Ухвала

від 23.07.2021 по справі 420/13820/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

23 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/13820/20

Суддя-доповідач П`ятого апеляційного адміністративного суду Коваль М.П., розглянувши питання про залишення без руху апеляційної скарги Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДВА ПИВОВАРА до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла адміністративна справа разом з апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДВА ПИВОВАРА до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ознайомившись з даною апеляційною скаргою, вважаю, що вона не відповідає вимогам ст. 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв`язку з чим така скарга підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.

Відповідно до положень ч.3 статті 298 КАС України, апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення було ухвалене 24 лютого 2021 року та отримане апелянтом 01 березня 2021 року. Апеляційна скарга надійшла до суду першої інстанції 15 липня 2021 року, тобто апеляційну скаргу подано з пропуском строку, встановленого статтею 295 КАС України.

Разом з апеляційною скаргою апелянтом було заявлено клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року. В обґрунтування зазначеного клопотання представник апелянта вказує, що апеляційна скарга по даній справі вже подавалась, при цьому контролюючий орган вживав всі вичерпні заходи щодо виділення відповідного фінансування на цю справу. Апелянт звертає увагу, що 27.05.2021 року платіжним дорученням № 1062 було здійснено сплату судового збору, при цьому ГУ ДПС в Одеській області в дуже короткий термін здійснено переподачу апеляційної скарги. Представник апелянта наголошує, що згідно висновків Верховного Суду у постанові від 15 травня 2020 року по справі №820/1212/17, закон не виключає можливості поновлення суб`єкту владних повноважень процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення, пропущеного через фінансову неспроможність сплатити судовий збір. Виключність таких випадків може бути обумовлена, зокрема розміром судового збору, який згідно із законом підлягає сплаті з подання апеляційної скарги, оскільки це може впливати на тривалість процедури сплати судового збору державним казначейством. Крім того, апелянт посилається положення п.3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України (в редакції Закону України № 540-IX від 30.03.2020 року), згідно яких строки апеляційного оскарження продовжувались на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).

Розглянувши зазначене клопотання, суд дійшов висновку, що зазначені в обґрунтування пропуску апелянтом строку апеляційного оскарження причини не є поважними з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 березня 2021 року Головним управлінням ДПС в Одеській області було подано апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року через суд першої інстанції.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом направлення на адресу П`ятого апеляційного адміністративного суду доказів сплати судового збору у розмірі 3153,00 грн.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року продовжено заявнику строк для усунення недоліків його апеляційної скарги на десять днів з дня отримання зазначеної ухвали, шляхом надання до суду підтвердження сплати судового збору у сумі 3153,00 грн.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року продовжено заявнику строк для усунення недоліків його апеляційної скарги на десять днів з дня отримання зазначеної ухвали, шляхом надання до суду підтвердження сплати судового збору у сумі 3153,00 грн.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року у задоволенні клопотання апелянта про продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги відмовлено, апеляційну скаргу повернуто апелянту у зв`язку з неусуненням недоліків поданої апеляційної скарги.

15 липня 2021 року Головним управлінням ДПС в Одеській області було повторно подано апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року через суд першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги/відмови у відкритті апеляційного провадження за вперше поданою апеляційною скаргою до дати повторного звернення з апеляційною скаргою і так далі.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Згідно висновків Верховного Суду у межах справ № 826/9136/17, №806/2321/16 у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж. Відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб`єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Пунктом 1 частини п`ятої статті 296 КАС України передбачено, що однією з вимог апеляційної скарги визначено надання документа про сплату судового збору.

Згідно з положеннями Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VІ органам податкової служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Податкові органи є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб`єктами, що реалізують свою владну компетенцію.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Таким чином, довготривала процедура погодження та сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

Крім того, у пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини Лелас проти Хорватії суд звернув увагу на те, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу .

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною причиною при вирішенні питання про поновлення чи продовження строку, встановленого законом або судом.

Аналогічні висновки викладені зокрема у судових рішеннях Верховного Суду від 23 грудня 2019 року (справа №2040/6272/18), від 23 грудня 2019 року (справа №160/815/19) від 12 грудня 2019 року (справа №160/8755/18), від 14 листопада 2019 року (справа №826/13980/18).

Доводи апелянта, що апеляційна скарга по даній справі вже подавалась, суд оцінює критично, оскільки згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 10.12.2020 року у справі № 826/1402/17, та обставина, що податковий орган звертається з первинною апеляційною скаргою у строк (яку було залишено без руху та повернуто з підстав несплати судового збору) не є підставою вважати пропуск строку поважним, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

Доводи апелянта, що податковим органом в дуже короткий термін здійснено повторну подачу апеляційної скарги є неспроможними, оскільки як свідчать матеріали справи, 27.05.2021 року апелянтом було отримано платіжне доручення, проте повторно апеляційну скаргу подано 15 липня 2021 року, тобто майже через два місяці після отримання доказів сплати судового збору. У даному випадку, така триваюча пасивна поведінка податкового органу апріорі не може виступати поважною причиною поновлення строку на апеляційне оскарження.

Щодо посилань апелянта на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15 травня 2020 року по справі №820/1212/17, суд зазначає наступне. Так, закон дійсно не виключає можливості поновлення суб`єкту владних повноважень процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення, пропущеного через фінансову неспроможність сплатити судовий збір, з урахуванням конкретних обставин справи. У межах справи №820/1212/17 висновки щодо наявності підстав для поновлення строків апеляційного оскарження ґрунтувались на значному розмірі судового збору, що підлягав сплаті (3200807,54 грн.). Водночас, у межах даної справи розмір несплаченого судового збору складав 3153,00 грн., що свідчить про відмінність обставин даної справи від обставин справи №820/1212/17.

Щодо посилань апелянта на карантинні обмеження, суд зазначає наступне.

Так, дійсно, згідно положень п.3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України (в редакції Закону України № 540-IX від 30.03.2020 року), строки апеляційного оскарження продовжувались на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).

Водночас, згідно п.3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України (в редакції Закону України № 731-IX від 18.06.2020 року), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

При цьому, апелянт жодним чином не обґрунтовує, що причини пропуску строку є поважними і такими, що саме зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, з огляду на те, що саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи як судів, так і податкових органів.

Таким чином, доводи апелянта не свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року.

Враховуючи викладене, згідно положень ст. 298 КАС України, протягом десяти днів з дня вручення ухвали апелянт має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку, в якій може вказати інші поважні підстави для поновлення строку апеляційного оскарження.

Пунктом 4 частини 1 статті 299 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст. ст. 169, 243, 248, 296, 298, 325, 328 КАС України суддя,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДВА ПИВОВАРА до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без руху.

Надати апелянту строк протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом направлення на адресу П`ятого апеляційного адміністративного суду: заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин для такого поновлення.

Роз`яснити апелянту, що у разі неподання скаржником у строк, визначений судом, заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження або якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані судом неповажними - суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: М.П. Коваль