Рішення

від 14.07.2021 по справі 546/1094/20

РЕШЕТИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

єдиний унікальний номер справи 546/1094/20

номер провадження 2/546/205/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2021 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Романенко О.О.,

за участі секретаря судового засідання Захарченко Л.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у залі суду в м. Решетилівка цивільну справу № 546/1094/20 за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Хлібороб про стягнення заборгованості з орендної плати та розірвання договору оренди землі,-

в с т а н о в и в :

24.12.2020 представник позивачки - адвокат Іванова О.І., звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою, шляхом направлення її до суду засобами поштового зв`язку та яка отримана судом 29.12.2020, у якій просить суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість з орендної плати у загальному розмірі 19809,03 грн., яка складається із:

- заборгованості з орендної плати за 2018-2019 роки у сумі 10 843,37 грн;

- заборгованості з орендної плати за 2020 рік у сумі 5525,12 грн;

- пені у сумі 2691,95 грн;

- на підставі ст. 625 ЦК України інфляційних втрат - у сумі 394,50 грн та 3% річних - у сумі 354,09 грн.

Розрахунки розміру пені, інфляційних втрат та 3% річних здійснені станом на 20.12.2020.

Окрім того, посилаючись на систематичну несплату орендної плати, просить розірвати договір оренди земельної ділянки № 316 від 08.10.2008, а також стягнути понесені нею судові витрати у загальному розмірі 6181,60 грн, що складаються із суми сплаченого судового збору -1681,60 грн та понесених витрат на правову допомогу у сумі 4500 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 3,50 га, кадастровий номер - 5324255100:00:008:0131 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Решетилівської міської ради Полтавської області на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №168498. 08.10.2008 року між позивачкою та СТОВ Хлібороб було укладено договір оренди земельної ділянки № 316, який зареєстрований 02.06.2011.

Відповідачем не здійснено виплату орендної плати за 2018 та 2019 роки, тобто порушено істотні умови Договору оренди земельної ділянки №316 від 08.10.2008.

У підпункті 4.1. пункті 4 зазначено, що за користування вказаною земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю кожного року орендну плату в розмірі 5% від вартості земельної ділянки, що станом на 2018 рік становить - 5318,25 грн, а за 2019 та 2020 роки - 5525,12 грн.

Відповідно до п.4.11 договору оренди землі у разі невнесення орендної плати у строки визначені договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від прострочення суми за кожен день прострочення.

Як зазначає позивачка за її підрахунками, заборгованість зі сплати орендної плати за 2018-2019 роки складає 10843,37 грн., а за 2020 рік - 5525,12 грн.

Відповідно до наведених позивачем розрахунків загальний розмір пені за договором складає 2691,95 грн за період з 01.04.2019 по 20.12.2020 та з 01.04.2020 по 20.12.2020.

Керуючись статтею 625 ЦК України, позивачка просила стягнути з відповідача на її користь відповідно до наведених нею розрахунків 394,50 грн суму індексу інфляції та три проценти річних у розмірі 354,09 грн за період з 01.04.2019 по 20.12.2020 та з 01.04.2020 по 20.12.2020.

Окрім того, позивачка вважає, що є підстави для розірвання договору оренди відповідно до п. 11.4 Договору та з огляду на правові позиції ВП ВС у постановах від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17, від 11.10.2017 у справі № 6-1449цс17, від 06.03.2019 у справах № 910/16306/13, № 183/262/17, від 23.01.2019 у справі № 355/385/17, оскільки умови договору належним чином відповідачем не виконуються, що підтверджується систематичною несплатою орендної плати за 2018-2019 роки.

Посилаючись на вищевикладені обставини, положення ст. ст. 525, 526, 625, 629, 631 ЦК України та правові позиції ВП ВС, позивачка звернулась до суду з даним позовом за захистом своїх майнових прав.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, 29.12.2020 справу передано на розгляд головуючому судді Романенко О.О.

Ухвалою суду від 11.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

05.03.2021 відповідачем у справі - СТОВ Хлібороб надійшов до суду відзив на позовну заяву, у якому викладено прохання відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

На підтвердження відсутності заборгованості з орендної плати відповідач зазначає, що відповідно до листа Відділу у Решетилівському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області № 99/114-20 від 02.03.2020 року грошова оцінка земельної частки (паю) на території Решетилівської селищної ради станом у 2016, 2017, 2018 роках становить 112236,85 грн., що розрахована з врахуванням коефіцієнту 1,756.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2011 року за № 1185 було внесено зміни до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів , затвердженої постановою КМУ від 23.03.1995 року за №213, згідно з якою з 01.01.2012 року до показників нормативної грошової оцінки ріллі застосовується коефіцієнт 1,756. Пунктом 1 Загальних положень даної Методики передбачено що, нормативна грошова оцінка земельних ділянок здійснюється, зокрема, з метою визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Земельна ділянка, щодо виплати орендної плати за яку виник спір, є приватною власністю позивача, а отже без згоди орендаря відсутні підстави для застосування коефіцієнту 1,756 щодо орендної плати за 2016 - 2020 роки, який має застосовуватися в обов`язковому порядку для визначення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно ст. 167 ПК України станом на 2016-2019 роки ставка податку на доходи фізичних осіб становила 18 %. Крім того, відповідно до Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України з даного виду доходів утримується військовий збір у розмірі 1,5%.

Таким чином розмір орендної плати належної позивачу за 2016 - 2019 роки складає:

- 112 236,85 : 1,756 = 63 916,21 (грошова оцінка земельної частки (паю) у 2018 - 2019 рр. (без урахування коефіцієнту для земель комунальної та державної форми власності);

- 63 916,21 : 100 * 5 = 3 195,81 (п`ять відсотків від грошової оцінки);

- 3 195,81 - 18% - 1,5% = 2572,63 (сума належна до виплат з урахуванням податків).

Згідно доданих до позовної заяви Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_1 у 2019 році було нараховано СТОВ ХЛІБОРОБ орендну плату за вказаним вище договором у розмір 3195,81 грн. Згідно видаткового касового ордеру № 104 від 07.06.2019, на якому міститься підпис позивачки, ОСОБА_1 отримала від відповідача орендну плату за земельний пай у розмірі 2572,63 грн.

Відповідно до видаткового касового ордеру № 233 від 04.10.2017 року позивачка отримала орендну плату за користування земельною ділянкою у 2017 році в сумі 4197,50 грн. Згідно видаткового касового ордеру № 240 від 26.07.2016 року позивачка отримала орендну плату за користування земельною ділянкою у 2016 році в сумі 4237,00 грн.

Таким чином, відповідачем позивачу виплачено орендну плату за 2016-2017 роки у значно збільшеному розмірі на майбутній період, що передбачено п. 4.7. договору та нормами ст. 531 ЦК України. Факт прийняття виплаченої орендної плати у значно більшому розмірі, ніж передбачено договором, на думку відповідача свідчить про надання позивачем на це згоди за аналогією статей 641-642 ЦК України.

Щодо відсутності підстав розірвання договору оренди земельної ділянки відповідач зазначає, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

СТОВ ХЛІБОРОБ орендну плату за 2018 - 2019 роки позивачу сплатив в повному розмірі, строк сплати орендної плати за 2020 рік на момент подання позову та на час подання відзиву не настав. А тому, в даному випадку взагалі відсутній факт несплати відповідачем орендної плати, так само як і її систематичність, що є обов`язковою умовою для розірвання договору оренди земельної ділянки та виключає можливість такого розірвання.

Щодо неможливості стягнення пені більше ніж за один рік зазначає, що вимогу про стягнення пені за прострочення сплати орендної плати за 2018 рік позивачкою заявлено без дотримання спеціального строку позовної давності у один рік, а саме за період з 01.04.2019р. по 20.12.2020р., що є порушенням норм ст.ст. 253, 258, 266 ЦК України.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 грн . вказує, що на складання: адвокатського запиту - 2 годин, договору про надання правничої допомоги - 2 годин, ордеру адвоката - 1 години, що є неспівмірним із складністю і обсягом виконаних робіт.

02.04.2021 представником позивача - адвокатом Івановою О.І. подано до суду відповідь на відзив, у якому вона просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Зазначає, що факт наявності заборгованості зі сплати орендної плати та несвоєчасності її сплати підтверджується письмовими зверненнями ОСОБА_1 із заявою до СТОВ ХЛІБОРОБ про виплату орендних платежів, письмовим повідомленням про відмову від подальшого переукладання договору оренди земельної ділянки з СТОВ ХЛІБОРОБ , повідомленням до газети Решетилівський вісник вип.№97-98 (10730-10731) про припинення договірних відносин з СТОВ ХЛІБОРОБ , повідомленням про не проведення обробітку земельної ділянки, листом від 07.12.2020 р. про вимогу сплати заборгованості зі сплати орендної плати та повідомленням про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки.

У момент отримання позивачем орендної плати за 2016 р., 2017 р. у розмірі 4 517,00 грн. З урахуванням податків СТОВ ХЛІБОРОБ повідомлено, що станом на дату отримання виплати розмір орендної плати збільшився. Жодних застережень та повідомлень щодо здійснення оплати орендної плати наперед та про перенесення строків виплати СТОВ ХЛІБОРОБ не повідомляло позивача та не погоджувало з ним.

Позивач заперечує щодо отримання орендної плати за 2019 рік та вважає, що видатковий касовий ордер містить ознаки підробки, що є ознаками кримінального злочину.

Вважає, що твердження відповідача про неможливість внесення до договору змін в односторонньому порядку не заслуговує уваги, оскільки розмір нормативної грошової оцінки є загальнодоступною інформацією та змінюється кожного року. Тому на її думку залежно від зміни коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі та відповідно зміни розміру нормативної грошової оцінки землі повинний змінюватися розмір орендної плати, так як нею і зазначено у підрахунках. Вважає, що зазначений відповідачем розмір орендної плати є неактуальним та таким, що порушує права та законні інтереси позивача.

СТОВ ХЛІБОРОБ не виконано договірних зобов`язань щодо оплати за користування земельною ділянкою за Договором оренди земельної ділянки. Відповідачем не надано доказів щодо виконання ним обов`язків щодо сплати позивачеві орендної плати за 2018-2020 роки, що передбачено умовами п.4.1.-4.5. Договору.

Окрім того у відповіді на відзив зазначає, що відповідач з моменту укладання договорів і до цього часу обчислював розмір орендної плати за земельні ділянки позивача без урахування індексів інфляції, що є істотним порушенням умов договору.

