Постанова

від 21.07.2021 по справі 160/9040/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 липня 2021 року м.Дніпросправа № 160/9040/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Громадського формування з охорони громадського порядку Дніпровська варта на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 160/9040/20 (суддя Тулянцева І.В., справа розглядалася за правилами спрощеного письмового провадження) за адміністративним позовом Виконавчого комітету Дніпровської міської ради до Громадського формування з охорони громадського порядку Дніпровська варта , третя особа-1: Департамент громадського порядку і цивільного захисту Дніпровської міської ради, третя особа-2: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про припинення діяльності юридичної особи,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року було задоволено адміністративний позов Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, припинено діяльність Громадського формування з охорони громадського порядку Дніпровська варта шляхом примусового розпуску, а саме, ліквідовано (припинено) юридичну особу Громадське формування з охорони громадського порядку Дніпровська варта (код ЄДРПОУ 41428894).

З рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, ним була подана апеляційна скарга. У скарзі, посилаючись на порушення норм процесуального права, помилкове застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції у даній справі та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В доводах апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд безпідставно погодився з позицією позивача про формальне існування Громадського формування та не виконання останнім своїх статутних обов`язків. Вважає, що у суду були відсутні підстави, передбачені законом для примусового розпуску (припинення) юридичної особи відповідача.

Позивач своїм правом на подачу письмового відзиву на апеляційну скаргу відповідача не скористався.

Від третьої особи-2- Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність їх представника, з зазначенням про вирішення спору на розсуд суду.

Апеляційний розгляд справи здійснено за правилами ст. 311 КАС України в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

З матеріалів справи встановлено, що 03.07.2017 року Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради було зареєстровано як юридичну особу Громадське формування з охорони громадського порядку Дніпровська варта (код ЄДРПОУ 41428894, адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 40Б), що підтверджується записом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 12241020000081767 (а.с.8-11).

Згідно положень Статуту Громадського формування з охорони громадського порядку Дніпровська варта (а.с. 43-53), громадське формування створюється як громадське об`єднання на добровільних засадах з метою сприяння органам місцевого самоврядування, правоохоронним органам та органам виконавчої влади, а також посадовим особам у запобіганні та припиненні кримінальних і адміністративних правопорушень, захисті життя та здоров`я громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, а також у рятуванні людей і майна під час стихійного лиха та інших надзвичайних ситуацій в межах території міста Дніпро та Дніпропетровської області та інших територій згідно законодавства.

Основними завданнями формування є:

1) у сфері охорони громадського порядку: надання допомоги органам Національної поліції у забезпеченні громадського порядку і громадської безпеки, запобіганні кримінальним і адміністративним правопорушенням; інформування органів Національної поліції про вчинені або ті, що готуються, кримінальні правопорушення, місця зосередження злочинних угруповань; сприяння органам Національної поліції у виявленні кримінальних правопорушень, розшуку осіб, які їх вчинили, захисті інтересів держави, підприємств, установ, організацій, громадян від злочинних посягань; участь у забезпеченні безпеки дорожнього руху та протидії правопорушенням серед дітей.

2) у сфері виникнення надзвичайних ситуацій: надання невідкладної допомоги особам, які потерпіли від нещасних випадків чи правопорушень; участь у рятуванні людей і майна, підтриманні громадського порядку.

13.12.2019 року на адресу Дніпровської міської ради надійшов лист Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (від 13.12.2019 року №45/13/8-5361), з проханням звернутися до суду з позовною заявою про припинення діяльності громадського формування з охорони громадського порядку, оскільки Громадське формування ніяким чином не співпрацює з Дніпровським ВП ГУНП в Дніпропетровській області та підпорядкованим йому відділенням поліції, не здійснює заходи, передбачені законодавством (а.с.19-20).

Департамент громадського порядку і цивільного захисту Дніпровської міської ради своїм листом від 04.03.2020 №1/9-110 підтримав звернення поліції, вказавши, що зазначене громадське формування не виконує свої завдання відповідно до Закону України Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону .

Вважаючи наявними підстави для примусового розпуску Громадського формування з охорони громадського порядку Дніпровська варта , Виконавчий комітет Дніпровської міської ради звернувся до суду з позовом про припинення діяльності відповідача.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач не виконує своїх статутних обов`язків та інших, визначених Законом України Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону завдань, то відповідно, встановлено формальне існування даного громадського формування. Оскільки громадське формування фактично не здійснює свою статутну діяльність, жодним чином не співпрацює з органами Національної поліції, Державної прикордонної служби, органами місцевого самоврядування, в силу положень ст.8 Закону України Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону , це Громадське формування підлягає припиненню шляхом примусового розпуску (ліквідації).

