Постанова

від 20.07.2021 по справі 191/975/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4306/21 Справа № 191/975/20 Суддя у 1-й інстанції - Гречко Ю. В. Доповідач - Макаров М. О.

Категорія 48

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2021 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя,-

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що 14 листопада 2008 року між ним та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб. З 15 лютого 2020 року шлюбні відносини між сторонами повністю припинилися і з того часу вони не ведуть спільного сімейного бюджету та господарства. Кожний з подружжя з цього часу має свій бюджет. На теперішній час Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області розглядається позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Під час шлюбу сторонами спільно набуто майно та обов`язки, а саме 24 липня 2019 року сторони придбали автомобіль легковий марки Мазда , вартість якого згідно звіту суб`єкта оціночної діяльності складає 133 840,00 грн.. Цей автомобіль був зареєстрований за відповідачем, яка користується ним. Крім того, 01 липня 2019 року позивач в інтересах сім`ї уклав споживчий кредитний договір № 1001347- 021501 з Акціонерним товариством Перший Український Міжнародний Банк , за яким отримав кредит у розмірі 30000,00 грн.. До 01 лютого 2020 року сторони спільно щомісячно повертали частини кредиту, проценти за користування ним у розмірі по 2432,82 грн.. Після припинення шлюбних відносин загальна заборгованість за кредитом, станом на 01 березня 2020 року складала 38780 ,91 грн.. Крім того, 05 жовтня 2019 року позивач в інтересах сім`ї уклав споживчий кредитний договір №4221925 з Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Центр фінансових рішень , за яким отримав кредит у розмірі 37 932,12 грн., строком на 24 місяці зі сплатою щомісячно по 2 913,89 грн. Після припинення шлюбних відносин загальна заборгованість за цим кредитом, станом на 10 березня 2020 року складала 58277,80 грн.. Всього заборгованість за двома банківськими кредитами на час припинення шлюбних відносин складала 97058,71 грн..

Враховуючи викладене, позивач просив визнати автомобіль Мазда та заборгованість з повернення кредиту за кредитними договорами спільним сумісним майном подружжя та стягнути з відповідачки на користь позивача 115 499,35 грн. - компенсацію вартості 1/2 частини у спільній сумісній власності.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2021 року позовні вимоги задоволено частково, а саме, визнано автомобіль Мазда спільним сумісним майном подружжя - ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , визнано, що ідеальні частки ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у спільному майні - автомобіля Мазда , ринкова вартість якого 133840,00 грн., становлять по 1/2 частині за кожним; визнано заборгованість з повернення кредиту за кредитним договором №1001347-021501 від 01 липня 2019 року, укладеним між Акціонерним товариством Перший Український Міжнародний Банк і ОСОБА_1 , в розмірі 38780,91 грн. спільним сумісним майном подружжя - ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 Ѕ частину заборгованості за кредитним договором №1001347-021501 від 01 липня 2019 року, укладеним між Акціонерним товариством Перший Український Міжнародний Банк і ОСОБА_1 , в розмірі 19390,45 грн.. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення компенсації вартості Ѕ частина автомобіля Мазда , а також в частині стягнення Ѕ частини заборгованості за кредитним договором №4221925 від 05 жовтня 2019 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Центр фінансових рішень і ОСОБА_1 - відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання автомобіля Мазда спільним сумісним майном подружжя, визначення ідеальних часток у спільному майні, визнання заборгованості з повернення кредиту за кредитним договором №1001347-021501 від 01 липня 2019 року спільним сумісним майном подружжя та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 Ѕ частини заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

При цьому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення Ѕ частини заборгованості за кредитним договором №4221925 від 05 жовтня 2019 року, - суд першої інстанції виходив з того, що споживчий кредит позивачем був отриманий 05 жовтня 2019 року, однак в позовній заяві про розірвання шлюбу останній зазначив, що він приблизно до вересня 2019 року проживав з відповідачкою та вів з нею спільне домашнє господарство, мав спільний сімейний бюджет. Але у жовтні 2019 року їхня сім`я розпалась, так як відповідачка перестала дбати про сімейний бюджет, позивач зустрів нову жінку і вони вирішили створити нову сім`ю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення компенсації вартості Ѕ частина автомобіля Мазда , суд виходив з того, що відповідачка не погоджується з виплатою грошової компенсації вартості Ѕ частини автомобіля, у зв`язку з чим суд вважав за необхідне визначити ідеальні частки автомобіля без його реального поділу. Крім того, суд вказав, що присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим з подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, інакше суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу, якщо такий поділ неможливий.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення компенсації вартості 1/2 частини автомобіля скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення про задоволення цих позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції відмовляючи у стягненні 1/2 частини вартості автомобіля, порушив його права як співвласника майна обмеживши у доступі до нього.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині без змін, з наступних підстав.

Задовольняючи частково частково позовні, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та доведеності.

При цьому, відмовляючи у стягненні компенсації вартості 1/2 частини автомобіля, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка не погоджується з виплатою грошової компенсації вартості Ѕ частини автомобіля, у зв`язку з чим суд вважав за необхідне визначити ідеальні частки автомобіля без його реального поділу. Крім того, суд вказав, що присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим з подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, інакше суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу, якщо такий поділ неможливий.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що сторони з 14 листопада 2008 року перебували у зареєстрованому шлюбі, за час якого спільно придбали майно та обов`язки.