Також вказує, що позивачем згідно вимог Договору оренди земельної ділянки здійснено письмове повідомлення про відмову від продовження дії договору та укладання його на новий строк, а також попереджено про не здійснення обробітку земельної ділянки у 2021 році, даними діями позивач позбавив відповідача понесення витрат на обробіток земельної ділянки відповідачем та відсутність підстав очікування позивачем закінчення виробничо-технологічного циклу діяльності Орендаря на об`єкті оренди. Таким чином, у будь-якому випадку Договір оренди земельної ділянки припинить дію та одночасно договірні відносини між позивачем та відповідачем, тому після настання дати припинення дії договору оренди землі позивач має право винести межі земельної ділянки в натурі, користуватися та розпоряджатися нею на власний розсуд.

Ухвалою суду від 07.06.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи.

Представником позивача 12.07.2021 подано до суду заяву про проведення розгляду справи без участі позивача та представника позивача, у якій також зазначено, що позов підтримують у повному обсязі та наполягають на його задоволенні (а.с.130).

Відповідачем 13.07.2021 подано до суду клопотання про розгляд справи без участі представника, в якому також зазначено, що СТОВ Хлібороб заперечує проти позову з підстав, викладених у раніше поданому відзиві (а.с.132).

Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України справу розглянуто за відсутності сторін, які надіслали на адресу суду заяви з проханням справу розглянути за їх відсутності. Судовий розгляд справи здійснювався на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом судом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 3,50 га, кадастровий номер - 5324255100:00:008:0131, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Решетилівської міської ради Полтавської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №168498 від 09.12.2008 (а.с.22-23).

08 жовтня 2008 року між орендодавцем ОСОБА_1 з одного боку та орендарем СТОВ Хлібороб в особі директора Лукаш М.С. з другого, укладено договір оренди земельної ділянки № 316 (далі - Договір) про те, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку, яка знаходиться на території Решетилівської селищної ради (а.с.10-12).

Відповідно до договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,50 га рілля (розділ 2), для виробництва сільськогосподарської продукції та розміщення відповідної виробничої інфраструктури (п. 5.1 Договору).

Згідно з п. 4.1 за користування земельною ділянкою Орендар сплачує Орендодавцю кожного року орендну плату в розмірі 5 % від вартості земельної ділянки, в строк до 1 квітня наступного року (пункт 4.3 Договору).

Відповідно до пункту 2.4 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 42642,78 грн.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з врахуванням індексів інфляції.

Згідно з пунктом 3.1 вказано, що Договір укладено на 10 років починаючи з дати державної реєстрації і діє до 31 грудня 2018 року.

У пункті 4.6. Договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається по мірі необхідності у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених Законом.

Пунктом 4.7. Договору визначено, що орендар на визначених у цьому розділі умовах може вносити плату за майбутній період за додатковою згодою сторін.

Пунктом 4.11 Договорів передбачено, що у разі не внесення орендної плати у строки визначені цим Договором справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від прострочення суми за кожен день прострочення.

Відповідно до розділу 11 Договору вбачається, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Договір оренди земельної ділянки підписаний особисто орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем в особі директора СТОВ Хлібороб Лукаша М.С., зареєстрований у відділі Держкомзему у Решетилівському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 02 червня 2011 року (а.с.10-12, 14).

Відповідно до акту приймання-передачі від 08.10.2008, складеного між власником земельної ділянки - орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем СТОВ Хлібороб , орендодавець передає, а орендар приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, яка знаходиться на території Решетилівської селищної ради загальною площею 3,50 га (а.с.13).

У відповідності до відомостей із Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків вбачається, що ОСОБА_1 за 2-й квартал 2019 року від СТОВ ХЛІБОРОБ нараховано та виплачено 3195,81 грн, а за 3-й квартали 2019 року - 119,85 грн (а.с.16).

Позивачкою направлено до СТОВ ХЛІБОРОБ повідомлення від 07.12.2020 про дострокове розірвання Договору оренди земельної ділянки №316 від 08.10.2008 у зв`язку із невиконанням договірних зобов`язань з 15.12.2020 (а.с.17-20).

04 грудня 2020 року позивачкою ОСОБА_1 через районну газету Решетилівський вісник було подано лист - повідомлення наступного змісту: 2 червня 2021 року закінчується договір оренди землі, зареєстрований між мною та вишим товариством Хлібороб . Площа земельної ділянки 3,50 га, кадастровий номер 5324225100000080131, яка розташована на території Решетилівської селищної ради Решетилівського району Полтавської області. Після закінчення терміну дії договору я не буду продовжувати з вашим товариством договірних відносин по оренді землі, а виділяю свою земельну ділянку в натурі (на місцевості) і буду господарювати самостійно. В зв`язку з вищевикладеним прошу не проводити комплекс весняних робіт у 2021 році (а.с.26-27).

Із Витягу з Державної служби України з питання геодезії, картографії та кадастру від 07.12.2020 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 5324255100:00:008:0131, належна на праві власності ОСОБА_1 передана у користування СТОВ ХЛІБОРОБ (а.с.21).

Відповідно до довідки, наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області, станом на 01.01.2020, розмір вартості земельної ділянки (паю) для ведення особистого селянського господарства на території Кротенківської сільської ради Полтавської області становить - 48 552,04 грн, разом із тим, станом на 01.01.2020 середня нормативно-грошова оцінка 1 га ріллі по області становить 30 390 грн (а.с.28).

Позивачкою на підтвердження своїх тверджень щодо підвищення коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель у різних регіонах України надано: копію листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2018 за № 6-28-0.22-244/2-18, у якому зазначені коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель з 1996 по 2017 рік; копію наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 18.12.2018 за № 605, копію листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 04.01.2019 за № 22-28-0.22-125/2-19 (а.с.34-35, 36, 37-38).