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону" від 22.06.2000 № 1835-III (далі Закон № 1835-III), правовою основою діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону є Конституція України, цей Закон, інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, рішення місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування з питань охорони громадського порядку і державного кордону, боротьби із злочинністю і адміністративними правопорушеннями, а також положення (статути) цих формувань.

Громадські формування з охорони громадського порядку і державного кордону створюються і діють у взаємодії з правоохоронними органами, Державною прикордонною службою України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, додержуючись принципів гуманізму, законності, гласності, добровільності, додержання прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, рівноправності членів цих формувань (частина перша статті 3 Закону № 1835-III).

Координацію діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону здійснюють відповідно місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування (частина друга статті 3 Закону № 1835-III).

Повсякденна (оперативна) діяльність таких формувань організовується, спрямовується і контролюється відповідними органами Національної поліції, підрозділами Державної прикордонної служби України (частина третя статті 3 Закону № 1835-III).

Згідно із статтею 6 Закону № 1835-III громадське формування з охорони громадського порядку і державного кордону набуває статусу юридичної особи з дати його державної реєстрації в порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Відповідно до статті 8 Закону № 1835-III:

-діяльність громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону може бути припинена шляхом примусового розпуску або саморозпуску відповідно до закону;

-у разі порушення громадським формуванням вимог чинного законодавства щодо його діяльності за заявою реєструючого органу його діяльність може бути заборонена за рішенням суду у встановленому законом порядку.

Статтею 9 Закону № 1835-III визначено, що основними завданнями громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону є:

1) у сфері охорони громадського порядку: надання допомоги органам Національної поліції у забезпеченні громадського порядку і громадської безпеки, запобіганні адміністративним і кримінальним правопорушенням; інформування органів Національної поліції про вчинені або ті, що готуються, кримінальні правопорушення, місця концентрації злочинних угруповань; сприяння органам Національної поліції у виявленні і розкритті кримінальних правопорушень, розшуку осіб, які їх вчинили, захисті інтересів держави, підприємств, установ, організацій, громадян від кримінально протиправних посягань; участь у забезпеченні безпеки дорожнього руху та боротьбі з дитячою бездоглядністю і правопорушеннями неповнолітніх;

2) у сфері охорони державного кордону: надання допомоги підрозділам Державної прикордонної служби України у виявленні та затриманні осіб, які порушили або намагаються порушити державний кордон чи провадять іншу протиправну діяльність на кордоні; сприяння військовослужбовцям Державної прикордонної служби України в охороні державного кордону, виключної (морської) економічної зони України, а також здійснення контролю за дотриманням режиму державного кордону, прикордонного режиму і режиму в пунктах пропуску через державний кордон, проведення разом з ними пропуску громадян до місць відпочинку і роботи; надання допомоги підрозділам Державної прикордонної служби України у виявленні умов та причин, які можуть призвести до злочинної діяльності на кордоні, і вжиття заходів до їх усунення; участь у спостереженні за місцями роботи і відпочинку поблизу кордону та за прикордонними інженерними спорудами; участь у заходах Державної прикордонної служби України з профілактики порушень або спроб порушення державного кордону і режиму в пунктах пропуску через державний кордон, незаконного переміщення через державний кордон вантажів, предметів, матеріалів та іншого майна;

3) у разі виникнення надзвичайних ситуацій: надання невідкладної допомоги особам, які потерпіли від нещасних випадків чи правопорушень; участь у рятуванні людей і майна, підтриманні громадського порядку у разі стихійного лиха та інших надзвичайних обставин.

Відповідно до статті 11 Закону № 1835-III , громадські формування з охорони громадського порядку і державного кордону проводять свою діяльність під контролем органів Національної поліції, підрозділів Державної прикордонної служби України шляхом:

1) спільного з поліцейськими, прикордонниками патрулювання і виставлення постів на вулицях, майданах, залізничних вокзалах, в аеропортах, морських і річкових портах, у місцях компактного проживання громадян, розташування підприємств, установ, організацій, навчальних закладів, а також у місцях можливої появи порушників кордону в межах району, що контролюється Державною прикордонною службою України, прикордонної смуги; участі в забезпеченні охорони громадського порядку під час проведення масових заходів, погоджених у випадках, передбачених законом, з виконавчими органами місцевого самоврядування;

2) проведення разом з прикордонниками огляду на маршрутах можливого руху порушників державного кордону, місць їх укриття, транспортних засобів, суміжної з державним кордоном місцевості з метою встановлення причин та умов перебування невідомих осіб;

3) участі у заходах правоохоронних органів, спрямованих на боротьбу з окремими видами правопорушень.

Стаття ст.25 Закону України Про громадські об`єднання (далі Закон № 4572-VI) визначає, що припинення діяльності громадського об`єднання здійснюється:

1) за рішенням громадського об`єднання, прийнятим вищим органом управління громадського об`єднання, у визначеному статутом порядку, шляхом саморозпуску або реорганізації;

2) за рішенням суду про заборону (примусовий розпуск) громадського об`єднання.

