Рішення

від 20.07.2021 по справі 911/425/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2021 р. м. Київ Справа № 911/425/21

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання О.О.Стаднік, розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕД-СЕРВІС", м. Дніпро

до Фізичної особи-підприємця Хруща Владислава Вікторовича, Київська область, м. Біла Церква

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

представники:

від позивача - М.Г. Орлова

від відповідача - не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕД-СЕРВІС" б/н б/д (вх.№423/21 від 10.02.2021) (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця Хруща Владислава Вікторовича (далі - відповідач) про стягнення заборгованості та штрафних санкцій у сумі 270805,83 грн. за Договором суборенди №41 від 29.05.2019 року.

Ухвалою суду від 15.02.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/425/21 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 16.03.2021 року.

До суду від відповідача надійшла заява про залишення позовної заяви без руху б/н від 15.02.2021 року (вх. №3610/21 від 15.02.2021).

Ухвалою суду від 15.02.2021 року позовну заяву залишено без руху на підставі ч. 11 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України.

До суду від позивача надійшла заява №427 від 09.03.2021 року (вх. №3012/21 від 15.03.2021) про усунення недоліків.

До суду від відповідача надійшла заява б/н від 15.03.2021 року (вх. №6046/21 від 15.03.2021) про повернення позовної заяви позивачу.

Ухвалою суду від 16.03.2021 року продовжено розгляд справи та призначено підготовче засідання на 06.04.2021 року, однак, судове засідання, призначене на 06.04.2021 року не відбулось.

Ухвалою суду від 19.04.2021 року підготовче засідання призначено на 11.05.2021 року.

До суду від представника відповідача надійшла заява б/н від 06.05.2021 року (вх. №10548/21 від 06.05.2021) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 07.05.2021 року відмовлено у задоволенні заяви б/н від 06.05.2021 (вх. №10548/21 від 06.05.2021) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

До суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення б/н від 11.05.2021 (вх. №10649/21 від 11.05.2021) та заява про розподіл судових витрат відповідача б/н від 11.05.2021 (вх. №10655/21 від 11.05.2021).

Ухвалою суду від 11.05.2021 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/425/21 на тридцять днів та відкладено підготовче провадження на 22.06.2021 року.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н б/д (вх. №13014/21 від 25.05.2021) в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

До суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву №1306 від 15.06.2021 року (вх. №45113/21 від 18.06.2021).

До суду від представника відповідача надійшла заява б/н від 19.06.2021 року (вх. №15182/21 від 22.06.2021) про розгляд справи без участі представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 20.07.2021 року позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 20.07.2021 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕД-СЕРВІС" (за договором - орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Хрущем Владиславом Вікторовичем (за договором - орендар) 29.05.2019 року укладено Договір суборенди №41 (далі - Договір), згідно умов п. п. 1.1, 1.2 якого орендар передає, а орендар приймає в тимчасове оплатне користування частину нежилого приміщення, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 59 (далі - об`єкт). Загальна (корисна) площа об`єкта 217,4 кв.м. Об`єкт надається орендарю для розміщення магазину непродовольчих товарів (п. 2.1 Договору).

Згідно п. п. 3.1, 3.2 Договору, даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Строк даного Договору обчислюється з моменту передачі об`єкту орендарю за Актом приймання-передачі та діє по 31.05.2021 року (включно). Акт прийому-передачі об`єкту підписується сторонами в строк по 10.06.2019 року (включно).

Відповідно до п. 4.1 Договору, розмір орендної плати, з урахуванням ПДВ (у тому числі ПДВ, в разі коли орендодавець є платником ПДВ) становить 10000,00 грн. в місяць. Щомісяця орендна плата коригується з урахуванням офіційного індексу інфляції місяця, що передує розрахунковому. У разі коли індекс інфляції менше 1, індексація орендної плати не проводиться.

Розмір орендної плати може бути змінений орендодавцем не частіше ніж один раз протягом кожних 12 календарних місяців протягом строку дії Договору за наслідками результатів відкритого тендеру, умови проведення якого визначаються п. 5.3 даного Договору (пп. 4.1.1 п. 4.1 Договору).

