Ухвала

від 21.07.2021 по справі 5004/1762/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

21 липня 2021 року Справа № 5004/1762/11 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроізол - Геосинтетикс» , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбуд - Сервіс » , м. Луцьк

про банкрутcтво

Суддя Кравчук А. М.

Секретар судового засідання Гофман А.Ю.

Представники:

від кредиторів: н/з

ліквідатор: н/з

встановив: ухвалою господарського суду від 05.09.2011 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбуд - Сервіс» .

Постановою Господарського суду Волинської області від 12.03.2012 визнано банкрутом ТОВ «Трансбуд - Сервіс» , відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Ткачука Д. В.

Ухвалою суду від 07.02.2018 зобов`язано ліквідатора Ткачука Дмитра Володимировича до 01.05.2018 подати суду звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс ТОВ "Трансбуд-Сервіс".

Ухвалою суду від 15.08.2018 залучено до участі у справі №5004/1762/11 про банкрутство ТОВ "Трансбуд-Сервіс" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (м. Київ, бульв. Т. Шевченка, 33 Б, 01032) та визнано його учасником провадження у справі.

Ухвалою суду від 03.10.2018 відкладено вирішення питання про прийняття заяви Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" від 03.10.2018 №23.1/2500 про заміну кредитора його правонаступником до повернення матеріалів справи № 5004/1762/11 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-Сервіс" до Господарського суду Волинської області.

Ухвалою суду від 28.11.2018 замінено кредитора у справі №5004/1762/11 про банкрутство ТОВ "Трансбуд-Сервіс" Публічне акціонерне товариство "Омега Банк" його правонаступником ПАТ "Дельта Банк" щодо грошових вимог в сумі 2 862 063 грн. 60 коп., з яких 2 647 020 грн. 94 коп. перша черга, 215 042 грн. 66 коп. шоста черга.

Ухвалою суду від 13.03.2019 провадження по скарзі Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" №23.1/2735 від 08.02.2019 на дії ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Траснбуд-Сервіс" Ткачука Дмитра Володимировича закрито.

Ухвалою суду від 12.03.2021 зобов`язано ліквідатора Ткачука Дмитра Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) не пізніше 5-ти календарних днів з дня вручення ухвали подати суду: проміжний звіт із зазначенням причин не подання звіту та ліквідаційного балансу боржника, дій та строку, необхідного для завершення ліквідаційної процедури. Проміжний звіт подавати щомісячно; уточнений реєстр вимог кредиторів з зазначенням їх місцезнаходження, електронних адрес, телефонів, іншої контактної інформації на день подання звіту; пояснення та докази щодо звітування перед комітетом кредиторів про проведену роботу.

25.03.2021 на адресу суду надійшли звіт ліквідатора Ткачука Д. В. № 02-01/5004/1762/11-02 від 22.03.2021, ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбуд - Сервіс» , звіт про нарахування та виплату основної винагороди ліквідатора та відшкодування понесених витрат.

Ухвалою суду від 26.03.2021 розгляд справи призначено у судовому засіданні 12.05.2021 об 11:00 год.

12.05.2021 ліквідатор Ткачук Д. В. подав додаткові пояснення до звіту ліквідатора № 02-01/5004/1762/11-05 від 11.05.2021.

Ухвалою суду від 12.05.2021 повідомлено учасників справи про банкрутство ТзОВ "Транс - Сервіс" про відкладення розгляду справи на "08" червня 2021 р. на 10:30 год. Зобов`язано ліквідатора Ткачука Д. В. до 08.06.2021 подати суду докази розгляду комітетом кредиторів звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Ліквідатор у клопотаннях від 07.06.2021, 08.06.2021 зазначає, що ним повторно вживались дії щодо проведення засідання комітету кредиторів в режимі опитування, проте будь які повідомлення про схвалення чи відмову у схваленні звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу боржника на його адресу не надходили. Розгляд справи просить проводити без його участі, звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс боржника затвердити.

З метою повного та всебічного розгляду справи, враховуючи вищевикладене, необхідність подання ліквідатором інформації щодо обтяження майна боржника станом на день розгляду справи, суд протокольною ухвалою від 08.06.2021 розгляду справи відклав на 21.07.2021 о 11 год. 00 хв.

