Рішення

від 15.07.2021 по справі 496/4647/20

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/4647/20

Провадження № 2/496/24/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2021 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Горяєва І.М.,

за участю секретаря - Желяпової О.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на Ѕ частину сумісного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом та просила суд ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності на Ѕ частину спільного майна подружжя, а саме: на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,1723 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 5121080700:06:002:0011, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , та на Ѕ частку житлового будинку АДРЕСА_2 загальною площею 70,3 кв.м., житловою площею 36,7 кв.м., розташованого за вказаною адресою.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що з відповідачем по справі перебуває у зареєстрованому шлюбі з 05.07.2008 року. У сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3 . В період шлюбу сторони придбали майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_3 та земельну ділянку площею 0,1723 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 5121080700:06:002:0011, розташована за вказаною адресою. Відповідач постійно проживає в житловому будинку, повністю користується вказаним житловим будинком та земельною ділянкою та позивач разом з двома неповнолітніми дітьми проживає в одній кімнаті у гуртожитку. У зв`язку з чим, позивачка змушена звернутись до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 10.11.2020 року було відкрито загальне позовне провадження по справі з призначенням підготовчого судового засідання.

10.02.2021 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшла зустрічна позовна заява про визнання майна особистою приватною власністю чоловіка (а.с. 58-62).

23.02.2021 року від позивача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву відповідача (а.с. 92-96).

Крім того, 08.04.2021 року від сторін по справі до суду надійшла заява про затвердження мирової угоди та мирова угода (а.с.114 - 117).

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 09.06.2021 року було відмовлено у затвердженні мирової угоди, укладеної 09.06.2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , і продовжено судовий розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на Ѕ частину сумісного майна подружжя.

30.06.2021 року від сторін по справі до суду надійшли заяви, згідно яких позивач не заперечувала проти призначення справи по суті та відповідач просив зустрічну позовну заяву залишити без розгляду, позовну заяву ОСОБА_1 визнав у повному обсязі та не заперечував проти призначення справи до судового розгляду.

У зв`язку з чим, ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 30.06.2021 року було закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

Позивач до судового засідання не з`явилася, але надала до суду заяву, згідно якої просила судове засідання розглянути без її участі, позову заяву задовольнити (а.с. 130).

Відповідач до судового засідання не з`явився, але надав до суду заяву, згідно якої просив зустрічну позовну заяву залишити без розгляду, не заперечував проти позовних вимог щодо поділу майна та просив розглянути справу у його відсутність (а.с. 131).

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 05.07.2008 року, зареєстрованого другим відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 05.07.2008 року (а.с. 5).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 14.01.2010 року (а.с. 8).

В період шлюбу сторонами було придбано: житловий будинок АДРЕСА_3 та земельну ділянку, площею 0,1723 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 5121080700:06:002:0011, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на житловий будинок та земельну ділянку було зареєстровано на відповідача ОСОБА_2 , згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 6-7).

Відповідно до ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Частинами 1,2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Суд звертає увагу на роз`яснення, які містяться у абзаці першому пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11, згідно якого сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до п. 30 зазначеної вище постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11, рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК України.

При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз`яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

У зв`язку з вище викладеним, вбачається, що житловий будинок та земельна ділянка відповідно до ст. 60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Позивачем надано докази того, що нерухоме майно є об`єктом права спільної сумісної власності сторін, тобто законні підстави для визнання за позивачем права власності на 1/2 частину вказаного майна.

На підставі ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Таким чином, визнання відповідачем пред`явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.

Враховуючи викладене, суд вважає позов обґрунтованим, який знайшов своє підтвердження у судовому засіданні, а тому він підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 10, 12, 13, 200, 206, 258, 259, 264, 265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 11, 16, 328, 368 ЦК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на Ѕ частину сумісного майна подружжя - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 , право власності на Ѕ частину спільного майна подружжя, а саме на:

-Ѕ частину земельної ділянки площею 0,1723 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 5121080700:06:002:0011, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ,

-Ѕ частку житлового будинку АДРЕСА_3 .

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю - залишити без розгляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції.

Суддя Горяєв І.М.

Повний текст рішення складено 22.07.2021 р.