Відповідно до наданого відповідачем розрахунку нарахування орендної плати за договором оренди земельної ділянки № 316 від 08.10.2008 площею 3,50 га, укладеного між СТОВ Хлібороб та ОСОБА_1 (а.с.71), за період з 2016 по 2019 роки повинно бути виплачено за вирахуванням податку та військового збору 10290,52 грн. Запланована нарахована підприємством збільшена сума з урахуванням плати за майбутній період у 2016 - 5611,84 грн, за 2017 5611,84 грн., за 2019 3195,81 грн, а всього нарахована до виплати орендодавцю у грошовій формі орендна плата з урахуванням плати за майбутній період у розмірі 14419,49 грн. Фактично сплачено за вирахуванням податків та витрат на обробіток присадибної ділянки за 2016 - 4237 грн., за 2017 - 4197,50, за 2019 - 2572,63 грн, а всього 11007,13 грн.

На підтвердження фактично виплачених сум орендної плати відповідачем надано копії видаткових касових ордерів (а.с.72-74).

Згідно видаткового касового ордеру № 240 від 26.07.2016 року ОСОБА_1 отримала орендну плату за земельний пай у 2016 році в сумі 4237,00 грн, про що проставила свій підпис (а.с.72).

Відповідно до видаткового касового ордеру № 233 від 04.10.2017 року ОСОБА_1 отримала орендну плату за земельний пай в сумі 4197,50 грн, про що проставила свій підпис (а.с.73).

Згідно видаткового касового ордеру № 104 від 07.06.2019 ОСОБА_1 отримала орендну плату за земельний пай у розмірі 2572,63 грн, про що проставила свій підпис (а.с.74).

Відповідно до довідки відділу Держгеокадастру у Решетилівському районі Полтавської області від 02.03.2020 №99/114-20 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (паю), нормативна грошова оцінка земельної ділянки, площею 3,75, яка знаходиться на території Решетилівської селищної ради Решетилівського району Полтавської області (СТОВ Хлібороб ) у 2016, 2017, 2018 роках становила 112236,85 грн з врахуванням коефіцієнтів індексації 3,997х1,756х1,2 грн (а.с.75).

Спір у справі виник із земельних правовідносин та його вирішення регулюється нормами цивільного та земельного законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Положення абзацу другого частини першої цієї статті визначають істотні умови договору.

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі . При цьому, саме Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 409 ЦК України передбачено, що власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Статтею 15 Закону України Про оренду землі визначено, що однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її виплати.

У відповідності до ст. ст. 21-23 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється як правило у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральні формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати (стаття 24 цього Закону).

Згідно з частинами 2 та 3 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (пункт 1 частини першої статті 611 ЦК України).

Відповідно до п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Надаючи оцінку встановленим фактичним обставинам щодо наявності заборгованості з виплати орендної плати у межах заявлених позовних вимог, суд прийшов до наступних висновків.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (допустимість доказів ст. 78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 5, 6 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2, 3 ст. 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 4.7. Договору орендар на визначених у цьому розділі умовах може вносити плату за майбутній період за додатковою згодою сторін.

Суд не приймає твердження відповідача щодо того, що в 2016-2017 роках орендну плату позивачці ОСОБА_2 було виплачено у збільшеному розмірі на підставі п. 4.7 договору, і ці суми включають також і виплату орендної плати наперед за 2018 рік, оскільки відповідно до п. 4.7 договорів оренди внесення плати за майбутній період можливе тільки за додатковою згодою сторін.

Матеріали справи не містять підтвердження надання ОСОБА_2 згоди на отримання орендної плати на майбутнє. Ці обставини також не визнаються позивачем та її представником, що вбачається із відповіді на відзив.

Посилання відповідача на те, що факт надання згоди орендарем на отримання орендної плати на майбутнє підтверджується прийняттям нею виплати орендної плати у збільшеному розмірі, у зв`язку з чим на думку відповідача підлягають застосуванню норми ст. ст. 641, 642 ЦК України за аналогією, судом не беруться до уваги, оскільки суперечать умовам договору, зокрема п. 4.7., у якому чітко визначено необхідність надання додаткової згоди.

Окрім того, аналогія застосування норм ст.ст. 641, 642 ЦК України не може бути застосована, оскільки зазначені норми передбачають порядок здійснення пропозиції укласти договір у майбутньому та прийняття такої пропозиції та вичерпують свою дію у момент укладення договору, тобто регулюють правовідносини на стадії переддоговірних перемовин та не можуть регулювати правовідносини щодо вже укладеного договору на певних умовах. Таким чином тлумачення норм, закріплених у статтях 641 та 642 ЦК України, відповідачем здійснено невірно без повного і системного їх аналізу та без урахування фактичних обставин у справі.

У даному випадку згода повинна бути оформлена належним чином у письмовій формі та не може підтверджуватися вчиненням конклюдентних дій, оскільки договором не визначено можливості підтвердження надання згоди шляхом вчинення певних конклюдентних дій.

Відповідно до наданих копій платіжних доручень (а.с.72-74) вбачається, що ОСОБА_1 отримувала в 2016, 2017 та 2019 роках грошові кошти за виплату орендної плати. Будь-яких відомостей чи застережень щодо отримання коштів в рахунок виплати орендної плати на майбутній період за 2018 рік видаткові ордери за 2016 та 2017 роки не містять.

Зазначена в наданих розрахунках нарахованої орендної плати - запланована підприємством збільшена сума до видачі та з урахуванням плати за майбутній період судом не приймається до уваги (а.с.71), оскільки форма зазначеного розрахунку є довільно сформованою на розсуд відповідача.

