Рішення
від 16.07.2021 по справі 755/4050/20
ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/4050/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2021 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді САВЛУК Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Київська міська клінічна лікарня № 3 про середнього заробітку за весь період затримки виплати заробітної плати та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить: стягнути з Комунального некомерційного підприємства Київська міська клінічна лікарня №3 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у сумі 19204,77 грн. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Київська міська клінічна лікарня №3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 20000,00 грн.

02 квітня 2020 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у даній справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

04 червня 2020 року відповідач направив на адресу суду відзив на позов, за змістом відзиву відповідач висловив свою позицію щодо підстав та предмету позову, просив позовні вимоги задовольнити частково, оскільки відповідач самостійно та повністю розрахувався з позивачем, загальна сума грошових коштів, які підлягали виплаті при звільненні позивача становить 53813,54 грн, основна сума грошових коштів остаточного розрахунку в розмірі 50414,84 грн були виплачена на 3 день після звільнення, а також позивач просить врахувати те, що у відповідача відсутня вина в заподіянні моральної шкоди позивачу, оскільки ситуація в невчасним та повним розрахунком з позивачем виникла в наслідок особливостей бюджетного фінансування відповідача, а відповідно про зневажливе і принизливе ставлення до позивача не може йти і мови. Враховуючи викладене, відповідач визнав позов частково, а саме середній заробіток за 23 дні фактичної затримки повного розрахунку з позивача становить - 17651,35 грн (767,45 грн х 23) та моральну шкоду у розмірі 1000 грн в решті вимог просив відмовити.

12 червня 2020 року позивач направив до суду відповідь на відзив, позивач висловив свої заперечення з приводу доводів відповідача та надав додаткові письмові докази на підтвердження обставин викладених у позові та відповіді на відзив. Так, позивач зазначає, що у довідці офіційно зазначено Відповідно до розділу 3, пункту 4, підпункту и) постанови КМУ Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати від 08.02.1995 р. № 100 До розрахунку не включена виплата пов`язана з ювілейною датою у розмірі -4170,90 грн. Таких виплат взагалі не було в КНП КМКЛ №3 . Відповідно до розрахункового листа за жовтень 2019 року ОСОБА_1 отримала премію до свята у сумі 4170,90 грн. Відповідно до розрахункового листа за листопад 2019 року з ОСОБА_1 безпідставно було утримано премію до свята - 4170,90 грн. Маніпуляція відповідача полягає у внесенні до офіційного документу завідомо неправдивих відомостей щодо не існуючих виплат пов`язаних з ювілейною датою та фактична зміна цільового призначення уже здійснених виплат з єдиною метою - обмежити права позивача щодо отримання належних до виплати сум.

Подібні злочинні дії відповідачем проявляються не вперше. Факт незаконного утримання премії із заробітної плати позивача за листопад 2019 року було виявлено інспекційним відвідуванням Держгіраці, а у послідуючому встановлено та підтверджено Постановою Дніпровського районного суду міста Києва, справа № 755/2683/20. Після виявлення цього факту відповідач негайно виплатив премію позивачу. У своєму відзиві відповідач це повністю підтверджує: 26.12.2019 - була виплачена премія за жовтень 2019 року 3357,58 гри. . Дана виплата підтверджена в довідці з ПриватБанку, доданої до позовної заяви. Однак, вказана сума відсутня у довідці №1039 від 04.06.2020 року, яка надана відповідачем до суду. У відзиві відповідач наводить нову версію підрахунку середньоденної заробітної плати та середньоденного розрахунку на підставі нової Довідки № 1039 від 04.06.2020 року. Досить цікавим є той факт, що числові показники відображені у цій довідці відрізняються від числових показників наведених у попередніх документах. Так, відповідно до Довідки № 137 від 28.11.2019 року виданої відповідачем, заробітна плата позивача становить, зокрема: за жовтень 2019 р. - 20932,02 грн; за листопад 2019 р. - 63205,63 грн;

Відповідно до офіційної відповіді на адвокатський запит № 2130 від 26.12.2019 року Відповідачем зафіксовано наступні числові показники: середній заробіток позивача за період листопад 2018 р. - жовтень 2019 р. становив 303182,61 грн; середньоденний заробіток - 856,45 грн; середній заробіток позивача за період грудень 2018 р. - листопад 2019 р. становив 295587,58 грн; середньоденний заробіток - 834,99 грн.

