Рішення

від 26.07.2021 по справі 910/8323/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.07.2021Справа № 910/8323/21

За позовом Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом

до Товариства з обмеженою відповідальністю Хімторгпостачання

про стягнення 6 044,37 грн,

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Пасічнюк С.В.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (далі - позивач, ДП НАЕК ЕНЕРГОАТОМ ) в особі відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (далі - Філія) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Хімторгпостачання (далі - відповідач, ТОВ Хімторгпостачання ) про стягнення 6 044,37 грн штрафних санкцій (з яких: 2 734,77 грн пені та 3 309,60 грн штрафу), нарахованих за порушення строків виконання зобов`язань за Договором поставки товару № 102(5)20УК/53-121-01-20-09235 від 08.04.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі № 910/8323/21, розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/8323/21.

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 про відкриття провадження у справі № 910/8323/21.

16.06.2021 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи. Заява судом задоволена.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

08.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Хімторгпостачання (постачальник, відповідач) та Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція був укладений Договір поставки товару № 102(5)УК/53-121-01-20-09235 (далі - Договір або Договір № 102(5)УК/53-121-01-20-09235 від 08.04.2020), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і сплатити товар згідно ДК 021:2015 - 44810000-1 на загальну суму 2 658 269,40 грн з ПДВ.

Строк поставки товару: квітень-травень 2020 року (п. 1.2 Договору).

Згідно п. 4.1 Договору поставка товару відбувається на умовах DDP (м. Енергодар), відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010. Вантажоодержувач - ЗВ ВП Складське господарство м. Енергодар, вул. Промислова, 133 (склад). Поставка товару відбувається в строк згідно п. 1.2 (п. 4.2 Договору).

Пунктом 7.2 Договору сторони погодили, що за порушення зазначених строків постачання або недопоставку товару постачальник зобов`язаний сплатити покупцеві пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочення, а за прострочення більш 30 (тридцяти) днів постачальник додатково сплачує покупцеві штраф у розмір 7% від вартості недопоставленого товару. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом 12 місяців з моменту укладання (п. 12.1 Договору).

По матеріалам справи судом встановлено, що у період з 09.04.2020 по 27.07.2020 відповідачем на виконання умов Договору № 102(5)УК/53-121-01-20-09235 від 08.04.2020 було поставлено позивачу товар на загальну суму 2 610 989,40 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 32 від 09.04.2020, № 33 від 10.04.2020, № 36 від 21.04.2020, № 37 від 27.04.2020, № 42 від 27.05.2020.

Враховуючи, що станом на кінець травня 2020 року відповідач не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної поставки товару, позивач 18.06.2020 звернувся до нього з претензією № 28-22/12973, відповідно до якої просив відповідача здійснити допоставку товару на загальну суму 47 280,00 грн та сплатити пеню в розмірі 709,20 грн за порушення строків поставки товару. Вказана претензія була отримана відповідачем 07.07.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи копією рекомендованого повідомленням про вручення поштового відправлення № 71503 0523689 3.

28.07.2020 відповідачем на підставі видаткової накладної № 66 було поставлено позивачу товар на загальну суму 47 143,20 грн з ПДВ.

Позивач в обґрунтування позовних вимог, зазначає, що відповідач здійснив поставку товару згідно видаткової накладної № 66 від 28.07.2020 на загальну суму 47 143,20 грн з ПДВ з порушенням строку, встановленого п. 1.2 Договору, а товар - емаль перетворювач іржі ЕПФ-103 - 1,9 кг на суму 136,80 грн з ПДВ взагалі не був поставлений станом на дату подання позову до суду.

15.09.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією № 28-22/19872/2034, відповідно до якої просив останнього здійснити допоставку товару на суму 136,80 грн з ПДВ та сплатити штрафні санкції в розмірі 6 011,13 грн за порушення строків поставки товару.

Оскільки відповідач вимогу позивача не виконав, товар не допоставив і штрафні санкції не сплатив, позивач 18.12.2020 направив на адресу відповідача претензію № 28-22/27401, відповідно до якої просив останнього сплатити штрафні санкції в розмірі 6 024,26 грн за порушення строків поставки товару. Вказана претензія була отримана відповідачем 22.12.2020, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомленням про вручення поштового відправлення № 71503 0540930 5.

Відповідач відповіді на претензію не надав, вимогу позивача щодо сплати штрафних санкцій не виконав.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором № 102(5)УК/53-121-01-20-09235 від 08.04.2020 в частині поставки продукції в обумовлені Договором строки, позивачем здійснено нарахування пені у сумі 2 734,77 грн та штрафу у сумі 3 309,60 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом вище, між сторонами укладений Договір № 102(5)УК/53-121-01-20-09235 від 08.04.2020, відповідно до умов якого відповідач взяв на себе зобов`язання здійснити позивачу поставку товару на загальну суму 2 658 269,40 грн в строк до 31.05.2020.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як підтверджено матеріалами справи, відповідач здійснив поставку товару згідно видаткової накладної № 66 від 28.07.2020 на загальну суму 47 143,20 грн з ПДВ з порушенням строку, встановленого п. 1.2 Договору, а товар - емаль перетворювач іржі ЕПФ-103 - 1,9 кг на суму 136,80 грн з ПДВ взагалі не був поставлений станом на дату подання позову до суду.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідачем в порушення умов Договору не було здійснено поставку товару у строк, встановлений Договором.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання за Договором щодо постачання продукції належним чином доведений та підтверджений матеріалами справи.

Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктом 7.2 Договору сторони погодили, що за порушення зазначених строків постачання або недопоставку товару постачальник зобов`язаний сплатити покупцеві пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочення, а за прострочення більш 30 (тридцяти) днів постачальник додатково сплачує покупцеві штраф у розмір 7% від вартості недопоставленого товару.

З огляду на викладене, оскільки відповідачем допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання - прострочення поставки товару та неповна поставка товару, враховуючи приписи ст. 231 ГК України, п. 7.2 Договору, позивачем правомірно нарахована пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Нарахування пені починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, при цьому день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.

У разі якщо розрахунок пені здійснено позивачем неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Дослідивши розрахунок пені, наведений позивачем у позовній заяві, суд встановив, що позивачем не було враховано положення ч. 6 ст. 232 ГК України, внаслідок чого позивач невірно визначив періоди нарахування пені.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 2 734,77 грн пені, нарахованої за періоди з 01.06.2020 по 27.07.2020 та з 28.07.2020 по 14.05.2021.

Суд звертає увагу позивача на те, що умова Договору про нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватись судом як установлення цим Договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

З огляду на зазначене, нарахування пені можливе за період з 01.06.2020 по 27.07.2020 на суму заборгованості в розмірі 47 280,00 грн та з 28.07.2020 по 30.11.2020 на суму заборгованості в розмірі 136,80 грн.

Суд за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга здійснивши власний розрахунок пені за вірно визначені судом періоди, встановив, що вірною сумою пені є 2 712,20 грн.

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 734,77 грн пені підлягають частковому задоволенню в сумі 2 712,20 грн.

Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми штрафу, судом встановлено, що заявлена до стягнення сума штрафу обчислена позивачем арифметично вірно, обґрунтовано та відповідно до приписів чинного законодавства, а відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф у розмірі 3 309,60 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2 270,00 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позову, судовий збір у сумі 2 261,52 грн покладається на відповідача, а судовий збір у сумі 8,48 грн покладається на позивача.

Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Хімторгпостачання (Україна, 02166, місто Київ, проспект Лісовий, будинок 25; ідентифікаційний код 41600736) на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (Україна, 01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (Україна, 71503, Запорізька обл., місто Енергодар, вулиця Промислова, будинок 133; код ЄДРПОУ ВП: 19355964) 2 712,20 грн (дві тисячі сімсот дванадцять гривень 20 коп.) пені, 3 309,60 грн (три тисячі триста дев`ять гривень 60 коп.) штрафу та 2 261,52 грн (дві тисячі двісті шістдесят одну гривню 52 коп.) судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частин 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення ГПК України.

Повне рішення складено 26.07.2021.

Суддя Гумега О.В.