Рішення

від 03.12.2020 по справі 910/12904/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.12.2020Справа № 910/12904/20

Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В.В. , розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, місто Київ, ВУЛ.ЛЕЙПЦИЗЬКА, будинок 1-А; ідентифікаційний код 03327664)

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ярило" (01034, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЯРОСЛАВІВ ВАЛ, будинок 21-А; ідентифікаційний код 34191328)

про стягнення 83449,79 грн,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ярило" про стягнення 83 449,79 грн, яких 69 924,74 грн заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення, 8 020,38 грн пені, 877,40 грн три проценти річних, 1 131,03 грн інфляційних втрат та 3 496,24 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/12904/20 та ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Відповідач в установлений строк відзив до суду не надав.

Щодо повідомлення відповідача про розгляд справи суд зазначає наступне.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами частини4 статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 14.09.2020 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2020, не подав до суду відзив, тому останній не скористався наданими йому процесуальними правами, у зв`язку із чим за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.08.2007 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як абонентом, укладено Договір № 07620/4-10 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (далі разом із додатками - договір), за умовами якого постачальник зобов`язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред`явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізацій м. Києва, а абонент зобов`язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65.

Відповідно до пункту 2.2.1 договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або в паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. У разі зміни тарифів у період дії цього договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.

У розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. У разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником у погашення боргу (пункт 2.2.2 договору).

Згідно з пунктом 2.2.3 договору в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Пунктом 2.2.4 договору передбачено, що в разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов`язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та в цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.

За умовами пункту 7.1 договору останній укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення.

Як вбачається із матеріалів справи, за період з 01.06.2019 по 31.05.2020 позивач надав відповідачу послуг з водопостачання та приймання стічних вод на загальну суму 69 816,12 грн, а також здійснене перерахування послуг у лютому 2020 року на суму 108,62 грн, однак відповідач оплату таких послуг не здійснив, заборгувавши позивачу 69 924,74 грн.

Наведені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями актів про зняття показань з приладу обліку, розшифровками з рахунку абонента за спірний період, копіями платіжних доручень по часткову оплату наданих послуг та зведених відомостей розщеплення оплат.

За приписами статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі статтями11, 509 ЦК України зобов`язання виникають, зокрема, з договору чи іншого правочину.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом закріплений у пункті 5 частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та у статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції після 09.11.2017).

Відповідно до частини 2 статті 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги з централізованого водопостачання і водовідведення.

Пунктом 3.7. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до передбаченого пунктом 2.2.2 договору порядку оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента.

Як убачається із довідки Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", позивачем за спірний період виставлялися відповідні платіжні повідомлення відповідачу, однак останній своєчасно та в повному обсязі оплату за надані послуги не здійснив, незгоду щодо кількості або вартості отриманих послуг не висловлював.

Таким чином, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 69 816,12 грн основного боргу та задоволення позову в цій частині.

У зв`язку з порушенням відповідачем умов договору позивач на підставі пунктів 4.2., 4.6. договору та статті 230 ГК України просив стягнути з відповідача пеню в сумі 8 020,38 грн та 3 496,24 грн штрафу.

Крім того, позивач на підставі частини 2 статті 625 ЦК України просив суд стягнути з відповідача 1 131,03 грн інфляційних втрат та 877,40 грн трьох процентів річних.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що в разі порушення строків виконання зобов`язання по оплаті за надані послуги абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 4.6 договору за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок або вимогу щодо оплати абонент постачальнику сплачує штраф у розмірі 5 % від суми, яку відмовився сплатити.

Приписами частин 2, 3 статті 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

За відповідним перерахунком суду, здійсненим згідно з відомостями щодо виставлення рахунків до банківської установи на суми боргу, з урахуванням виникнення за деякі періоди переплат, суд дійшов висновку про задоволення санкцій у заявленому розмірі.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному розмірі.

Судові витрати, які складаються зі сплаченої позивачем суми судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ярило" (01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 21-А; ідентифікаційний код 34191328) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а; ідентифікаційний код 03327664) 69 924,74 грн (шістдесят дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять чотири гривні 74 копійки) боргу, 8 020,38 грн (вісім тисяч двадцять гривень 38 копійок) пені, 3 496,24 грн (три тисячі чотириста дев`яносто шість гривень 24 копійки) штрафу, 1 131,03 грн (одну тисячу сто тридцять одну гривню 03 копійки) інфляційних втрат, 877,40 (вісімсот сімдесят сім гривень 40 копійок) три проценти річних та 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) зі сплати судового збору.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 12.04.2021.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