Рішення

від 09.07.2021 по справі 454/1166/20

СОКАЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 454/1166/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2021 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Адамович М. Я. ,

за участю секретаря Калиш В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сокалі, справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з даним позовом та просить визначити, що його частка в спільному майні подружжя, а саме житловому будинку по АДРЕСА_1 та земельній ділянці для його обслуговування становить 2/3 та визнати за ним право власності на зазначену частку у вказаному майні.

На обґрунтування своїх вимог зазначив, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі та в них є двоє спільних дітей.

За час перебування в шлюбі вони придбали житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Після розірвання шлюбу відповідачка змінила місце проживання, однак зареєстрована в зазначеному будинку.

Також, рішенням суду присуджено стягувати з відповідачки на його користь аліменти на неповнолітню дочку, яка є інвалідом з дитинства.

Однак, відповідачка аліменти не сплачує, внаслідок чого виникла значна заборгованість.

З огляду на те, що спільні діти сторін залишилися проживати з позивачем, дочка є інвалідом з дитинства та перебуває під його опікою і на його утриманні, відповідачка аліментів не сплачує, вважає, що є підстави відступити від засад рівності часток подружжя.

Представник позивача - адвокат Матвівйчук Г.М. подав заяву, в якій позов підтримала та просила розгляд справи проводити у її та позивача відсутності.

Відповідач подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позов визнала.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази по справі, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 26.01.1991р. по 09.02.2010р. від якого у них є двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується витягом з реєстру, свідоцтвом про розірвання шлюбу та свідоцтвами про народження.

За час перебування у шлюбі відповідачкою набуто право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,25га для обслуговування даного будинку, що стверджується витягом з реєстру від 21.02.2017р., від 23.12.2019р., договором купівлі-продажу від 06.08.1997р.

Спірний житловий будинок складається з коридору, трьох житлових кімнат, кухні, санвузла та кладової. Загальна площа будинку - 84,6кв.м, житлова - 48,0кв.м., що встановлено з технічного паспорта.

Вартість даного будинку з господарськими будівлями, відповідно до зведеного акта, становить 189733грн.

Вартість земельної ділянки, на якій розташований зазначений житловий будинок - 130123,36грн.

Згідно витягу з будинкової книги та довідки від 13.02.2020р., в даному житловому будинку зареєстровані сторони та їх спільні діти.

Також, з наданої відповідачкою копії свідоцтва встановлено, що 18.03.2010р. вона вдруге зареєструвала шлюб та її прізвище було змінено з ОСОБА_2 на ОСОБА_2 .

Відповідно до ст.68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.24 постанови Пленому Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільного нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає розподілу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2,3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Згідно ч.1 ст. 70 СК України та ч. 2 ст. 370 ЦК України, частки майна дружини та чоловіка у спільній сумісній власності є рівними.

За змістом статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Як роз`яснено в пунктах 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України) відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

При вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами другою, третьою статті 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (частина перша статті 60 СК України).

Судом встановлено, що зазначене вище нерухоме майно (житловий будинок та земельна ділянка) набуті відповідачкою за час перебування у шлюбі з позивачем, а тому дане майно є спільною сумісною власністю подружжя.

Також, з наданого позивачем витягу з медичної картки встановлено, що спільна дочка сторін страждає епілептичним захворюванням.

Крім того, заборгованість відповідачки по сплаті аліментів на користь позивача на дочку ОСОБА_4 , станом на 01.02.2020р. складає 128442,05грн.

Враховуючи зазначені обставини, а також визнання відповідачкою позову, суд дійшов висновку про можливість відступлення від презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу та визнання за позивачем права власності на 2/3 частини спірного майна.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку 0,25га, кадастровий №4624883100:03:002:0004, призначену для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 ідеальних частини житлового будинку АДРЕСА_1 та на 2/3 ідеальних частини земельної ділянки площею 0,25га, кадастровий №4624883100:03:002:0004, призначену для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сокальський районний суд Львівської області.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення воно може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 19.07.2021р.

Головуючий: М. Я. Адамович