Постанова

від 22.07.2021 по справі 757/33074/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 757/33074/20 Головуючий у І інстанції Матійчук Г.О.

Провадження №22-ц/824/ 6830/2021 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 липня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Таргоній Д.О., Голуб С.А., Ігнатченко Н.В., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 січня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтуся-Тур про захист прав споживачів, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

УСТАНОВИВ:

у серпні 2020 року позивачі звернулись до суду з даним позовом, мотивуючи його тим, ОСОБА_5 в інтересах інших позивачів уклала договір з відповідачем про надання туристичних послуг, а саме придбала послуги в готельному комплексі Лісова пісня на п`ятьох осіб, сплативши за них 52 080 грн. (10 416 авансу, та 41 664 грн остаточної суми).

Однак, 14 серпня 2019 року в готелі було зупинено централізоване водопостачання, в зв`язку з ремонтними роботами у місті, що в свою чергу унеможливило доцільність їх перебування в готелі, позаяк отримувати послуги зі SPA, на які вони розраховували, в такому разі неможливо.

Враховуючи наведене, вони змушені були підшуковувати собі інший готель зі зручностями.

19 серпня 2019 року звернувшись до офісу відповідача, вони отримали кошти за невикористані дні відпочинку в сумі 21 700 грн. Однак вважають, що це не вся сума, оскільки в рахунку ТОК-3324-2019 від 28 липня 2019 року зазначені 13 ночей, дати з 10 серпня 2019 року до 23 серпня 2019 року, загальна вартість 52 080 грн. Тому ТОВ Нафтуся-Тур повинна повернути різницю між оплаченою сумою і сумою використаних сум на проживання в розмірі 24 037 грн. Оскільки сума була повернута не в повному обсязі (21 700 грн.) вважають, що відповідач повинен повернути ще 2 337 грн.

Зауважили також, що готельним комплексом їм було відшкодовано 1 029,20 грн. за три дні проживання, без водопостачання.

Враховуючи вищевикладене та посилаючись на Закони України Про захист прав споживачів та Про туризм , позивачі просили стягнути з ТОВ Нафтуся-Тур 2 337,00 грн. матеріальної шкоди та по 5 000,00 грн. моральної шкоди кожному, яка виразилась у спричинених душевних стражданнях, зіпсованому настрою, додаткових витратах на переїзд у інших готель, неодноразових зверненнях до туроператора щодо врегулювання спору.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 04 січня 2021 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивачі подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги позивачі зазначили, що в ході розгляду справи доведено факт відсутності води в номері готелю під час проживання протягом чотирьох діб з семи, що свідчить про надання відповідачем послуг неналежної якості, а відтак ТОВ Нафтуся-Тур має відповідати за неналежне надання туристичних послуг туроператором.

В апеляційній скарзі вказано, що у виданому відповідачем ваучері, який і є договором туристичних послуг, визначений строк перебування у місці надання туристичних послуг із зазначенням дат початку та закінчення туристичного обслуговування, а саме з 10 серпня 2019 року по 23 серпня 2019 року, тобто проживання 13 ночей.

Позивачі прожили в готелі сім діб, що дорівнює сумі використаних позивачами послуг, хоча і неякісних, у розмірі 28043 грн., відповідач повинен повернути різницю між оплаченою сумою і сумою використаних сум за проживання, а саме 52080 - 28043 = 24037 грн., а відповідач повернув лише 21700 грн., тому позивачі просили стягнути з відповідача залишок у розмірі 2337 грн., на підставі ст. 20 ЗУ Про туризм .

Щодо стягнення моральної шкоди в апеляційній сказі зазначено, що вона полягає в порушенні природних прав людини, а саме у зв`язку з ненаданням якісних послуг, моральному катуванні негігієнічними умовами проживання, що призводив до фізичних утисків, дитина зазнала стрес у зв`язку з не постачанням води в готель та всіма наслідками справляння в туалеті, гігієною тіла, також моральна шкода полягає у розчаруванні наданими послугами, понесеними додатковими витратами у зв`язку з порушення законодавства з боку відповідача, втратою часу на пошуки іншого місяця перебування на відпочинку, зіпсованому настрою, не отриманням медичних процедур, тобто порушенням лікувального процесу, що звісно виявилось стресом для організму, що не призвело до оздоровлення здоров`я.

26 травня 2021 року на адресу Київського апеляційного суду від ТОВ Нафтуся-Тур надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останні просять в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Відзив обґрунтований тим, що ТОВ Нафтуся-Тур були виконані умови договору, які полягають в наданні повної та достовірної інформації стосовно обраного позивачем готелю, його бронювання, акційної пропозицій, харчування, тощо.

Також у відзиві зазначено, що ТОВ Нафтуся-Тур не несе відповідальності за якість послуг у готелі, як і за обмежену подачу води з міста з причин ремонтних робіт централізованої мережі постачання всього міста, що сталась з вини третіх осіб та жодним чином не пов`язана з наданням відповідачем туристичних послуг зазначених у договорі.

Вказують, що ТОВ Нафтуся-Тур вірно була визначена вартість добового проживання позивачів за номер у сумі 4340 грн. при поверненні позивачам коштів, так як акційна ціна за добу в сумі 4006,15 грн. нараховувалась лише за умови проживання в готелі не менше 10 ночей, але така умова позивачами виконана не була і тому їх позовні вимоги про стягнення матеріальних збитків у розмірі 2337 гри. є безпідставними.

Щодо моральної шкоди, у відзиві зазначено, що позивачами не надано доказів того, що діями відповідача була спричинена моральна шкода та не доведений безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частини 1 статті 369 ЦПК України , апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів частини 13 статті 7 ЦПК України , якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України , судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК України , під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам закону відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що обставини, які виникли в ході споживання позивачами послуг, стались не з вини відповідача, отже в силу ч. 1 ст. 906 ЦК України туроператор не може нести за це відповідальність, а вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною від основної вимоги, відповідно, якщо у задоволені основної вимоги суд відмовляє, вимога про відшкодування моральної шкоди також не підлягає задоволенню.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачами та ТОВ Нафтуся-Тур укладено договір про надання туристичних послуг у вигляді ваучеру №3324-2019 від 28 липня 2019 року, що не оспорюється сторонами.

Предметом договору є організація відпочинку родини Сініциних в курортному комплексі Лісова пісня в м. Трускавець.

На виконання умов договору позивачами було сплачено 52 080 грн., двома траншами: 30 липня 2019 року аванс у розмірі 20 % від вартості договору - 10 416 грн. та залишок суми 10 серпня 2019 року - 41 664 грн.

Умовами договору передбачено, що при замовленні відпочинку у курортному комплексі Лісова Пісня у кількості 13 ночей позивачі отримали 1 день у подарунок та саме при розрахунку з одним подарунковим днем ціна номеру за добу замість 4 340 грн. склала 4006,15 грн. (4 340 х 12 ? 13 = 4 006,15).

За умовами договору така ціна номеру за добу була можлива лише при проживанні не менше 10 ночей (при меншій кількості днів ціна номеру складає 4 340 грн).

Ч. 1 ст. 33 Закону України Про туризм встановлено, що суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов`язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Зі змісту ст. 610 ЦК України вбачається, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як зазначено у статті 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержані за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 20 Закону України Про туризм , за договором на туристичне обслуговування одна сторона зобовязується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його. До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом.

Згідно частини 12 статті 20 Закону України Про туризм туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо: невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини туриста; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини третіх осіб, не пов`язаних з наданням послуг, зазначених у цьому договорі, та жодна із сторін про їх настання не знала і не могла знати заздалегідь; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин або є результатом подій, які туроператор (турагент) та інші суб`єкти туристичної діяльності, які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту, не могли передбачити.

Відповідно до ч. 14 ст. 20 статті 20 Закону України Про туризм права і обов`язки, відповідальність сторін та інші умови договору між туроператором і турагентом визначаються відповідно до загальних положень про агентський договір, якщо інше не передбачено договором, укладеним між ними, а також цим Законом.

В силу ст. 906 ЦК України, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України Про захист прав споживачів держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 10 Закону України Про захист прав споживачів у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати, серед іншого, відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 03 липня 2013 року (справа № 6-42цс13), майнову відповідальність несе суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, порушив умови договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг, та за вини якого замовнику (туристу) завдано збитків.

Окрім того, застосування до особи такої міри відповідальності як стягнення збитків, потребує доведення наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини; за відсутності одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 20.12.2010 у справі №06/113-38).

Зі свого боку ТОВ Нафтуся-Тур надало туристичні послуги, забронювало та розмістило позивачів у готельному комплексі Лісова пісня , на строк передбачений договором, що позивачами не оспорюється.

14 серпня 2019 року в готельному комплексі, де відпочивали позивачі, було тимчасово припинено водопостачання, у зв`язку з ремонтними роботами в місті.

Позивачі звернулись до відповідача з вимогою заміни готелю на аналогічний, що і було зроблено туроператором, однак позивачі від запропонованого варіанту відмовились, вважаючи готель Женева гіршим за попередній.

Відповідач повернув позивачам залишок суми за невикористану послугу, а саме за п`ять діб проживання в сумі 21 700 грн, із розрахунку 4 340 грн за добу.

Вказані обставини визнаються обома сторонами.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що обставини, які виникли в ході споживання позивачами послуг (тимчасове припинення водопостачання) стались не з вини відповідача, а тому, враховуючи, що відповідачем повернено позивачам кошти за не проживання та кошти за три дні проживання без водопостачання, підстав для задоволення позову немає.

Доводи апеляційної скарги про те, що договором передбачено проживання 13 ночей, і тому відповідач повинен сплатити за шість днів не проживання, а не за п`ять не відповідають дійсності, оскільки умовами договору передбачено, що при замовленні відпочинку у курортному комплексі Лісова Пісня у кількості 13 ночей позивачі отримали один день у подарунок, за який не передбачено повернення коштів, якщо позивачі проживали менше десяти днів.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що підстав для задоволення позовних вимог немає, а наведені позивачами в апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення суду першої інстанції.

Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд вважає, що дана вимога не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно роз`яснень п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при ньому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, для відшкодування моральної шкоди в даній справі необхідні наступні підстави: наявність душевних страждань, яких позивачі зазнали у зв`язку з протиправною поведінкою. Необхідними умовами також є неправомірність рішень, дій чи бездіяльності та наявність вини відповідача.

Заявляючи вимогу про стягнення моральної шкоди, відповідно до ст. 81 ЦПК України жодного доказу, який би підтвердив завдану шкоду, позивачі не надали.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову відповідають фактичним обставинам справи, доводами апеляційної скарги не спростовуються,, що у відповідності до вимог статті 375 ЦПК України є підставою до залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України .

Повний текст постанови складено 22 липня 2021 року.

Суддя-доповідач Д.О. Таргоній

Судді: С.А. Голуб

Н.В. Ігнатченко