Рішення

від 22.07.2021 по справі 904/5129/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2021м. ДніпроСправа № 904/5129/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ) в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Лиман Донецької області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транскомплект-В" (с. Весесе (Дібровська с/р), Синельниківський район, Дніпропетровська область)

про стягнення суми штрафу за неправильне зазначення відомостей про масу вантажу в залізничних накладних у загальному розмірі 126 087 грн. 50 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транскомплект-В" (далі - відповідач) суму штрафу за неправильне зазначення відомостей про масу вантажу в залізничних накладних у загальному розмірі 126 087 грн. 50 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем, як вантажовідправником, свого обов`язку з оформлення перевізних документів, а саме: в результаті контрольного зважування вантажу було встановлено наступне:

- у вагоні № 73949182 фактична вага вантажу не відповідала даним, зазначеним у накладній. Так, у залізничній накладній № 45396934 маса нетто вантажу зазначена 56 100 кг, а за даними контрольного зважування виявилось 43 400 кг, що на 12 700 кг менше, ніж зазначено у перевізному документі, про що було складено комерційний акт № 482004/667 від 27.11.2020;

- у вагоні № 74738436 фактична вага вантажу не відповідала даним, зазначеним у накладній. Так, у залізничній накладній № 45396959 маса нетто вантажу зазначена 55 600 кг, а за даними контрольного зважування виявилось 41 050 кг, що на 14 550 кг менше, ніж зазначено у перевізному документі, про що було складено комерційний акт № 482004/668 від 27.11.2020;

- у вагоні № 774013475 фактична вага вантажу не відповідала даним, зазначеним у накладній. Так, у залізничній накладній № 45396967 маса нетто вантажу зазначена 53 550 кг, а за даними контрольного зважування виявилось 38 400 кг, що на 15 150 кг менше, ніж зазначено у перевізному документі, про що було складено комерційний акт № 482004/669 від 27.11.2020. У зв`язку з вказаними обставинами, на підставі статті 118 Статуту залізниць України позивач просить суд стягнути штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення вагонів № 73949182, № 74738436 та № 774013475, всього 126 087 грн. 50 коп.

Крім того, позовна заява містила клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 31.05.2020 позовну заяву було прийнято до розгляду , відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Слід відзначити, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 31.05.2021, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 від 11.06.2021 "Адресат відмовився" (а.с. 51-55).

З цього приводу суд зазначає наступне.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 28.05.2021, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 52542, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Весесе (Дібровська с/р), вулиця Куйбишева, будинок 1А, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача (а.с.47).

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, суд приходить до висновку, що ухвала суду від 31.05.2021 вважається врученою відповідачу 11.06.2021.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), у зв`язку з фактичною відмовою від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал), що підтверджується довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 від 11.06.2021 "Адресат відмовився" (а.с. 53).

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Так, ухвалою суду від 31.05.2021, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 22.07.2021 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, а також доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є: обставини укладання договору перевезення вантажу залізничним транспортом; факт надання послуг; наявність перевізних документів - залізничних накладних; наявність порушення в оформленні накладних в частині неправильного зазначення в них маси вантажу; обставини складання актів загальної форми ГУ-23, комерційних актів; правомірність здійснення розрахунку заявленого до стягнення штрафу за неправильне зазначення відомостей про масу вантажу у залізничних накладних.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, у листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Транскомплект-В" (далі - вантажовідправник, відповідач):

1. На підставі залізничної накладної № 45396934 (а.с.13) відправило вагон № 73949182 з вантажем - мазутом топочним, зі станції Дніпро-Головний Придніпровської залізниці на станцію Роя Донецької залізниці. Вантажоодержувачем за зазначеною залізничною накладною (графа № 4) є ДТЕК Курахівська ТЕЦ (далі - вантажоодержувач).

Під час оформлення перевізних документів відповідач у накладній зазначив номер вагону, залученого до перевезення вантажу - № 73949182, його вантажопідйомність - 60 000 кг та масу вантажу у вагоні - 56 100 кг. Як зазначено у графі 28 вказаної накладної, вантаж було завантажено у вагон відповідачем, як вантажовідправником, і ним же визначено масу вантажу на вагонних вагах, про що зазначено у графі 26 накладної.

27.11.2020 на проміжній станції Покровськ, на підставі актів загальної форми № 40224, № 2637 та № 1520 від 27.11.2020 станції Покровськ було здійснено комісійне переважування вагону № 73949182, результат зафіксовано в Книзі обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах від 27.11.2020 і складено Комерційний акт №482004/667 від 27.11.2020 (а.с.7).

Комерційний акт № 482004/667 від 27.11.2020 засвідчує, що під час комісійного зважування із зупинкою і розчепленням на 150 т. статичних вагах станції (повірка 16.07.2020) вагону № 73949182, відправленого за накладною № 45396934, було встановлено розбіжності фактичної маси вантажу з зазначеною в накладній масою, а саме: виявлено фактичну масу нетто 43 400 кг, що менше документа на 12 700 кг . При перестановці вагону на знеструмлену колію виявлено: горловина цистерни барашкового типу, ЗПУ Д000942 справне - згідно документу, повітряний клапан не запломбований, кришка зливного прибору щільно зачинена. Течі та доступу до вантажу немає. Цистерна прибувала в технічному стані справна (а.с.7).

Вагон № 73949182 з відміткою про складання Комерційного акту № 482004/667 від 27.11.2020 в графі 49 накладної був відправлений на адресу вантажоодержувача та одержаний представником вантажоодержувача 29.11.2020, що підтверджується відповідними відмітками у графі 52 та 53 зазначеної накладної.

На станції призначення Роя при видачі вантажу за участю представника вантажоодержувача Кузьменко Т.М. в розділі "Є" комерційного акту № 482004/667/105 зроблено запис: "Під час перевірки вантажу різниці проти цього акту не виявлено" (а.с.8)

Посилаючись на те, що у відповідності до статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності відомостей, зазначених ними у накладних, позивач просить суд стягнути з відповідача, як вантажовідправника, штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за неправильно зазначену у накладній № 45396934 масу вантажу у вагоні № 73949182, відповідно до статей 118, 122 Статуту залізниць України, посилаючись на статтю 129 Статуту залізниць України та комерційний акт № 482004/667 від 27.11.2020. Позивач вважає, що відповідно до статей 24, 118, 122 Статуту залізниць України викладені обставини є підставою для стягнення з відповідача штрафу у сумі 42 535 грн. 50 коп., виходячи з розрахунку:

8 507 грн. 10 коп. х 5 = 42 535 грн. 50 коп., де

- 8 507 грн. 10 коп. - провізна плата за вагон № 73949182 від станції Дніпро-Головний Придніпровської залізниці на станцію Роя Донецької залізниці;

- 5 - кількість провізних плат.

2. На підставі залізничної накладної № 45396959 (а.с.15) відправило вагон № 74738436 з вантажем - мазутом топочним, зі станції Дніпро-Головний Придніпровської залізниці на станцію Роя Донецької залізниці. Вантажоодержувачем за зазначеною залізничною накладною (графа № 4) є ДТЕК Курахівська ТЕЦ (далі - вантажоодержувач).

Під час оформлення перевізних документів відповідач у накладній зазначив номер вагону, залученого до перевезення вантажу - № 74738436, його вантажопідйомність - 60 000 кг та масу вантажу у вагоні - 55 600 кг. Як зазначено у графі 28 вказаної накладної, вантаж було завантажено у вагон відповідачем, як вантажовідправником, і ним же визначено масу вантажу на вагонних вагах, про що зазначено у графі 26 накладної.

27.11.2020 на проміжній станції Покровськ, на підставі актів загальної форми № 40223, № 2638 та № 1519 від 27.11.2020 станції Покровськ було здійснено комісійне переважування вагону № 74738436, результат зафіксовано в Книзі обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах від 27.11.2020 і складено Комерційний акт №482004/668 від 27.11.2020 (а.с.7).

