Ухвала

від 22.07.2021 по справі 120/1165/21-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 липня 2021 року

м. Київ

справа № 120/1165/21-а

адміністративне провадження № К/9901/19952/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А.В.,

суддів: Єресько Л.О., Мартинюк Н.М.,

перевіривши касаційну скаргу Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький)

на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2021 року

у справі №120/1165/21-а

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро"

до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача- Погребищенський районний відділ ДВС Центрально- Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький)

про визнання протиправними дій, скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправними дії заступника начальника Центрально-Західного міжрегіональне управління Міністерства юстиції начальника Управління примусового виконання рішень у Вінницькій області (м. Хмельницький) щодо винесення постанови №36/2-22/21 від 27 січня 2021 року про передачу матеріалів виконавчого провадження №64083452 з Погребищенського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Сускова А.О. та скасування вказаної постанови.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2021 року, позов задоволено.

31 травня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2021 року у справі №120/1165/21-а.

Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху з підстав несплати судового збору за подання касаційної скарги.

Надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії ухвали, для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначені в мотивувальній частині ухвали.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (0102933512956) копія ухвали суду від 11 червня 2021 року про залишення касаційної скарги без руху отримана представником скаржника 18 червня 2021 року.

06 липня 2021 року до Верховного Суду від скаржника надійшло клопотання про усунення недоліків та платіжне доручення №6207 від 29 червня 2021 року.

Таким чином, особою, що подала касаційну скаргу, були усунуті недоліки касаційної скарги, які були зазначені в ухвалі Верховного Суду від 11 червня 2021 року, що дає змогу вирішити питання про відкриття або відмову у відкритті касаційного провадження.

За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіривши зміст оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно частини 3 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Положеннями статті 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що в цій справі спір виник у відносинах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця.

За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

У даному випадку слід зазначити, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.

Однак, скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості, виняткового або фундаментального значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.

Такими чином, законодавець не передбачив та обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.

Суд зауважує, що скаржник, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №657/233/14-ц, постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі №1340/4630/18, від 12 червня 2018 року у справі №826/4406/16, не наводить в чому саме він вбачає подібність правовідносин у цих справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга), та не вказує, в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики з огляду на зміст цих судових рішень, натомість посилання на висновки Верховного Суду в іншій справах та цитування їх змісту, не є належним обґрунтувань підстав касаційного оскарження судового рішення.

Крім того скаржник посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права та неповно з`ясовано обставини, однак, суд касаційної інстанції, в силу статті 341 КАС України, позбавлений права вирішувати питання про достовірність доказів, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд наголошує, що обґрунтування підстави подання касаційної скарги зводиться до викладення обставин справи, цитування Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України Про виконавче провадження та інших нормативно-правових актів, вимоги Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом міністерства юстиції України від 02 квітня 2021 року №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29 вересня 20216 року №2832/5), постанов Верховного Суду, з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням того, що розгляд даної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, скаржником в касаційній скарзі такі обставини теж не зазначені, а тому Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, у зв`язку з чим у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Також суд звертає увагу скаржника, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 287, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2021 року у справі №120/1165/21-а.

2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

..................................

..................................

..................................

А.В. Жук

Л.О. Єресько

Н.М. Мартинюк

Судді Верховного Суду