Разом з цим, відповідно до наданого розрахунку вбачається, що розмір орендної плати за 2018 рік не нараховувався та такі кошти не виплачувалися, що й не заперечується відповідачем.

Також суд вважає хибним твердження представника відповідача про те, що самим прийняттям суми орендної плати у 2016 та 2017 роках у збільшеному розмірі позивач визнав цей факт, оскільки воно суперечить змісту п. 4.7 договору оренди та не підтверджено належними і допустимими доказами щодо надання позивачкою такої згоди.

З огляду на зазначене, твердження відповідача про те, що у 2016-2017 роках орендну плату позивачці було виплачено у збільшеному розмірі з урахуванням орендної плати за майбутні періоди на підставі п. 4.7 договору, а тому виплачені суми включають також і орендну плату за 2018 рік є безпідставними та суперечать умовам договору оренди, так само як і твердження про те, що прийняттям коштів у збільшеному розмірі позивачка погодила виплату за майбутні періоди.

Зважаючи на те, що позивачкою не надано письмової згоди на виплату орендної плати за майбутні періоди, що також не спростовано відповідачем, суд приходить до висновку, що сторонами не досягнуто згоди про виплату орендної плати за майбутній період.

Таким чином, суд приходить до висновку, що виплата орендної плати в підвищеному розмірі в 2016-2017 роках орендодавцю ОСОБА_2 не може вважатися переплатою орендної плати, яка враховує і виплату орендної плати за 2018 рік, а може лише бути розцінено судом як добровільне збільшення орендарем її розміру.

За таких обставин суд прийшов до висновку про доведеність позовних вимог щодо наявності у відповідача перед позивачем заборгованості із виплати орендної плати за 2018 рік.

Надаючи оцінку наявним у справі доказам щодо наявності чи відсутності заборгованості з виплати орендної плати за 2019 та 2020 роки, суд виходить з наступного.

Суд критично ставиться до твердження представника позивача про те, що вона не отримувала в 2019 році кошти та не підписувала платіжне доручення, так як ці твердження належними і допустимим доказами не підтверджені, зокрема висновками експертиз. Разом з тим, стороною позивача не заявлялися клопотання про призначення відповідної судової експертизи задля отримання належного і допустимого доказу на підтвердження даної позиції.

Окрім того, не береться до уваги позиція сторони позивача про те, що відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_1 за період з 1 кварталу 2018 року по 3 квартал 2020 року, позивачка у 2019 році не отримувала орендної плати від СТОВ Хлібороб , так як це спростовується інформацією, зазначеною у даних відомостях (а.с.16), згідно яких вбачається, що ОСОБА_1 за 2-й квартал 2019 року від СТОВ ХЛІБОРОБ нараховано та виплачено 3195,81 грн, а за 3-й квартали 2019 року - 119,85 грн.

Що стосується вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі за 2020 рік, суд вважає їх безпідставними, оскільки п. 4.3. Договору визначено, що орендна плата вноситься у строк до 1 квітня наступного року.

Із позовними вимогами позивачка звернулася до суду в грудні 2020 року, тобто до спливу строку, визначеного п. 4.3. Договору.

Таким чином, оскільки строк виплати орендної плати за 2020 рік на момент звернення до суду не настав, то вимоги в цій частині заявлені передчасно, оскільки порушення прав позивача не відбулося.

Суд звертає увагу, що чинним законодавством України не передбачено вирішення спорів в судовому порядку на майбутнє.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами наявність заборгованості за виплати орендної плати за 2019 та 2020 роки, а доводи в цій частині ґрунтуються на припущеннях.

Що стосується розміру заборгованості з орендної плати за 2018 рік, яка підлягає стягненню на користь позивача, суд прийшов до наступних висновків.

Предметом спору є невиплата орендної плати за земельну ділянку у 2018-2020 роках, що належить громадянці ОСОБА_2 на праві приватної власності. ЇЇ розмір на думку позивача має бути обрахований відповідачем відповідно до розміру нормативної грошової оцінки землі з урахуванням коефіцієнту індексації у 2018-2020 роках згідно наказу № 605 від 18.12.2018 Міністерства аграрної політики та продовольства України Про внесення змін до Додатка 1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення .

Відповідно до даного Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення , затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23 травня 2017 року № 262, нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення проводиться відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 року № 831 (далі - Методика).

Суд звертає увагу на те, що зазначена Методика на момент укладення спірного договору оренди діяли в редакції постанови КМУ від 23.03.1995 за № 213, відповідно до п. 1 якої визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок здійснюється з метою визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності , втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також під час розроблення показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Земельна ділянка, право користування якою передано відповідачу, відносить до приватного фонду та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Розмір орендної плати визначається у договорі, а її обчислення (для сплати) здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором. Законодавчо не передбачено автоматичної зміни розміру орендної плати за договором оренди землі з урахуванням щорічної індексації нормативної грошової оцінки. Сторони договору оренди землі можуть передбачити саме автоматичну щорічну індексацію нормативної грошової оцінки для визначення розміру орендної плати за договором оренди землі. Проте у такому разі, зважаючи на природу індексації, одночасна подвійна індексація орендної плати та індексація нормативної грошової оцінки не повинна застосовуватися.

Саме до таких висновків прийшов Верховний Суд, виклавши відповідну правову позицію у постанові від 16.03.2020 у справі № 922/1658/19.

Умовами договору не визначено, що розмір орендної плати повинен підвищуватися кожного разу у разі зміни розміру нормативної грошової оцінки землі з урахуванням її індексації, тобто сторони договору не передбачили саме автоматичну щорічну індексацію нормативної грошової оцінки для визначення розміру орендної плати за договором оренди землі.

Земельна ділянка, щодо якої виник спір, є приватною власністю ОСОБА_2 , а отже без згоди орендаря відсутні підстави для застосування коефіцієнту індексації щодо орендної плати, який має застосовуватися в обов`язковому порядку для визначення орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності та може застосовуватися в цьому спорі при внесенні змін до договору оренди земельної ділянки та при згоді на це сторін договору.

Відповідно до пункту 4.6 договорів оренди земельної ділянки розмір орендної плати переглядається по мірі необхідності, зокрема, у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції.

За змістом підпунктів 9.1.2 та 9.4 договору оренди земельної ділянки орендодавець має право вимагати від орендаря збільшення розмірів орендної плати у випадках, визначених цим договором, а орендар зобов`язаний своєчасно вносити орендну плату.

Відповідно до розділу 11 договору оренди вбачається, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Як визначено розділом 11 Договору, так і з урахуванням норм ст. ст. 525, 651 ЦК України, одностороння зміна умов договору не допускається. Будь-які зміни умов договору допускаються лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що протягом всього строку дії договору оренди ОСОБА_2 не зверталася до орендаря з письмовою вимогою про зміну умов договору у частині розміру орендної плати чи нормативної грошової оцінки землі, що зокрема підтверджує представник відповідача у своєму відзиві та представник позивача у відповіді на відзив, вважаючи що вносити зміни до договору оренди кожного разу у разі збільшення нормативної грошової оцінки землі не передбачено законодавством.

Таким чином судом встановлено, що як умовами договору, так і законом, не встановлено можливості внесення змін, зокрема щодо розміру орендної плати за користування землею, яка перебуває у приватній власності, у разі зміни коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі, що тягне за собою обов`язок орендаря здійснювати автоматичний перерахунок у разі збільшення вартості земельної ділянки залежно від індексації її нормативної грошової оцінки.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає проведення позивачем розрахунків із застосування відповідних коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки землі у певні періоди безпідставним, оскільки згідно вимог чинного законодавства автоматичний перерахунок нормативної грошової оцінки землі проводиться лише щодо земель державної і комунальної власності з метою визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

З огляду на викладене, надані позивачем докази, що містяться на а.с.34-35, 36, 37-38 та стосуються обрахування коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі у певних регіонах України, не підлягають оцінці судом, оскільки не впливають на визначення розміру орендної плати, який погоджений умовами договору.

За наявності умов договору, які сторони добровільно погодили, про визначення остаточного розміру орендної плати з урахуванням індексів інфляції, такий розмір має визначатись із застосуванням визначеного індексу інфляції. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року по справі № 525/301/16-ц.

Пунктом 4.1. договору оренди від 08.10.2008 за № 316 сторони погодили, що за користування земельною ділянкою, що належить ОСОБА_2 , орендар сплачує орендодавцю орендну плату у розмірі 5% від вартості земельної ділянки.

Розділом 2 Договору встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 42642,78 грн.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що розмір орендної плати чітко визначений умовами договору, які не змінені у встановленому законом порядку.

Сторонами погоджений розмір орендної плати на рівні 5% від вартості земельної ділянки - 42642,78 грн., що становить 2132,14 грн. (42642,78 х 5%).

У п. 4.2 договору зазначено, що обчислення орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексу інфляції.

За офіційними даними Державної служби статистики України індекс інфляції за 2018 рік становив 109,8%.

З урахуванням індексу інфляції орендна плата в 2018 році повинна становити - 2341,09 грн (2132,14 х 109,8%).

З огляду на це на користь позивачки ОСОБА_1 підлягає стягненню з відповідача орендна плата за 2018 рік в сумі 2341,09 грн.

Сума, яка підлягає стягненню, визначена судом без урахування відрахувань податків і обов`язкових платежів, оскільки вони підлягають відрахуванню при виплаті орендної плати у встановленому законом порядку.

Відповідно п. 4.11 у разі не внесення орендної плати у строки визначені цим Договором справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від прострочення суми за кожен день прострочення.

Розрахунки розміру пені за невиконання зобов`язання щодо виплати орендної плати за 2018 рік позивачем здійснені за період з 01.04.2019 по 20.12.2020.

Суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної вимоги в частині стягнення пені за невиконання умов договору про виплату орендної плати за 2018 рік з огляду на наступне.

За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов`язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

За загальним правилом, що випливає із Цивільного кодексу України період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов`язання, не обмежується.

Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно ст. 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Отже аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Такий правовий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 18 травня 2016 року у справі №6-474цс16.

Вимогу про стягнення пені позивачкою заявлено поза межами спеціального строку позовної давності у один рік, а саме за період з 01.04.2019 по 20.12.2020.

Відповідачем у відзиві висловлена позиція про невірне нарахування позивачем пені за період з 01.04.2019 по 20.12.2020, оскільки він перевищує спеціальний строк позовної давності, встановлений в один рік нормами ч. 2 ст. 258 ЦК України.

До суду позивачка звернулася 24.12.2020, направивши позовну заяву засобами поштового зв`язку. Таким чином початок річного строку позовної давності починається з 25.12.2019.

При цьому позовні вимоги позивачкою визначено за період по 20.12.2020 та надано відповідні розрахунки.

З огляду на норми ч. 1 ст. 13 ЦПК України, кінцевий строк здійснення розрахунку пені становить 20.12.2020 (межі позовних вимог).

Таким чином, розмір пені судом обраховується за період з 25.12.2019 по 20.12.2020.

З урахуванням даних про подвійну облікову ставку Національного Банку України, розміщених на офіційному сайті Національного Банку України, пеня розраховується за формулою - [Пеня] = [Сума боргу] х 2 х [Ставка пені (%)] / 100% / 365 днів х [Кількість днів]:

-пеня за період з 25.12.2019 по 30.01.2020 становить 63,90 грн (2341,09 х 2 х 13,5% / 100% /365 x 37 = 63,90 грн);

-пеня за період 31.01.2020 по 12.03.2020 становить 59,10 грн (2341,09 х 2 х 11% / 100% /365 x 42 = 59,10 грн);

-пеня за період з 13.03.2020 по 23.04.2020 становить 53,73 грн (2341,09 х 2 х 10% /100% / 365 x 42 = 53,73 грн);

-пеня за період з 24.04.2020 по 11.06.2020 становить 50,15 грн (2341,09 х 2 х 8% / 100% / 365 x 49 = 50,15 грн);

-пеня за період з 12.06.2020 по 20.12.2020 становить 147,37 грн (2341,09 х 2 х 6% / 100% / 365 x 192 = 50,15 грн).

Всього: 63,90+59,10+53,73+50,15+147,37 = 374,25 грн.

Таким чином, пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань з виплати орендної плати за 2018 рік за договором оренди земельної ділянки площею 3,50 га за період з 25.12.2019 по 20.12.2020 становить - 374,25 грн.

Вирішуючи питання про стягнення втрат від інфляції та 3% річних за порушення грошового зобов`язання по виплаті орендної плати за 2018 рік суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на те, що судом встановлено прострочення відповідачем виконання зобов`язання щодо виплати орендної плати ОСОБА_1 за договором оренди земельної ділянки за 2018 рік, позивачка має право на отримання боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

До суду позивачка звернулася 24.12.2020, направивши позовну заяву засобами поштового зв`язку. При цьому позовні вимоги позивачкою визначено за період по 20.12.2020 та надано відповідні розрахунки.

З огляду на норми ч. 1 ст. 13 ЦПК України, кінцевий строк здійснення розрахунку складових згідно ст. 625 ЦК України, становить 20.12.2020 (межі позовних вимог).

Враховуючи при цьому, що у відповідності до умов п. 4.3. договорів оренди, орендна плата вносить орендарем до 1 квітня наступного року, тому початок періоду обрахунку втрат від інфляції та трьох відсотків річних за прострочення виплати орендної плати за 2018 рік відповідає нормам чинного законодавства.

Таким чином, розрахунки розміру інфляційних втрат та 3% річних за невиконання зобов`язання щодо виплати орендної плати за 2018 рік судом здійснюються за період з 01.04.2019 по 20.12.2020.

Так, втрати від інфляції за час прострочення виплати орендної плати за 2018 рік розраховуються за формулою:

[Збитки від інфляції] = [Сума боргу] х [індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу]

Індекс інфляції за період з квітня 2019 року по грудень 2020 року становить 106,88.

Таким чином, збитки від інфляції за час прострочення виплати орендної плати за договором оренди за 2018 рік за період з 01.04.2019 по 20.12.2020 становить 161,07 грн (2341,09 х 106,88 / 100% - 2341,09 = 161,07).

Розрахунок трьох відсотків річних за час прострочення виплати орендної плати за 2018 рік здійснюється за наступною формулою: [Відсотки] = [Сума боргу] х [3%] / 100% / 365 днів [Кількість днів].

Таким чином, з відповідача підлягають стягненню 3% річних за користування грошовими коштами за період з 01.04.2019 по 20.12.2020 за договором оренди земельної ділянки за 2018 рік в сумі 121,04грн (2341,09 х 3% / 100% /365 х 630= 121,04 грн).

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню сума заборгованості за 2018 рік за договором оренди земельної ділянки № 316 від 08.10.2008, укладеного між СТОВ Хлібороб та ОСОБА_1 , у розмірі 2997,45 грн, яка складається із:

- 2341,09 грн - суми основного боргу невиплаченої орендної плати;

- 374,25 грн - пені за прострочення виплати орендної плати;

- 161,07 грн - втрат від інфляції за час прострочення заборгованості;

- 121,04 грн - 3% річних від простроченої суми боргу.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині заявленого розміру заборгованості за 2018 рік слід відмовити за безпідставністю.

Щодо позовних вимог про розірвання договору оренди у зв`язку з істотним порушенням його умов, що призвело до систематичної несплати орендної плати, суд вважає, що вони позивачем не доведені належними і допустимими доказами та в повній мірі спростовуються встановленими у справі фактичними обставинами.

Дослідивши надані учасниками справи докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, суд прийшов до висновку про доведеність невиплати орендної плати лише за 2018 рік.

Мотиви суду в цій частині зазначені вище та повторного обґрунтування не потребують.

Таким чином систематичність несплати орендної плати, тобто два і більше рази поспіль, як підстава розірвання договору оренди в даному випадку позивачем не доведена, тому не підлягають врахуванню правові позиції Верховного Суду, на які посилається представник позивачки в обґрунтуваннях позову, оскільки вони не є подібними із правовідносинами у даній справі та ґрунтуються на різних фактичних обставинах, встановлених судом під час вирішення спору.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як стверджує представник позивача у відповіді на відзив, відповідач з моменту укладання договорів і до цього часу обчислював розмір орендної плати за земельні ділянки позивача без урахування індексів інфляції, що є істотним порушенням умов договору.