Ліквідатор у клопотанні від 20.07.2021 просить долучити до матеріалів справи Інформаційну довідку з державних реєстрів щодо відсутність обтяжень та арештів, накладених на майно боржника. Звіт, ліквідаційний баланс боржника, звіт ліквідатора про нарахування та виплату грошової винагороди просить затвердити, провадження закрити, розгляд справи просить проводити без його участі.

Учасники справи правом участі у судовому засіданні не скористалися, повноважних представників не направили, хоч були належним чином повідомлені про дату час та місце розгляду справи.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в :

Ч. 1 ст. 3 ГПК України передбачено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"(Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 31, ст. 440 із наступними змінами); Постанова Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про банкрутство" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 31, ст. 441).

Ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (рішення Конституційного Суду України про офіційне тлумачення статей 58, 78,79, 81 Конституції України та статей 243-21, 243-22, 243-25 Цивільного процесуального кодексу України (у справі щодо несумісності депутатського мандата) від 13.05.1997 №1-зп/1997).

Принцип, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів від 09.02.1999 №1-рп/1999).

Суть положення ст. 58 Конституції України про незворотність дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, на яке посилався Вищий арбітражний суд України, полягає в тому, що дія законів та інших нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття чинності , і не поширюється на правовідносини, які виникли і закінчилися до набуття такої чинності (рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Відкритого акціонерного товариства „Концерн Стирол" щодо офіційного тлумачення положення абзацу першого пункту 1 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (справа про оспорювання актів у господарському суді) від 02.07.2002 №13-рп/2002).

У звіті №02-01/5004/1762/11-01 від 22.03.2021 арбітражний керуючий Ткачук Д.В. просить затвердити основну грошову винагороду за виконання обов`язків ліквідатора в розмірі двох мінімальних заробітних плат за період з 17.12.2014 по 01.11.2017 в сумі 130 136 грн. 00 коп.

У цей період часу відносини щодо винагороди та витрат ліквідатора регулювалися приписами ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з частинами 1, 4, 7 статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Європейський суд з прав людини (рішення від 28.03.2006 року за заявою № 31443/96 у справі "Броньовський проти Польщі") зазначив, що принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові та практичні умови для втілення їх у життя.

Статтею 98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон) встановлено право арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) користуватися усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 115 Закону передбачено, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.

Відповідно до частини 3 статті 115 Закону грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора складається з основної та додаткової грошових винагород. Основна грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора визначається в розмірі двох середньомісячних заробітних плат керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до введення господарським судом процедури санації боржника або відкриття процедури ліквідації банкрута за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень керуючого санацією або ліквідатора. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора не може перевищувати десяти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень. Додаткова грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією визначається в розмірі 5 відсотків від обсягу стягнутих на користь боржника активів (повернення грошових коштів, майна, майнових прав), які на день відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство перебували у третіх осіб, а також 3 відсотків від обсягу погашених вимог конкурсних кредиторів. Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень керуючого санацією, ліквідатора. Право вимоги арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора) на додаткову грошову винагороду виникає з дня фактичного надходження до боржника стягнутих на його користь активів чи їх частини, які на день відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство перебували у третіх осіб, або з дня фактичного повного або часткового погашення вимог конкурсних кредиторів пропорційно до їх обсягу.

Згідно із частиною 4 статті 115 Закону витрати арбітражного керуючого, пов`язані з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Законом, крім витрат на страхування його відповідальності за заподіяння шкоди внаслідок неумисних дій або помилки під час виконання повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора, а також витрат, здійснення яких безпосередньо не пов`язане з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, і витрат, пов`язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати, що перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.

Сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв`язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника (частина 5 статті 115 Закону).

Кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду. Господарський суд має право зменшити розмір оплати послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), у разі якщо середньомісячна заробітна плата керівника боржника є надмірно високою порівняно з мінімальним розміром заробітної плати (частина 6 статті 115 Закону).

Розпорядник майна звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на першому засіданні комітету кредиторів, а також за результатами процедури розпорядження майном боржника. Керуючий санацією не рідше одного разу на три місяці, а ліквідатор - щомісяця звітують перед комітетом кредиторів про нарахування та виплату основної та додаткової грошових винагород арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування витрат. Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат доводиться кредиторам до відома та повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку (частина 7 статті 115 Закону).

Судом встановлено, що постановою Господарського суду Волинської області від 12.03.2012 відкрито ліквідаційну процедуру ТОВ "Трансбуд-Сервіс", ліквідатором призначено арбітражного керуючого Ткачука Д.В.

Враховуючи вищевикладене, те, що Господарським судом Волинської області розмір основної грошової винагороди арбітражному керуючому Ткачуку Д.В. не встановлювався, норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які визначають право ліквідатора на оплату послуг, є правовою підставою для отримання ліквідатором винагороди за виконану роботу, суд дійшов висновку про встановлення арбітражному керуючому Ткачуку Д.В. розміру основної грошової винагороди за виконання обов`язків ліквідатора ТОВ "Трансбуд-Сервіс", а саме в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання таких повноважень.

25.03.2021 від арбітражного керуючого Ткачука Д.В. надійшли звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс боржника, звіт про нарахування та виплату грошової винагороди ліквідатору в сумі 130 136 грн. 00 коп.

За вимогами ч. 7 ст. 115 Закону про банкрутство звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат доводиться кредиторам до відома та повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів. Вказаний звіт розглядається судом та затверджується ухвалою.

Судом встановлено, що ліквідатором неодноразово вчинялись дії для проведення засідання комітету кредиторів ТОВ "Транс-Буд-Сервіс" з метою розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника, зокрема надсилались повідомлення від 31.03.2021, 17.05.2021 (том 12, а.с. 78), шляхом опитування у відповідності до вимог КУзПБ. Вказані повідомлення направлялись на поштову адресу складу комітету кредиторів.

Крім того питання розгляду комітетом кредиторів звітів ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника слугувало підставою для відкладення розгляду справи ухвалою суду від 12.05.2021.

Будь яких повідомлень про схвалення чи відмову в схваленні порядку денного засідання комітету кредиторів на адресу ліквідатора та суду не надходили.

Чинним законодавством не передбачено наслідків не затвердження звітів арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди комітетом кредиторів. Такі звіти у будь-якому випадку підлягають розгляду господарським судом та затвердженню у разі їх обґрунтованості.

Верховний Суд у постанові №5020-961/2012 від 16.01.2020 вказав, що Закон про банкрутство не містить вказівки про те, що відсутність доказів розгляду комітетом кредиторів банкрута звітів арбітражного керуючого про оплату послуг та відшкодування витрат унеможливлює затвердження таких звітів судом у разі їх подання арбітражним керуючим для розгляду. Комітет кредиторів боржника у відповідності до положень Закону про банкрутство лише визначає своїм рішенням розмір оплати послуг арбітражного керуючого з урахуванням того, що такий розмір повинен бути не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство. Натомість затвердження розміру оплати послуг арбітражного керуючого, відповідно до Закону про банкрутство, покладається не на комітет кредиторів боржника, а саме на господарський суд, у провадженні якого знаходиться справа про банкрутство.

Твердження, що відсутність доказів розгляду комітетом кредиторів банкрута звітів арбітражного керуючого про оплату послуг та відшкодування витрат, в свою чергу, унеможливлює затвердження таких звітів судом у разі їх подання арбітражним керуючим для розгляду, є таким що суперечить положенням Закону про банкрутство, оскільки у такому випадку господарський суд, у провадженні якого знаходиться справа про банкрутство, ухиляється від свого обов`язку щодо затвердження розміру оплати послуг арбітражного керуючого.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 1/102"Б".

Згідно ч. 3 ст. 115 Закону про банкрутство, основна грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора визначається в розмірі двох середньомісячних заробітних плат керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до відкриття процедури ліквідації банкрута за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень ліквідатора, але не більше десяти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.

Також цією нормою передбачено право вимоги основної грошової винагороди арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень керуючого санацією, ліквідатора.

Відтак, нарахування основної винагороди (оплата послуг) арбітражного керуючого не залежить від жодних умов, а здійснюється за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень.

Разом з тим, абзацом 2 ч. 6 ст. 115 Закону по банкрутство встановлено, що господарський суд має право зменшити розмір оплати послуг арбітражного керуючого у разі, якщо середньомісячна заробітна плата керівника боржника є надмірно високою порівняно з мінімальним розміром заробітної плати.

Проте нормами Закону не передбачено здійснення арбітражним керуючим своїх повноважень у справі про банкрутство на безоплатній основі (постанова Північного апеляційного господарського суду №Б3/150-12/24 від 05.02.2020).

