого відповідачем відзиву та докази на підтвердження надання кредитних коштів, судом встановлено наступне:

- Із копії паспорту громадянина України (а.с.4) вбачається, що ОСОБА_1 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , в селі Ольгине Високопільського району Херсонської області де і зареєстрована по АДРЕСА_1 . Та має ІПН НОМЕР_1 (а.с.5).

- Із копії Договору про споживчий кредит №3435099 від 01.04.2021 року (а.с.44-51) вбачається, що за умовами даного договору ТОВ МІЛОАН надав ОСОБА_1 позику в розмірі 5000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. ТОВ МІЛОАН перерахував на картку позивача кошти в розмірі 5000,00 грн., згідно платіжного доручення №42846775 від 01.04.2021 року (а.с.55). Кредит надано строком на 15 днів, тобто до 16.04.2021 року включно. Загальна сума позики здорожчання за весь період складає 7825,00 грн. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Укладення даного договору підтверджується зокрема копіями роздруківок (скріншотів) де вбачається, що ОСОБА_1 заповнювала особисті дані, проходила ідентифікацію, заповнювала анкету-заяву на кредит від 30.03.2021 року (а.с.28-43).

- Із копії графіку платежів (а.с.52) вбачається, що даним графіком визначено суму процентів за користування позикою та термін повернення позики, а саме: дата платежу - 16.04.2021 року; заборгованість за позикою - 5000,00 грн.; заборгованість за процентами - 1875,00 грн. та комісія - 950,00 грн., а всього підлягає поверненню - 7825,00 грн., що також підтверджується копією паспорту споживчого кредиту (а.с.53-54).

- Із копії розрахунку заборгованості (а.с.56-121) вбачається, що станом на 15.06.2021 року заборгованість за кредитом становить 22825,00 грн., з яких: кредит - 5000,00 грн.; комісія - 950,00 грн. та відсотки - 16875,00 грн.

- Із копій довідок (а.с.122, 123, 124) вбачається, що ТОВ МІЛОАН засвідчує, що ОСОБА_1 у повному обсязі виконала всі свої зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором №4703669 від 19.03.2021 року: №2204818 від 05.01.2021 року та №3104188 від 31.01.2021 року. Таким чином, позивач неодноразово укладала з ТОВ МІЛОАН кредитні договори, а тому повністю усвідомлювала значення своїх дій та була повністю ознайомлена з правилами про надання фінансових кредитів (а.с.34-41).

Дослідивши наявні письмові докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 01.04.2021 року, укладено договір про споживчий кредит №3435099 між ТОВ МІЛОАН та ОСОБА_1 , відповідно до умов якого позивач отримав від відповідача кредитні кошти у розмірі 5000 грн. строком на 15 днів, тобто до 16.04.2021 року, на умовах строковості, зворотності, платності (а.с.44-51). Вказаний договір укладено на сайті відповідача https://miloan.ua, шляхом подання заяви на отримання кредитних коштів (а.с.42-43). З оспорюваного договору вбачається, що його підписано з боку позивача за допомогою електронного підпису. Також до договору надано графік платежів, який містить розрахунок суми процентів за користування позикою та термін повернення позики, а саме: дата платежу - 16.04.2021 року; заборгованість за позикою - 5000,00 грн.; заборгованість за процентами - 1875,00 грн. та комісія - 950,00 грн., а всього підлягає поверненню - 7825,00 грн. Даний графік підписаний ОСОБА_1 електронним підписом (а.с.52). Також, як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 неодноразово зверталася до ТОВ МІЛОАН з пропозицією про укладення кредитного договору, що підтверджується копіями довідок, що надані відповідачем, де зокрема зазначено, що ТОВ МІЛОАН засвідчує, що ОСОБА_1 у повному обсязі виконала всі свої зобов`язання перед кредитодавцем за кредитними договорами №4703669 від 19.03.2021 року: №2204818 від 05.01.2021 року та №3104188 від 31.01.2021 року. А тому, позивач повністю усвідомлювала значення своїх дій при укладенні спірного кредитного договору та була повністю ознайомлена з правилами про надання таких фінансових кредитів (а.с.34-41).

Договір був укладений відповідно до ст.10 Закону України Про електронну комерцію , в якій встановлено, що електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Комерційні електронні повідомлення поширюються лише на підставі згоди на отримання таких повідомлень, наданої особою, якій такі повідомлення адресовані.

Відповідно до ст.11 Закону України Про електронну комерцію , встановлений порядок прийняття пропозиції (оферти) шляхом прийняття пропозиції (акцепту). Дана стаття регламентує, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідач має в мережі Інтернет сторінку з розміщеною пропозицією (офертою) на сайті - https://miloan.ua. На даній сторінці розміщена інформація про підприємство, скановані копії правовстановлюючих документів, фінансові звіти про діяльність підприємства, та публічну пропозицію (оферту), а також сам договір, де зазначена вся повна інформація щодо умов укладення кредитного договору, а саме визначено: порядок укладення договору та надання фінансового кредиту; предмет та строк дії договору; права і обов`язки сторін; порядок нарахування процентів за користування кредитом та механізм повернення кредиту; продовження строку користування кредитом (пролонгація); реструктуризація договору; відповідальність сторін; внесення змін і доповнень.

Така інформація є відкритою та доступною для невизначеного кола осіб. Позивач мав змогу перш ніж укласти договір, детально ознайомитися з його умовами, у тому числі з розміром відсотків за користування кредитними коштами та порядком їх повернення.

Таким чином, відповідач забезпечив позивачу можливість доступу до особистого кабінету різними можливими шляхами, зокрема, за допомогою логіну, паролю та мобільного телефону, на який приходить повідомлення з одноразовим ідентифікатором у вигляді коду, який потрібно ввести на веб-сторінці.

З моменту оформлення кредитного договору позивач до відповідача не зверталася щодо умов договору, тобто з ними погодилася, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними коштами. Також, позивач не зверталася до відповідача щодо зміни умов договору чи реструктуризацію заборгованості за договором. Таким чином, в момент коли ОСОБА_1 підписала Договір позики, вона автоматично прийняла пропозицію (оферту) відповідача та приєдналася до умов публічного договору щодо правил оформлення та видачі кредитних коштів. Отже, сторони домовилися, що всі документи щодо надання Кредиту підписуються Клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Таким чином, Законом України Про електрону комерцію визначено, що саме Договором оферти визначається технологія (порядок) укладення договору, порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору, спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту), технічні засоби ідентифікації сторони. Саме у Договорі оферти відповідача чітко визначено, що всі документи щодо надання Кредиту підписуються Клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Враховуючи вказане, а також те, що позивач не в перше ініціював укладення такого договору, шляхом його підписання з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, суд приходить до висновку, що між сторонами склались договірні правовідносини.

З викладеного вбачається, що укладення кредитного договору без прийняття пропозиції зі сторони ОСОБА_1 було б не можливим.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 509 ЦК України, встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник зобов`язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За положеннями статей 626-628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Частиною 2 ст. 640 ЦК України, передбачено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладання договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно положень статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Статтею 1048 ЦК України, встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 19 Закону України Про захист прав споживачів (у редакції, чинній на час укладення правочинів), нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно: 1) основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару; 2) будь-яких застережень щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції; 3) ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг; 4) потреби у послугах, заміні складових чи ремонті; 5) характеру, атрибутів та прав продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди; 6) права споживача або небезпеки, що йому загрожує. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Суб`єкти господарювання, їх працівники несуть відповідальність за нечесну підприємницьку практику згідно із законодавством.

За змістом статей 11, 18 Закону України Про захист прав споживачів , до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України Про захист прав споживачів застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року № 6-1341цс15 та постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 314/2367/15-ц.

Згідно зі статтею 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.ч.1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно вимог ст.215 ЦК України, необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні і оспорювані. Нікчемні - ті, недійсність яких прямо встановлена законом (ч.1 ст.219, ч.1 ст.220, ч.1 ст.224 ЦК України). Оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (ч.2 ст.222, ч.2 ст.223, ч.1 ст.225 ЦК України). Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом (ч.2 ст.215 ЦК України).

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачем договір підписано особистим електронним цифровим підписом, одноразовим ідентифікатором, також зазначені паспортні дані позивача. Отже, укладений між сторонами договір містить підпис позивача, вчинений в електронному вигляді.

Доводів та доказів на підтвердження порушення відповідачем порядку надання ОСОБА_1 інформації про умови отримання кредиту, процентної ставки тощо, які передували укладенню оспорюваного договору, позивачем до суду не надано. Доказів на спростування отримання кредитних коштів від відповідача у розмірі 5000 грн. та користування ними позивачем не надано.