Розмір середнього заробітку для позовної заяви розраховувався Позивачем на підставі останніх офіційних даних відповідача щодо середньоденного заробітку834,99 грн, однак відповідач, у своєму відзиві використовує нові числові показники середньоденного заробітку 767,45 грн, що суперечить дійсності.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Таким чином, розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані сторонами докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, як це передбачено ст.279 ЦПК України.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи (ч. 1 ст. 23 КЗпП України).

Згідно частин 1, 3 ст. 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Як вбачається з матеріалів справи, що позивач перебував у трудових правовідносинах з відповідачем з 01 липня 2004 року по 03 грудня 2019 року, звільнена за п. 1 ст. 40 КЗпП України - у зв`язку з скороченням штату працівників.

04 березня 2008 року, Наказом № 120-к, ОСОБА_1 було переведено на посаду виконуючої обов`язки заступника головного лікаря з терапевтичної допомоги, тимчасово на 2 місяці з 04 березня 2008 р. до 04 травня 2008 р.

05 травня 2008 року, Наказом № 230-к, ОСОБА_1 було продовжено роботу в посаді виконуючої обов`язки заступника головного лікаря з терапевтичної допомоги з 05 травня 2008 р., тимчасово на 2 місяці.

23 червня 2008 року, Наказом № 327-к, ОСОБА_1 було переведено на постійну роботу в посаді заступника головного лікаря з терапевтичної допомоги.

03 грудня 2019 року Комунальним некомерційним підприємством Київська міська клінічна лікарня №3 було видано Наказ № 720-к, яким ОСОБА_1 звільнено з займаної посади в зв`язку зі скороченням штату працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати.

Відповідно до вимог статті 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць .через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів.

Згідно з вимогами статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться у день його звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимог про розрахунки.

У день звільнення 03 грудня 2019 року ОСОБА_1 не було проведено виплату усіх сум, що йому належать. Фактичний розрахунок був проведений лише 26 грудня 2019 р., що підтверджується випискою банку.

26 грудня 2019 року Комунальне некомерційне підприємство Київська міська клінічна лікарня № 3 надало відповідь на адвокатський запит від 19.12.2019 № 2130, відповідно до якого розрахунок компенсації та вихідної допомоги ОСОБА_1 проводився в листопаді 2019 року згідно наказу № 235 від 25.11.2019 року. В розрахунок за 12 календарних місяців був включений період листопад 2018 року - жовтень 2019 року. Згідно наказу № 720-к від 03.12.2019 року проведено остаточний розрахунок заробітної плати за грудень 2019 року. При проведенні розрахунку працівників використовують останні 12 місяців, що передують виплаті грошової компенсації (грудень 2018 року - листопад 2019 року). При розрахунку компенсації за період листопад 2018 року - жовтень 2019 року середній заробіток за 12 календарних місяців ОСОБА_1 становить 303182,61 грн, кількість днів - 354 календарних днів, середньоденний заробіток - 856,45 грн. Нарахована компенсація за невикористану відпустку ОСОБА_1 - 35114,45 грн. Після проведення перерахунку за період 2018 року - листопад 2019 року середній заробіток ОСОБА_1 - 295587,58 грн, кількість днів - 354 календарні дні, середньоденний заробіток - 834,99 грн, сума компенсації - 34234,59 грн.

04 червня 2020 року Комунальне некомерційне підприємство Київська міська клінічна лікарня № 3 , за підписом директора - ОСОБА_2 та головного бухгалтера - ОСОБА_4, надало Довідку про розмір середньої заробітної плати ОСОБА_1 виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передували звільненню № 1039, відповідно до якої заробітна плата ОСОБА_1 за останні 2 календарні місяці роботи, що передували звільненню становить: жовтень 2019 року - 16761,21 грн. Відповідно до розділу 3, пункту 4, підпункту и) постанови КМУ Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати від 08.02.1995 року № 100 До розрахунку не включена виплата пов`язана з ювілейною датою у розмірі - 4170,90 грн. Заробітна плата ОСОБА_1 за листопад 2019 року - 16239,04 грн. Середньо денна заробітна плата за останні два місяці роботи, становить 33000,16 грн /43 робочих дні (жовтень 2019-22 робочих дні + листопад 2019 року - 21 робочих дні) = 767,45 грн. А відповідно, середній заробіток за 23 дні фактичної затримки повного розрахунку з ОСОБА_1 становить - 767,45 грн х 23 дні = 17651,35 грн.

