Ухвала

від 23.07.2021 по справі 826/3656/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

23 липня 2021 року м. Київ № 826/3656/18

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Добрянська Я.І., ознайомившись зі заявою про встановлення судового контролю по справі

за позовом ОСОБА_1

до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 зі заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення Окружного адміністративного суд м. Києва від 21.05.2018 р. по справі №826/3656/18, яким адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково.

Зазначена заява позивача обґрунтована тим, що рішення суду у справі №826/3656/18 від 21.05.2018 р. набрало законної сили ще 23.07.2018 р., однак до цього часу не виконано.

Суд ознайомившись із поданою заявою про встановлення судового контролю, доданими до заяви матеріалами, зазначає наступне.

Рішенням Окружного адміністративного суд міста Києва від 21.05.2018 р. визнано протиправними дії Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо припинення ОСОБА_1 з 01.09.2017 р. виплати пенсії за віком та зобов`язано Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві поновити ОСОБА_1 з 01.09.2017 р. виплату пенсії за віком. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

На виконання вищезазначеного рішення 08.08.2018р. видано виконавчий лист.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.08.2018 р. замінено боржника у виконавчому листі виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 08.08.2018 р. у справі 826/3656/18 з Центрального об`єднаного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві на Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368)

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2018 р. у задоволенні клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 21.05.2018р. відмовлено, оскільки судом не було встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення.

На адресу Окружного адміністративного суду м. Києва 07.05.2021 р. від позивача надійшла заява про становлення судового контролю за виконанням рішення Окружного адміністративного суд м. Києва від 21.05.2018 р. по справі №826/3656/18, яка згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.05.2021 р. - передана до розгляду судді Добрянській Я.І.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва вказану заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення призначено до розгляду в письмовому порядку без виклику учасників справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З аналізу викладеної норми вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є його обов`язком.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі Скордіно проти Італії (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі Сіка проти Словаччини (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13 червня 2006 року, пп. 18 рішення Ліпісвіцька проти України №11944/05 від 12 травня 2011 року).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах Бурдов проти Росії від 07 травня 2002 року, Ромашов проти України від 27 липня 2004 року, Шаренок проти України від 22 лютого 2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі Сокур проти України (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі Крищук проти України (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Згідно зі статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З вищевикладеного вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України Про виконавче провадження . Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Водночас, суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України Про виконавче провадження ).

При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України Про виконавче провадження врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Із долучених до заяви позивача матеріалів вбачається, що відповідачм рішення суду про поновлення з 01.09.2018 р. виплати пенсії ОСОБА_1 фактично виконано. Разом з тим, виплата боргу, що виник у зв`язку з виконанням рішення суду, буде приведена відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 22.08.2018 р. №649.

Зазначене також вбачається з відповіді Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на звернення позивача стосовно виконання рішення суду.

Судом, з метою з`ясування всіх обставин, необхідних для розгляду поданої заяви, направлено запит до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві стосовно виконання рішення Окружного адміністративного суд міста Києва від 21.05.2018 р. по справі №826/3656/18.

З наданої на запитувану інформацію відповіді вбачається, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2018 р., Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві було поновлено виплату пенсії гр. ОСОБА_1 з 01.09.2017 р. Відновлення виплати проведено у плановий період вересня 2018 року.

Внаслідок поновлення виплати, за період з 01.09.2017 р. по 31.08.2018 р. нараховано борг в розмірі 31023,34 грн., який не виплачений і обліковується в органі Пенсійного фонду України відповідно до абзацу 20 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 р. № 637 Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам , згідно з яким- суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування визначено Порядком призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам , затвердженим Постановою Кабінету міністрів України №365 від 08.06.2016 р.

Разом з тим, у відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на запит суду, зазначено, що з 01.09.2018 р. виплату пенсії гр. ОСОБА_2 , припинено у зв`язку з інформацією управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в м. Києві держадміністрації, щодо не підтвердження фактичного місця проживання, витягом з рішення комісії № 42 від 24.10.2017 р. з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, гр. ОСОБА_1 було відмовлено у відновленні пенсії як внутрішньо переміщеній особі.

При цьому, ОСОБА_1 не зверталась до Головного управління із заявою щодо поновлення виплати пенсії.

З наведеного вбачається, що позивачем не вірно обрано спосіб судового захисту для відновлення порушеного, на думку позивача, права.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2018 р. по справі №826/3656/18, оскільки згідно з наявними відомостями, відповідач по справі виконав резолютивну частину рішення суду та поновив виплату ОСОБА_1 пенсійного забезпечення з 01.09.2017 р. по 31.08.2018 р., шляхом нарахування виплат на рахунок заявниці. Із зазначених нарахувань в розмірі 31023,34 грн., як зазначає відповідач, виникла заборгованість, яка, на звернення ОСОБА_1 , буде виплачуватись поступово у межах бюджетних видатків за відповідним призначенням по 31.08.2018 р.

Суд доводить до відома, що у разі незгоди з порядком виплати нарахованої пенсії, позивач не позбавлена права звернутись до суду з позовними вимогам про стягнення з пенсійного органу заборгованості, що виникла.

Керуючись статтями 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2018 р. по справі №826/3656/18 у порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України - відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції відповідно до вимог ст.ст.293-297 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська