Рішення

від 23.07.2021 по справі 600/1806/21-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/1806/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос Віта Груп» до Державної податкової служби України про скасування рішень та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

У поданому до суду позові Товариство з обмеженою відповідальністю «Геліос Віта Груп» просить суд скасувати рішення ДПС України №2399434/41249219 від 12 лютого 2021 року та рішення ДПС України №2474448/41249219 від 16 березня 2021 року про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість, а також зобов`язати ДПС України врахувати таблицю даних, подану 12 березня 2021 року, зареєстровану за №9050296590.

В обґрунтування позову вказано про необґрунтованість та протиправність оскаржуваних рішень, оскільки в них не зазначено чітких підстав для неврахування податковим органом поданих позивачем таблиць даних платника податку на додану вартість, не конкретизована яка саме податкова інформація про здійснення позивачем ризикових операцій була отримана ДПС України.

Ухвалою суду від 07 травня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше; встановлено строк для подання заяв по суті справи.

Не погоджуючись з адміністративним позовом, відповідач подав до суду відзив, в якому просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Вказував, що при прийнятті оскаржуваних рішень враховувалась наявна податкова інформація, що свідчить про здійснення платником податку ризикових операцій. Зазначав, що використання податковим органом даних з автоматизованих інформаційних систем, а також використання податкової інформації при прийнятті оскаржуваних рішень не суперечить приписам законодавства, яке регулює спірні відносини. Також у відзиві зазначено, що оскаржувані позивачем у цій справі рішення не порушують його індивідуальних охоронюваних законом прав та/або інтересів.

Правом подати відповідь на відзив позивач не скористався.

Клопотань про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання до суду не надходило.

За таких обставин, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Геліос Віта Груп» є юридичною особою (ЄДРПОУ 41249219), зареєстроване за адресою: 58029, Чернівецька область, м. Чернівці, Проспект Незалежності, буд. 111, офіс 702, з 01 серпня 2020 року є платником податку на додану вартість.

10 лютого 2021 року позивач подав до ГУ ДПС в Чернівецькій області таблицю даних платника податку на додану вартість, яку було прийнято та зареєстровано податковим органом за №9020056779. До таблиці було додано пояснення на відповідні документи щодо господарської діяльності позивача.

Рішенням комісії ГУ ДПС в Чернівецькій області №2394385/41249212 від 11 лютого 2021 року враховано подану таблицю.

Однак рішенням Комісії ДПС України від 12 лютого 2021 року №2399434/41249219 не враховано таблицю даних платника податку на додану вартість. Підставою зазначено наявність в органах податкової служби України податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податків ризикових операцій .

12 березня 2021 року позивачем повторно подано таблицю даних платника податку на додану вартість, до якої також додано пояснення та відповідні документи. Вказану прийнято та зареєстровано податковим органом за №9050296590.

Рішенням комісії ГУ ДПС в Чернівецькій області №2469136/41249219 від 15 березня 2021 року враховано повторно подану таблицю.

Проте рішенням Комісії ДПС України від 16 березня 2021 року №2474448/41249219 не враховано таблицю даних платника податку на додану вартість. Підставою зазначено наявність в органах податкової служби України податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податків ризикових операцій .

Не погоджуючись із указаними рішеннями ДПС Украйни, Товариство з обмеженою відповідальністю «Геліос Віта Груп» звернулось до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно підпунктів 16.1.2, 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11 грудня 2019 року №1165 (набула чинності з 01 лютого 2020 року), якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; Порядок розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з припасами пункту 2 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №1165) таблиця даних платника податку - зведена інформація, що подається платником податку до контролюючого органу, щодо кодів видів економічної діяльності платника податку згідно з Класифікатором видів економічної діяльності, кодів товарів згідно з УКТЗЕД та/або кодів послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України.

Відповідно до пунктів 12 та 13 Порядку №1165 платник податку має право подати до ДПС таблицю даних платника податку за встановленою формою (додаток 5). У таблиці даних платника податку зазначаються: види економічної діяльності відповідно до КВЕД; коди товарів згідно з УКТЗЕД, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України; коди послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України.

Пунктом 14 Порядку №1165 визначено, що таблиця даних платника податку подається з поясненням, в якому зазначається вид діяльності, з посиланням на податкову та іншу звітність платника податку.

Згідно пунктів 15 - 17 Порядку №1165 таблиця даних платника податку з поясненнями розглядається комісією регіонального рівня протягом п`яти робочих днів після її отримання. Комісія регіонального рівня приймає рішення про врахування або неврахування таблиці даних платника податку, яке надсилається платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу (додаток 6). У рішенні про неврахування таблиці даних платника податку в обов`язковому порядку зазначається причина такого неврахування.

Відповідно до пункту 18 Порядку №1165 таблиця даних платника податку враховується ДПС в автоматичному режимі у разі, коли:

така таблиця подається платниками податку - сільськогосподарськими товаровиробниками, включеними до Реєстру отримувачів бюджетної дотації відповідно до Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» , та/або сільськогосподарськими товаровиробниками, які на 31 грудня 2016 р. застосовували спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 Кодексу (у редакції, що діяла на 31 грудня 2016 р.) та мають у власності (право власності/користування) та/або на умовах оренди земельні ділянки, загальна площа яких становить не менш як 200 гектарів включно станом на 1 січня та які відображені в податковій звітності до 20 лютого поточного року (до 20 лютого поточного року враховується наявність таких ділянок за звітний період попереднього року), та у поданій таблиці даних платника податку зазначаються відомості про постачання (виготовлення) таких груп товарів за кодами згідно з УКТЗЕД, як живі тварини (код згідно з УКТЗЕД 01); риба і ракоподібні, молюски та інші водяні безхребетні (код згідно з УКТЗЕД 03); молоко та молочні продукти; яйця птиці; натуральний мед; їстівні продукти тваринного походження, в іншому місці не зазначені (код згідно з УКТЗЕД 04); овочі та деякі їстівні коренеплоди і бульби (код згідно з УКТЗЕД 07); їстівні плоди та горіхи; шкірки цитрусових або динь (код згідно з УКТЗЕД 08); зернові культури (код згідно з УКТЗЕД 10); насіння і плоди олійних рослин; інше насіння, плоди та зерна; технічні або лікарські рослини; солома і фураж (код згідно з УКТЗЕД 12);

зазначена таблиця подається платниками податку, в яких значення показників D та P, розрахованих у порядку, встановленому пунктом 3 цього Порядку, мають такі розміри: D > 0,02, P < Pм ґ 1,4, та в такій таблиці зазначені товари/послуги, обсяг постачання яких згідно з податковими накладними/розрахунками коригування, зареєстрованими за останні 12 календарних місяців у Реєстрі, становить більше 25 відсотків загального обсягу операцій з постачання за останні 12 календарних місяців.

Згідно пункту 19 Порядку №1165 у разі коли до контролюючого органу надійшла податкова інформація, що свідчить про надання платником податку недостовірної інформації, в таблиці даних платника податку, яка врахована, зокрема в автоматичному режимі, комісії контролюючих органів мають право прийняти рішення про неврахування таблиці даних платника податку, яке надсилається платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 Кодексу (додаток 7).

Пунктом 22 Порядку №1165 передбачено, що таблиця даних платника податку враховується у разі надходження до контролюючого органу рішення суду про скасування рішення про неврахування таблиці даних платника податку, яке набрало законної сили.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновків про наявність у платника податків права на подання до податкових органів таблиці даних платника податку за встановленою формою разом із поясненнями та відповідними документами. Уповноважений податковий орган може прийняти рішення або про врахування або про неврахування таблиці даних платника податку, при цьому такі повноваження повинні реалізовуватися у спосіб, що визначений законодавством. У рішенні ж про неврахування таблиці даних платника податку в обов`язковому порядку зазначається причина такого неврахування. Водночас у разі не згоди з рішенням контролюючого органу про неврахування таблиці даних платника податку, такий платник податку має право оскаржити його до суду і у разі надходження до контролюючого органу рішення суду про скасування рішення про неврахування таблиці даних платника податку, яке набрало законної сил, таблиця даних платника податку враховується відповідним податковим органом.

Водночас варто зазначити і те, що оскаржувані позивачем рішення по своїй правовій природі є актами індивідуальної дії.

Згідно пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, рішення від 12 лютого 2021 року №2399434/41249219 та від 16 березня 2021 року №2474448/41249219 не відповідають критеріям чіткості й зрозумілості акту індивідуальної дії та породжують їх неоднозначне трактування, що, в свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Так, в оскаржуваних рішеннях зазначено як підставу їх прийняття: наявність в органах податкової служби України податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податків ризикових операцій .

Між тим, у цих рішеннях не зазначено суть та характер наявної податкової інформації, що стала підставою для прийняття рішень про неврахування таблиці даних платника податку.

Тобто, у спірних рішеннях не вказано яка саме податкова інформація та які саме господарські операції, вчиненні позивачем, віднесено до ризикових та взяті до уваги при їх прийнятті.

Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Суд зауважує, що особливістю адміністративного судочинства, порівняно з іншими видами судочинства, є обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Однак у ході судового розгляду цієї справи відповідачем не надано належних та достовірних у розумінні статей 73 та 75 Кодексу адміністративного судочинства України доказів наявності у податкового органу конкретної інформації, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення позивачем господарських операцій, врахованих при прийнятті оскаржуваних рішень.

У відзиві про таку не сказано, відповідних доказів до відзиву не додано.

Крім цього, згідно приписів пунктів 25, 40 Порядку №1165 Комісія центрального рівня приймає рішення про неврахування таблиці даних платника податку, розглядає скарги на рішення комісій регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. Рішення комісії контролюючого органу приймається шляхом відкритого голосування. Рішення комісії контролюючого органу приймається більшістю голосів присутніх на засіданні членів такої комісії. Під час засідання секретарем комісії контролюючого органу ведеться протокол, в якому фіксуються прийняті рішення та надані доручення.

Між тим, у ході судового розгляду цієї справи відповідачем, усупереч встановленого процесуальним законом обов`язку доказувати правомірність своїх рішень, не надано і протокол засідання Комісії ДПС, яка приймала рішення про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість від 12 лютого 2021 року №2399434/41249219 та від 16 березня 2021 року №2474448/41249219.

Зазначене свідчить про недоведеність суб`єктом владних повноважень обґрунтованості прийнятих ним і оскаржуваних у цій справі позивачем рішень.

Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами позивача про те, що законних та обґрунтованих підстав для прийняття оскаржуваних рішень у контролюючого органу не було.

Перевіряючи оскаржувані позивачем рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність їх критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що при їх прийнятті відповідач діяв не на підставі закону, який регулює спірні відносини, та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень.

За таких обставин, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому суд зазначає, що належним способом захисту порушеного права позивача є не лише скасування оскаржуваних рішень, а й зобов`язання ДПС України врахувати подану позивачем таблицю даних, оскільки саме такий спосіб захисту порушеного права є свідченням того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Вказане узгоджується як з наведеними вище приписами пункту 22 Порядку №1165, так і з положеннями частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність письмових та електронних доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів обґрунтованість позову, а відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів обґрунтованість та правомірність оскаржуваних рішень.

Щодо тверджень у відзиві про те, що оскаржувані позивачем у цій справі рішення не порушують його індивідуальних охоронюваних законом прав та/або інтересів, то такі є безпідставними, оскільки рішення про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість в подальшому створює для платника податку, відносно якого воно прийнято, певні юридичні наслідки під час реєстрації податкової накладної/рахунку коригування, поданих таким платником податків.

Крім того, суд звертає увагу і на те, що в установленій Додатком 6 до Порядку №1165 формі рішення про врахування/неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість вказано, що таке може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку. А згідно приписів пункту 22 Порядку №1165 таблиця даних платника податку враховується у разі надходження до контролюючого органу рішення суду про скасування рішення про неврахування таблиці даних платника податку, яке набрало законної сили.

Стосовно тверджень у відзиві, що Комісією ДПС України оскаржувані рішення прийнято відповідно до пункту 6 Порядку №1165, то такі суд оцінює критично, адже вказаним пунктом передбачено прийняття контролюючим органом рішення про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку та рішень щодо відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку, а не рішення про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість, які є спірними у цій справі.

До того ж, з огляду на посилання у відзиві про дотримання відповідачем пункту 6 Порядку №1165, яким, зокрема, передбачено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється, то суд вважає за необхідне зазначити, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу. Така правова позиція вже неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема у постановах від 23 жовтня 2018 року по справі №822/1817/18, від 21 травня 2019 року у справі №0940/1240/18 та ін.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявних у справі платіжних доручень від 14 квітня 2021 року №2905 та від 28 квітня 2021 року №2927 позивачем за його подання сплачено судовий збір у загальному розмірі 4540 грн 00 коп., то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Разом з цим, щодо тверджень у позові про те, що судові витрати у цій справі складаються також із витрат на правову допомогу, то такі є безпідставними, оскільки даний позов підписано директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос Віта Груп» Кіс Ю.В., а в матеріалах справи відсутні: договір про надання адвокатом правової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Геліос Віта Груп» у цій справі, акт виконаних робіт, згідно такого договору, та інші документи, необхідні для вирішення судом питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу. Розгляд даної справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін і професійна правнича допомога позивачу адвокатом не надавалась.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 90, 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос Віта Груп» до Державної податкової служби України про скасування рішень та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість від 12 лютого 2021 року №2399434/41249219 та від 16 березня 2021 року №2474448/41249219.

Зобов`язати Державну податкову службу України врахувати таблицю даних платника податку на додану вартість, подану 12 березня 2021 року та зареєстровану за №9050296590.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос Віта Груп» судовий збір у розмірі 4540 грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 23 липня 2021 року.

Повне найменування учасників справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Геліос Віта Груп» (58029, Чернівецька область, м. Чернівці, Проспект Незалежності, буд. 111, офіс 702, ЄДРПОУ 41249219), відповідач - Державна податкова служба України (Львівська площа,8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393).

Суддя О.П. Лелюк