Встановлено, що 24 липня 2019 року сторони придбали автомобіль легковий марки Мазда , модель 6, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був зареєстрований за відповідачкою.

01 липня 2019 року, ОСОБА_1 уклав з Акціонерним товариством Перший Український Міжнародний Банк споживчий кредитний договір № 1001347-021501, за яким отримав кредит у розмірі 30 000,00 грн..

05 жовтня 2019 року, ОСОБА_1 уклав споживчий кредитний договір № 4221925 з Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Центр фінансових рішень , за яким отримав кредит у розмірі 37 932,12 грн..

За приписами ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Застосовуючи норму ст. 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Відповідно до частини першої статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Згідно з ч. 4 ст. 368 ЦК України, майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Отже, особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Факт сумісного проживання сторін після розірвання шлюбу в період з листопада 2008 року до вересня 2019 року сторонами не оспорюється.

Частиною 1 ст. 82 ЦІІК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню,якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Встановлено, що спірний автомобіль, Мазда , був придбаний за спільні кошти позивача і відповідачки та зареєстрований за останньою, що не змінює правового режиму майна і є спільним сумісним майном подружжя.

При цьому, суд першої інстанції не взяв до уваги твердження відповідачки про те, що вона використала на купівлю вказаного автомобіля власні грошові кошти, отримані від продажу автомобіля Деу Ланос, оскільки вказане не підтвердилося належними та допустимими доказами, тоді як надана довіреність від 18 червня 2019 року сама по собі не є договором купівлі-продажу, відповідачка залишається його власником, а тому відсутні докази факту отримання нею певної грошової суми за вказаний автомобіль.

Позивач навпаки отримав 01 липня 2019 року в АТ Перший Український Міжнародний Банк кредит в інтересах сім`ї, який був використаний на оформлення автомобіля Мазда , що також є підтвердженням належності вказаного автомобіля сторонам по справі на праві спільної сумісної власності подружжя.

Що ж стосується позовних вимог в частині визнання заборгованості за кредитним договором, укладеним з АТ Перший Український Міжнародний Банк спільним сумісним майно подружжя, - суд першої інстанції виходив з факту визнання відповідачкою вказаних вимог.

Таким чином, суд першої інстанції врахувавши вказані обставини справи дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання автомобіля Мазда і вказаної заборгованості спільним сумісним майном подружжя, виділення ідеальних часток кожного, а також стягнення з відповідачки на користь позивача Ѕ частини заборгованості за кредитним договором №1001347-021501 від 01 липня 2019 року.

Вирішуючи питання про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачки на користь позивача Ѕ частини заборгованості за кредитним договором №4221925 від 05 жовтня 2019 року, укладеним між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Центр фінансових рішень суд виходив з недоведеності того, що вказаний кредит був отриманий саме в інтересах сім`ї, а не для особистих потреб позивача.

Відмовляючи у стягненні з відповідачки грошової компенсації вартості 1/2 частини автомобіля в розмірі 66920,00 грн., суд першої інстанції вірно виходив з того, що таке стягнення можливе за наявності згоди відповідача.

Згідно з ч. 5 ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим з подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, інакше суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу, якщо такий поділ неможливий.

Встановивши, що відповідачка не погоджується з виплатою позивачеві грошової компенсації вартості Ѕ частини автомобіля, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визначення ідеальних часток автомобіля без його реального поділу.

Доводи апелянта в скарзі про те, що суд першої інстанції відмовляючи у стягненні 1/2 частини вартості автомобіля, порушив його права як співвласника майна обмеживши у доступі до нього, - колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними, з огляду на наступне.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

За положеннями ст.ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст.ст. 319, 358 ЦК України усі громадяни є рівними у своїх правах, усім забезпечуються рівні умови здійснення своїх, у тому числі майнових прав, а відтак правовий режим спільної часткової власності визначається з урахуванням інтересів усіх співвласників.

Відповідно до ч. 3 ст. 370 ЦК України виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому ст. 364 цього Кодексу, частиною другою якої передбачено, що, якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч.2 ст.183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою

Відповідно до ст. 71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено угодою між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Згідно з пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України, яка від 21 грудня 2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя судам роз`яснено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.

У пункті 25 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України роз`яснено, що при поділі спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статті 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (статті 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Частинами 1 та 2 ст. 364 ЦК України визначено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Таким чином, у випадку, коли один із співвласників погодився отримати грошову компенсацію замість своєї частки в спільному майні, а інша сторона не погодилася її добровільно виплачувати з будь-якої причини, зацікавлений в одержанні замість своєї частки у майні грошової компенсації співвласник звертається до суду із позовом на підставі статті 364 ЦК України.

Встановивши, що відповідачка не надала своєї згоди на виплату грошової компенсації вартості частки позивача, відповідні кошти не біли внесені на депозитний рахунок суду, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають, а тому висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що не підлягають задоволенню.

Інші твердження апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність рішення в оскаржуваній частині.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачки компенсації вартості 1/2 частини автомобіля.

Рішення в оскаржуваній частині як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Законність рішення в іншій частині не перевіряється, так як не є предметом апеляційного оскарження.

В зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Е.Л. Демченко

Т.Р. Куценко