Згідно п. 4.2 Договору, орендна плата сплачується орендарем орендодавцю на умовах: попередньої оплати орендної плати без врахування індексу інфляції до 01 числа розрахункового місяця, незалежно від фінансово-господарського стану орендаря; доплати різниці між сумою сплаченої до 01 числа розрахункового місяця орендної плати і сумою орендної плати з урахуванням індексу інфляції за минулий місяць здійснюється орендарем після опублікування офіційного індексу інфляції за минулий місяць, але не пізніше 10-го числа розрахункового місяця.

В разі надання орендарю комунальних послуг через мережі орендодавця, окрім орендної плати, орендар відшкодовує орендодавцю вартість спожитих орендарем наступних послуг: водопостачання та водовідведення - за показаннями приладів обліку; електропостачання - за показаннями електролічильника. Також, орендар відшкодовує орендодавцю витрати останнього за опалення, технічне обслуговування, дератизацію, дезінсекцію, вивіз ТПВ - відповідно до займаної площі; послуги зв`язку - відповідно до рахунків, що надані відповідною службою (п. 4.4 Договору).

Положення пунктів 4.4, 4.5, 4.6 даного Договору застосовуються тільки для тих послуг і платежів, які відсутні у Договорі про відшкодування витрат, який укладається відповідно до п. 4.7 даного Договору, або в повному обсязі у разі відсутності діючого Договору про відшкодування витрат, укладеного відповідно до п. 4.7 (п. 4.16 Договору).

Пунктом 4.7 Договору визначено, що орендар протягом одного робочого дня з дня укладення даного Договору зобов`язується укласти з орендодавцем та ТОВ "МС Девелопмент" "Договір відшкодування витрат" - спожитих орендарем комунальних послуг, які надаються на об`єкті на підставі комунальних договорів, укладених між ТОВ "МС Девелопмент" та відповідними комунальними організаціями та компенсації експлуатаційних послуг з поточного утримання будинку (споруди) та прибудинкової (прилеглої) території.

В п. 4.15 Договору сторони погодили, що по закінченню кожного календарного місяця, сторонами складається та підписується Акт виконаних робіт (послуг). Орендодавець складає Акт виконаних робіт (послуг) за минулий місяць і надає його на підписання орендарю не пізніше 5-го числа наступного місяця. Отримання Акту виконаних робіт (послуг) є обов`язком орендаря, для чого він зобов`язаний у визначений вище строк, отримати нарочно (отримання нарочно передбачає отримання Акту виконаних робіт (послуг) представником орендаря у орендодавця за адресою для листування останнього) два примірники Акту виконаних робіт (послуг). Орендар зобов`язується підписати Акт виконаних робіт (послуг) та повернути підписаний екземпляр Акту виконаних робіт (послуг) орендодавцю не пізніше 10-го числа місяця, або в цей же строк надати мотивовані зауваження. В разі не надходження від орендаря підписаного Акту або зауважень до нього протягом зазначеного строку, Акт виконаних робіт (послуг) вважається підписаним орендарем без зауважень, про що орендодавцем в Акті ставиться відмітка "погоджено орендарем за принципом мовчазної згоди".

На момент закінчення строку дії або при достроковому розірванні цього Договору орендар зобов`язаний передати орендодавцю об`єкт протягом останнього дня дії цього Договору або дня дострокового розірвання цього Договору. При цьому, орендар зобов`язаний станом на відповідний день закінчення строку дії або дострокового розірванні цього Договору сплатити орендну плату, експлуатаційні витрати, а також, відшкодувати вартість комунальних послуг на умовах даного Договору (п. 7.1 Договору).

29.05.2019 року між ТОВ "МС Девелопмент" (виконавець), Фізичною особою-підприємцем Хрущем В.В. (споживач) та ТОВ "МЕД-СЕРВІС" (орендодавець) укладено Договір №41/1 про відшкодування витрат, згідно умов п. 1.1 якого, сторони дійшли згоди про відшкодування споживачем виконавцю вартості спожитих споживачем комунальних послуг в приміщенні, що належить орендодавцю на праві користування та орендується споживачем, розташованому за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 59, загальною площею 217,4 кв.м. на наступних умовах: після здійснення виконавцем оплати комунальних та експлуатаційних послуг за відповідний місяць (звітний місяць), виконавець виставляє споживачеві відповідні рахунки для компенсації своїх витрат; споживач компенсує витрати виконавця згідно з виставленими рахунками, не пізніше останнього банківського дня місяця, в якому виконавцем виставлено такі рахунки.

