Ухвала

від 22.07.2021 по справі 120/6796/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

м. Вінниця

22 липня 2021 р. Справа № 120/6796/21-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Дмитришена Руслана Миколаївна розглянувши матеріали позовної заяви:

за позовом: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18

до: Державного кадастрового реєстратора відділу у Калинівському районі Міжрегіонального управління у Калинівському та Липовецькому районах Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Фаренець Н.А.

про: скасування державної реєстрації земельних ділянок та стягнення моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 до Державного кадастрового реєстратора відділу у Калинівському районі Міжрегіонального управління у Калинівському та Липовецькому районах Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Фаренець Н.А. про скасування державної реєстрації земельних ділянок та стягнення моральної шкоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачі зазначають, що 17.11.2020 через Центр надання адміністративних послуг "Прозорий офіс" звернулись до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотаннями про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність із земельної ділянки кадастровий номер 0521680900:06:000:0001.

Оскільки після спливу місячного строку, передбаченого ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідачем не прийнято рішення про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або мотивованої відмови у наданні такого дозволу, позивачами 28.12.2020 було укладено договір № 388-2020 на виконання землевпорядних робіт за принципом "мовчазної згоди" про що 04.01.2021 повідомлено Головне управління.

Після виготовлення документації із землеустрою були подані документи для внесення відомостей про земельні ділянки до Державного земельного кадастру.

Однак, 15.06.2021 рішеннями Державного кадастрового реєстратора Фаренець Н.А. № РВ-0502064862021, № РВ-0502064852021, № РВ-0502064842021, № РВ-0502064762021, № РВ-0502064772021, № РВ-0502064782021, № РВ-0502064792021, № РВ-0502064802021, № РВ-0502064812021, № РВ-0502064822021, № РВ-0502064832021, № РВ-0502065002021, № РВ-0502065012021, № РВ-0502065022021, № РВ-0502065032021, № РВ-0502065042021, № РВ-0502065052021, № РВ-0502065062021 відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру у зв`язку із відсутністю повідомлення Калинівської міської ради про застосування принципу "мовчазної згоди".

Крім того, 15.06.2021 відповідачем поділено земельну ділянку за кадастровим номером 0521680900:06:000:0001 на 14 земельних ділянок з кадастровими номерами: № 0521680900:06:000:0016; № 0521680900:06:000:0003; № 0521680900:06:000:0008; № 0521680900:06:000:0009; № 0521680900:06:000:0010; № 0521680900:06:000:0011; № 0521680900:06:000:0012; № 0521680900:06:000:0013; № 0521680900:06:000:0014; № 0521680900:06:000:0015; № 0521680900:06:000:0004; № 0521680900:06:000:0005; № 0521680900:06:000:0006; № 0521680900:06:000:0007.

На думку позивачів, відповідач протиправно відмовив у реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі, а тому з метою скасування реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами: № 0521680900:06:000:0016; № 0521680900:06:000:0003; № 0521680900:06:000:0008; № 0521680900:06:000:0009; № 0521680900:06:000:0010; № 0521680900:06:000:0011; № 0521680900:06:000:0012; № 0521680900:06:000:0013; № 0521680900:06:000:0014; № 0521680900:06:000:0015; № 0521680900:06:000:0004; № 0521680900:06:000:0005; № 0521680900:06:000:0006; № 0521680900:06:000:0007 позивачі звернулися до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 30.06.2021 позовну заяву залишено без руху із встановленням позивачам 10-денного строку для усунення недоліків позовної заяви в спосіб надання суду доказів щодо реєстрації земельних ділянок із визначеними кадастровими номерами, вказаних у прохальній частині позову, а саме: витягів з Державного земельного кадастру.

19.07.2021 представником позивачів подано матеріали на усунення недоліків позовної заяви, а саме витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки.

Ознайомившись з даним позовом та матеріалами на усунення недоліків, доходжу висновку про відмову у відкритті провадження, оскільки поданий адміністративний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства з наступних підстав.

У силу положень п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 13.06.2018 у справі № 819/362/16, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Згідно позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.07.2018 у справі № 826/27224/15, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Поряд з цим, приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

З матеріалів поданої заяви вбачається, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи щодо правомірності державної реєстрації земельних ділянок: № 0521680900:06:000:0016; № 0521680900:06:000:0003; № 0521680900:06:000:0008; № 0521680900:06:000:0009; № 0521680900:06:000:0010; № 0521680900:06:000:0011; № 0521680900:06:000:0012; № 0521680900:06:000:0013; № 0521680900:06:000:0014; № 0521680900:06:000:0015; № 0521680900:06:000:0004; № 0521680900:06:000:0005; № 0521680900:06:000:0006; № 0521680900:06:000:0007.

Водночас, як видно з наданих витягів Державного земельного кадастру про земельні ділянки земельні ділянки за вказаними кадастровими номерами належать на праві власності фізичним особам: ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 .

Документом, який є підставою для виникнення права у витязі зазначено є рішення органу місцевого самоврядування 8 сесії 8 скликання Калинівської міської ради.

Отже, з урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.07.2018 у справі № 826/27224/15, в даній справі спір має приватно-правовий характер, оскільки він обумовлений порушенням майнового приватного права.

Відтак, спосіб захисту прав позивача, обраний в цій справі, є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Слід зазначити, що на момент подання позивачем до суду позовної заяви цей спір про право вже існував, що виключає розгляд даної справи в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішення Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20.07.2016р. у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №29458/04, №29465/04) зазначено, що відповідно до прецидентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v.Austria), заява №7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. (…) фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно із ч. 6 ст. 170 КАС України передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

При чому згідно ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у відкритті провадження у вказаній адміністративній справі та зазначає про необхідність звернення позивачів за захистом свого права у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Керуючись ст. 2, 5, 19, 170, 248, 256, 287 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 до Державного кадастрового реєстратора відділу у Калинівському районі Міжрегіонального управління у Калинівському та Липовецькому районах Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Фаренець Н.А. про скасування державної реєстрації земельних ділянок та стягнення моральної шкоди.

2. Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами повернути особі, яка подала позовну заяву.

Повторне звернення до адміністративного суду з тією самою позовною заявою не допускається.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна