Рішення від 21.07.2021 по справі 910/21100/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.07.2021Справа № 910/21100/20

Суддя Господарського суду міста Києва Данилова М.В. , розглянувши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рятувальні засоби" (54015, м. Миколаїв, бульвар Бузький, буд. 1-Б/З)

до Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (04071, м. Київ, вул. Електриків, буд. 8)

про стягнення грошових коштів,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30 грудня 2020 року до Господарського суду міста Києва через систему "Електронни й суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рятувальні засоби" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 30.12.2020 року до Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (відповідач) про стягнення заборгованості на суму в розмірі 41 791, 10 грн. за договором № АСК/23 від 01.02.2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов`язань за договором №АСК/23 від 01.02.2018 року, зокрема, в порушення умов вищезазначеного договору відповідач не здійснив оплати за надані послуги, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.01.2021 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін та визначено сторонам строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.

16 лютого 2021 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким Приватне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот" заперечує щодо задоволення позову.

16 лютого 2021 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про застосування позовної давності в частині вимог про стягнення пені в розмірі 24 409, 00 грн.

03 березня 2021 року через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив, якій посилається на недотримання відповідачем вимог ст. 165 Господарського суду міста Києва, щодо несвоєчасної подачі відзиву без клопотання про поновлення строку на його поновлення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рятувальні Засоби" (виконавець) та Приватним акціонерним товариством "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (замовник) укладено договір №АСК/-23 (договір), відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов`язується протягом визначеного в договорі строку надавати за плату послуги з перевірки аварійно-рятувального та протипожежного обладнання на суднах замовника (роботи), повне найменування, склад та обсяг яких визначено в заявках замовника, які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.3 договору вартість змінно-запасних частин, необхідних для заміни після проведення комплексної перевірки обладнання, а також додаткових робіт, не передбачених цим договором, узгоджується сторонами і оформляється окремою додатковою угодою до цього договору.

Додатком № 1 до договору сторони погодили вид послуг та їх вартість.

Згідно з п. 3.6 договору датою закінчення робіт вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін акту виконання робіт (підписаного за участі представника класифікаційного товариства).

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що вартість робіт визначається щодо кожної заявки, погодженої у додатку №1, який є невід`ємною частиною договору. Зміна ціни робіт відбувається шляхом підписання сторонами додаткових угод до цього договору.

Відповідно до п. 4.2 договору сплата замовником виконаних робіт здійснюється протягом 5-ти (п`яти) банківських днів після підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт та виставлення рахунку.

Сторони погодили, що Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2018 року включно (п. 11.1 договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивач виконав на користь відповідача роботи на загальну суму 9 901, 20 грн., відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань, за надані позивачем послуги не розрахувався.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 9 901, 20 грн., а також у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання 1 792, 10 грн. пені, 621, 00 грн. 3% річних та 904, 99 грн. інфляційних втрат.

Суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав відповідачу послуги, погоджені додатком № 1 до договору на суму 9 901, 20 грн., що підтверджується актом надання послуг №240 від 19.11.2018 року, який підписано відповідачем без заперечень та зауважень.

Також, позивачем на виконання умов договору було виставлено відповідачу рахунок на оплату №286 від 19.11.2018 року на суму 9 901, 20 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами у договорі погодили, що оплата робіт проводиться замовником протягом 5-ти (п`яти) банківських днів після підписання сторонами акту наданих послуг та виставлення рахунку.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що: суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Оскільки у строки, встановлені договором відповідач наданих послуг не оплатив, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу на суму в розмірі 9 901, 20 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача за актом наданих послуг №240 від 19.11.2018 року інфляційних втрати у розмірі 904, 99 грн., 3% річних в розмірі 621, 00 грн. та пені в розмірі 1 792, 10 грн.

Відповідно до п. 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що розмір 3% річних відповідає розміру заявленому позивачем, а саме - 621, 00 грн., розмір інфляційних втрат заявлений позивачем також є вірно обрахованим на суму 904, 99 грн., а тому заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем за актом №240 від 19.11.2018 року пені в розмірі 1 792, 10 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 4.2 договору сторони погодили, що сплата замовником виконаних робіт здійснюється протягом 5-ти (п`яти) банківських днів після підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт та виставлення рахунку.

З матеріалів справи вбачається, що акт виконаних робіт та виставлений рахунок були підписані 19.11.2018 року.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

З аналізу доданих до матеріалів справи документів, суд робить висновок, що позовна давність актом наданих послуг №240 від 19.11.2018 року за позовною вимогою про стягнення пені в розмірі 1 792, 10 грн. закінчилася 27.05.2020 року.

У свою чергу позовна заява була подана позивачем 30.12.2020 року, тобто за межами строків судового захисту.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спору, є безумовною підставою для відмови у позові.

Враховуючи викладене вище, суд застосовує до вказаних вимог строки позовної давності та відмовляє у задоволенні пені в розмірі 1 792, 10 грн.

Отже, вимоги позивача про стягнення заборгованості з відповідача за актом наданих послуг №240 від 19.11.2018 року підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі: 9 901, 20 грн. основної заборгованості, 904, 99 грн. інфляційних втрат та 621, 00 грн. 3% річних.

Щодо вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасну оплату виконаних робіт у розмірі 214 603, 68 грн. за договором №АСК/-23, суд зазначає наступне.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Однак, позивачем в супереч викладеному вище не подано до суду належних доказів на підтвердження позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасну оплату виконаних робіт у розмірі 214 603, 68 грн. за договором №АСК/-23.

На підтвердження наявності вказаної заборгованості позивачем додано до позовної заяви лише копії платіжних доручень та розрахунки заявлених виомг, з яких неможливо дійти висновку які саме роботи були надані відповідачу, відповідно до якого договору та встановити дійсний період прострочення виконання зобов`язання.

Враховуючи недоведеність вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1 858, 07 грн., пені в розмірі 22 617, 41 грн. та інфляційних втрат в розмірі 4 096, 33 грн., у зв`язку з несвоєчасною оплатою виконаних робіт в розмірі 214 603, 68 грн., суд відмовляє у їх задоволенні.

Крім того, у своїй позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача суму понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000, 00 грн., у зв`язку з чим суд вказує на наступне.

У відповідності до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Між позивачем та адвокатом Цюрою Павлом Сергійовичем 18.12.2021 року укладено договір про надання професійної правничої допомоги адвокатом, за яким адвокат зобов`язувався надавати позивачу правову допомогу, а позивач - оплачувати надані послуги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано додаток №1 до договору та детальний опис робіт від 29.12.2020 року.

Відповідно до частини шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені статею 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

З огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг, предмет та підстави позовних вимог, заперечення відповідача проти розміру витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку, що визначений позивачем розмір витрат на послуги адвоката є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співрозмірності, що суперечить принципу розподілу витрат.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 73 , 74, 86, 98, 104, 129, 165, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (04071, м. Київ, вул. Електриків, буд. 8; код ЄДРПОУ 00017733) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рятувальні засоби" (54015, м. Миколаїв, бульвар Бузький, буд. 1-Б/З; код ЄДРПОУ 30680620) основну заборгованість в розмірі 9 901, 20 грн., інфляційні втрати в розмірі 904, 99 грн., 3% річних в розмірі 621, 00 грн., 10 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 2 102, 00 грн. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.В. Данилова