Згідно Акту приймання-передачі об`єкта в оренду від 10.06.2019 року, орендодавець згідно умов Договору суборенди №41 від 29.05.2019 року передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування об`єкт оренди - частину нежитлового приміщення, загальною площею 217,4 кв.м. розташоване за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 59.

Як зазначає позивач у позовній заяві, 30.05.2019 року між сторонами укладено Договір про внесення змін до Договору (до матеріалів справи такого Договору про внесення змін до Договору не додано), згідно якого позивачу надано право один раз протягом строку дії Договору в односторонньому порядку підвищити розмір орендної плати до суми 50000,00 грн. з урахуванням ПДВ у разі наявності такого. Так, позивач скористався своїм правом на підвищення орендної плати у квітні 2020 року, у зв`язку із чим на адресу відповідача надіслано лист від 24.04.2020 року №800.

Відповідач 17.03.2020 року надіслав позивачу електронний лист, в якому просив у зв`язку з введенням на всій території карантину та згідно ст. 762 ЦК України звільнити його від сплати орендної плати у зв`язку із неможливістю використання орендованого приміщення. У відповідь на зазначений лист позивач листом від 26.03.2020 року №524 відмовив відповідачу у звільненні останнього від сплати орендної плати та погодився на надання знижки у розмірі до 25% за кожен місяць у разі передоплати орендної плати за 3 місяці вперед. Також, як зазначив позивач, листом від 24.04.2020 року №800 відповідачу було запропоновано знижку у розмірі 50% на орендні платежі у разі закриття приміщення та опломбування його представниками обох сторін.

08.05.2020 року між сторонами підписано Додаткову угоду до Договору, згідно п. 1.1 якої сторони погодили викласти п. 3.1 Договору у наступній редакції: Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов`язань за ним. Строк оренди за даним Договором наступає з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі "об`єкту" та діє до 06.07.2020 року (включно). .

Також, 06.07.2020 року між ТОВ "МС Девелопмент" (виконавець), Фізичною особою-підприємцем Хрущем В.В. (споживач) та ТОВ "МЕД-СЕРВІС" (орендодавець) укладено Договір про внесення змін (розірвання) до Договору про відшкодування витрат №41/1 від 29.05.2019 року, згідно п. 1 якого, сторони вирішили розірвати Договір про відшкодування витрат №41/1 від 29.05.2019 року з 06.07.2020 року.

Згідно Акту приймання-передачі об`єкта з оренди від 06.07.2020 року, орендар згідно умов Договору суборенди №41 від 29.05.2019 року передав, а орендодавець прийняв з тимчасового платного користування об`єкт оренди - частину нежитлового приміщення, загальною площею 217,4 кв.м. розташоване за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 59.

У зв`язку із несплатою відповідачем орендних платежів за період з березня 2020 по липень 2020, а також комунальних платежів за час користування орендованим приміщенням позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача на користь позивача 140876,27 грн. заборгованості з орендної плати та 16453,34 грн. заборгованості з відшкодування спожитих комунальних послуг. Крім того, у зв`язку із порушенням строків оплати комунальних платежів та відшкодування спожитих комунальних послуг позивач згідно п.п. 8.7, 8.9 Договору нарахував 7029,94 грн. - пені, 19485,79 грн. - 36% річних, 85873,82 грн. - 50% штрафу від суми щомісячної орендної плати, 1086,67 грн. - пені за несвоєчасне відшкодування спожитих комунальних послуг, які також просить стягнути з відповідача.

Заперечуючи проти позову відповідач у відзиві зазначив, що відповідач займається роздрібною торгівлею непродовольчими товарами. Рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області №153 від 16.03.2020 року та №175 від 02.04.2020 року тимчасово зупинено роботу всіх магазинів, окрім тих, що здійснюють роздрібну торгівлю виключно продуктами харчування, а також роботу інших суб`єктів, робота яких передбачає приймання відвідувачів. Тому, діяльність відповідача підпала під безпосередній вплив запроваджених карантинних обмежень, що відповідно до ст. 762 ЦК України є підставою для звільнення його від сплати орендної плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане. Відповідач зазначив, нарахування заборгованості здійснено позивачем без врахування передбачених Договором забезпечувальних платежів. Крім того, зі слів відповідача, позивачем до позовної заяви не додано первинних документів, що підтверджує заборгованість відповідача, а також не надано акти виконаних робіт (послуг). Також, оскільки, у спірний період господарська діяльність відповідачем не здійснювалась відповідно і комунальні послуги відповідачем не споживались. Відповідач також заперечує укладення Додаткової угоди від 30.05.2020 року, оскільки такої угоди ним не підписано, а до матеріалів справи такої угоди не додано, як и відсутні докази надіслання відповідачу листа від 24.04.2020 року.

