Постанова від 21.07.2021 по справі 915/1731/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2021 року м. ОдесаСправа № 915/1731/19 м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №6

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів Діброви Г.І.,

Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання - Бебик А.М.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Хекало О.О., за ордером;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Козирське"

на додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області

від 27 квітня 2021 року (повний текст складено 05.05.2021р.)

по справі № 915/1731/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Високий врожай"

до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства "Козирське"

про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 403849,32 грн. основного боргу, 40877,08 грн. інфляційних втрат та 13020,35 грн. - 3% річних,-

суддя суду першої інстанції: суддя Ткаченко О.В.час та місце винесення додаткового рішення: 27.04.2021р., м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, Господарський суд Миколаївської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 21.07.2021р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Високий врожай» (позивач) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Приватного сільськогосподарського підприємства (ПСП) «Козирське» (відповідач) про стягнення основного боргу у розмірі 403 849,32 грн., інфляційних втрат у розмірі 40 877,08 грн. та 3% річних у сумі 13 020,35 грн. за порушення строків оплати поставленого товару.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 07.04.2021р. у справі №915/1731/19 (суддя Ткаченко О.В.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Високий врожай» до Приватного сільськогосподарського підприємства «Козирське» задоволені у повному обсязі; стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства «Козирське» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Високий врожай» заборгованість за поставлений товар у розмірі 403 849,32 грн., а також, 40 877,08 грн. інфляційних втрат та 13 020,35 грн. 3% річних.

15.04.2021р. позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14 850,00 грн., з посиланням на наявність договору про надання правової допомоги №19-1 від 03.10.2019р.

Додатковим рішенням Господарського суду Миколаївської області від 27.04.2021р. у справі №915/1731/19 (суддя Ткаченко О.В.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Високий врожай» про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено; стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства "Козирське" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Високий врожай» 14 850,00 грн. витрат на правничу допомогу.

У вказаному додатковому рішенні суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем належними та допустимими доказами понесені ним витрати на правову допомогу у справі №915/1731/19.

Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, Приватне сільськогосподарське підприємство "Козирське" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій заявник просить додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.04.2021р. у справі №915/1731/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені заяви про розподіл судових витрат відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Так, апелянт вказує, що заява позивача від 09.04.2021р. про розподіл судових витрат подана вже після проголошення судом вступної та резолютивної частини, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Скаржник зауважує, що 07.04.2021р. представником позивача до закінчення судових дебатів було зроблено усну заяву про намір подати заяву про розподіл судових витрат та всі докази, але ч. 1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що така заява повинна бути подана до суду, а не заявлена усно.

Крім того, ПСП Козирське зазначає, що з додатків, наданих разом з заявою від 09.04.2021р., видно, що всі докази (акти приймання наданих послуг, рахунки, платіжні доручення, протоколи про розмір гонорару) за надані послуги з правової допомоги, крім документальних підтверджень надання правової допомоги у судовому засіданні 07.04.2021р., були оформлені заздалегідь. Отже, представник позивача мав об`єктивну можливість надати всі докази витрат на правову допомогу (крім засідання 07.04.2021 року) до закінчення судових дебатів. Між тим, в своїй заяві від 09.04.2021р. представник позивача не надав жодних пояснень щодо наявності поважних причин, які перешкоджали йому надати докази понесених витрат на правову допомогу до закінчення судових дебатів.

З урахуванням викладеного, ПСП Козирське вважає, що суд першої інстанції мав відмовити у задоволенні відповідної заяви.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПСП Козирське на додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.04.2021р. у справі №915/1732/19, справу призначено до розгляду на 21 липня 2021р. об 11:00 год.

У зв`язку з перебуванням суддів Головея В.М. та Разюк Г.П. у відпустці, на підставі розпорядження керівника апарату суду №188 від 15.07.2021р. та витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2021р., ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.07.2021р. прийнято справу №915/1731/19 до провадження зміненим складом суду: головуючим суддею Савицьким Я.Ф., суддями: Дібровою Г.І., Принцевською Н.М. Цією ж ухвалою задоволено клопотання представника ТОВ «Високий врожай» щодо участі останнього у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду, з використанням власних технічних засобів - через систему відеоконференцзв`язку « EasyCon» .

У судове засідання 21.07.2021р. представник ПСП "Козирське" не з`явився, водночас, до початку судового засідання до суду апеляційної інстанції від Приватного сільськогосподарського підприємства "Козирське" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в обґрунтування якого відповідач посилається на те, що його представник знаходиться на лікарняному.

Розглянувши у судовому засіданні вказане клопотання, колегія суддів зазначає про відмову у задоволенні останнього, з огляду на наступне.

Згідно з ч.ч. 11, 12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів вважає, що причини наведені в клопотанні для відкладення розгляду справи є неповажними, оскільки діюче законодавство не обмежує представництво інтересів в суді певним колом осіб.

Крім того, до відповідного клопотання не долучено жодного доказу у підтвердження наведених відповідачем обставин щодо неможливості участі його представника у судовому засіданні.

Також, колегія суддів враховує, що відповідач є апелянтом у справі, а отже, в апеляційній скарзі ним викладені доводи, з яких він не погоджується з прийнятим рішенням суду першої інстанції. Необхідність надання додаткових доказів, клопотань або інших заяв, які він не мав можливості своєчасно подати суду, які могли б вплинути на встановлені судом першої інстанції обставини, ПСП Козирське не заявляло, а відтак, у даному випадку неможливість явки представника відповідача не позбавляє суд права вирішити спір.

Водночас, представник відповідача не був позбавлений права прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів - через систему відеоконференцзв`язку « EasyCon» .

При цьому, відповідно до ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2021р., присутність сторони в судовому засіданні не визнавалась обов`язковою.

У ході апеляційного розгляду даної справи Південно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, судова колегія відзначає, що відповідачем у клопотанні про відкладення розгляду справи не наведено жодних об`єктивних причин, які унеможливлюють розгляд справи за відсутності його представника, а юридична особа не позбавлена права направити в суд іншого представника.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Крім того, судова колегія враховує, що у відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави та з боку держави може бути піддане обмеженням, зокрема шляхом встановлення певної процедури розгляду справи.

Сторони зобов`язані демонструвати готовність брати участь у справі на всіх етапах розгляду, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду прав людини від 07.07.1989 року у справі Юніон Аліментаріа проти Іспанії ).

Враховуючи те, що наявних у справі документів достатньо для розгляду справи по суті, судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, а також враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком, з огляду на положення ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 21.07.2021р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені додаткового рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За частинами 3, 4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі « East/West Alliance Limited» проти України» , заява №19336/04).

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

У постанові Верховного Суду від 18.04.2018р. у справі №810/4749/15 висловлено позицію, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

На підтвердження надання правової допомоги суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.09.2020р. у справі №520/9408/18.

При цьому, Договір про надання правової допомоги та подані на підтвердження його виконання докази, повинні бути пов`язаними з розглядом конкретної судової справи(аналогічний висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.09.2020р. у справі № 910/4201/19).

Разом з тим, ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Матеріали справи свідчать, що разом з позовом ТОВ Високий врожай було заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, зокрема, на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,0 грн.

У заяві про відшкодування відповідних витрат від 09.04.2021р. позивач зазначив суму 14 850,00 грн. та на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу ТОВ Високий врожай надало до суду:

- Копію договору про надання правової допомоги від 03.10.2019р. №19-1;

- Копію протоколу про розмір гонорару від 03.10.2019р.;

- Копію рахунку від 03.10.2019р. №19-1/1;

- Копію платіжного доручення від 03.10.2019р з відміткою банка платника;

- Копію платіжного доручення від 03.10.2019р. з відміткою банка отримувача.