Комерційний акт № 482004/668 від 27.11.2020 засвідчує, що під час комісійного зважування із зупинкою і розчепленням на 150 т. статичних вагах станції (повірка 16.07.2020) вагону № 74738436, відправленого за накладною № 45396959, було встановлено розбіжності фактичної маси вантажу з зазначеною в накладній масою, а саме: виявлено фактичну масу нетто 41 050 кг, що менше документа на 14 550 кг . При перестановці вагону на знеструмлену колію виявлено: горловина цистерни ригельного типу, відкидний болт закручений, зажатий; ЗПУ Д000943 справне - згідно документу, повітряний клапан не опломбований, кришка зливного прибору щільно зачинена. Течі, доступу до вантажу немає. Цистерна прибувала в технічному стані справна (а.с.9).

Вагон № 74738436 з відміткою про складання Комерційного акту № 482004/668 від 27.11.2020 в графі 49 накладної був відправлений на адресу вантажоодержувача та одержаний представником вантажоодержувача 29.11.2020, що підтверджується відповідними відмітками у графі 52 та 53 зазначеної накладної.

На станції призначення Роя при видачі вантажу за участю представника вантажоодержувача Кузьменко Т.М. в розділі "Є" комерційного акту № 482004/667/104 зроблено запис: "Під час перевірки вантажу різниці проти цього акту не виявлено" (а.с.10)

Посилаючись на те, що у відповідності до статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності відомостей, зазначених ними у накладних, позивач просить суд стягнути з відповідача, як вантажовідправника, штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за неправильно зазначену у накладній № 45396959 масу вантажу у вагоні № 74738436, відповідно до статей 118, 122 Статуту залізниць України, посилаючись на статтю 129 Статуту залізниць України та комерційний акт № 482004/668 від 27.11.2020. Позивач вважає, що відповідно до статей 24, 118, 122 Статуту залізниць України викладені обставини є підставою для стягнення з відповідача штрафу у сумі 42 535 грн. 50 коп., виходячи з розрахунку:

8 507 грн. 10 коп. х 5 = 42 535 грн. 50 коп., де

- 8 507 грн. 10 коп. - провізна плата за вагон № 74738436 від станції Дніпро-Головний Придніпровської залізниці на станцію Роя Донецької залізниці;

- 5 - кількість провізних плат.

3. На підставі залізничної накладної № 45396967 (а.с.13) відправило вагон № 74013475 з вантажем - мазутом топочним, зі станції Дніпро-Головний Придніпровської залізниці на станцію Роя Донецької залізниці. Вантажоодержувачем за зазначеною залізничною накладною (графа № 4) є ДТЕК Курахівська ТЕЦ (далі - вантажоодержувач).

Під час оформлення перевізних документів відповідач у накладній зазначив номер вагону, залученого до перевезення вантажу - № 74013475, його вантажопідйомність - 60 000 кг та масу вантажу у вагоні - 53 550 кг. Як зазначено у графі 28 вказаної накладної, вантаж було завантажено у вагон відповідачем, як вантажовідправником, і ним же визначено масу вантажу на вагонних вагах, про що зазначено у графі 26 накладної.

27.11.2020 на проміжній станції Покровськ, на підставі актів загальної форми № 40222, № 2639 та № 1518 від 27.11.2020 станції Покровськ було здійснено комісійне переважування вагону № 74013475, результат зафіксовано в Книзі обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах від 27.11.2020 і складено Комерційний акт №482004/669 від 27.11.2020 (а.с.11).

Комерційний акт № 482004/669 від 27.11.2020 засвідчує, що під час комісійного зважування із зупинкою і розчепленням на 150 т. статичних вагах станції (повірка 16.07.2020) вагону № 74013475, відправленого за накладною № 45396967, було встановлено розбіжності фактичної маси вантажу з зазначеною в накладній масою, а саме: виявлено фактичну масу нетто 38 400 кг, що менше документа на 15 150 кг . При перестановці вагону на знеструмлену колію виявлено: горловина цистерни барашкового типу, ЗПУ Д000942 справне - згідно документу, повітряний клапан не запломбований, кришка зливного прибору щільно зачинена. Течі та доступу до вантажу немає. Цистерна прибувала в технічному стані справна (а.с.11).

