Постанова

від 14.07.2021 по справі 512/419/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6833/21

Номер справи місцевого суду: 512/419/18

Головуючий у першій інстанції Бростовська Н. О.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - Громіка Р.Д.,

суддів - Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,

за участю секретаря - Сіваченко Д.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Савранського районного суду Одеської області від 28 грудня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Савранський завод продовольчих товарів про визнання договору оренди землі недійсним,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до ТОВ Савранський завод продовольчих товарів , обґрунтовуючи вимоги тим, що вона є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,21га, розташованої на території Неділківської сільської ради Савранського району Одеської області, масив НОМЕР_1 , ділянка НОМЕР_2 , яку вона передала відповідачу в оренду на підставі договору оренди від 19.08.2013р. на строк 5 років. Позивач вказує, що орендна плата за договором повинна проводитися до 31 грудня кожного року, тому вона приїжджала і забирала кошти за оренду, але невдовзі після підписання договору захворів її чоловік і йому була проведена операція, тому відповідач, знаючи, що їй катастрофічно не вистачає коштів і, враховуючи її моральну знесиленість, скористався цією ситуацією та дав їй підписати пустий листок, сказавши, що це буде новий договір оренди землі, за яким буде збільшена орендна плата, а тому вона зрадівши, що зможе допомогти своєму чоловікові, відразу його підписала, а згодом було створено новий договір оренди землі від 02.11.2016р., який вона просить визнати недійсним з тих підстав, що відповідачем порушено процедуру, встановлену ст.33 Закону України Про оренду землі щодо переважного права орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк, а саме: немає листа-повідомлення про те, що орендар мав намір продовжити оренду землі та позивачем не було отримано проект додаткової угоди. Позивач також вказує, що не можна укладати другий договір доти доки діє старий договір. Крім того, позивач зазначає, що орендна плата у договорі оренди землі, яка є істотною умовою цього договору, визначена у натуральній формі шляхом видачі сільськогосподарської продукції, проте, оскільки у неї недостатньо коштів для лікування чоловіка і вона просила проводити орендну плату у готівковому розрахунку, то під час складання договору оренди землі від 02.11.2016р. не враховувалося її волевиявлення, а саме в способі розрахунку, у зв`язку з чим позивач просить визнати цей договір недійсним.

22 квітня 2019р. позивач подала до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просила суд розірвати договір оренди землі між нею (орендодавцем) та орендарем ТОВ Савранський завод продовольчих товарів (а.с.71)

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Савранського районного суду Одеської області від 28 грудня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Савранський завод продовольчих товарів про визнання недійсним договору оренди землі від 02.11.2016р., укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Савранський завод продовольчих товарів відмовлено.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що не можна укладати другий договір доки діє старий договір.

Сповіщення сторін та заяви у справі.

Про судове засідання, призначене на 14 липня 2021 року, сторони у справі були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи.

12 липня 2021 року до Одеського апеляційного суду від директора ТОВ Савранський завод продовольчих товарів надійшла заява про відкладення розгляду справи, яка вмотивована тим, що він відбуває у відрядження у зв`язку із збиранням урожаю.

Розглянувши вказану заяву, судова колегія дійшла до висновку про відмову у її задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.

Поважність причин відкладення судом апеляційної інстанції не встановлена, заявники реалізували своє право на викладення відповідних аргументів та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю сторін у справі.

Крім того, судом апеляційної інстанції у межах апеляційного провадження не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі, і такої необхідності колегія суддів не вбачає, то підстав для розгляду справи з обов`язковою участю сторін суд апеляційної інстанції не знаходить.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що поозивач є власником земельної ділянки загальною площею 4,2100га, яка складається із земельної ділянки НОМЕР_3 площею 3,760га, кадастровий номер 5124382600:01:001:0250, і земельної ділянки НОМЕР_4 площею 0,450га, кадастровий номер 5124382600:01:001:0190, розташованої на території Неділківської сільської ради Савранського району Одеської області, масив НОМЕР_1 , ділянка НОМЕР_2 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА №289019, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 31.03.2005р. (а.с.4, 4-зворот).

02 листопада 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ Савранський завод продовольчих товарів було підписано у простій письмовій формі договір оренди землі, за яким ОСОБА_1 (за договором - орендодавець) надає ТОВ Савранський завод продовольчих товарів (за договором - орендар), а ТОВ Савранський завод продовольчих товарів приймає в строкове, а саме на строк 7 років, платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 3,76га, в тому числі ріллі 3,76га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться поза межами населеного пункту на території Неділківської сільської ради Савранського району Одеської області, масив НОМЕР_5 , ділянка НОМЕР_6 , кадастровий номер вказано не повністю, а саме 5124382600:01:, у зв`язку з чим не можливо визначити кадастровий номер цієї земельної ділянки (пункти 1, 2, 8 договору оренди землі від 02.11.2016р., а.с.8) (а.с.8-9), з огляду на що суд першої інстанції вважав, що договір оренди землі від 02.11.2016р. без визначення кадастрового номеру.

Саме про таку земельну ділянку, але із зазначенням кадастрового номеру 5124382600:01:001:0250 йдеться у відзиві відповідача на позовну заяву (а.с.29-31). Також, на підтвердження права оренди відповідача на земельну ділянку площею 3,76га з кадастровим номером 5124382600:01:001:0250 у масиві 11, але земельної ділянки НОМЕР_7 , ним надано Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 26.12.2016р., індексний номер витягу 76978678, в якому зазначено, що підставою виникнення цього речового права є договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 02.11.2016р., видавник: ТОВ СЗПТ (орендар), ОСОБА_1 (орендодавець) (а.с.32, 32-зворот).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно виходив з того, що згідно із ч.1 ст.627 ЦК України і відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

Так, відповідно до положень ч.1 ст.15 Закону України Про оренду землі , в редакції станом на дату підписання договору оренди землі від 02.11.2016р., істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови (ч.2 цієї статті).

Як вбачається з п.п.1, 2 договору оренди землі від 02.11.2016р., предметом оренди є земельна ділянка площею 3,76га, яка знаходиться на території Неділківської сільської ради Савранського району Одеської області, масив НОМЕР_5 , ділянка НОМЕР_6 , без визначення кадастрового номеру.

Між тим, суд першої інстанції вірно встановив, що позивач є власником іншої земельної ділянки, ніж вказана у договорі оренди землі від 02.11.2016р., а саме: земельної ділянки площею 4,2100га, масив 11/8, ділянка 18/20, яка має два кадастрових номера 5124382600:01:001:0250 та 5124382600:01:001:0190 (а.с.4, 4-зворот).

Оскільки розмір земельної ділянки, її масив та номер ділянки, що вказаний у договорі оренди землі від 02.11.2016р. не співпадає з розміром земельної ділянки, номером масиву та номером ділянки, що вказані у державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯА №289019, та приймаючи до уваги, що кадастровий номер земельної ділянки площею 3,76га у договорі оренди землі від 02.11.2016р. не визначений, а розмір земельної ділянки та її кадастровий номер є істотними умовами договору оренди землі, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору оренди землі, що були встановлені ч.1 ст.15 Закону України Про оренду землі (в редакції станом на дату підписання цього договору), а тому оскаржений договір оренди землі від 02.11.2016р. є неукладеним, тобто таким, що не відбувся.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним, а тому суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги посилання позивача на недійсність договору оренди землі з підстав порушення відповідачем процедури щодо переважного права орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк, встановленої ст.33 Закону України Про оренду землі , та недосягнення згоди з такої істотної умови як спосіб розрахунку за орендну плату, а саме не у натуральній формі шляхом видачі сільськогосподарської продукції, а грошима.

Суд першої інстанції також вірно не прийняв до уваги пояснення позивача, надані нею в судових засіданнях, що відбулися 10.09.2019р. та 25.02.2020р., про те, що вона не укладала з відповідачем новий договір оренди землі від 02.11.2016р., оскільки не мала волевиявлення та наміру на його укладення, а лише підписала пусті листи, вважаючи, що це для підписання додаткової угоди щодо підвищення орендної плати до договору оренди землі, який був укладений між ними раніше, а саме 19.08.2013р., на п`ять років та який діяв до серпня 2018 року, оскільки норми ст.ст.202, 203, 215 ЦК України щодо недійсності правочину можуть бути застосовані тільки до вчиненого правочину.

Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції вірно звернув увагу увагу на те, що у такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

В силу ч.3 ст.12 та ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, позов є необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довела обставини, на які посилалась як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надала.

Щодо доводів апеляційної скарги, то судова колегія зазначає, що законодавство України не передбачає чіткої заборони на укладення нового договору під час дії попереднього договору з одночасним його припиненням. Більш того, позивач не надала копії договору оренди від 19.08.2013р. та доказу його реєстрації у відповідному реєстрі.

Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Савранського районного суду Одеської області від 28 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 22 липня 2021 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

А.І. Дришлюк