Постанова

від 23.06.2021 по справі 911/3015/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2021 р. Справа№ 911/3015/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання: Нікітенко А.В.

за участю представників сторін згідно із протоколом судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного підприємства "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики"

на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.04.2021 (повний текст ухвали підписано 22.04.2021)

у справі № 911/3015/19 (суддя Антонова В.М.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс"

про розстрочку виконання судового рішення у справі

за позовом Публічного акціонерного підприємства "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс"

про стягнення 5 656 915,10 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" вих. № 334/1/03-21 від 11.03.2021 про розстрочку виконання судового рішення задоволено частково, розстрочено виконання рішення Господарського суду Київської області від 05.05.2020 у справі № 911/3015/19 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" на користь Публічного акціонерного підприємства "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" 5 102 516,64 грн основного боргу, 167 334,59 грн 3% річних, 369 764,24 грн інфляційних втрат, 84 594,24 грн судового збору та 39 877,67 грн витрат на правову допомогу, шляхом сплати наступним чином:

- до 20.10.2021 грошові кошти у сумі 2 882 043,69 грн;

- до 20.04.2022 грошові кошти у сумі 2 882 043,69 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із винесеною ухвалою Господарського суду Київської області від 20.04.2021, Публічне акціонерне підприємство "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" звернулось до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного підприємства "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.04.2021, скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 20.04.2021 у справі № 911/3015/19, здійснити розподіл судових витрат.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник не погоджується із ухвалою Господарського суду Київської області від 20.04.2021 у справі № 911/3015/19, з підстав порушення судом першої інстанції вимог ст. 331 ГПК України, оскільки розстрочення та відстрочення судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, а про невірне застосування судом першої інстанції ст. 331 ГПК України свідчить наведена у апеляційній скарзі судова практика.

Скаржник вважає, що затверджене судом першої інстанції відстрочення виконання рішення не базується на принципах співмірності і пропорційності, що беззаперечно призведе до порушення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника, оскільки відповідач отримав дозвіл на право здійснення експорту товарів військового призначення (що є публічно-доступною інформацією), тому посилання суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі на ускладнення ведення господарської діяльності у сфері експорту та імпорту є безпідставним та необґрунтованим.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Відповідачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 911/3015/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М,, судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 відкрито провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного підприємства "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.04.2021 у справі № 911/3015/19, призначено справу до розгляду у судовому засіданні 17.06.2021.

Розпорядженнями Північного апеляційного господарського суду у зв`язку із перебуванням судді Ткаченка Б.О., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 911/3015/19 передано на розгляд колегії у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 прийнято справу № 911/3015/19 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного підприємства "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.04.2021 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В.

У судовому засіданні 17.06.2021 оголошено перерву до 23.06.2021.

Позиції учасників справи

Представник позивача у судовому засіданні 23.06.2021 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив ухвалу Господарського суду Київської області від 20.04.2021 у справі № 911/3015/19 скасувати, з підстав, викладених у скарзі, натомість представник відповідача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив ухвалу Господарського суду Київської області від 20.04.2021 у справі № 911/3015/19 залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.05.2020 у справі № 911/3015/19 позов ПАТ "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" про стягнення з ТОВ "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" 5 656 915,10 грн задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" на користь ПАТ "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики": 5 102 516, 64 грн основного боргу, 167 334, 59 грн 3% річних, 369 764, 24 грн інфляційних втрат, 84 594, 24 грн судового збору та 39877, 67 грн витрат на правову допомогу, в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 рішення Господарського суду Київської області від 05.05.2020 залишено без змін.

30.12.2020 на виконання рішення Господарського суду Київської області від 05.05.2020 та додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 видано відповідні накази.

Постановою Верховного Суду від 04.03.2021 рішення господарського суду Київської області від 05.05.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 по справі № 911/3015/19 залишено без змін, касаційну скаргу ТОВ "НВК "Техімпекс" - без задоволення.

12.03.2021 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" надійшла заява вих.№334/1/03-21 від 11.03.2021 про розстрочку виконання судового рішення.

Обгрунтовуючи подану заяву, відповідач (боржник) посилається на обставини, що істотно ускладнюють негайне виконання рішення Господарського суду Київської області від 05.05.2020, зокрема: складний фінансовий стан ТОВ НВК Техімпекс , через вплив карантинних заходів, передбачених постановою КМУ № 211 від 11.03.2020, (що за своєю суттю, на думку відповідача, можна прирівняти до надзвичайної події), введених на національному та міжнародному рівнях.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" вих. № 334/1/03-21 від 11.03.2021 про розстрочку виконання судового рішення задоволено частково, розстрочено виконання рішення Господарського суду Київської області від 05.05.2020 у справі № 911/3015/19 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" на користь Публічного акціонерного підприємства "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" 5 102 516,64 грн основного боргу, 167 334,59 грн 3% річних, 369 764,24 грн інфляційних втрат, 84 594,24 грн судового збору та 39 877,67 грн витрат на правову допомогу, шляхом сплати наступним чином:

- до 20.10.2021 грошові кошти у сумі 2 882 043,69 грн;

- до 20.04.2022 грошові кошти у сумі 2 882 043,69 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Господарського суду Київської області від 20.04.2021 у справі № 911/3015/19, виходячи з наступного.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов`язковість судового рішення (п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Законом № 1401-VIII від 02.06.2016 Конституція України була доповнена ст. 129-1, положення якої визначають, що суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Вказані конституційні положення знайшли своє продовження як у кодексах, так із у Законі України "Про судоустрій і статус суддів". Так, ст. 18 ГПК України та ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" регламентовано, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. При цьому, у ст. 18 ГПК України додатково закріплено, що невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

На важливість належного виконання судового рішення неодноразово наголошував у своїх рішеннях Конституційний Суд України.

Так, у пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 (справа щодо конституційності окремих положень Кримінально-процесуального кодексу України) Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання; обов`язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової. З огляду на це, посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.

Крім того, у Рішенні від 26 червня 2013 р. № 5-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень п. 2 ч. 2 ст. 17, п. 8 ч. 1 ст. 26, ч. 1 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження") Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац 5 п.п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013); набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018); невід`ємною складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

За позицією Конституційного Суду України, висловленою у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 (справа щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 2 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" (щодо забезпечення державою виконання судового рішення)) судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина, і саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України (абзац 15 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002); право на судовий захист є гарантією реалізації інших конституційних прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя (абзац 8 п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018). Отже, як випливає з наведеного, держава повинна повною мірою забезпечити реалізацію гарантованого ст. 55 Конституції України права кожного на судовий захист.

Конституційний Суд України наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв`язку із внесенням Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 2 червня 2016 року № 1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, ст. 129-1, ч. 2 якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Також, Конституційний Суд України, взявши до уваги ст. ст. 3, 8, ч. ч. 1, 2 ст. 55, ч. ч. 1, 2 ст. 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, дійшов висновку, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.

Конституційний Суд України наголосив, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 р. № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00; пункт 84 рішення у справі "Валерій Фуклєв проти України", заява № 6318/03; пункт 64 рішення у справі "Apostol v. Georgia", заява № 30779/04; пункти 46, 51, 54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява № 40450/04).

На підставі аналізу ст. ст. 3, 8, ч. ч. 1, 2 ст. 55, ст. 129, ч. ч. 1, 2 ст. 129-1 Конституції України у їх системному зв`язку, Конституційний Суд України у Рішенні від 15 травня 2019 р. № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Відповідно до ч. 1-5 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Розстрочення означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

Так, господарським судом першої інстанції, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, оцінено надані докази та обставини справи в їх сукупності та враховано важкий фінансовий стан відповідача і наявність конкретних та об`єктивних обставин, що унеможливлюють сплату одночасно всієї суми заборгованості, дійшов висновку про наявність підстав, передбачених статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, для розстрочення виконання рішення суду на один рік - до 20.04.2022.

В той же час, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом першої інстанції неправильно застосовано норму ч. 5 ст. 331 ГПК України.

Так, за приписами ч.5 ст.331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Також у постанові від 20.09.2018 у справі № 905/2953/17 Верховний Суд зробив наступний висновок: "Так, ГПК України передбачає, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення... Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (частини перша і п`ята статті 331).".

Із зазначеною правовою позицією погодився Верховний Суд у постанові від 14.07.2020 у справі № 908/1884/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Згідно із протоколом судового засідання від 05.05.2020 під час ухвалення судового рішення був присутнім представник позивача.

Отже, датою ухвалення оскаржуваного рішення є саме 05.05.2020, тому період його розстрочення не може перевищувати більше одного року та тривати більше ніж до 05.05.2021.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про помилковість висновку суду першої інстанції щодо наявності підстав для розстрочення виконання рішення Господарського суду Київської області від 05.05.2020 у справі № 911/3015/19 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" на користь Публічного акціонерного підприємства "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" 5 102 516,64 грн основного боргу, 167 334,59 грн 3% річних, 369 764,24 грн інфляційних втрат, 84 594,24 грн судового збору та 39 877,67 грн витрат на правову допомогу, шляхом сплати наступним чином: - до 20.10.2021 грошові кошти у сумі 2 882 043,69 грн; - до 20.04.2022 грошові кошти у сумі 2 882 043,69 грн, у зв`язку із чим, ухвала Господарського суду Київської області від 20.04.2021 у справі № 911/3015/19 підлягає скасуванню

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Київської області від 20.04.2021 у справі № 911/3015/19 підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 173, 255, 269, 270, 271, 275, 277, 280-282, 331 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного підприємства "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.04.2021 у справі № 911/3015/19 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 у справі № 911/3015/19 скасувати.

3. Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" про розстрочку виконання судового рішення у справі.

4. Матеріали справи № 911/3015/19 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Текст постанови складено та підписано 21.07.2021, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Суліма В.В. з 01.07.2021 та судді Майданевича А.Г. з 05.07.2021 по 20.07.2021, включно.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді А.Г. Майданевич

В.В. Сулім