Надавши оцінку цим твердженням, суд прийшов до наступних висновків.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з врахуванням індексів інфляції.

За офіційними даними Державної служби статистики України індекс інфляції за рік становив: у 2016 році - 112,4%, у 2017 році - 113,7%, 2019 році - 104,1 %.

Відповідно орендна плата за кожний поточний рік розраховується як добуток розміру орендної плати за минулий рік та індексу інфляції.

Орендна плата з урахуванням індексу інфляції мала б становити в 2016 році не менше - 2396,53 грн. (2132,14 х 112,4%), в 2017 році - 2424,24 грн. (2132,14 х 113,7%), в 2019 році - 2219,56 грн. (2132,14 х 104,1%).

Фактично нарахована позивачу орендна плата за договором оренди становила в 2016 році - 5611,84 грн, в 2017 році - 5611,84 грн, в 2019 році - 3195,81 грн.

Таким чином, з огляду на вказані розрахунки орендна плата збільшувалась на більшу величину ніж індекс інфляції.

Враховуючи виплату розміру орендної плати у збільшеному розмірі, суд прийшов до висновку, що нездійснення нарахування індексу інфляції не може вважатися в даному випадку істотним порушенням договору, яке призвело до погіршення становища орендодавця.

При цьому, суд звертає увагу, що позивачкою не заявлені вимоги про стягнення заборгованості по виплаченій орендній платі за попередні періоди, яка складається із невиплаченого розміру коефіцієнту інфляції внаслідок порушення умов п. 4.2. договору Так само в позовній заяві дане твердження не зазначено як підстава заявлених вимог щодо розірвання договору оренди.

Також суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 3.1. Договору визначений строк дії договору 10 років з дати державної реєстрації та діє до 31.12.2018. Державна реєстрація договору проведена 02.06.2011. Таким чином, на момент розгляду справи строк дії договору, визначений п. 3.1. Договору закінчився.

Таким чином, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд приходить до наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних із розглядом справи відносяться витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При звернені до суду із даним позовом позивачкою сплачено судовий збір у загальному розмірі 1681,60 грн, що підтверджується квитанціями (а.с.1,2) та понесено витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4500 грн, що підтверджується квитанцією (а.с.41).

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспімірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем у відзиві висловлена незгода із заявленим розміром витрат на правову допомогу в сумі 4500 грн., який на думку відповідача, є неспівмірним з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданих послуг.

Надаючи оцінку даним твердженням, суд прийшов до висновку, що понесений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4500 грн є співмірним із складністю даної справи та наданим адвокатом обсягом послуг, які підтверджені матеріалами справи, враховуючи витрачений час на підготовку документів, здійснення обрахунків, витребуванням необхідної інформації та з`ясуванням правозастосовної практики,

Оскільки суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, то понесені судові витрати підлягають стягненню пропорційно до задоволених вимог.

Згідно позовних вимог позивачка просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 19809,03 грн.

Суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги у загальному розмірі 2997,45 грн.

Таким чином, пропорційність задоволених вимог становить 15,13% (2997,45х100: 19809,03=15,13%).

Оскільки, вимоги позивачки задоволено на 15,13%, то сплачений судовий збір за пред`явлення позовних вимог підлягає стягненню на користь позивачки в сумі 254,42 грн (1681,60х15,13%=254,42).

Розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу підлягає стягненню у сумі 680,85 грн. (4500х15,13%=680,85).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 13-15, 18-20, 21-24, 31, 32 Закону України Про оренду землі , ст. ст. 96, 125, 141, 158 ЗК України, ст. ст. 11, 15, 16, 409, 526, 530, 610, 611, 625, 626-629, 638, 651, 652, 792 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 12,13, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Хлібороб про стягнення заборгованості з орендної плати та розірвання договору оренди землі - задовольнити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Хлібороб на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди земельної ділянки № 316 від 08.10.2008 за 2018 рік у загальному розмірі 2997,45 грн (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто сім гривень 45 копійок), яка складається з: суми основного боргу - 2341,09 грн, пені за прострочення сплати орендної плати - 374,25 грн, втрат від інфляції за час прострочення - 161,07 грн, 3% річних від простроченої суми - 121,04 грн.

У задоволенні решти позовних вимог в частині розміру заборгованості з орендної плати за 2018 рік - відмовити за безпідставністю.

У задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за 2019 та 2020 роки - відмовити за безпідставністю.

У задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки № 316 від 08.10.2008 - відмовити за безпідставністю.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Хлібороб на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 254,42 грн (двісті п`ятдесят чотири гривні 42 копійки).

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Хлібороб на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 680,85 грн (шістсот вісімдесят гривень 85 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Решетилівський районний суд Полтавської області.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 14 липня 2021 року.

Учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

представник позивачки - адвокат Іванова Олена Ігорівна, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 ;

відповідач - Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю Хлібороб , код ЄДРПОУ 03769882, адреса місцезнаходження: вул. Петровського, буд. 41, м. Решетилівка Полтавської області, 38400;

представник відповідача - адвокат Назаревич Ігор Ростиславович, юридична адреса: вул. Джерельна, буд. 41, м. Решетилівка Полтавської області, 38400.

Суддя О.О. Романенко