Окрема думка

від 23.07.2021 по справі 120/7251/20-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОКРЕМА ДУМКА

Справа № 120/7251/20-а

23 липня 2021 року

м. Вінниця

В листопаді 2020 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліла-Трейд" з адміністративним позовом до Подільської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18.02.2021 у справі №120/7251/20 позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Подільської митниці Держмитслужби №00000391219, №00000401219 та №00000411219 від 24.09.2020.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2021 у справі №120/7251/20 апеляційну скаргу Подільської митниці Держмитслужби залишено без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.02.2021 - без змін.

Відповідно до ч.3 ст.34 КАС України суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються особи, які беруть участь у справі, без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.

Не погоджуюсь із позицією колегії суддів щодо залишення апеляційної скарги Подільської митниці Держмитслужби залишено без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.02.2021 - без змін, а тому вважаю за необхідне викласти окрему думку у даній справі.

Згідно матеріалів справи, TOB "Ліла-Трейд" на підставі зовнішньоекономічних контрактів укладених між TOB "Ліла-Трейд" та підприємствами нерезидентами країн Польщі, Німеччини, Литви та Латвії ввезено на митну територію України товари оформлені за митними деклараціями від 29.01.2018 №UA401010/2018/002844; від 31.01.2018 №UA401010/2018/003211; від 05.04.2018 №UA401010/2018/010467; від 06.04.2018 №UA401010/2018/010724; від 13.04.2018 №UA401010/2018/011432; від 26.04.2018 №UA401010/2018/013267; від 11.05.2018 №UA401010/2018/015054; від 01.06.2018 №UA401010/2018/017573; від 05.06.2018 №UA401010/2018/018012; від 06.06.2018 №UA401010/2018/018176; від 07.06.2018 №UA401010/2018/018174; від 07.06.2018 №UA401010/2018/018284; від 18.06.2018 №UA401010/2018/019673; від 21.06.2018 №UA401010/2018/020027; від 04.07.2018 №UA401010/2018/021708; від 04.07.2018 №UA401010/2018/021760; від 10.07.2018 №UA401010/2018/022510; від 25.07.2018 №UA401010/2018/024495; від 25.07.2018 №UA401010/2018/024502; від 26.07.2018 №UA401010/2018/024603; від 30.07.2018 №UA401010/2018/025125; від 01.08.2018 №UA401010/2018/025507; від 06.08.2018 №UA401010/2018/026050; від 13.08.2018 №UA401010/2018/026917; від 03.09.2018 №UA401010/2018/029704; від 03.09.2018 №UA401010/2018/029788; від 12.09.2018 №UA401010/2018/030969; від 12.09.2018 №UA401010/2018/031045; від 13.09.2018 №UA401010/2018/031213; від 18.09.2018 №UA401010/2018/031715; від 24.09.2018 №UA401010/2018/032456; від 24.09.2018 №UA401010/2018/032539; від 01.10.2018 №UA401010/2018/033595; від 09.10.2018 №UA401010/2018/034718; від 09.10.2018 №UA401010/2018/034725; від 12.10.2018 №UA401010/2018/035265; від 30.10.2018 №UA401010/2018/037463; від 07.11.2018 №UA401010/2018/038475; від 15.11.2018 №UA401010/2018/039677; від 15.11.2018 №UA401010/2018/039678; від 16.11.2018 №UA401010/2018/039765; від 16.11.2018 №UA401010/2018/039781; від 26.11.2018 №UA401010/2018/041343; від 19.12.2018 №UA401010/2018/045328; від 16.01.2019 №UA401010/2019/002619; від 11.01.2019 №UA401010/2019/001517; від 04.02.2019 №UA401010/2 даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Під час декларування товарів за вказаними митними деклараціями надані пільги в рамках Протоколу 1 "Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" Угоди (Протокол 1 Угоди).

Вінницькою митницею ДФС до Державної фіскальної служби України направлено запити з проханням надати допомогу в проведенні перевірки:

- сертифікатів з перевезення (походження) товару EUR. 1: від 26 01.2018 №PL/MF/AN 016089, від 22.02.2019 №PL/MF/AP 0127017, від 18.03.2019 №PL/MF/AN 0204309, від 24.04.2019 №PL/MF/AR 0422062, від 19.07.2018 №PL/MF/AN 0168128; від 11.012019 №PL/MF/AN 0172115;

- декларацій-інвойсів, складених експортером, якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000 євро: від 07.03.2018 №RZT 243-18, від 07.05.2018 №640/2018, від 09.06.2018 №509/06/2018, від 10.04.2018 №DTP18050, від 11.06.2018 №11/2018, від 28.05.2018 №73/2018, від 27.06.2018 №F/000025/18, від 25.06.2018 №DTP18101, від 23.07 2018 №5/07/2018, від 20.09 2018 №07/09/2018, від 30.08.2018 №26/08/2018, від 06.09.2018 №FV/l/2018, від 22.06.2018 №1073, від 13.09.2018 №293/2018, від 12.07.2018 №RZT 253-18, від 28.09.2018 №МРР 0004529, від 09.11.2018 №FV003/11/18, від 15.11.2018 №SPED1333/18-11, від 26.11.2018 №SPED1402/18-11, від 27.12.2018 №SSA 1787, від 07.08.2018 №6697, від 10.07.2018 №TRA 0017, від 10.07.2018 №TRA 0018, від 04.02.2019 №01/02/2019, від 15.01.2018 №GVM 1801/008, від 03.04.2018 №КРО 00512, від 03.04.2018 №КРО 00513, від 14.08.2019 №НТL3 409538, від 15.04.2019 №SAD 11433, від 11.04.2019 №ВВА4761, від 09.08.2018 №FV/84/2018, від 10.11.2018 №033 1/18/FVW, від 28.05.2018 №1805-021, від 02.06.2018 №3/06/2018, від 30.10.2018 №0035/18/SP, від 23.11.2018 №SPED1393/18-11, від 24.10.2018 №ІМ 0915, від 18.09.2018 №Кr170464, від 20.08.2018 №TRМ 12977, від 14.06.2018 №556/06/2018, від 28.08.2018 №759/08/2018, від 13.11.2018 №FV 2/Т/11/2018, від 13.11.2018 №FV 1/Т/11/2018, від 05.10.2018 №23/W/2018, від 01.06.2018 №2018/06/1 KW1, від 04.06.2018 №02/06/2018, від 26.03.2019 №F/PO/000014/19; від 05.03.2019 №03/03/2019; від 21.09.2018 №83/09/18/UE; від 07.10.2018 №03/10/2018 та даних, які у них містяться.

Відповідно до інформації, отриманої від уповноважених органів Республіки Польща, Латвійської Республіки, Федеративної Республіки Німеччина та Литовської Республіки на запити, експортери не підтвердили преференційне походження товарів.

У зв`язку із не підтвердженням преференційного походження товарів, митне оформлення яких здійснювалось на підставі вказаних митних декларацій, відповідачем в акті документальної невиїзної перевірки ТОВ "Ліла-Трейд" щодо дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування під час митного оформлення товарів від 07.09.2020 №0020/20/7.12-19/41722636 зафіксовано порушення позивачем вимог ст. 281 МК України, в частині правильності, обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами, - членами, з іншої сторони, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на суму 604248,93 грн, а також вимог п. 190.1 ст. 190 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на суму 120849,79 грн.

24.09.2020 на підставі вказаних висновків виявлених порушень, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №00000391219, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на транспортні засоби у розмірі 548904,45 грн та за штрафними санкціями - 274452,22 грн;

- №00000401219, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на транспортні засоби у розмірі 55344,49 грн та за штрафними санкціями - 27672,25 грн;

- №00000411219, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ з ввезених на митну територію України товарів на 120849,79 грн та за штрафними санкціями - 60424,89 грн.

Залишаючи без рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.02.2021 про задоволення позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Подільської митниці Держмитслужби №00000391219, №00000401219 та №00000411219 від 24.09.2020, апеляційний суд виходив з того, що:

- апелянтом не зазначено жодних обставин, які б дали підстави для сумнівів у походженні товару з Європи, а лише вказано, що декларації-інвойси складені не уповноваженими експортерами, а транспортні засоби бувші у використанні й виготовлені в 2002, 2005-2012, 2014-2015 роках;

- апелянтом не надано будь-яких доказів, щодо подання позивачем під час здійснення митного контролю та митного оформлення неповної, недостовірної інформації про товар чи недостовірних документів на підтвердження його митної вартості та походження;

- апелянтом при постановленні висновків, викладених в акті перевірки, щодо того, що товар ввезений позивачем, не відповідає вимогам Протоколу 1 Угоди ЄС та не може кваліфікуватися як преференційний, взято до уваги листи уповноважених органів Литви, Латвії, Польщі та Німеччини мовою оригіналу та без офіційного перекладу на українську мову.

