Рішення

від 25.09.2007 по справі 12/204-нм

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/204-НМ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "25" вересня 2007 р.                                                     Справа № 12/204-НМ

Господарський суд Житомирської області у складі:

                          судді Сікорська Н.А.

 за участю представників сторін

від позивача не з'явився

від відповідача не з'явився.

розглянув справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Лізингова компанія "Украгромашінвест" (м. Київ)  

до Відкритого акціонерного товариства "Сільгосптехніка" (смт.Червоноармійськ)

про витребування майна на загальну суму 690800,00 грн.

У відповідності до ч.4 ст. 69 ГПК України, справа розглядаєтьсяу більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 цієї статті.

В судовому засіданні 11.09.07р., у відповідності до ст.77 ГПК України, оголошувалась перерва до 09 :10 год. 25.09.07р.

Позивачем пред'явлено позов про витребування зернозбиральних комбайнів "Лан" в кількості 2-х одиниць загальною вартістю 690 800,00 грн.

Представник позивача позовні вимоги підтримав. Надав уточнення до позовної заяви (а.с.37), згідно яких просить витребувати від відповідача зернозбиральні комбайни „Лан” в кількості 2-х одиниць, загальною вартістю 690800,00 грн. (1-й комбайн 1999р. випуску, заводський номер 0071, двигун №Н 10914, тимчасово зареєстрований інспекцією Держтехнагляду по Червоноармійському районі Житомирської держадміністрації за виданим талоном номер АА 009576, виданий 04.07.02р. , номерний знак 01945 АЕ; 2-й комбайн 1999р. випуску, заводський номер 0072, двигун №Н 10230, тимчасово зареєстрований інспекцією Держтехнагляду по Червоноармійському районі Житомирської держадміністрації за виданим талоном номер АА 009577, виданий 04.07.02р. , номерний знак 01946 АЕ). Зазначене підтверджено довідкою від 13.03.07р. (а.с.38)

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. У письмових відзивах на позовну заяву від 20.03.07р. та  доповненнях до нього (а.с.40,57,83) проти позову відповідач заперечує.

В судовому засіданні оглядались матеріали справи № 14/1227 за позовом  ВАТ "Лізингова компанія "Украгромашінвест" до ВАТ "Сільгосптехніка" про стягнення 613816,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд 

ВСТАНОВИВ:

Між ВАТ "Лізингова компанія "Украгромашінвест" (позивач) та ВАТ "Сільгосптехніка" (відповідач) було укладено договір про умови фінансового лізингу сільськогосподарської техніки, її поставки, повернення коштів за надану в лізинг сільськогосподарську техніку та здійснення інших платежів №150-Л від 20.07.1999р. (а.с.8-11).

Відповідно до п. 1.1. Договору позивач передав відповідачу у тимчасове користування сільгосптехніку згідно додатку №1 до договору (а.с.12), а саме зернозбиральні комбайни „Лан” в кількості 2-х одиниць, загальною вартістю 690800,00 грн.

Факт передачі об'єкту лізингу підтверджується, підписаним сторонами актом прийому передачі (а.с.15) та накладною № 83 від 26.07.99р. (а.с.14)

Згідно п. 1.7. Договору, техніка, що передається в лізинг, є власністю лізингодавця.

За п. 7.4.3. Договору розмір та строки проведення платежів приведені в додатку №2 (а.с.13), що є невід'ємною частиною договору. З вказаного додатку вбачається, що лізинговий платіж, який у відповідності до п.6.2 Договору склав 864882,00 грн., відповідач був зобов'язаний сплатити протягом 21-го кварталу. Дата останнього платежу по Договору визначена 22.07.04р.

У пункті 9.1. Договору, сторони обумовили, що після закінчення строку дії лізингу, лізингоодержувач (відповідач) викуповує у лізингодавця техніку, що знаходилась в лізингу по залишковій вартості. Ці кошти мали бути сплачені лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця не пізніше 10 банківських днів після закінчення строку  лізингу.

Згідно п. 2.1. Договору, строк лізингу складає 5 років з моменту передачі майна в лізинг, яким є дата підписання сторонами акта приймання-передачі майна в лізинг і діє до 01.09.04р.

За п.п. 7.1.2, 7.4.4. Договору у разі несплати лізингових платежів протягом двох чергових строків, на вимогу лізингодавця лізингоодержувач зобов'язався повернути йому об'єкт лізингу в 3-х денний строк в технічно справному стані з урахуванням технічного зносу.

На підставі п.10.1.3 лізингодавець може в односторонньому порядку розірвати даний договір і вимагати від лізингоодержувача повернення об'єкту лізингу.

У відповідності до п.14.1, 14.2 Договору, останній вступає в дію з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін; термін його дії зумовлений строком лізингу; договір втрачає свою силу після виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому.

Як зазначив позивач, на день звернення з позовом до суду, на розрахунковий рахунок позивача, від відповідача не поступило грошових коштів на виконання зазначеного вище графіку сплати лізингових платежів більше ніж п'ять чергових платежів.

Посилаючись на п.7.4.4. Договору, позивач зазначив, що 20.12.06р. відповідачу було направлено вимогу №362 про повернення техніки (а.с. 16), що була об'єктом лізингу.

Відповідач проти позову заперечує. В письмовому відзиві на позовну заяву від 20.03.07р. та доповненнях до нього від 22.05.07р. (а.с.40, 57, 83)  зазначив, що: позивачем не вказано індивідуальні ознаки майна; позовну заяву подано поза межами строку позовної давності, оскільки претензію про повернення об'єкту лізингу, у зв'язку з несплатою лізингових платежів, йому було надіслано ще 27.09.02р. (на підтвердження надав вказану претензію, копія якої міститься в матеріалах справи).

Водночас відповідач ставить під сумнів правомірність заявлених позовних вимог, оскільки з матеріалів справи №15/1170 йому стало відомо про відсутність позивача за вказаною, в його установчих документах та в позовній заяві, адресою. Вказав, що позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати.

Останнє спростовується матеріалами справи, оскільки в них міститься довідка Головного управління статистики у м. Києві (а.с.57), якою підтверджено факт місцезнаходження позивача, за вказаною ним адресою  та довіренність, видана  Колгану М.О. (а.с.31).

Відповідач зауважив, що: позивач не може бути стороною по справі, оскільки не має ніякого відношення до ВАТ "Лізингова компанія "Украгромашінвест", що була створена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1144 від 16.10.97р. "Про лізингову компанію "Украгромашінвест", оскільки в Статуті (в новій редакції) першого зазначено, що ВАТ з приватною формою власності; в п.5 Статуту позивача не вказано про допоміжну діяльність у сфері фінансового посередництва, що суперечить  меті діяльності компанії.

Зазначені зауваження щодо форми власності позивача пояснюються змінами чинного законодавства та не суперечать його положенням. Що ж до суперечностей положень Статуту, вони не заслуговують на увагу, оскільки позивачем надано його в новій редакції, де вказані суперечності відсутні.

В усному порядку відповідач також стверджував, що ВАТ "Лізингова компанія "Украгромашінвест” не являється належним позивачем по справі, тому що передане в лізинг майно не є власністю останнього. Зазначене спростовується п.п.1.7 Договору.

Оцінивши в сукупності матеріали справи,  господарський суд дійшов висновку, що позовнні вимоги не можуть бути задоволені на підставі слідуючого.

При вирішенні спору слід враховувати, що у відповідності до п.4 "Прикінцевих та перехідних положень" Цивільного Кодексу України  вказаний кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності; щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

За п.9 "Прикінцевих та перехідних положень" до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Відповідно до ч.3 ст.5 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Як вбачається з матеріалів справи Договір було укладено 07.07.1999 року. Строк його дії, згідно п.2.1. закінчився 01.09.04р., оскільки згідно п.14.2.  Договору термін його дії зумовлений строком лізингу.

Враховуючи зазначене для з'ясування змісту Договору слід керуватися нормами чинного на той час законодавства, а саме Законом України "Про лізинг" від 16.12.1997р., згідно ст. 1 якого лізинг - це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Зазначене відповідає нормам чинного законодавства, зокрема Закону України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997р. та Цивільного кодексу України, положеннями яких слід також керуватися при з'ясуванні прав і обов'язків сторін по договору №150-Л.

У відповідності до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як уже зазначалося строк дії Договору та строк лізингу на дату пред'явлення позову  закінчився, однак обов'язки відповідача по  проведенню розрахунків та поверненню об'єкта лізингу не було виконано.

Згідно ч.2 ст. 806 Цивільного кодексу України, до договору лізингу застосовуються загальні положення  про найм   (оренду)   з  урахуванням  особливостей,  встановлених  цим параграфом та законом.

У відповідності до п.2 ч.1 ст.11 Закону України «Про лізинг», що відповідає ст.782 Цивільного кодексу України лізингодавець має право вимагати повернення у безспірному порядку майна, переданого в лізинг, якщо лізингоодержувач не сплатив лізингові платежі протягом двох чергових строків.

За статтею 785 Цивільного кодексу України при припиненні договору найму орендар повинен повернути орендодавцю отримане від нього майно у такому стані, в якому воно було отримане. Вказане відповідає також положенням Закону України «Про фінансовий лізинг».

Зокрема, згідно п.7 ч.2 Закону України «Про фінансовий лізинг» у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення  предмета лізингу, лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, всупереч вимогам чинного законодавства та договору на момент закінчення строку дії договору та строку лізингу, не здійснив остаточні розрахунки для викупу об'єкту лізингу (згідно п.9.1. Договору), не повернув майно лізингодавцю, що стало підставою направлення відповідачу вимоги від 20.12.06р.

У відповідності до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, тому позивач правомірно звернувся з позовною заявою про витребування зернозбиральних комбайнів „Лан” в кількості 2 одиниць.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України,  особа,  яка набула майно  або  зберегла  його  у  себе  за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи  безпідставне   набуття   або  збереження  майна  було  результатом  поведінки набувача майна,  потерпілого,  інших осіб  чи  наслідком  події.

