Рішення

від 21.07.2021 по справі 910/437/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2021Справа № 910/437/21

Суддя Господарського суду міста Києва Головіна К. І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Анвітрейд"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 13 144,80 грн.

без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Анвітрейд" (далі - ТОВ "Анвітрейд", позивач) із позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця", відповідач) про стягнення 13 144,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови договору поставки № ЦЗВ-14-02320-01 від 04.06.2020 р. в частині своєчасної сплати вартості поставленого товару, у зв`язку з чим відповідачу були нараховані штрафні санкції та матеріальні втрати. У позові ТОВ "Анвітрейд" просить стягнути з відповідача пеню у сумі 8 763,20 грн. та 3 % річних у сумі 4 381,60 грн., що разом становить 13 144,80 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 р. за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, надав суду відзив, у якому проти позову заперечив, вказав на неправильний розрахунок заявлених позивачем сум та визначення періодів для їх нарахування, також заявив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 99 %.

Суд, розглянувши заяви сторін по суті спору та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Установлено, що 04.06.2020 р. між ТОВ "Анвітрейд" (постачальник) та АТ "Українська залізниця" (замовник) був укладений договір поставки № ЦЗВ-14-02320-01 (далі - договір), за яким постачальник зобов`язується поставити, а замовник прийняти та оплатити нафту і дистиляти (дизельне паливо), найменування, марка та кількість якого вказується в специфікаціях, на умовах, що викладені у цьому договорі (п. 1.1).

Сторони планують поставити за цим договором товар на суму 36 588 218,21 грн. Ціна товару, обсяги закупівлі, зазначаються у специфікаціях до даного договору, які є невід`ємною частиною договору (п. 2.3 договору в редакції додаткової угоди № 2 від 25.06.2020 р., п. 2.4 договору).

Постачальник здійснює поставку товару залізничним транспортом загального користування на умовах FCA (франко-перевізник), станція відправлення в межах України (відповідно до вимог Інкотермс 2010), пункт призначення за реквізитами вантажоодержувача, які вказуються в рознарядках замовника (п. 3.1 договору). Поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до приймання товару (п. 3.2 договору). Датою поставки товару вважається дата відправлення цього товару, що підтверджується штампом станції відправлення в межах України на накладній (залізничній), на адресу вантажоодержувача - кінцевого одержувача, яка вказується в рознарядці замовника (п. 3.9 договору).

Поставка товару підтверджується актом прийому-передачі. Акт прийому-передачі складається на підставі накладної (залізничної) та підписується за умови надання постачальником: рахунку-фактури на поставлений товар; податкової накладної, оформленої та зареєстрованої у відповідності до вимог чинного законодавства України; копії накладної (залізничної); копії документів з якості: декларації про відповідність, паспорту якості, та/або сертифікату якості; копії документу, який підтверджує сертифікацію товару, акцизної накладної (п. 3.7 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору постачальник протягом 3 робочих днів із дати поставки товару, але не пізніше 3-го числа наступного за звітним місяцем, надає замовнику рахунок-фактуру на цей товар, акт прийому-передачі та копії накладних (залізничних) на кожну цистерну окремо. Також постачальник зобов`язується надати замовнику податкову накладну та акцизну накладну, які оформлені та зареєстровані у відповідності до вимог чинного законодавства. Замовник після підписання акту прийому-передачі згідно п. 3.7 договору здійснює оплату в гривнях за банківськими реквізитами постачальника протягом 5 банківських днів з дати оформлення та реєстрації податкової накладної, у відповідності до вимог чинного законодавства України, але не раніше надання постачальником всіх документів згідно п. 6.1 договору (п. 6.2 договору).

Строк дії даного договору встановлюється у 45 календарних днів з моменту його підписання сторонами, а саме - до 19.07.2020 р., проте, в частині оплати - до повного виконання сторонами зобов`язань та в разі наявності потреби замовника, що підтверджено відповідним повідомленням та рознарядкою, направленими на адресу постачальника, - до повного виконання (п. 12.2).

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що специфікацями № 2, 3 до договору сторони погодили найменування товару - паливо дизельне, його кількість, загальною вартістю 36 588 218,21 грн., із терміном поставки - протягом 5 календарних днів з моменту надання рознарядок.

Також матеріали справи свідчать, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 36 588 218,21 грн., що підтверджується актами прийому-передачі товару № АТУ00000742 від 22.06.2020 р., № АТУ00000767 від 26.06.2020 р., № АТУ00000768 від 27.06.2020 р., підписаними сторонами без зауважень, копії яких наявні у матеріалах справи.

Разом з тим, встановлено, що відповідач вартість товару за вказаними актами приймання-передачі сплатив із порушенням строку, що підтверджується копіями платіжних доручень та податкових накладних.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею ст. 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ "Анвітрейд" нарахувало АТ "Українська залізниця" за допущене прострочення грошового зобов`язання пеню та 3 % річних за актами прийому-передачі товару № АТУ00000742 від 22.06.2020 р., № АТУ00000767 від 26.06.2020 р., № АТУ00000768 від 27.06.2020 р.

За змістом ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У пункті 9.6 сторони погодили, що у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання за цим договором, замовник сплачує пеню у розмірі 10 % річних від простроченої суми грошових зобов`язань за кожен день прострочення, але не більше облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості.

При цьому, як вбачається із п. 6.2 договору, замовник після підписання акту прийому-передачі згідно з п. 3.7 здійснює оплату в гривнях за банківськими реквізитами постачальника протягом 5 банківських днів з дати оформлення та реєстрації податкової накладної, у відповідності до вимог чинного законодавства України, але не раніше надання постачальником всіх документів згідно п. 6.1 договору.

Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 1 ст. 252 ЦК України). Частиною першою статті 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З Єдиного реєстру податкових накладних вбачається, що податкова накладна № 1158 від 22.06.2020 р., яка відповідає акту прийому-передачі товару № АТУ00000742 від 22.06.2020 р. на суму 13 927 443,73 грн., була зареєстрована позивачем 23.06.2020 р., тому датою оплати товару за актом прийому-передачі товару № АТУ00000742 від 22.06.2020 р. є 01.07.2020 р. (з урахуванням того, що 28.06.2020 р. є днем Конституції України та припав на неділю, а значить наступний день 29.06.2020 р. (понеділок) був неробочим днем). При цьому товар за указаним актом був оплачений відповідачем 01.07.2020 р., тобто прострочення оплати за вказаним актом з боку відповідача не відбулось.

Що стосується податкових накладних № 1188 від 26.06.2020 р., № 1189 від 27.06.2020 р., які відповідають актам прийому-передачі товару № АТУ00000767 від 26.06.2020 р., № АТУ00000768 від 27.06.2020 р. (відповідно), судом встановлено, що вони були зареєстровані позивачем у Єдиному реєстрі податкових накладних 30.06.2020 р., тому датою оплати товару за цими актами прийому-передачі є 07.07.2020 року. Проте, вказані акти відповідач оплатив 09.07.2020 р. та 08.07.2020 р. (відповідно), тобто з простроченням грошового зобов`язання.

Також при перевірці правильності наданого позивачем розрахунку штрафних санкцій судом встановлено, що позивач не застосував положення п. 2.5, 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", відповідно до яких нарахування пені починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, а день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.

Отже, здійснивши власний розрахунок пені на підставі наведених приписів закону, суд встановив, що з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 1 722,23 грн., тобто у меншій сумі, ніж заявлено позивачем.

Також позивач просив стягнути з відповідача 3 % річних у сумі 4 381,60 грн., нараховані за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на встановлене судом порушення відповідачем грошового зобов`язання, вимоги про стягнення 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Провівши власний розрахунок заявленої до стягнення суми матеріальних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних у сумі 668,89 грн., тобто у меншій сумі, ніж заявлено позивачем, оскільки останній не врахував вище вказаних приписів закону.

Отже, позов ТОВ "Анвітрейд" підлягає частковому задоволенню.

Також суд розглянув клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій на 99 % та вирішив у його задоволенні відмовити, виходячи з такого.

Згідно зі статтею 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, або якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються на розсуд суду за наявності визначених у них умов та на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто є правом суду.

Суд вважає, що у даному випадку відповідач не довів суду наявності виняткових обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру пені, не навів поважних причин порушення зобов`язання, що стало підставою для застосування заходів відповідальності позивачем. При цьому доводи про тривале перебування товариства на карантині, введеного з 12.03.2020 р. постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 р. на всій території України, суд відхиляє, оскільки не вважає вказані обставини виключними та достатніми для зменшення розміру штрафних санкцій, враховуючи, що карантин вплинув на майнові інтереси обох сторін.

Також суд вважає безпідставними посилання відповідача на недостатню дохідну частину в господарській діяльності залізниці, значне зменшення надходжень коштів, необхідність постійного ремонту та підтримання в належному робочому стані рухомого складу, а також негайну закупівлю матеріально-технічних ресурсів для швидкого відновлення залізничної галузі в зоні проведення Операції об`єднаних сил (ООС), оскільки відповідач здійснює господарську діяльність на власний розсуд, а тому міг врахувати обставини, які тривають довгий час, при плануванні обсягів закупівлі палива у позивача та уникнути прострочення зобов`язання.

Отже, суд доходить висновку, що відповідач не довів поважності причин невиконання зобов`язання з урахуванням інтересів обох сторін, наявності виняткових обставин для зменшення штрафних санкцій; не навів доводів щодо неспівмірності пені розмірам штрафних санкцій позивача, заінтересованості кредитора (позивача) у стягненні пені. У той час, як правопорушення зазначеного характеру (несвоєчасна сплата вартості товару) з боку АТ "Укрзалізниця" не є виключенням, а має системний характер, про що свідчать численні судові спори з подібних правовідносин між тими самими сторонами.

З огляду на викладене суд вважає, що відсутні правові підстави для зменшення розміру пені, визначеної судом, при встановленому та підтвердженому факті прострочення грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Доказів понесення інших судових витрат під час розгляду справи, позивачем суду не надано.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Анвітрейд" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості у сумі 13 144,80 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Анвітрейд" (01021, м. Київ, вул. Грушевського Михайла, буд. 9-Б; ідентифікаційний код 39898416) пеню у сумі 1 722 (одна тисяча сімсот двадцять дві) грн. 23 коп., 3 % річних у сумі 688 (шістсот вісімдесят вісім) грн. 89 коп. та судовий збір у сумі 416 (чотириста шістнадцять) грн. 38 коп.

У решті позовних вимог - відмовити.

Повне судове рішення складене 21 липня 2021 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.