В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України (далі ГК України), майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до статті 761 цього Кодексу право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Відповідно до ст. 774 ЦК України, передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Судом встановлено, що позивачем, в обґрунтування розміру заборгованості, надано суду розрахунок заборгованості станом на 30.09.2020 року.

Згідно ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні бути складені під час здійснення господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Правовідносини щодо нарахування та сплати орендної плати регулюються договором про оренду з урахуванням положень Цивільного та Господарського кодексів України. Проте, для підтвердження господарської операції з надання та отримання послуг з оренди майна протягом звітного періоду Договору про оренду майна недостатньо, тому, необхідне складання окремого первинного документа. Для здійснення орендних платежів, як правило, складається Акт виконаних робіт (послуг), який є підставою для розрахунків, порядок яких визначено Договором про оренду та підписується посадовими особами орендодавця та орендаря. При цьому, якщо умовами договору про оренду встановлено окремий первинний документ, який є підтвердженням для розрахунків з надання послуг (оренди майна), то складається первинний документ визначений таким договором.

Якщо ж первинний документ підтверджує факт користування об`єктом оренди орендарем протягом певного періоду, в ньому має зазначатись вартість відповідної послуги (надання майна в оренду) протягом цього періоду. Датою складання такого первинного документу є відповідно його дата.

Власник або уповноважений орган (посадова особа) який здійснює керівництво підприємством відповідно до ст. 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п. 2.13 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, зобов`язаний забезпечити фіксування фактів здійснення всіх господарський операцій у первинних документах.

Таким чином, розрахунок суми боргу не може підтверджувати існування заборгованості оскільки, він не є документом первинного бухгалтерського обліку відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність . В той же час, актів виконаних робіт (послуг) матеріали справи не містять.

Судом також встановлено, що згідно п. 4.15 Договору, по закінченню кожного календарного місяця, сторонами складається та підписується Акт виконаних робіт (послуг). Орендодавець складає Акт виконаних робіт (послуг) за минулий місяць і надає його на підписання орендарю не пізніше 5-го числа наступного місяця. Отримання Акту виконаних робіт (послуг) є обов`язком орендаря, для чого він зобов`язаний у визначений вище строк, отримати нарочно (отримання нарочно передбачає отримання Акту виконаних робіт (послуг) представником орендаря у орендодавця за адресою для листування останнього) два примірники Акту виконаних робіт (послуг). Орендар зобов`язується підписати Акт виконаних робіт (послуг) та повернути підписаний екземпляр Акту виконаних робіт (послуг) орендодавцю не пізніше 10-го числа місяця, або в цей же строк надати мотивовані зауваження. В разі не надходження від орендаря підписаного Акту або зауважень до нього протягом зазначеного строку, Акт виконаних робіт (послуг) вважається підписаним орендарем без зауважень, про що орендодавцем в Акті ставиться відмітка "погоджено орендарем за принципом мовчазної згоди".

Посилання позивача на те, що умовами Договору обов`язок отримання та повернення Акту виконаних робіт покладено на відповідача не беруться судом до уваги, оскільки, обов`язок складання Акту виконаних робіт (послуг) за минулий місяць та надання його на підписання орендарю не пізніше 5-го числа наступного місяця покладено саме на орендодавця. В разі ж не надходження від орендаря підписаного Акту або зауважень до нього у строк не пізніше 10 числа місяця, Акт виконаних робіт (послуг) вважається підписаним орендарем без зауважень, про що орендодавцем в Акті ставиться відмітка "погоджено орендарем за принципом мовчазної згоди".

Отже, отримання/неотримання відповідачем актів виконаних робіт не звільняє позивача від його обов`язку, передбаченого п. 4.15 Договору, скласти такий акт, а у разі неповернення такого акту відповідачем, проставити на ньому відмітку "погоджено орендарем за принципом мовчазної згоди".

