Рішення

від 21.07.2021 по справі 497/837/2021

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

21.07.2021

Справа № 497/837/2021

Провадження № 2/497/426/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2021 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Раца В.А.,

секретаря - Божевої І.Д.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження, у відкритому підготовчому засіданні, в місті Болграді, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Болградської міської ради Одеської області про поновлення строку на відчуження земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

17.05.2021 року представник позивача ОСОБА_2 , яка діє на підставі довіреності (а.с.13), звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до Болградської міської ради Болградського району Одеської області, та просить поновити позивачці річний строк на відчуження належної їй земельної ділянки, мотивуючи тим, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка кадастровий номер 5121410100:01:006:0009, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею - 0,97 га, розташованої на території Болградської міської ради Болградського району Одеської області. Цю земельну ділянку позивачка отримала у спадщину, але не відчужила її протягом одного року, як того вимагає законодавство України, у зв`язку з епідеміологічною ситуацією через захворювання на СOVID-19. 13 травня 2021 року позивачка звернулася до приватного нотаріуса з метою укладення договору купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки, але їй було відмовлено, так як нею пропущений річний строк на відчуження, тому позивачка вимушена звернутися з цім позовом до суду.

Позивачка та її представник ОСОБА_2 до суду не з`явилися. Представник позивачки ОСОБА_2 , яка діє за довіреністю, до суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с.21).

Представник відповідача Болградської міської ради Болградського району Одеської області Арнаутов М.І., який діє на підставі довіреності від 09.06.2021 року, до суду не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , громадянці Російської Федерації, на праві власності належить земельна ділянка площею 0,9700 га, що розташована на території Болградської міської ради, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5121410100:01:006:0009, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 04 травня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області Агбун М.І., зареєстрованого в реєстрі за № 1884, спадкова справа № 56/2018, яка належала померлій ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ОД № 064690, виданого Болградською районною державною адміністрацією 19.02.2004 року, (а.с.11).

У травня 2021 року позивачка мала намір відчужити успадковану земельну ділянку, однак, нотаріус відмовив у посвідченні договору купівлі-продажу, отриманої спадщини, у зв`язку з пропуском строку на її відчуження, що підтверджується листом приватного нотаріуса Болградського районного нотаріального округу Агбун М.І. № 367/01.16 від 13.05.2021 року (а.с.12). Вказаний строк позивачка пропустила у зв`язку із запровадженими карантинними обмеженнями в Україні.

Вказані обставини сторонами не оспорюються, ними визнаються. Крім того, що зазначені обставини сторонами визнаються, вони підтверджуються матеріалами справи.

В зв`язку з цим, судом відповідно до вимог ст. 82 ЦПК України, визнані вказані обставини такими, що не підлягають доказуванню.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до положень ч.1 ст. 2 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства , іноземці та особи без громадянства мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов`язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.

За змістом ст.ст. 41, 64 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю. Право власності на землю належить до основних конституційних прав та свобод, що не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 5 ст. 22 Земельного кодексу України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства.

Відповідно до частини 2 статті 81 Земельного кодексу України, іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Частиною 3 цієї ж статті Земельного кодексу України передбачено, що іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини. Натомість, частиною 4 вищенаведеної статті Земельного кодексу України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення, отримані в спадщину іноземними громадянами, підлягають відчуженню протягом одного року. Однак, дані приписи закону стосуються землі, яка отримана у спадщину.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 145 Земельного кодексу України передбачено, що якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

З викладеного випливає, що землі сільськогосподарського призначення на постійній основі можуть належати лише громадянину України. В свою чергу, чинним законодавством України не передбачена заборона на продовження строку для відчуження земельної ділянки згідно з ч.4 ст. 81 Земельного Кодексу України.

При цьому прямої правової норми, яка б регулювала порядок поновлення судом передбаченого ч.4 ст. 81 ЗУ України строку, законодавство України не містить, тому суд у відповідності з вимогами ч.2 ст. 8 Цивільного кодексу України може за аналогією закону застосувати положення ст.25 та ч.3 ст. 1272 ЦК України.

Відповідно до норми ст. 127 ЦПК України, суд наділено повноваженнями щодо поновлення чи продовження строків, встановлених законом, за умови визнання причин його пропуску поважними.

Стаття 17 Закону України "Про виконання рішення застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Ільхан проти Туреччини" від 27 червня 2000 року зазначив, що при вирішенні питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру.

Позивачка є громадянкою Російської Федерації, яка не мала можливості своєчасно виконати встановлений ч.4 ст. 81 ЗК України обов`язок щодо відчуження земельної ділянки, через запроваджені карантинні заходи.

З огляду на викладене, враховуючи, що законодавством не встановлено заборони на продовження строку для відчуження земельної ділянки іноземцем та враховуючи те, що представник відповідача не заперечує проти задоволення позову, суд вважає за можливе позов задовольнити та продовжити позивачці строк для відчуження земельної ділянки, який вона пропустила з поважних причин, що не суперечить діючому законодавству та не порушує прав та інтересів інших осіб.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.41, 64 Конституції України, ст.ст.10, 13, 76-81, 127, 200, 206, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст.3, 22, 81, 145 ЗК України, ч.1 ст.2 ЗУ Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства , суд, -

УХВАЛИВ

Позов ОСОБА_1 до Болградської міської ради Одеської області про поновлення строку на відчуження земельної ділянки- задовольнити.

Поновити річний строк на відчуження земельної ділянки та визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянці Російської Федерації, паспорт громадянина Російської Федерації № НОМЕР_1 , виданий 12.03.2017 року, строк дії паспорта до 12.03.2022 року, РНОКПП НОМЕР_2 , строк для відчуження земельної ділянки площею 0,97 га, кадастровий номер 5121410100:01:006:0009, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Болградської міської ради Болграського району Одеської області, 3 (три) місяці після вступу рішення в законну силу.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.А. Раца