Відповідно до частини третьої ст.82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

19 березня 2020 року Дніпровським районним судом м. Києва винесено постанову, якою ОСОБА_2 , працюючого головним лікарем Київської міської лікарні № 3, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 40 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн.

За змістом вказаної постанови вбачається, що: Наказом Київської міської клінічної лікарні № 3 від 03.12.2019 року № 720-к звільнено з роботи 03.12.2019 року ОСОБА_1 - заступника головного лікаря з терапевтичної допомоги адміністративно-управлінської частини та ОСОБА_3 - заступника головного лікаря з хірургічної допомоги адміністративно- управлінської частини в зв`язку зі скороченням штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП України.

Виплата ОСОБА_1 та ОСОБА_3 належних при звільненні коштів не була проведена в день їх звільнення з роботи 03.12.2019 року відповідно до вимог ст.116 КЗпП України. Фактично, виплачені належні при звільненні кошти 05.12.2019 року ОСОБА_1 в сумі 50414,84 грн та ОСОБА_3 в сумі 54877,26 грн; 13.12.2019 року - ОСОБА_1 в сумі 41,12 грн, ОСОБА_3 в сумі 3358,22 грн (платіжне доручення №1258 від 13.12.2019 року).

Згідно розрахункових листів по заробітній платі за жовтень 2019 року нараховано премію до свята ОСОБА_3 в сумі 4295,77 грн, ОСОБА_1 - в сумі 4170,90 грн. Згідно пояснень адміністрації КМКЛ № 3 помилково нараховані премії до свят у жовтні 2019 року було утримано із заробітної плати за листопад 2019 року, а саме, утримано із зарплати ОСОБА_3 - 4925,77 грн, із зарплати ОСОБА_1 - 4170,90 грн.

Інспекційним відвідуванням встановлено, що утримання із заробітної плати ОСОБА_3 і ОСОБА_1 за листопад 2019 року було проведено без видання наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, що є порушенням вимог ст.127 КЗпП України.

Зазначене порушення усунуто КМКЛ № 3 в ході заходу державного контролю. Видано наказ від 24.12.2019 року № 260 Про виплату премії ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , яким зобов`язаного головного бухгалтера провести нарахування і виплату премій утриманих в листопаді 2019 року.

26.12.2019 року за платіжним дорученням № 280 перераховано премії за жовтень 2019 року на карткові рахунки ОСОБА_3 - 3965,25 грн.; ОСОБА_1 - 3357,58 грн.

Отже, виплата належних розрахункових коштів ОСОБА_3 і ОСОБА_1 не була проведена в день звільнення їх з роботи 03.12.2019 року, чим вчинено порушення ст.116 КЗпП України.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

При цьому, відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999р. № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду, передбачений ст. 233 КЗпП України, починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Виходячи з наведених позивачем підстав позову, відповідач - Комунальне некомерційне підприємство Київська міська клінічна лікарня № 3 в день звільнення ОСОБА_1 не здійснив нарахування всіх необхідних платежів при звільненні працівника, що суперечить вимогам чинного трудового законодавства, тому наявні підстави для задоволення вимог позивача про стягненню середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто в межах заявлених позовних вимог.

Як вже зазначалось вище, згідно п. 2 Розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до Довідки № 137 від 28.11.2019 року виданої Комунальним некомерційним підприємством Київська міська клінічна лікарня № 3 , заробітна плата ОСОБА_1 становить, зокрема: за жовтень 2019 р. - 20932,02 грн; за листопад 2019 р. - 63205,63 грн.

Відповідно до відповіді Комунального некомерційного підприємства Київська міська клінічна лікарня № 3 на адвокатський запит № 2130 від 19.12.2019 року, Комунальним некомерційним підприємством Київська міська клінічна лікарня № 3 зафіксовано наступні числові показники: середній заробіток ОСОБА_1 за період листопад 2018 р. - жовтень 2019 р. становив 303182,61 грн; середньоденний заробіток - 856,45 грн; середній заробіток ОСОБА_1 за період грудень 2018 р. - листопад 2019 р. становив 295587,58 грн; середньоденний заробіток - 834,99 грн.

Аналізуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 мала право на отримання невиплаченої їй заробітної плати у день звільнення - 03.12.2019 року, однак Комунальне некомерційне підприємство Київська міська клінічна лікарня № 3 частину заробітної плати у сумі 3357,58 грн сплатили 26.12.2019 року, тобто через 23 дні після звільнення, дана обставина підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами та не оспорюється відповідачем.

Середньоденна заробітна плата позивача вже розраховувалась вище, виходячи з положень Порядку та становить 834,99 грн., за період з жовтня 2019 року по листопад 2019 року кількість робочих днів становила: в жовтні 2019 року - 22 робочий день, в листопаді 2019 року - 21 робочий день, а всього - 23 робочих дні, загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за вказаний період становить: 834,99 грн х 23 = 19204,77 грн.

Разом з тим, суд не приймає до уваги Довідку про розмір середньої заробітної плати ОСОБА_1 виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передували звільненню від 04.06.2020 року № 1039, оскільки інформація зазначена у вказаній довідці не підтверджується та суперечить письмовим доказам, які містяться в матеріалах справи.

Враховуючи, що при розрахунку належної позивачу суми, суд виходив із нарахованих працівнику сум без виключення сум податків та інших обов`язкових платежів, згідно п. 3 Порядку до стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума в розмірі 19204,77 грн з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів при її виплаті.

Також позивачем заявлені вимоги про відшкодування моральної шкоди, яку він оцінює у розмірі 20000,00 грн.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо стягнення відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що згідно ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 5 постанови № 4 Пленуми Верховного Суду України від 31 березня 1995 року Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди вказано, що суду необхідно з`ясувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що згідно п. 9 зазначеної Постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Пленум Верховного Суду України в п.13 постанови від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику про відшкодування моральної (немайнової) шкоди указав, що у відповідності зі ст.237-1 КЗпП України при наявності порушень прав працівника в сфері трудових правовідносин, що привело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і викликало необхідність докладати додаткових зусиль для організації життя, обов`язок відшкодувати заподіяну шкоду покладається на власника чи уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та інші обставини. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд встановив, що затримка позивачу виплат при звільненні, заподіяла йому моральні страждання, позивач втратив нормальні життєві зв`язки і для організації свого життя позивачу необхідні додаткові зусилля.

Водночас відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Так, згідно з підпунктом а підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

При цьому, відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПК України.

Таким чином, якщо особа відшкодовує (виплачує, надає) на користь фізичної особи моральну шкоду, така особа виступає щодо такої фізичної особи податковим агентом та зобов`язана утримати і перерахувати податок зі суми такого доходу.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що сума відшкодування моральної шкоди, стягнута з роботодавця на користь працівника на підставі судового рішення підлягає оподаткуванню.

За встановлених обставин суд при визначенні розміру відшкодування, керуючись встановленими законом принципами виваженості та розумності, визначає у відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 5000,00 грн. В решті заявлених вимог відмовити.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягненню судовий збір в розмірі 1681,60 гривень.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 47, 116, 117 ,233, 237-1 КЗпП України, ст. 2, 4, 12, 76-82, 89, 141, 263-265, 274-279, 280, 284, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Київська міська клінічна лікарня № 3 про середнього заробітку за весь період затримки виплати заробітної плати та моральної шкоди,- задовольнити частково .

Стягнути з Комунального некомерційне підприємство Київська міська клінічна лікарня № 3 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплат у сумі 19204,77 грн та моральну шкоди у розмірі 5000,00 грн, а всього на загальну суму 24204 (двадцять чотири тисячі двісті чотири) грн 77 коп.

Стягнути з Приватного вищого навчального закладу Міжнародний коледж медицини на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1681,60 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Боржник: Комунальне некомерційне підприємство Київська міська клінічна лікарня № 3 , код ЄДРПОУ 05415958, юридична адреса: 02125, м. Київ, вул. Петра Запорожця, 26.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України , апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017,апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Уразі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

С у д д я

Дата ухвалення рішення16.07.2021
Оприлюднено23.07.2021

Судовий реєстр по справі —755/4050/20

Ухвала від 23.07.2021

Цивільне

Дніпровський районний суд міста Києва

Савлук Т. В.

Рішення від 16.07.2021

Цивільне

Дніпровський районний суд міста Києва

Савлук Т. В.

Ухвала від 02.04.2020

Цивільне

Дніпровський районний суд міста Києва

Савлук Т. В.

Ухвала від 19.03.2020

Цивільне

Дніпровський районний суд міста Києва

Савлук Т. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні