Ухвала

від 19.07.2021 по справі 756/9931/21

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/9931/21

Номер провадження № 1-кп/756/1226/21

УКРАЇНА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2021 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі судових засідань № 5 Оболонського районного суду міста Києва клопотання прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності в зв`язку із закінченням строків давності у кримінальному провадженні, внесеного 01.02.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32019110000000024, у відношенні:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України,

УСТАНОВИВ:

01.07.2021 до Оболонського районного суду м. Києва від прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_5 надійшло клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності у кримінальному провадженні, внесеного 01.02.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32019110000000024, у відношенні ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України.

Клопотання обґрунтовано тим, що органом досудового розслідування було установлено, що в період часу з 01 липня 2014 року до 30 червня 2017 року ОСОБА_4 , який є директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Веріас» та здійснюючи фінансово-господарську діяльність, за невстановлених слідством обставин, в невстановлений період часу та місці, з метою ухилення від сплати податків шляхом безпідставного завищення податкового кредиту та валютних витрат підприємства, створив видимість проведення фінансово-господарських операцій, за результатами яких штучно формував податковий кредит з ПДВ та зависив валові витрати з податку на прибуток підприємства, використовуючи реквізити суб`єктів підприємницької діяльності з ознаками фіктивності ТОВ «Роландо» (ЄДРПОУ 39236111), ТОВ «Нафтова компанія «Народна» (ЄДРПОУ 38675288), ТОВ «Флорізель» (ЄДРПОУ 399866872), ТОВ «Бі-Смарт» (ЄДРПОУ 39593416), ТОВ «Девон Плюс» (ЄДРПОУ 40168443), ТОВ «Варда Трейд» (ЄДРПОУ 39157350), ТОВ «Маларіс» (ЄДРПОУ 39811281), ТОВ «Осінь Золота» (ЄДРПОУ 39607088), ТОВ «Беталінк» (ЄДРПОУ 40618056), ТОВ «Лан Він» (ЄДРПОУ 40722771), ТОВ «Тех Інвестмент» (ЄДРПОУ 40545685), ТОВ «Нафтогазова компанія «Народна» (ЄДРПОУ 39807254). Указаними діями ОСОБА_4 ухилився від сплати до державного бюджету України податку на додану вартість на загальну суму 2 579 645 грн та податку на прибуток підприємства на загальну суму 2 337 697 грн, що призвело до фактичного ненадходження до державного бюджету грошових коштів на загальну суму 4 917 342 грн, що на час вчинення злочину більш ніж в п`ять тисяч разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є великим розміром.

Дії підозрюваного ОСОБА_4 органом досудового розслідування було кваліфіковано за ч. 2 ст. 212 КК України, а саме як умисне ухилення від сплати податків, що входять в систему оподаткування, уведених у встановленому законом порядку, учинених службовою особою підприємства незалежно від форми власності, що призвело до фактичного ненадходження до державного бюджету грошових коштів у великих розмірах.

Однак, як свідчить клопотання прокурора, строки давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 закінчились, та останній погодився на звільнення від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання просив його задовольнити та звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 212 КК України, за учинення нетяжкого злочину, тобто на підставі п. 2 ч.1 ст. 212 КК України.

Підозрюваний ОСОБА_4 просив задовольнити клопотання, надавши свою згоду щодо звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 49 КК України за інкриміноване кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 212 КК України та закриття кримінальне провадження у зв`язку із звільненням від кримінальної відповідальності.

Вислухавши прокурора, думку підозрюваного, дослідивши клопотання та матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України у випадках передбачених законом України про кримінальну відповідальність, особа звільняється від кримінальної відповідальності.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, при цьому відповідно до частини восьмої цієї статті, закриття кримінального провадження не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує.

Відповідно до ч. 2 ст. 286 КПК України встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та отримавши згоду підозрюваного на таке звільнення, прокурор складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу;

Отже, суд, при розгляді клопотання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, не повинен встановлювати винуватість підозрюваного чи обґрунтованість підозри, як і не зобов`язаний отримати у судовому засіданні від підозрюваного визнання своєї винуватості, окрім згоди на звільнення від кримінальної відповідальності.

