Рішення

від 20.07.2021 по справі 510/560/21

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Провадження № 2/510/951/21

Справа № 510/560/21

20.07.2021 року м. Рені Одеської області

Ренійський районний суд Одеської області у складі

Головуючого судді Гончарової-Парфьонової О.О.

При секретарі Пройка С.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у м. Рені Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права власності, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 - батько позивача. Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді права власності на:

житловий будинок АДРЕСА_1 ;

земельну ділянку площею 0,2500 га, місце розташування якої: АДРЕСА_2 , кадастровий номер - 5124181200:02:001:0032, цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

земельну ділянку площею 4,3489 га, місце розташування якої: АДРЕСА_3 , ділянки № НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 (за межами населеного пункту), кадастровий номер - 5124181200:01:001:0235, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За час свого життя ОСОБА_3 залишив заповідальне розпорядження на користь позивача, заповіт посвідчений 24 квітня 2020 року та зареєстрований в реєстрі за № 88, яким заповідав усе належне йому нерухоме майно позивачу.

У встановлений законом строк, позивач звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, а відповідач (вдова) звернулась із заявою про відмову від спадщини яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 .

В подальшому, постановою від 17 березня 2021 року, державний нотаріус Ренійської районної державної нотаріальної контори Одеської області відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Позивач у судове засідання не з`явився, до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, надала суду заяву про визнання позовних вимог, в якій також просила розглянути справу за її відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Дійсно, як встановлено у судовому засіданні, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 - батько позивача. Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді права власності на:

житловий будинок АДРЕСА_1 ;

земельну ділянку площею 0,2500 га, місце розташування якої: АДРЕСА_2 , кадастровий номер - 5124181200:02:001:0032, цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

земельну ділянку площею 4,3489 га, місце розташування якої: АДРЕСА_3 , ділянки № НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 (за межами населеного пункту), кадастровий номер - 5124181200:01:001:0235, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За час свого життя ОСОБА_3 залишив заповідальне розпорядження на користь позивача, заповіт посвідчений 24 квітня 2020 року та зареєстрований в реєстрі за № 88, яким заповідав усе належне йому нерухоме майно позивачу.

У встановлений законом строк, позивач звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, а відповідач (вдова) звернулась із заявою про відмову від спадщини яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 .

Частиною 1 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Прийняття спадщини є фактом, який відображає волю спадкоємця отримати майно після смерті спадкодавця. Тобто позивач прийняв спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, оскільки його воля, як спадкоємця за заповітом, була виражена у його діях щодо подачі відповідної заяви до нотаріуса.

Відповідно до ч. 1 ст. 1273 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Через деякий час, відповідно до вимог чинного законодавства, позивач звернувся до державної нотаріальної контори щодо отримання свідоцтва про право на спадщину, однак, відповідно до постанови від 17 березня 2021 року, державний нотаріус Ренійської районної державної нотаріальної контори Одеської області відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

У підтвердження своїх позовних вимог, позивач надав суду копію заповіту, копію заяви про звернення про прийняття спадщини до нотаріальної контори та інші докази, що підтверджують обґрунтованість позовних вимог, а відсутність оригіналів правовстановлюючих документів не може бути підставою для невизнання права власності за спадкоємицею.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом, що передбачено ст. 1225 ЦК України.

Частина 5 ст. 1268 ЦК України передбачає, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частина 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

У даному випадку визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Отже, всі вказані обставини знайшли своє підтвердження у судовому засіданні та не викликають у суду жодних сумнівів.

Таким чином, з повного і всебічного з`ясування обставин справи, аналізу доказів, досліджених в судовому засіданні, оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 81, 89, 133, 141, 200, 206, 223, 247, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га, місце розташування якої: АДРЕСА_2 , кадастровий номер - 5124181200:02:001:0032, цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 4,3489 га, місце розташування якої: АДРЕСА_3 , ділянки № НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 (за межами населеного пункту), кадастровий номер - 5124181200:01:001:0235, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.О. Гончарова-Парфьонова