Вагон № 74013475 з відміткою про складання Комерційного акту № 482004/669 від 27.11.2020 в графі 49 накладної був відправлений на адресу вантажоодержувача та одержаний представником вантажоодержувача 29.11.2020, що підтверджується відповідними відмітками у графі 52 та 53 зазначеної накладної.

На станції призначення Роя при видачі вантажу за участю представника вантажоодержувача Кузьменко Т.М. в розділі "Є" комерційного акту № 482004/667/106 зроблено запис: "Під час перевірки вантажу різниці проти цього акту не виявлено" (а.с.12)

Посилаючись на те, що у відповідності до статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності відомостей, зазначених ними у накладних, позивач просить суд стягнути з відповідача, як вантажовідправника, штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за неправильно зазначену у накладній № 45396967 масу вантажу у вагоні № 74013475, відповідно до статей 118, 122 Статуту залізниць України, посилаючись на статтю 129 Статуту залізниць України та комерційний акт № 482004/669 від 27.11.2020. Позивач вважає, що відповідно до статей 24, 118, 122 Статуту залізниць України викладені обставини є підставою для стягнення з відповідача штрафу у сумі 41 016 грн. 50 коп., виходячи з розрахунку:

8 203 грн. 30 коп. х 5 = 41 016 грн. 50 коп., де

- 8 203 грн. 30 коп. - провізна плата за вагон № 74013475 від станції Дніпро-Головний Придніпровської залізниці на станцію Роя Донецької залізниці;

- 5 - кількість провізних плат.

Причиною виникнення спору є несплата відповідачем вказаних штрафів за неправильне зазначення відомостей про масу вантажу у залізничних накладних № 45396934, № 45396959 та № 45396967 у добровільному порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.

Спірні правовідносини стосуються перевезення вантажів залізницею, а відтак, підпадають під правове регулювання Глави 64 Цивільного кодексу України, Глави 32 Господарського кодексу України, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, та інших нормативних актів, прийнятих у відповідності до них та які регулюють спірні правовідносини.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до положень частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини 2 статті 908 та статтею 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (частина 3 статті 909 Цивільного кодексу України).

Відповідно до підпункту 8 пункту 6 розділу 1 Статуту залізниць України (далі - Статут), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

При цьому, Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту).

На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме пунктом 1.1. "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644, а також статтею 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Накладна згідно з вказаними Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

У відповідності до пункту 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 (в редакції наказу Міністерства інфраструктури України № 138 від 08.06.2011), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів, відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих правил.

Згідно з пунктом 1.2 Правил оформлення перевізних документів, накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення.

Відповідно до пункту 1.3 Правил оформлення перевізних документів, всі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ.

Пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі.

Судом встановлено, що накладні № 45396934, № 45396959 та № 45396967 містять, зокрема, дані про вантаж, відстань перевезення, дати відправлення, прибуття, видачі вантажу, тарифу тощо.

Згідно зі статтею 6 Статуту залізниці України вантаж - матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей.

Наведена норма свідчить про те, що залізниця не зобов`язана перевіряти дані, зазначені у накладних, фактичним даним при прийнятті вантажу до перевезення.

Пунктом 22 Правил видачі вантажів (зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083) передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Відповідно до статті 921 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що виникають з договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Положеннями статті 24 Статуту залізниць України передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

З огляду на наведене, при заповненні накладної на перевезення вантажу відповідальність за точність та повноту відомостей, зазначених у відповідній накладній, покладається на вантажовідправника.

Водночас, відповідачем при заповненні залізничних накладних № 45396934, №45396959 та № 45396967, відповідно, були допущені помилки у масі вантажу у вагонах:

1) № 73949182, що підтверджується Комерційним актом № 482004/667 від 27.11.2020. При цьому, в комерційному акті зазначено, зокрема, що ЗПУ Д000942 справне - згідно документу, повітряний клапан не запломбований, кришка зливного прибору щільно зачинена; течі та доступу до вантажу немає; цистерна прибувала в технічному стані справна (а.с.7). Отже, має місце факт невідповідності маси вантажу, зазначеної в накладній та встановленої при контрольному зважуванні.