До цих висновків суд доходить з конструкції ч. 1 ст. 49 КК України, згідно з якою передбачений ст. 49 КК України порядок звільнення від кримінальної відповідальності застосовується за наявності таких умов:

- закінчення зазначених у законі строків;

- невчинення протягом цих строків нового злочину певного ступеня тяжкості;

- неухилення особи від слідства або суду;

- згода особи на звільнення її від кримінальної відповідальності.

Крім того, відповідно до положень п. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

З висновку, зазначеного у пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини «Грабчук проти України» (Заява N 8599/02) від 21.09.2006, видно, що презумпція невинуватості порушена, якщо твердження посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину, відображає думку, що особа винна, коли цього не було встановлено відповідно до закону.

Тим більш, саме статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Аналогічна правова позиція надана в постанові Верховного суду від 24.05.2018 (справа № 200/4664/14-к), яка є обов`язковою для застосування судами відповідно до ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

Згідно з ч. 1-4 ст. 12 КК України кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.

Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.

Нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Відповідно до ст. 5 КК України Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

З поданого клопотання видно, що ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України, за учинення якого наразі передбачено покарання у виді штрафу від п`яти тисяч до семи тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Між тим, як видно з положень Кримінального кодексу, які діяли на час вчинення інкримінованих подій, санкція ч. 2 ст. 212 КК України передбачала покарання у виді штрафу від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а отже відповідно до положень статей 5, 12 КК України наразі підпадає під категорію проступків.

Відомості про оголошення підозрюваного в розшук, чи вчинення ним нового кримінального правопорушення в період з 30.06.2017 до дня розгляду даної справи суду не надані. Інших підстав, передбачених ст. 49 КК України, які б унеможливлювали застосування до ОСОБА_4 звільнення від кримінальної відповідності в порядку, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, судом не установлено.

Тож, оскільки ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України, яке за своїм змістом відповідно до ст. 5 КК України наразі є кримінальним проступком, з дня події кримінального правопорушення, яке, згідно з повідомленням про підозру, мало місце в період часу з 01.04.2014 до 30.06.2017, минуло понад два роки, суд на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України вважає необхідним звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. При цьому суд перевірив, що підозрюваний надав дозвіл щодо звільнення його від кримінальної відповідальності із зазначених підстав.

Суд звісно урахував, що прокурор просив звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності в порядку п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, як від нетяжкого злочину. Але наведене свідчить, що ОСОБА_6 було інкриміновано саме учинення кримінального проступку, а отже ОСОБА_4 підлягає звільненню в порядку, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України. При цьому суд урахував також, що ОСОБА_4 , подаючи заяву про звільнення від кримінальної відповідальності, посилався на ч. 1 ст. 49 КК України. Тож, зміна пункту частини 1 статті 49 КК України судом, не буде виходом за межі погодженого ОСОБА_4 клопотання, але є піставою для часткового задоволення клопотання прокурора.

Запобіжний захід у відношенні підозрюваного ОСОБА_4 не застосовувався. Цивільний позов у провадженні не заявлявся. Процесуальні витрати в провадженні відсутні.

Питання речовий доказів у провадженні слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України, а саме вилучені під час проведення обшуку мобільний телефон марки «Samsung», білого кольору, ІМЕІ НОМЕР_1 , S/N: НОМЕР_2 , SIM карта НОМЕР_3 , ноутбук марки «Lenovo» S/N:ЕВ10020938, зарядний пристрій до нього F5ТВО429127994, які знаходяться на зберіганні в СУ ФР ГУ ДФС у Київській області, слід повернути ОСОБА_7 .

Керуючись статтями 7, 124, 126, 284, 286, 314, 369-372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності у кримінальному провадженні, внесеного 01.02.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32019110000000024, у відношенні ОСОБА_4 задовольнити частково.

Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 212 КК України, а кримінальне провадження у його відношенні провадженням закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України.

Речові докази: мобільний телефон марки «Samsung», білого кольору, ІМЕІ НОМЕР_1 , S/N: НОМЕР_2 , SIM карта НОМЕР_3 , ноутбук марки «Lenovo» S/N:ЕВ10020938, зарядний пристрій до нього F5ТВО429127994, які знаходяться на зберіганні в СУ ФР ГУ ДФС у Київській області, повернути ОСОБА_7 .

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1