Крім того, позивачем у позовній заяві зазначено про укладення 30.05.2019 року між сторонами Договору про внесення змін до Договору суборенди, згідно якого позивачем в односторонньому порядку підвищено розмір орендної плати до суми 50000,00 грн., у зв`язку із чим на адресу відповідача надіслано лист від 24.04.2020 року №800. З урахуванням зазначеного, як вказано позивачем, нарахування орендної плати з 01.05.2020 року здійснювалось у збільшеному розмірі.

Однак, суд зазначає, що Договір від 30.05.2020 року про внесення змін до Договору суборенди, на якій посилається позивач, до матеріалів справи не додано, як і не додано доказів надіслання відповідачу листа від 24.04.2020 року №800 про підвищення розміру орендної плати до 50000,00 грн. Додана до матеріалів справи копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №4900083031382 не може бути доказом надіслання вказаного листа, оскільки, до нього не додано опису вкладення у цінний лист, що позбавляє суд можливості встановити зміст такого поштового відправлення за наявності заперечень відповідача щодо отримання такого листа.

Крім того, згідно пп. 4.1.1 п. 4.1 Договору, розмір орендної плати може бути змінений орендодавцем не частіше ніж один раз протягом кожних 12 календарних місяців протягом строку дії Договору за наслідками результатів відкритого тендеру, умови проведення якого визначаються п. 5.3 даного Договору. Однак, зазначаючи про збільшення розміру орендної плати, позивачем не надано суду доказів дотримання зазначених умов Договору.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Згідно ч. 2 ст. 164 ГПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи викладене, судом встановлено, розрахунок заборгованості станом на 30.09.2020 року не є первинним документом як на момент подання позову до суду, так і на момент розгляду справи судом, не підтверджує факт надання послуг оренди та факт наявності заборгованості відповідача за Договором суборенди, та не може бути прийнятий судом в якості належного та допустимого доказу у справі.

Таким чином, за наявними в матеріалах справи документами встановити та перевірити зазначену позивачем суму заборгованості неможливо.

Посилання відповідача на те, що ним було сплачено забезпечувальний платіж у розмірі 15000,00 грн. для відмови в задоволенні позову, суд вважає необґрунтованими, з огляду на те, що за умовами Договору суборенди, погашення заборгованості за рахунок забезпечувального платежу є правом сторін, доказів погодження сторонами здійснення такої компенсації матеріали справи не містять, відповідач з повідомленням про погашення заборгованості за рахунок забезпечувального платежу до позивача не звертався. Крім того, згідно пп. 1.1.4 п. 1.1 Договору про відшкодування витрат №41/1 від 29.05.2019 року забезпечувальний платіж сплачується відповідачем (як споживачем за договором) саме ТОВ МС Девелопмент (як виконавцю за договором), а не позивачу.

Стосовно позовних вимог позивача про стягнення з відповідача згідно п.п. 4.4, 4.5 Договору 16453,34 грн. заборгованості з відшкодування спожитих комунальних послуг та 1086,67 грн. - штрафних санкцій за несвоєчасне відшкодування спожитих комунальних послуг, суд зазначає наступне.

Пунктом 4.7 Договору визначено, що орендар протягом одного робочого дня з дня укладення даного Договору зобов`язується укласти з орендодавцем та ТОВ "МС Девелопмент" "Договір відшкодування витрат" - спожитих орендарем комунальних послуг, які надаються на об`єкті на підставі комунальних договорів, укладених між ТОВ "МС Девелопмент" та відповідними комунальними організаціями та компенсації експлуатаційних послуг з поточного утримання будинку (споруди) та прибудинкової (прилеглої) території.

При цьому, пунктом 4.16 Договору визначено, що положення пунктів 4.4, 4.5, 4.6 даного Договору застосовуються тільки для тих послуг і платежів, які відсутні у Договорі про відшкодування витрат, який укладається відповідно до п. 4.7 даного Договору, або в повному обсязі у разі відсутності діючого Договору про відшкодування витрат, укладеного відповідно до п. 4.7 (п. 4.16 Договору).

Так, 29.05.2019 року між ТОВ "МС Девелопмент" (виконавець), Фізичною особою-підприємцем Хрущем В.В. (споживач) та ТОВ "МЕД-СЕРВІС" (орендодавець) укладено Договір №41/1 про відшкодування витрат. Умови та порядок відшкодування витрат визначені п.п. 1.1.1., 1.1.2., 1.1.3., 1.1.4. Договору.