При цьому, припинення діяльності громадського об`єднання відбувається в порядку, визначеному Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань .

Згідно із частиною першою статті 28 Закону № 4572-VI, громадське об`єднання може бути заборонено судом за позовом уповноваженого органу з питань реєстрації в разі виявлення ознак порушення громадським об`єднанням вимог статей 36, 37 Конституції України, статті 4 цього Закону. Заборона громадського об`єднання має наслідком припинення його діяльності у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Справа про заборону громадського об`єднання розглядається у порядку, встановленому КАС України (частина друга статті 28 Закону № 4572-VI).

У разі прийняття рішення про заборону громадського об`єднання майно, кошти та інші активи громадського об`єднання за рішенням суду спрямовуються до державного бюджету (частина третя статті 28 Закону № 4572-VI).

Інші підстави для заборони діяльності громадського об`єднання, крім зазначених у частині першій цієї статті, не допускаються (частина п`ята статті 28 Закону № 4572-VI).

Підставою для припинення діяльності громадського формування шляхом його примусового розпуску позивач зазначає статтю 8 Закону № 1835-III у зв`язку з порушенням відповідачем вимог чинного законодавства щодо його діяльності та Статутних зобов`язань.

Обгрунтовуючи вимоги позову, позивач вказав на нездійснення громадським формуванням заходів, передбачених статтями 9, 11 Закону № 1835-III, відсутність співпраці з органами Національної поліції, неприйняття участі у заходах правоохоронних органів, спрямованих на забезпечення публічної безпеки, боротьбу з окремими видами правопорушень та інших заходах.

Проте, як вбачається з положень ст.16 Закону № 1835-III, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування у межах своєї компетенції спільно з органами Національної поліції та підрозділами Державної прикордонної служби України здійснюють координацію та контроль за діяльністю громадських формувань, заслуховують повідомлення і звіти керівників зазначених формувань.

Крім того, відповідно до ч.1, 2 ст. 20 цього ж Закону, контроль за діяльністю громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону здійснюється органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у порядку, встановленому законом.

Органи, що проводять реєстрацію зазначених громадських формувань, здійснюють контроль за дотриманням ними вимог положення (статуту). Представники цих органів мають право спостерігати за проведенням громадськими формуваннями заходів, вимагати необхідні документи, одержувати пояснення.

Матеріали справи не містять жодних доказів організації та спрямування діяльності відповідача з боку позивача чи органів Національної поліції: листів з пропозицією спільного з поліцейськими, прикордонниками патрулювання і виставлення постів, або з пропозицією участі у заходах правоохоронних органів, спрямованих на боротьбу з окремими видами правопорушень тощо, а також докази відмови відповідача від участі у вказаних заходах, отримання пояснень, звітів від Громадського формування про його діяльність та виконання статутних зобов`язань.

Є відсутніми і підстави для заборони діяльності відповідача з підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону", а саме через порушення громадським формуванням вимог чинного законодавства щодо його діяльності.

Як вже зазначалося вище, громадське об`єднання може бути заборонено судом за позовом уповноваженого органу з питань реєстрації в разі виявлення ознак порушення громадським об`єднанням вимог статей 36, 37 Конституції України, статті 4 цього Закону. Інші підстави для заборони діяльності громадського об`єднання, крім зазначених у частині першій цієї статті статі 28 Закону № 4572-VI, не допускаються (частина п`ята статті 28 Закону № 4572-VI).

Обмеження щодо утворення і діяльності громадських об`єднань встановлені частиною першою статті 4 Закону № 4572-VI, є наступними: утворення і діяльність громадських об`єднань, мета (цілі) або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров`я населення, пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки, забороняються.

Інші обмеження права на свободу об`єднання, у тому числі на утворення і діяльність громадських об`єднань, можуть бути встановлені виключно законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей (частина третя статті 4 Закону № 4572-VI)

Позивач не надав суду доказів існування обмежень, встановлених законом, які б були підставою для заборони діяльності (примусового розпуску) заявленого відповідачем у цій справі громадського формування.

На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що доводи позивача про порушення громадським формуванням вимог чинного законодавства не підтверджені належними доказами, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на помилковому застосуванні норм матеріального права, що є підставою для скасування такого рішення й прийняття нового про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

Керуючись ст.311, п.2 ч.1 ст.315, ст. 317, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Громадського формування з охорони громадського порядку Дніпровська варта - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 160/9040/20 - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позовних вимог Виконавчого комітету Дніпровської міської ради до Громадського формування з охорони громадського порядку Дніпровська варта про припинення діяльності юридичної особи - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш

суддя А.А. Щербак