- Копію акту приймання наданих послуг від 22.10.2019р.;

- Копію протоколу про розмір гонорару від 20.02.2020р.;

- Копію рахунку від 20.02.2020р. №19-1/7;

- Копію платіжного доручення від 25.02.2020р. з відміткою банка отримувача;

- Копію акту приймання наданих послуг від 28.02.2020р.;

- Копію протоколу про розмір гонорару від 13.08.2020р.;

- Копію рахунку від 13.08.2020р. №19-1/9;

- Копію платіжного доручення від 17.08.2020р. з відміткою банка отримувача;

- Копію акту приймання наданих послуг від 18.08.2020р.;

- Копію протоколу про розмір гонорару від 26.08.2020р.;

- Копію акту приймання наданих послуг від 28.08.2020р.;

- Копію рахунку від 28.08.2020р. №19-1/10;

- Копію платіжного доручення від 01.09.2020р. з відміткою банка отримувача;

- Копію протоколу про розмір гонорару від 13.01.2021р.;

- Копію акту приймання наданих послуг від 11.03.2021р.;

- Копію рахунку від 11.03.2021р. №19-1/12;

- Копію платіжного доручення від 11.03.2021р. з відміткою банка отримувача;

- Копію протоколу про розмір гонорару від 24.03.2021р.;

- Копію акту приймання наданих послуг від 08.04.2021р.;

- Копію рахунку від 08.04.2021р. №19-1/13;

- Копію платіжного доручення від 08.04.2021р. з відміткою банка отримувача.

Крім того, позивачем надані Виписка по банківському рахунку (реєстр документів) ТОВ «Високий врожай» з 01.11.2020р. до 09.04.2021р. та Виписка по банківському рахунку (реєстр документів) ТОВ «Високий врожай» з 01.01.2020р. до 04.10.2020р.

Також матеріали справи містять копію ордеру серія АА №1008296 від 21.10.2019 р., виданого адвокату Хекало О.О. на підставі договору про надання правової допомоги №19-1 від 03.10.2019р. та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, видане Хекало О.О. 30.09.2019 року, який представляв інтереси позивача в судових засіданнях.

Відповідно до Договору від 03.10.2019р. №19-1 про надання правової допомоги, укладений між Адвокатом Хекало О.О. (Адвокат) та ТОВ Високий врожай (Клієнт), останній доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором (п.1.1. Договору).

Згідно з п. 4.1. Договору встановлено, що розмір гонорару за надану згідно цього договору правову допомогу, визначається сторонами в додатках, які є невід`ємною частиною цього договору.

Оплата послуг Адвоката здійснюється на підставі підписаних сторонами протоколів про розмір гонорару. Додатково Клієнту можуть надаватись рахунки на оплату. За результатом наданих послуг, сторони підписують акт прийняття наданих послуг (п. 4.2. договору).

Як свідчать протоколи про розмір гонорару (додатки до договору) від 03.10.2019р., від 20.02.2020р., від 13.08.2020р., від 26.08.2020р., від 24.03.2021р., від 13.01.2021р., які наявні у матеріалах справи сторонами було погоджено, у тому числі розмір гонорарів за представництво інтересів позивача у справі №915/1731/19 (відповідач - ПСП «Козирське» ) у судових засіданнях 22.10.2019р. (1 700,00грн.), 27.02.2020р. (1 700,00 грн.), 18.08.2020р. (3 900,00 грн.), 27.08.2020р. (2 600,00 грн.) 24.03.2021р. (2 350,00 грн.), 07.04.2021р. (1 300,00 грн. + 1 300,00 грн.), 04.03.2021р. (8 300,00 грн.) на загальну суму 23 150,00 грн.

Крім того, сторонами були складені та підписані акти приймання наданих послуг №3 від 22.10.2019р., від 28.02.2020р., від 18.08.2020р., від 28.08.2020р., від 11.03.2021р., від 08.04.2021 року.

Також з матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Високий врожай» , згідно наданих платіжних доручень від 03.10.2019р. №582, від 25.02.2020р. №99, від 17.08.2020р. №553, від 01.09.2020р. №570, від 08.04.2021р. №1011, від 11.03.2021р. №957 позивачем сплачено адвокату гонорар у загальній сумі 35 600,00 грн., у тому числі гонорар за представництво інтересів ПСП «Козирське» по справі №915/1731/19 у вищезазначених судових засіданнях, а також за включення витрат на правову допомогу до судових витрат.

Водночас, судовою колегією перевірено та встановлено, що судове засідання 22.10.2019р. не відбулось, у зв`язку із перебуванням судді Ткаченка О.В. у відпустці. При цьому, у усіх інших вище перелічених судових засіданнях адвокат Хекало О.О. дійсно приймав участь, а також складав та подавав до суду першої інстанції процесуальні документи, що містяться у матеріалах справи.