Тобто, право суду зменшити розмір оплати послуг виникає лише з підстав встановлення надмірно високого рівня середньомісячної заробітної плати керівника боржника, як визначального фактору для розміру оплати послуг арбітражного керуючого.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.04.2019 №81/10-271.

Однак зазначене право суду в даному випадку не може реалізовуватись, оскільки розмір послуг арбітражного керуючого Ткачука Д.В. обраховується у мінімальному розмірі з двох мінімальних заробітних плат.

Крім того в силу приписів пункту 1 абзацу 2 частини 3 статті 114 Закону невиконання або неналежне виконання арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором), покладених на нього обов`язків має наслідком усунення такого арбітражного керуючого, а не позбавлення його грошової винагороди.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Центрального апеляційного господарського суду №912/4536/15 від 12.08.2019.

Суд, здійснивши свій розрахунок нарахування грошової винагороди арбітражного керуючого Ткачука Д.В. за період виконання обов`язків ліквідатора боржника, дійшов висновку про затвердження її нарахування в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання ним обов`язків ліквідатора боржника за період з 17.12.2014 по 01.11.2017 в сумі 130 136 грн. 00 коп. з огляду на таке.

При визначенні розміру оплати послуг ліквідатора під час здійснення ним ліквідаційної процедури у справі про банкрутство, господарський суд має досліджувати не тільки період здійснення ліквідатором ліквідаційної процедури, а й дії, які вчинялись ліквідатором в цей період.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №922/132/13-г від 04.10.2018.

Покладення на арбітражного керуючого - ліквідатора ухвалою суду відповідних повноважень та обов`язків у справі про банкрутство вимагає від нього їх сумлінного та розумного здійснення та виконання, за умови доведення чого у арбітражного керуючого виникає право вимагати виплати винагороди арбітражного керуючого та, навпаки, відсутність чого виключає підстави для вимог щодо виплати цієї винагороди.

При цьому суд виходить зі змісту покладених на ліквідатора з моменту призначення повноважень та обов`язків та, відповідно, виняткової ролі ліквідатора у справі про банкрутство, від дій та ефективності роботи якого на стадії ліквідаційної процедури залежать результати здійсненої у справі ліквідаційної процедури, зокрема у вигляді повноти формування та наповнення ліквідаційної маси, ефективності розпорядження (реалізації) майном боржника, так як наслідок у вигляді розміру задоволених вимог кредиторів, тривалості процедури ліквідації (банкрутства) боржника, а відповідно і наслідків цієї процедури - можливості банкрута максимально розрахуватись по зобов`язаннях перед кредиторами та відновити свою платоспроможність.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №б24/63/00 від 29.10.2019.

Звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс ТОВ "Трансбуд-Сервіс" затверджений ухвалою суду від 21.07.2021.

З врахуванням викладеного, того, що норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Кодексу з процедур банкрутства, які визначають право ліквідатора на оплату послуг, надання яких в рамках даної справи не заперечувалось, конкретизують положення Основного Закону та є правовою підставою для отримання ліквідатором винагороди за виконану роботу, суд дійшов висновку про затвердження звіту ліквідатора про нарахування грошової винагороди.

Затверджуючи звіт ліквідатора про нарахування та виплату грошової винагороди, судом враховується належне виконання арбітражним керуючим Ткачуком Д.В. обов`язків, покладених на нього Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Кодексом з процедур банкрутства.

Ліквідатор виконує обов`язки до завершення ліквідаційної процедури.

Ліквідатор Ткачук Д.В. подав звіт про затвердження винагороди по 01.11.2017.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 115 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , ст.ст. 234-235 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

1. Встановити арбітражному керуючому Ткачуку Дмитру Володимировичу основну грошову винагороду за виконання обов`язків ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-Сервіс" в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання таких повноважень.

2. Клопотання арбітражного керуючого Ткачука Дмитра Володимировича №02-01/5004/1762/11-02 від 22.03.2021 про затвердження звіту про нарахування та виплату основної грошової винагороди задовольнити.

3. Затвердити оплату послуг арбітражному керуючому Ткачуку Дмитру Володимировичу в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання обов`язків ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-Сервіс" за період з 17.12.2014 по 01.11.2017 в сумі 130 136 грн. 00 коп.

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України.

Ухвала суду підписана 22.07.2021.

Ухвали суду підлягають оскарженню до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя А. М. Кравчук