Не погоджуюсь із вказаними висновками апеляційного суду, вважаю податкові повідомлення-рішення Подільської митниці Держмитслужби №00000391219, №00000401219 та №00000411219 від 24.09.2020 правомірними, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.02.2021 незаконним та необґрунтованим, з огляду на наступне.

З 1 січня 2016 року набула чинності Угода, розділ IV якої "Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею" встановлює порядок здійснення торгівлі товарами, що походять з територій Сторін.

Виходячи із положень частини першої статті 29 розділу IV Угоди, кожна Сторона, зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Відповідно до статті 2 розділу II "Визначення концепції "походження товарів" Протоколу 1 до Угоди з метою впровадження цієї Угоди такі товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в Європейському Союзі відповідно до статті 6 цього Протоколу.

З цією нормою Угоди узгоджується національне регулювання концепції "походження товарів". Так, відповідно до статті 36 МК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Відповідно до приписів статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, зокрема, є сертифікат про походження товару. При цьому, на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, сертифікат про походження товару подається обов`язково (частина третя статті 44 МК України).

Вказана норма узгоджується з приписами частини першої статті 16 розділу V "Підтвердження походження" Протоколу 1 до Угоди, відповідно до яких підтвердження походження товарів, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання, зокрема, сертифіката з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу.

Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу V "Підтвердження походження" Протоколу 1 до Угоди. Згідно з положеннями цієї статті сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Згідно із статтею 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Статтею 33 Протоколу 1 до Угоди передбачено порядок такої перевірки підтверджень походження товарів. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запиту, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Проаналізувавши наведені норми колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 01.03.2021 у справі №240/7093/19 дійшла висновку, що міжнародним договором передбачено чіткий алгоритм дій митного органу у випадку отримання відповіді компетентного органу за результатами перевірки документів про походження товару, яка, зокрема, не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів.

Враховуючи те, що вказаний алгоритм дій контролюючого органу, на запит якого проводилася перевірка документів про походження товару, не передбачає аналізу ним додаткових доказів (документів), наданих декларантом для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару згідно із частинами восьмою, дев`ятою статті 43 МК України, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що митний орган не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд за вказаних обставин та проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів такої перевірки компетентним органом заявленої декларантом країни походження товару.

Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням наведених норм та обов`язкових до врахування висновків Верховного Суду, у контексті спірних правовідносин вважаю, що отримання відповідачем інформації від уповноважених органів Республіки Польща, Латвійської Республіки, Федеративної Республіки Німеччина та Литовської Республіки щодо не підтвердження преференційного походження товарів, митне оформлення яких здійснював позивач на підставі вказаних митних декларацій, безумовно зобов`язує відповідача відмовити у надані пільг в рамках Протоколу 1 "Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" Угоди під час митного оформлення таких товарів.

При цьому, у даному випадку відповідач не повинен досліджувати надані декларантом документи на підтвердження походження товару.

За приписами норм МК України, а також за змістом висновків Верховного Суду у постанові від постанові від 29.09.2020 у справі №160/9473/19, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, яка надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Однак, спірним у даній справі є питання походження товару, як підстави для застосування відповідних митних преференцій, а не правильність та наявність документального підтвердження заявленої позивачем митної вартості товарів та її складових.

Посилання апеляційного суду на відсутність офіційного перекладу на українську мову листів уповноважених органів Литви, Латвії, Польщі та Німеччини вважаю безпідставними, адже жодною нормою МК України не передбачено використання митними органами України виключно інформації на українській мові.

Вимоги щодо офіційного перекладу документів на українську мову містяться лише у статті 254 МК України, яка, однак, визначає вимоги до документів, які подаються для здійснення митного контролю та митного оформлення, та передбачає, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

До того ж, аналіз листів уповноважених органів Литви, Латвії, Польщі та Німеччини свідчить, що навіть без їх перекладу на українську мову з них можливо встановити, що преференційне походження товарів, митне оформлення яких здійснював позивач на підставі вказаних митних декларацій, не підтверджено.

У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Суддя Залімський І. Г.