Оскільки строк дії договору і лізингу закінчився 01.09.04р., а  відповідач не провів усіх необхідних розрахунків та не повернув майно, суд дійшов висновку, що останній набув спірне майно без належних правових підстав, тому і повинен повернути позивачу зернозбиральні комбайни "Лан" в кількості 2-х одиниць.

Що стосується викладених у відзиві на позовну заяву тверджень відповідача щодо пропуску позивачем строків позовної давності, який слід обраховувати з 27.09.02, у зв'язку з пред'явленням останнім  27.09.02р. претензії про повернення об'єкту лізингу по договору№ 150-Л, оскільки відповідач не здійснював сплату лізингових платежів (а.с.83-85), вони є безпідставними, враховуючи наступне.

Дійсно в п. 7.1.3 Договору сторони передбачили, що лізингодавець має право вимагати повернення у безспірному порядку майна, переданого в лізинг, у разі несплати лізингоодержувачем двох чергових платежів.

Відповідно до п. 10.1.3  договору дострокове припинення його дії можливе з ініціативи лізингодавця, якщо лізингоодержувач не виконує будь-якого із зобов'язань за цим договором. В такому випадку лізингодавець виставляє лізингоодержувачу претензію про припинення дії цього договору у відповідності з чинним законодавством.

Однак у ст. ст. 9, 11 Закону "Про лізинг",  станом на день пред'явлення претензії від 27.09.02р., передбачено право лізингодавця вимагати повернення у безспірному порядку майна, переданого в лізинг, якщо лізингоодержувач не сплатив лізингові платежі протягом двох чергових строків; об'єкт лізингу підлягає поверненню у безспірному порядку згідно з виконавчим написом, учиненим у державній нотаріальній конторі.

Отже, факт направлення претензії позивачу суд не розцінює як припинення договору лізингу, оскільки позивачем не було вчинено виконавчого напису у державній нотаріальній конторі, згідно положень Закону України "Про лізинг" (із змінами і доповненнями , внесеними Законом України від 14.01.99р. №394-ХІУ). Не звертався  позивач і до суду про  дострокове припинення договору лізингу.

Крім того, із самої претензії (а.с.84) вбачається, що  позивач лише пропонував відповідачу повернути об'єкт лізингу, а в разі незадоволення - звернутись до суду. Тобто сам факт заявлення відповідачу претензії не може бути доказом припинення договору №150-Л.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що при огляді матеріалів справи №14/1227 за позовом ВАТ "Лізингова компанія "Украгромашінвест" до ВАТ "Сільгосптехніка" про стягнення 613816,00 грн. лізингових платежів (рішення по якій знаходиться в матеріалах справи (а.с.77), суд встановив, що  позивач подав позов про стягнення заборгованості, яка виникла станом на 12.03.03.

Факт існування заборгованості в сумі 613816,00 грн.  вбачається з  довідки ВАТ "Лізингова компанія "Украгромашінвест" і Акта звірки розрахунків, які містяться в матеріалах справи № 14/1227 і,  копії яких  долучені до матеріалів справи № 12/204-НМ (а.с.87,88) та не заперечувалась відповідачем, що вбачається з рішення господарського суду від 29.05.03 (а.с. 77). Тобто  вищевказана заборгованість виникла уже після  направлення позивачем претензії з пропозицією повернення об'єкта лізингу.

Таким чином, нарахування, визнання  і стягнення з відповідача лізингових платежів  вказують, що правовідносини, що склались між сторонами щодо лізингу продовжували тривати і після  направлення претензії

Враховуючи викладене, позов  підлягає задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд  

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Відкритому акціонерному товариству «Сільгосптехніка, 12000, Житомирська обл., смт, Червоноармійськ, вул. К. Маркса,83, код 03740654

повернути Відкритому акціонерному товариству «Лізингова компанія «Украгромашінвест», 03035, м. Київ, вул. Сурікова,3 код 21661438

- зернозбиральний комбайн „Лан” 1999р. випуску, заводський номер 0071, двигун №Н 10914,  зареєстрований інспекцією Держтехнагляду по  Червоноармійському районі Житомирської держадміністрації,  тимчасовий талон  АА 009576, виданий 04.07.02р. , номерний знак 01945 АЕ;

- зернозбиральний комбайн „Лан” 1999р. випуску, заводський номер 0072, двигун №Н 10230,  зареєстрований інспекцією Держтехнагляду по Червоноармійському районі Житомирської держадміністрації, тимчасовий талоно АА009577, виданий 04.07.02, номерний знак 01946 АЕ

загальною вартістю 690800,00 грн.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Сільгосптехніка, 12000, Житомирська обл., смт, Червоноармійськ, вул. К. Маркса,83, код 03740654

на користь Відкритого акціонерного товариства «Лізингова компанія «Украгромашінвест», 03035, м. Київ, вул. Сурікова,3 код 21661438

-  6908,00 грн. державного мита;

- 118,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає  законної  сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                       Сікорська Н.А.  

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 -сторонам