Постанова

від 07.08.2007 по справі 6/383ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/383ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

07.08.07                                                                                 Справа № 6/383ад.

Суддя Василенко Т.А.,  розглянувши матеріали справи за позовом

Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ

до Державного підприємства “Лисичанськвугілля”, м. Лисичанськ                                                 

про стягнення 17 646  грн. 98 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача –Балаба Т.М., дов. № 03-01/67 від 15.01.07.;

від відповідача –Арусханян Н.Л., дов. № 25 від 03.04.07;

В судовому засіданні 30.07.07. оголошено перерву до 07.08.07

                                                                         в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача  17 646 грн. 98 коп. несплачених адміністративно –господарських  санкцій за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у  2006 році.

          Згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав законної сили  з 1 вересня 2005 року, до початку  діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України,  вирішуються відповідним господарським  судом  за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.

На підставі викладеного, та з урахуванням рекомендацій Верховного суду України, провадження у даній справі здійснюється  за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, за яким  позовні вимоги відхилив з підстав, зазначених у відзиві, в тому числі посилаючись на таке.

Згідно Закону України „Про автомобільний транспорт” який діяв до 07.04.06 при розрахунку чисельності інвалідів, які повинні працювати на підприємстві не враховувалася кількість працюючих водіїв. З урахуванням цього, на підприємстві працювало  4 інваліди, що перевищує встановлений 4% норматив.

Дослідивши обставини справи, надані  матеріали суд  прийшов до наступного.

Відповідно до ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, (далі Закон) для  підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності і господарювання, встановлюється норматив робочих місць  для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від  загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік у кількості одного робочого  місця.

Згідно з п. 14 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою КМУ від 03.05.95 № 314, підприємства (об'єднання), установи та організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч.6 ст.20 Закону Кабінет Міністрів України постановою від 28.12.01 № 1767 затвердив     "Порядок     сплати     підприємствами     (об'єднаннями),     установами і організаціями   штрафних   санкцій   до   відділень   Фонду   соціального   захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів".

Відповідно до п.2 "Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями установами, організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціальної захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 № 1767, підприємства щороку не пізніше 1 лютого подають до відділень Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується наказом Мінпраці України за поданням Фонду та погоджується з Держкомстатом.

На 2006  рок  відповідачу в особі  ВП „Автобаза” визначено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 6 чоловік.

З наявного в матеріалах  справи звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів по формі 10-ПІ (Поштова-річна) за  2006 рок  вбачається, що  середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила  149 чоловік.

За розрахунком позивача, відповідач, повинен був створити  трудові  місця для працевлаштування інвалідів у кількості 6 чоловіка, тоді як останній вказані місця у необхідної кількості не створив та  працевлаштував 4 інваліда, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції за  2006 рік у сумі  17 646 грн. 98 коп.

Стаття 20 Закону встановлює,  що підприємства (об'єднання), установи і організації  незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено  нормативом,  передбаченим частиною  першою статі  19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального  захисту  інвалідів  штрафні санкції,  сума яких  визначається  у розмірі    середньої  річної заробітної  плати на відповідному підприємстві  (в об‘єднанні), в установі, організації  за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Пункт 4 Порядку  сплати підприємствами ( об'єднаннями),  установами і організаціями  штрафних санкцій до  відділення  Фонду соціального  захисту  інвалідів, акумуляції,  обліку та використання цих коштів,  затвердженого  постановою  Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №  1767 (далі - Порядок),  передбачає , що штрафні  санкції  сплачуються  підприємствами  самостійно не пізніше  15 квітня року, що настає  за звітним.  

У  разі несплати  штрафних  санкцій  в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку (пункт 11 Порядку).

          Відповідач вищевказані  штрафні санкції не перерахував, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму несплачених штрафних санкцій за порушення нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів  за 2006 рік у розмірі 17 646 грн. 98 коп.

Відповідач позовні вимоги  оспорив з підстав вказаних у відзиві та наведених вище.

Оцінивши доводи позивача та обставини справи у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що  підлягають до задоволення частково, з огляду на наступне.

Згідно зі ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 № 875-ХІІ (в редакції після 05.07.01) працевлаштування інвалідів на підприємствах здійснюється самостійно підприємством. Підбір робочого місяця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявності у нього професійних навиків та знань, а також рекомендацій медико - санітарної експертизи.  Підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

Згідно з п.п. 5, 10-14 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314, підприємства розробляють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, вносять їх в колективний договір, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, і працевлаштування інвалідів здійснюється самостійно підприємствами з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Крім того, п.п.1, 3 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314 (із змінами та доповненнями),  зазначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі  та організації незалежно від форм  власності  та господарювання, де створені необхідні умови праці інваліда.  Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано відповідною комісією за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів та введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

У відповідності із ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», з метою реалізації творчих та виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах (об'єднаннях), в установах і організаціях із звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях, де застосовується праця інвалідів, а також займатися індивідуальною та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Статтею 19 Закону також визначено, що  норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначається виключно цим законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому законі застосовуються положення цього Закону.

Із матеріалів справи вбачається, що у 2006 році відповідач не інформував Лисичанський міський центр зайнятості про необхідність у працевлаштуванні інвалідів. Тобто не інформування органів зайнятості населення не дало останнім можливості направити для працевлаштування інвалідів на підприємстві –відповідача.

Також  відповідач не надав відомостей що атестації робочих місць для працевлаштування інвалідів. Разом з цим відповідач не довів суду що ним створена необхідна кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до п. 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 № 1767, суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, відкриті в установах Національного банку за балансовим рахунком № 3510 або в установах комерційних банків за балансовим рахунком № 2510. Штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Вказані штрафні санкції є адміністративно –господарськими, а відповідно до статті 250 Господарського кодексу України,  адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання  протягом 6-ти місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше, чим через один рік з дня порушення.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем здійснені не всі передбачені законом заходи щодо виконання 4%  нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Також слід визначити, що доводи відповідача за відзивом та доповненнями до відзиву відхиляються як необґрунтовані, оскільки суперечать встановленим обставинам та матеріалам справи.

З огляду на викладене позовні вимоги підлягають до задоволення.

Питання щодо розподілу судових витрат не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому законом порядку.     

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в  якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом п'ятиденного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,   суд

                                                   п о с т а н о в и в:

1.          Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Лисичанськвугілля”, м. Лисичанськ Луганської області, вул. Войкова, 20, код 26349220,  на користь:

-          Луганського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ,

вул. Володарського, 59, одержувач Державний бюджет України, р\р 31218230700051 в УДК у  Луганській області, МФО 804013, код 24180679,  код платежу 550070000, адміністративно –господарські санкції у розмірі  17 646 грн. 98 коп.

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 09.08.2007. у відповідності до вимог ст. 167 КАС України.

Суддя                                                                                          Т.А.Василенко

Помічник судді                                                                                   Т.В.Шкуть