Рішення

від 25.09.2007 по справі 12/203-нм

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/203-НМ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "25" вересня 2007 р.                                                     Справа № 12/203-НМ

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді  

                         судді Сікорська Н.А.

                         судді  

за участю представників сторін

від позивача не з'явився

від відповідача не з'явився.

розглянув справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Лізингова компанія "Украгромашінвест" (м. Київ)  

до Відкритого акціонерного товариства "Сільгосптехніка" (смт.Червоноармійськ)

про витребування майна на загальну суму 67 000,00 грн

відповідності до ч.4 ст. 69 ГПК України, справа розглядається убільш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 цієї статті.

В судовому засіданні 11.09.07р., у відповідності до ст.77 ГПК України, оголошувалась перерва до 09:25 год. 25.09.07р.

Позивачем пред'явлено позов про витребування кормозбиральних комбайнів причіпних КПІ Ф-2, 4-А в кількості 2-х одиниць загальною вартістю 67 000,00 грн.

Представник позивача позов підтримав. Надав уточнення до позовної заяви (а.с.54), згідно яких просить витребувати від відповідача кормозбиральний комбайн причіпний КПІ Ф-2, 4-А в кількості 1-ї одиниці вартістю 33500,00 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Відповідач у письмових відзивах на позовну заяву від 20.03.07р. та  доповненнях до нього (а.с. 40,56) проти позову  заперечує.

Суд вважає, що відсутність представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті, а тому спір вирішується за наявними у справі матеріалами.

При вирішенні спору суд враховує, що у відповідності до п.4 "Прикінцевих та перехідних положень" Цивільного Кодексу України, даний   кодекс  застосовується  до  цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин,  які виникли  до  набрання  чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків,  що  виникли  або  продовжують  існувати після набрання ним чинності.

За п.9 "Прикінцевих та перехідних положень" до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Відповідно до ч.3 ст.5 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд 

ВСТАНОВИВ:

Між ВАТ "Лізингова компанія "Украгромашінвест" (позивач) та ВАТ "Сільгосптехніка" (відповідач) було укладено додаткову угоду №1-ДУ від 27.07.1999р. до договору про умови фінансового лізингу сільськогосподарської техніки, її поставки, повернення коштів за надану в лізинг сільськогосподарську техніку та здійснення інших платежів №31-Л від 20.10.1998р. (а.с.8-10,14,15). Умови додаткової угоди №1-ДУ частково було змінено додатковою угодою №1 від 05.05.2003р. (а.с.41), що не заперечується сторонами.

Відповідно до п. 1.1. додаткової угоди №1  до додаткової угоди №1-ДУ (а.с.41) та додатку №1 до неї (а.с.41, зворотній бік) позивач передав відповідачу у тимчасове користування сільгосптехніку, а саме Кормозбиральний комбайн причепний КПІ Ф-2, 4-А в кількості 1-ї одиниці, загальною вартістю 33500,00 грн.

Факт передачі об'єкту лізингу підтверджується, підписаним сторонами актом прийому-передачі №361 від 13.08.99р. (а.с.18) та накладною № 122 від 07.10.99р. (а.с.35) і не заперечується сторонами.

Згідно п. 1.3. Договору, техніка, що передається в лізинг, є власністю лізингодавця.

За п.п. 2,3. додаткової угоди №1 розмір та строки проведення платежів, приведені в додатку №2 (а.с.42) до неї, що є невід'ємною частиною договору.

З вказаного додатку вбачається, що лізингові платежі, які у відповідності до п.1.2 додаткової угоди №1 склали 42032,50 грн., відповідач був зобов'язаний сплатити протягом 20-ти кварталів. Дата останнього платежу по Договору визначена 20.06.04р.

У відповідності до п.12.1 Договору, він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до моменту його остаточного виконання, але в будь-якому випадку до 01.12.03р. (а.с.10).

Згідно п.2.1 додаткової угоди №1-ДУ, строк лізингу складає 5 років з моменту передачі майна в лізинг, яким є дата підписання сторонами акта приймання-передачі майна в лізинг і діє до 01.09.04р.

У пункті 5.1. Договору, сторони обумовили, що після закінчення строку дії лізингу лізингоодержувач (відповідач) викуповує у лізингодавця техніку, що знаходилась в лізингу по залишковій вартості. Ці кошти мали бути сплачені лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця не пізніше 10 банківських днів після закінчення строку  лізингу, тобто до 11.09.04р.

За ч.2 ст.12.1 Договор розірванню в односторонньому порядку не підлягає, за винятком випадку несплати лізингоодержувачем лізингових платежів протягом двох чергових строків. В цьому разі лізингодавець може в односторонньому порядку розірвати даний договір і вимагати від лізингоодержувача повернення об'єкту лізингу. Лізингоодержувач повинен повернути лізингодавцю об'єкт лізингу.    

Як зазначив позивач, на день звернення з позовом до суду, на розрахунковий рахунок позивача, від відповідача не поступило грошових коштів на виконання зазначеного вище графіку сплати лізингових платежів в кількості більш ніж п'ять чергових платежів.

Посилаючись на ч.2 п.10.1 Договору, якою предбачено, що у разі несплати лізингоодержувачем лізингових платежів протягом двох чергових строків на вимогу лізингодавця об'єкт лізингу підлягає поверненню у безспірному порядку, позивач зазначив, що 20.12.06р. направив відповідачу вимогу №361 про повернення техніки (а.с. 19), що була об'єктом лізингу, як такої, що перебувала в останнього без достатньої правової підстави. Вказана вимога не була задоволена відповідачем.

Відповідач проти позову заперечує. В письмовому відзиві на позовну заяву від 20.03.07р. та доповненнях до нього від 22.05.07р.  (а.с.40,56) зазначив, що позивачем не надано індивідуальні ознаки майна; вказав про частково проведені розрахунки грошовими коштами, товаром та векселем на суму 83743,50 грн., посилаючись на Акт звірки від 01.02.07р., в редакції позивача (а.с.33).

Слід вказати, що розрахунки, про які наголошував відповідач і, які  вказав позивач в акті звірки розрахунків, проводились відповідачем на виконання трьох договорів лізингу, які були укладені сторонами. З вказаного акта звірки вбачається і заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 1037069,00 грн.

Водночас відповідач ставить під сумнів правомірність заявлених позовних вимог, оскільки з матеріалів справи №15/1170 йому стало відомо про відсутність позивача за вказаною, в його установчих документах та в позовній заяві, адресою.

Останнє спростовується матеріалами справи, оскільки в них міститься довідка Головного управління статистики у м. Києві (а.с.57), якою підтверджено факт місцезнаходження позивача, за вказаною ним адресою.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно положень ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи Договір № 31-Л було укладено 20.10.1998 року. Згідно п.2.1 додаткової угоди №1-ДУ від 27.07.99 строк лізингу складає пять років з моменту передачі майна в лізинг, яким є дата підписання сторонами «Акта приймання-передачі майна в лізинг» та діє по  01.09.04р.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про лізинг" від 16.12.1997р., лізинг - це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Зазначене відповідає і нормам чинного законодавства, зокрема Закону України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997р. та Цивільного кодексу України, положеннями яких слід керуватися при з'ясуванні прав і обов'язків сторін по даному договору.

Як вбачається з матеріалів справи строк лізингу на дату пред'явлення позову  закінчився, однак обов'язки відповідача по  проведенню розрахунків не було виконано.

Згідно ч.2 ст. 806 Цивільного кодексу України, до договору лізингу застосовуються загальні положення  про найм   (оренду)   з  урахуванням  особливостей,  встановлених  цим параграфом та законом.

За статтею 785 Цивільного кодексу України при припиненні договору найму орендар повинен повернути орендодавцю отримане від нього майно у такому стані, в якому воно було отримане.

У відповідності до п.2 ч.1 ст.11 Закону України “Про лізинг,»  лізингодавець має право вимагати повернення у безспірному порядку майна, переданого в лізинг, якщо лізингоодержувач не сплатив лізингові платежі протягом двох чергових строків.

Згідно п.7 ч.2 Закону України “Про фінансовий лізинг” у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення  предмета лізингу, лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

У відповідності до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 УК України,  особа,  яка набула майно  або  зберегла  його  у  себе  за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи  безпідставне   набуття   або  збереження  майна  було  результатом  поведінки набувача майна,  потерпілого,  інших осіб  чи  наслідком  події.

Оскільки строк дії договору закінчився 01.12.03, строк лізингу закінчився 01.09.04, а  відповідач не провів усіх необхідних платежів, суд дійшов висновку, що відповідач набув спірне майно без належних правових підстав, тому і повинен повернути позивачу Кормозбиральний комбайн причепний КПІ Ф-2, 4-А.

При вирішенні спору суд враховує, що відповідач не заперечує факту отримання в лізинг вказаного кормозбирального комбайну, факту його наявності у ВАТ "Сільгосптехніка" на час подання позову та розгляду справи, тому його повернення власнику можливе без встановлення додаткових ідивідуальних ознак.

З огляду на викладене,  позов підлягає задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 33, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд  

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Відкритому акціонерному товариству «Сільгосптехніка, 12000, Житомирська обл., смт, Червоноармійськ, вул. К. Маркса,83, код 03740654

повернути Відкритому акціонерному товариству «Лізингова компанія «Украгромашінвест», 03035, м. Київ, вул. Сурікова,3 код 21661438

кормозбиральний комбайн причепний КПІ Ф-2, 4-А в кількості  одна одиниця, вартістю 33500,00 грн.

3. Стягнути з Відкритого акціонернго товариства «Сільгосптехніка, 12000, Житомирська обл., смт, Червоноармійськ, вул. К. Маркса,83, код 03740654

на користь Відкритого акціонерного товариства «Лізингова компанія «Украгромашінвест», 03035, м. Київ, вул. Сурікова,3 код 21661438

- 335,00 грн. державного мита;

- 118,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає  законної  сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                         

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 -сторонам