Таким чином, ОСОБА_1 при укладанні договору, приймаючи всі умови та вчиняючи дії щодо отримання коштів, мала необмежений час щодо ознайомлення з умовами договору, правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, а тому її посилання на нечесну підприємницьку практику не знаходить свого підтвердження.

За вищевказаних обставин, доводи позивача щодо недосягнення згоди про істотні умови договору є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, Договір про споживчий кредит №3435099 від 01.04.2021 року містить всі умови, зокрема: електронні підписи, виконані відповідно до ст.12 ЗУ Про електронну комерцію , строк, на який надається кредит, визначений п.1.3 договору та складає 15 днів, договір є укладеним з моменту перерахування суми позики на банківський рахунок, вказаний клієнтом та діє до повного виконання ним своїх зобов`язань за договором, процентна ставка за кредитом складає 2,50 % від суми позики щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з дня видачі позики до дати фактичного повернення позики включно, що становить 1875,00 грн., інформацію про наслідки прострочення виконання зобов`язань за сплату платежів, в тому числі неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язань за договором. Позивачу було надано в повному обсязі інформацію, передбачену ст.12 ЗУ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , підтвердженням цього є факт підписання позивачем вказаного договору та графіку розрахунку про умови повернення позики (а.с.44-51, 52, 53-54).

Отже, аналізуючи договір, суд дійшов висновку, що при укладенні та підписанні зазначеного правочину сторонами було додержано усіх вимог, передбачених ЦК України, Законом України Про захист прав споживачів , Законом України Про електронну комерцію , за змістом оспорюваного правочину сторонами досягнуто всіх істотних умов обов`язкових для даних видів договорів, при підписанні спірного договору позивач погодився з його умовами, позивачем не спростовано факт перерахування на рахунок позивача кредитних коштів, а тому умови зазначеного правочину не суперечать принципу добросовісності і його наслідком не є істотним дисбалансом договірних прав та обов`язків на шкоду позивача, підстав для визнання недійсним кредитного договору, які наведені позивачем, судом не встановлено.

Зазначена правова позиція, щодо даного спору, також викладена у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 року у справі №404/502/18 та від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19.

Зокрема зазначеними постановами Верховного Суду, встановлено, що без отримання смс-повідомлення та без здійснення входу на веб сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача , цей правочин відповідно до Закону України Про електронну комерцію вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч.2 ст.89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд повно та всебічно дослідивши і оцінивши обставини справи, належність, допустимість, достовірність кожного наданого сторонами доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що в порушення вимог ст.ст.12, 81 ЦПК України, позивачем не доведено належними та допустимими доказами фактів, на які він посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, а тому і підстав для задоволення позовних вимог суд не вбачає, що є наслідком відмови в задоволенні позовних вимог.

Крім того, суд відхиляє прохання відповідача про застосування до позивача заходу процесуального примусу у вигляді штрафу за зловживання процесуальними правами шляхом подання завідомо безпідставного позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер, оскільки застосування такого заходу не ґрунтується на вимогах ст.55 Конституції України та ст.ст.2 та 4 ЦПК України, так як особа, яка вважає, що її права порушено має право звернутися до суду, ніхто не може бути обмежений у доступі до правосуддя. Враховуючи те, що громадяни України звертаються до суду з позовами за захистом своїх прав, які вони вважають порушеними, а суд в свою чергу надає таким доводам належну правову оцінку про порушення таких прав чи встановлює відсутність порушень прав громадян, тощо. А тому, застосування такого заходу як процесуальний примус у вигляді штрафу, порушить права позивача на доступ до правосуддя. В зв`язку з чим суд, не вбачає зловживань позивачем своїми процесуальними правами.

На підставі ст.141 ЦПК України, оскільки позивач при подачі позовної заяви був звільнений від сплати судового збору, а в задоволенні позову відмовлено повністю, а тому, судовий збір компенсується за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.11, 203, 209, 222, 223, 225, 215, 525, 526, 610-612, 640, 1046-1049, 1054 ЦК України, ст.ст.11, 18, 19 Закону України Про захист прав споживачів , ст.ст.11, 12 Закону України Про електронну комерцію, ст.ст. 3-5, 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 274, 352 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю МІЛОАН (ЄДРПОУ 40484607), про захист прав споживачів - відмовити повністю.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або вручення.

Суддя В.М. Дригваль