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Із змісту Договору про відшкодування витрат №41/1 від 29.05.2019 року вбачається, що ФОП Хрущ В.В. взяв на себе зобов`язання відшкодувати ТОВ МС Девелопмент на підставі Договору спожиті під час оренди приміщення комунальні та/або експлуатаційні послуги. В свою чергу, такий обов`язок у ФОП Хрущ В.В. виникає після оплати таких послуг ТОВ МС Девелопмент на підставі виставлених останнім рахунків.

Отже, умовами укладеного Договору визначено обов`язок відшкодування відповідачем витрат саме ТОВ МС Девелопмент а не позивачу.

Крім того, п.п. 1.1.1 та 1.1.2 Договору про відшкодування витрат №41/1 від 29.05.2019 року передбачено, що для компенсації витрат виконавець виставляє споживачу відповідні рахунки, а споживач компенсує витрати виконавця згідно виставлених рахунків.

Однак, з доданих до матеріалів справи рахунків розмір витрат складає 15915,78 грн. в той час, як позивач згідно розрахунку просить стягнути з відповідача 16915,78 грн. Також, в Договорі суборенди зазначено загальну площу, яку використовує як позивач та і відповідач, однак, позивачем не доведено, що зазначені ним комунальні платежі, що підлягають стягненню з відповідача, розраховано саме за площу, яка надана та використовувалась відповідачем згідно Договору.

Посилання позивача на те, що у зв`язку із несплатою відповідачем комунальних та інших послуг у позивача виникла заборгованість, яку необхідно сплачувати, не беруться судом до уваги, оскільки, до матеріалів справи додано докази сплати позивачем послуг з утримання будинку, теплопостачання, вивезення ТПВ, електроенергію. В той же час, відшкодування відповідачем таких послуг, як плата за землю, пожежне спостереження, охорона приміщення, послуги інтернету та інше не передбачено умовами укладеного Договору про відшкодування витрат, а доказів сплати таких витрат позивачем до суду не надано.

Оскільки, позивачем не доведено наявність заборгованості та розмір такої заборгованості, у суду відсутні підстави для стягнення штрафних санкцій, нарахованих позивачем згідно п.п. 8.7, 8.9 Договору.

Так, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому, питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.07.2018 року у справі №904/8549/17.

Крім того, приписами ст. 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до ст. 7 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Це стосується позивача, який мав довести суду обставини щодо невиконання саме відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань, а також, розмір заборгованості, що підлягає сплаті. Господарський суд зазначає, що всупереч вимогам чинного законодавства в матеріалах справи відсутні належні та допустимі доказі, якими позивач обґрунтовує свій позов. Під час розгляду справи представником позивача обґрунтованих пояснень стосовно викладених у позовній заяві обставин не надано, а лише зазначено, що ним позов підтримується в повному обсязі.

Позивачем в процесі розгляду справи у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 ГПК України не надано суду жодних належних та допустимих доказів, що підтверджують наявність заборгованості, яку позивач просить суд стягнути з відповідача. Крім того, позивачем не обґрунтовано з посиланням на відповідні належні докази розмір суми боргу. Не надано первинних документів, що підтверджують суму заборгованості у заявленому позивачем розмірі. Матеріали справи не містять доказів на спростування обставин, повідомлених відповідачем.

Пунктами 1, 2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В тому обсязі доказової бази, яка надана позивачем під час розгляду даної справи, суд не вбачає законних підстав для задоволення вимог про стягнення заборгованості в розмірі 270805,83 грн., оскільки, встановити факт здійснення господарської операції та розмір заборгованості за відсутності первинної документації, суду не видається можливим, отже, документами, наданими позивачем, не доведено наявність заборгованості.

З огляду на те, що не виявляється можливим документально обґрунтовано встановити обставини справи, з врахуванням недоведеності наявності заборгованості відповідача перед позивачем, розміру заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 73, 74, 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю МЕД-СЕРВІС (4900, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Героїв, буд. 11Б, код ЄДРПОУ 32772863) до Фізичної особи-підприємця Хруща Владислава Вікторовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) про стягнення 270805,83 грн. відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 256,257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання 26.07.2021 року.

Суддя Д.Г. Заєць