Разом з тим, враховуючи, що заявлена сума витрат на адвоката у розмірі 14 850,00 грн. є меншою (навіть з урахуванням нездійснення судового засідання 22.10.2019р.), ніж фактично сплачена (23 150,00 грн.), судова колегія вважає, що заявлені витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 14 850,00 грн. є обґрунтованими, матеріалами справи підтвердженими.

З огляду на те, що рішенням Господарського суду Миколаївської області від 07.04.2021р. у справі №915/1731/19 позовні вимоги ТОВ Високий врожай про стягнення 403 849,32 грн. основного боргу, 40 877,08 грн. інфляційних втрат та 13 020,35 грн. - 3% річних були задоволені повністю, колегія суддів вказує про співмірність заявлених судових витрат з предметом позову та зазначає, що місцевий господарський суд правомірно задовольнив заяву позивача про відшкодування судових витрат в повному обсязі.

Окремо, апеляційний суд звертає увагу на те, що будь-яких заяв щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу в зв`язку з їх необґрунтованістю або неспівмірністю від відповідача до суду не надходило. У запереченнях про ухвалення додаткового рішення від 23.04.2021р. ПСП Козирське просило місцевий господарський суд взагалі відмовити у задоволенні заяви у зв`язку з порушенням позивачем порядку надання відповідних доказів на підтвердження понесених витрат, а саме тим, що позивачем у судовому засіданні 07.04.2021 року було зроблено усну заяву про намір подати докази на підтвердження розміру судових витрат, тоді як, на думку скаржника. така заява має бути подана в письмовому вигляді до суду.

Щодо наведених заперечень, які є аналогічними доводам апеляційної скарги відповідача, апеляційний суд зазначає наступне.

Порядок подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу визначений ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, з матеріалів справи вбачаться, що у позовній заяві Товариством з обмеженою відповідальністю «Високий врожай» було заявлено, що орієнтовний розмір судових витрат, пов`язаних з надання правничої допомоги, які позивач планує понести під час розгляду справи, складає 20 000,00 грн. Під час судового засідання у справі 07.04.2021р., до закінчення судових дебатів, було зроблено усну заяву про подання доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, що підтверджується протоколом та не заперечується скаржником.

Тобто, ТОВ «Високий врожай» , з дотриманням вимог ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України до закінчення судових дебатів у справі було зроблено заяву про подання доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те що чинним процесуальним кодексом не визначено обов`язкову письмову форму заяви про подання доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, а лише наголошено, що така заява має бути зроблена до закінчення судових дебатів.

З вказаного слідує, що така заява може бути зроблена у будь-якій процесуально допустимій формі, в тому числі заявлена усно під звукозапис, з огляду на що твердження скаржника про обов`язковість подання такої заяви до суду в письмовій формі відхиляються судовою колегією як безпідставні.

Що стосується посилань скаржника на те, що частина доказів, поданих разом із заявою, була наявна у представника позивача ще у судовому засіданні 07.04.2021р., з огляду на дати їх складання, то судова колегія вказує, що процесуальний кодекс не ставить в залежність порядок подання відповідних доказів від дати їх складання, а тому сторони не обмежені у праві подати такі докази (незалежно від дати їх складання) після ухвалення судового рішення у справі за умови дотримання порядку, визначеного ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Тому судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про дотримання позивачем порядку повідомлення та надання суду доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, що свідчить про наявність підстав для їх розподілу у порядку, встановленому процесуальним законодавством.

Доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційна скарга Приватного сільськогосподарського підприємства "Козирське" задоволенню не підлягає, а додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.04.2021р. у справі №915/1731/19 залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.04.2021 року у справі №915/1731/19 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 23.07.2021р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Діброва Г.І.

Суддя Принцевська Н.М.

У зв`язку з припиненням відправлення поштової кореспонденції у Південно-західному апеляційному господарському суді, копії даної постанови поштою не надсилаються.

Надіслати копії цієї постанови від 21.07.2021р. у справі №915/1731/19 на електронні адреси, зазначені учасниками справи.