2) № 74738436, що підтверджується Комерційним актом № 482004/668 від 27.11.2020. При цьому, в комерційному акті зазначено, зокрема, що кришка зливного прибору щільно зачинена; течі, доступу до вантажу немає; цистерна прибувала в технічному стані справна (а.с.9).

3) № 74013475, що підтверджується Комерційним актом № 482004/669 від 27.11.2020. При цьому, в комерційному акті зазначено, зокрема, що ЗПУ Д000942 справне - згідно документу, повітряний клапан не запломбований, кришка зливного прибору щільно зачинена; течі та доступу до вантажу немає; цистерна прибувала в технічному стані справна (а.с.11).

Згідно з нормами статті 122 Статуту підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу є комерційний акт, складений у випадках передбачених статтею 129 Статуту.

За змістом статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до статті 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 118 Статуту залізниць України встановлено, що за пред`явлення вантажу , який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

У відповідності до графи 31 накладної № 45396934 розмір провізної плати за вагон №73949182 становить 8 507 грн. 10 коп. (а.с.13).

У відповідності до графи 31 накладної № 45396959 розмір провізної плати за вагон №74738436 становить 8 507 грн. 10 коп. (а.с.15).

У відповідності до графи 31 накладної № 45396967 розмір провізної плати за вагон №74013475 становить 8 203 грн. 30 коп. (а.с.17).

Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Підсумовуючи викладене, саме на відправника покладається обов`язок заповнення комплекту перевізних документів, а також надається можливість до укладання договору перевезення перевірити внесені до перевізного документу відомості і при необхідності скласти новий документ. Відповідальність за неправильне оформлення залізничної накладної несе вантажовідправник. При цьому, підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

Позивачем на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує заявлені вимоги, надано: вказані вище залізничні накладні; акти загальної форми; комерційні акти; технічний паспорт засобу ваговимірювальної техніки.

При цьому, дослідивши розрахунок заявленого до стягнення штрафу за неправильно зазначену у залізничних накладних № 45396934, № 45396959 та № 45396967 масу вантажу, здійснений позивачем у позовній заяві (а.с.3), суд прийшов до висновку, що він є такими, що виконаний у відповідності до норм чинного законодавства та обставин справи, є обґрунтованим та арифметично вірними. Всього за вказаними накладними розмір штрафу складає 126 087 грн. 50 коп. (42 535,50 + 42 535,50 + 41 016,50).

Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач не спростував доводів позивача, а також не довів наявність обставин, що могли б бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення штрафу за неправильно зазначену у залізничних накладних масу вантажу у загальному розмірі 126 087 грн. 50 коп. визнаються судом обґрунтованими, доведеними належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Слід відзначити, що у застосуванні статей 118 та 122 Статуту, визначено, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитки. Збитки (додаткові витрати), завдані залізниці через допущені відправником порушення, зазначені у статтях 118 та 122 Статуту, підлягають відшкодуванню відправником незалежно від сплати ним штрафу, оскільки згідно із статтею 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Отже, відправник був зобов`язаний зазначити в накладних № 45396934, № 45396959 та № 45396967 вірну масу вантажу, який знаходився у відповідних вагонах, і провізна оплата в даному випадку в накладних визначалася, виходячи із маси всього вантажу, який знаходився у відповідному вагоні. Проте, відповідач свого обов`язку щодо зазначення у накладних №45396934, № 45396959 та № 45396967 правильної маси вантажу не виконав.

Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/2339/17, від 27.03.2020 у справі № 917/500/19.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 270 грн. 68 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транскомплект-В" про стягнення суми штрафу за неправильне зазначення відомостей про масу вантажу в залізничних накладних у загальному розмірі 126 087 грн. 50 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транскомплект-В" (52542, Дніпропетровська область, Синельниківський район, село Весесе (Дібровська с/р), вулиця Куйбишева, будинок 1А; ідентифікаційний код 38400638) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (84404, Донецька область, м. Лиман, вулиця Привокзальна, будинок 22; ідентифікаційний код 40150216) 126 087 грн. 50 коп. - штрафу за неправильне зазначення відомостей про масу вантажу та 2 270 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 22.07.2021.

Суддя Ю.В. Фещенко