Рішення

від 31.07.2007 по справі 5/204-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/204-07

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"31" липня 2007 р.                                                                              Справа № 5/204-07

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційно –будівна корпорація “Місто”, м. Київ

до Закритого акціонерного товариства “Фірма “Підряд”,                      м. Бровари

про стягнення  648864,82 грн.

за участю представників:

позивача:Пономарчук Н. В. –дов. № 24-07/07 від 30.07.2007р.

відповідача:Бондар Г. Ф. - дов. № 245 від 18.07.2007р.

            суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційно –будівна корпорація “Місто” (далі –позивач) до Закритого акціонерного товариства “Фірма “Підряд” (далі –відповідач) про стягнення 648864,82 грн., з яких             575181,52 грн. - основний борг, 57072,02 грн. - інфляційні втрати та                  16611,28 грн. - три проценти річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позові.

Відповідач позов визнає частково в сумі  боргу, в задоволенні інфляційних втрат та трьох процентів річних просить суд відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі 23.09.2004р. укладено договір поставки № 0-11/1, відповідно до умов якого позивач –постачальник зобов'язався поставити та передати у власність відповідача товар (цеглу  силікатну), а відповідач –покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах договору (п. 1.1 договору).

          Відповідно до п. 4.5 договору товар вважається прийнятим за кількістю вказаній в належним чином оформленій накладній.

          Пунктом 5.2 договору встановлено, що ціна за 1 (одну) тис. шт. цегли, на момент підписання договору, становить 420 грн. в том числі ПДВ.

          Згідно п. 6.1 договору покупець сплачує вартість фактично поставленого товару згідно з розрахунком виставленим постачальником за певну партію товару, строк оплати зазначається у рахунку.

На виконання умов договору позивач протягом лютого - червня 2006 р. поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 575181,82 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані сторонами і скріплені печатками, № РН- 0000014 від 28.02.2006р., № РН-0000015 від 28.02.2006р., №  РН- 0000027 від 31.03.2006р., № РН –0000028 від 31.03.2006р., № РН –0000029 від 31.03.2006р., № РН –0000050 від 28.04.2006р., № РН- 0000055 від 31.05.2006р., № РН- 0000065 від 30.06.2006р. та довіреностями серії ЯЛЧ № 996658 від 01.02.2006р., серії ЯЛЧ № 996717 від 01.03.2006р., серії ЯЛЧ № 996790 від 03.04.2006р., серії ЯМВ № 249164 від 03.05.2006р., серії ЯМЖ № 605531 від 01.06.2006р., завірені копії яких залучені до матеріалів справи.  

Судом також встановлено, що позивач відповідно до умов договору виставив відповідачу для оплати за поставлений товар рахунки – фактури            № СФ-0000026 від 28.02.2006р., № СФ-0000027 від 28.02.2006р., № СФ- 0000046 від 31.03.2006р., № СФ-0000047 від 31.03.2006р., № СФ- 00047/1 від 31.03.2006р., № СФ-0000050 від 28.04.2006р., № СФ-0000056 від 31.05.2006р., № СФ-00006/1 від 30.06.2006р. на загальну суму 575181,52 грн., завірені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Разом з тим, відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань не розрахувався за поставлений товар в строки, які вказані в вищезазначених рахунках-фактурах, в зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість на суму 575181,52 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія від 19.01.2007р. за № М-37/01 (копія наявна в матеріалах справи) з вимогою сплатити заборгованість по договору поставки від 23.09.2004р. № 0-11/1 на протязі 7 днів.

У листі від 02.02.2007р. № 15 на претензію позивача  (копія наявна в матеріалах справи)  відповідач зазначив, що визнає заборгованість у розмірі 575181,52 грн. та зобов'язується її сплатити на протязі І кварталу 2007р., однак станом на день розгляду справи заборгованість відповідачем не погашена.

          Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Пунктом 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 575181,52  грн. заборгованості.

          Позивач також просить суд стягнути з відповідача 57072,02 грн. інфляційних втрат та 16611,28 грн. три проценти річних.

          Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати нараховані за період березень 2006р. - квітень 2007р. та складають 57072,02 грн., три проценти річних з простроченої суми нараховані за період з 29.02.2006 р. по 01.04.2007р. і складають 16611,28 грн.

Розрахунок позивача інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідає  вимогам законодавства та обставинам справи.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 575181,52 грн., 57072,02 грн. інфляційних втрат та 16611,28 грн. трьох процентів річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Фірма “Підряд” (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Залізнична, буд. 6, код ЄДРПОУ 19406727) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційно - будівна корпорація “Місто” (02002, м. Київ, вул.                      М. Раскової, 11, к. 709, код ЄДРПОУ 32204722) 575181 (п'ятсот сімдесят п'ять тисяч сто вісімдесят одну) грн. 81 коп. - основного боргу, 57072 (п'ятдесят сім тисяч сімдесят дві) грн. 02 коп. - інфляційних втрат, 16611 (шістнадцять тисяч шістсот одинадцять) грн. 28 коп. - три проценти річних,  6488 (шість тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн. 65 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

 Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

          Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя