Ухвала

від 21.07.2021 по справі 910/6088/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 липня 2021 року,

м. Київ

Справа № 910/6088/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікотек"

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 (суддя Марченко О. В.)

і постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 (головуючий суддя Копитова О. С., судді Остапенко О. М., Сотніков С. В.)

у справі № 910/6088/19

за позовом Акціонерного товариства "Банк Форвард"

до Міністерства юстиції України,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - 1) фізична особа-підприємець Краснокутський Олег Анатолійович, 2) ОСОБА_1 , 3) ОСОБА_2 , 4) Приватне підприємство "Компендіум" і 5) ОСОБА_3 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікотек" і 2) ОСОБА_4 ,

про визнання протиправним і скасування наказу від 10.04.2019 № 1180/5, зобов`язання вчинити дії та визнання права власності

і за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Приватного підприємства "Компендіум"

до Міністерства юстиції України

про визнання протиправним і скасування наказу від 10.04.2019 № 1180/5, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

30.04.2021 скаржник надіслав безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 у справі № 910/6088/19.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 14.05.2021 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.

Ухвалою Верховного Суду від 14.06.2021 касаційну скаргу залишено без руху. Надано скаржникові строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме, вказано на необхідність навести інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження та надати докази про сплату (доплату) судового збору у розмірі 120 152 грн або уточними вимоги касаційної скарги.

Ухвалу про усунення недоліків касаційної скарги із зазначеними вище вимогами скаржник отримав 24.06.2021.

На виконання вимог вказаної ухвали скаржник 25.06.2021 надіслав до суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги разом із касаційною скаргою з уточненими вимогами.

У новій касаційній скарзі скаржник заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та знову зазначає, що вперше подану касаційну скаргу він подав в межах строку, передбаченого Господарським процесуальним кодексом України, проте касаційна скарга була повернута скаржникові у зв`язку з недоплатою судового збору, з чим він не погоджується. При цьому, скаржник звертає увагу Суду, що після отримання ухвали про повернення вперше поданої касаційної скарги, підготовка матеріалів повторної касаційної скарги та надсилання кореспонденції в період з 04.04.2021 були об`єктивно ускладнені у зв`язку із введеними на території міста Києва карантинними обмеженнями, зокрема забороною пересування громадським транспортом та переведення підприємств на дистанційний режим роботи. Скаржник зазначає, що його діяльність не відноситься до критичної інфраструктури, тому підготовка повторної касаційної скарги та надсилання поштової кореспонденції в період з 04.04.2021 року були утруднені. Також зазначив, що Товариство з 2015 року перебуває у процедурі банкрутства, фінансування скаржника обмежене, що позбавляє його можливості захищати свої інтереси шляхом залучення декількох фахівців, а введення "локдауна" на території м. Києва (із повним закриттям дитячих дошкільних установ, шкіл та забороною використовувати громадський транспорт) позбавило представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікотек" можливості продовжувати роботу у звичайному режимі в цей період.

Колегія суддів, розглянувши клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження, дійшла висновку, що підстави, які наводить у ньому скаржник, не можуть вважитися поважними з огляду на таке.

Відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

З урахуванням наведених положень Господарського процесуального кодексу України останнім днем на касаційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 і постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 у справі № 910/6088/19 був 10.02.2021, скаржник надіслав цю касаційну скаргу до суду лише 30.04.2021, тобто зі значним порушенням встановленого Законом строку на касаційне оскарження.

Доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження в частині неможливості невідкладеного подання касаційної скарги після повернення вперше поданої касаційної скарги, зводяться до внутрішньої організації роботи самого скаржника (відсутність тієї самої або/та іншої уповноваженої особи на подання касаційної скарги від імені юридичної особи).

Скаржник, після усунення недоліків вдруге надісланої касаційної скарги, знову жодним чином не обґрунтував неможливість вчасного усунення вимог ухвали Верховного Суду від 22.02.2021 про залишення касаційної скарги без руху в частині доплати судового збору (або уточнення вимог касаційної скарги), що призвело до повернення касаційної скарги, не навів нових доводів та обґрунтувань, а лише зазначив, що він сплатив судовий збір відповідно до вимог своєї касаційної скарги та вказує на незгоду з висновком суду касаційної інстанції щодо здійсненого ним розрахунку суми судового збору, що підлягає сплаті.

Щодо тверджень скаржника про те, що норми Закону України від 30.03.2020 № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантів у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", не виключає, а включає право суду під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), за заявою учасників справи поновити процесуальні строки, встановлені нормами Господарського процесуального кодексу України, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, Суд зазначає таке.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" на всій території України установлено карантин, який з урахуванням низки постанов Кабінету Міністрів України, триває дотепер.

За змістом пунктом 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена саме обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідної заяви скаржника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

За змістом статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у контексті Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії").

При цьому, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України").

Можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов`язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Проте скаржник у своєму клопотання не наводить достатніх обґрунтувань пропуску процесуального строку, які можна було б вважати непереборними та пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій (а саме своєчасного усунення недоліків вперше поданої касаційної скарги зокрема, в частині сплати (доплати) судового збору або уточнення вимог касаційної скарги).

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що скаржник по суті тільки разом із заявою про усунення недоліків вдруге поданої касаційної скарги уточнив свої вимоги таким чином, що судовий збір за подання цієї касаційної скарги не потребує доплати (не обґрунтовуючи жодним чином неможливість (і небажання - крім власне висловлення незгоди з висновками Верховного Суду) зробити це на виконання ухвали про залишення вперше поданої касаційної скарги без руху (і по суті виконуючи вимоги тієї ухвали зі значним порушенням строку на таке усунення). Щодо суми сплати (доплати) судового збору (при формулюванні вимог касаційної скарги до такого уточнення) Суд чітко викладав свою позицію у своїх ухвалах від 22.02.2021, від 30.03.2021 і від 14.06.2021 (і не вбачає підстав для відступу від цієї позиції). Посилання заявника на введення "карантинних обмежень" зазначених висновків також не спростовують, оскільки ця подія відбулася вже після подання ним заяви про усунення недоліків (з фактичним їх неусуненням) вперше поданої касаційної скарги. Більше того, посилання на цю обставину носять декларативний характер, не підкріплені жодними доказами, (як зазначалося вище) обумовлені внутрішньою організацією роботи скаржника.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у клопотанні про поновлення строку (після усунення недоліків) не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, а також не зазначено об`єктивних непереборних обставин, що стали причиною його пропуску строку, у зв`язку з чим колегія суддів визнає наведені підстави неповажними та відмовляє у його задоволенні.

Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

Виходячи з наведеного, Суд дійшов до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікотек" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 у справі № 910/6088/19.

За таких обставин, керуючись статтями 234, пунктом 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікотек" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 у справі № 910/6088/19.

2. Матеріали касаційної скарги повернути скаржникові разом з доданими до неї додатками.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил