Рішення

від 26.07.2021 по справі 178/1361/20

КРИНИЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 178/1361/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 липня 2021 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого Цаберябого Б.М.

при секретарі Янченко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт.Кринички в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Селянського (фермерського) господарства Панкратов і Ко до ОСОБА_1 , треті особи: Дружбівська сільська рада, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про визнання права постійного користування, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з цим позовом і вказав, що 19 квітня 1995 року на підставі рішення VII сесії XXII скликання Криничанської районної ради народних депутатів Криничанського району Дніпропетровської області ОСОБА_2 було надано у постійне користування земельну ділянку, площею 31,4 га для ведення селянського/фермерського господарства, яка розташована на території Дружбівської сільської ради, про що видано Державний акт на право постійного користування землею, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 372.

16 листопада 1993 року ОСОБА_2 було створено Селянське (фермерське) господарство Панкратов і Ко / ЄДРПОУ 20277703 /.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 29 липня 2014 року виконавчим комітетом Дружбівської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області.

Позивач вказує, що з початку заснування СФГ Панкратов і Ко використовує вказану земельну ділянку у своїй господарчій діяльності. На початку 2020 року ОСОБА_1 , яка є племінницею ОСОБА_2 , протиправно почала використовувати частину вказаної земельної ділянки. Таке використання відповідачка мотивує родинними зв`язками та тим, що за час життя ОСОБА_2 не заперечував проти використання вказаної земельної ділянки останньою. Проте вказані обставини не ґрунтуються на нормах діючого законодавства, оскільки право постійного користування на вказану земельну ділянку перейшло до фермерського господарства, одразу після його створення. Будь-які правові підстави для її використання третіми особами відсутні. Також позивач зазначає, що на момент надання земельної ділянки ОСОБА_2 , вона на праві постійного землекористування для ведення фермерського селянського (фермерського) господарства надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства. З урахуванням наведеного позивач звернувся до суду з проханням визнати за Селянським (фермерським) господарством Панкратов і Ко / ЄДРПОУ 20277703 / право постійного користування земельною ділянкою, наданою ОСОБА_2 на підставі рішення VII сесії XXII скликання Криничанської районної ради народних депутатів Криничанського району Дніпропетровської області, площею 31, 4 га, яка розташована на території Дружбівської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області, цільове призначення якої для ведення селянського/фермерського господарства, згідно з Державним актом на право постійного користування землею, який зареєстровано в книзі записів актів на право постійного користування за № 372.

Заочним рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2020 року у справі за № 178/1361/20 за вказаним позовом ухвалено позовні вимоги задовольнити.

23 березня 2021 року позивач звернулася в суд із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами вищезазначеного рішення, згідно з якою просить переглянути вказане рішення Криничанського районного суду. В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що 02 березня 2021 року т ним було виявлено, що Дружбівська сільська рада була реорганізована і приєднана до Криничанської селищної ради, яка і є власником спірної земельної ділянки. На час розгляду ця обставина позивачу була не відома, а по спрві винесене заочне рішення без присутності в судовому засідання представників відповідачів. Рішення суду не оскаржувалося і набрало законної сили. Тому позивач просить задовольнити його заяву про перегляд згаданого рішення суду на нововиявленими обставинами, змінити рішення і задовольнити його позовні вимоги.

Ухвалою Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 28 червня 2021 року відкрито провадження у справі за заявою позивача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Криничанського районного суду від 16 листопада 2020 року, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, ухвалою того ж суду від 07 липня 2021 року до участі у справі залучена Криничанська селищна рада замість Дружбівської сільської ради.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день слухання справи сповіщений.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, причини своєї неявки суду не повідомив.

У відповідності до ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Тому з урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю сторін, що не з`явились.

Відповідно до ч. 1 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з ч. 2 ст. 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику. Ці обставини мають бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим. В цьому випадку суд вважає істотними нововиявлені обставини, вказані позивачем.

Нововиявлені обставини підтверджені фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення - розпорядженням КМ України № 709 від 12 червня 2020 року Про визначення адміністративних центрів та затвердження територіальних громад Дніпропетровської області. Суд має право скасувати чи змінити судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

При розгляді заяви позивача суд приймає до уваги, що рішення може бути переглянуто тільки в частині тих вимог, які стосуються нововиявлених обставин.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 16 листопада 1993 року ОСОБА_2 було створено Селянське (фермерське) господарство Панкратов і Ко / ЄДРПОУ 20277703 /.

19 квітня 1995 року на підставі рішення VII сесії XXII скликання Криничанської районної ради народних депутатів Криничанського району Дніпропетровської області ОСОБА_2 було надано у постійне користування земельну ділянку, площею 31,4 га для ведення селянського/фермерського господарства, яка розташована на території Дружбівської сільської ради, про що видано Державний акт на право постійного користування землею, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 372.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 29 липня 2014 року виконавчим комітетом Дружбівської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області. З початку заснування СФГ Панкратов і Ко використовує вказану земельну ділянку у своїй господарчій діяльності.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з ч. 1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно із ч. 1 ст. 51 ЗК України (у редакції Закону від 22 червня 1993 року, на момент створення СФГ Панкратов і Ко громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до положень ст. 7 ЗК України (у редакції Закону від 22 червня 1993 року, на момент створення СФГ Панкратов і Ко ) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно із частиною 1 ст. 23 ЗК України (у редакції Закону від 22 червня 1993 року, на момент створення СФГ Панкратов і Ко , право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими районними Радами народних депутатів.

З наведеного нормативного регулювання вбачається, що на момент надання земельної ділянки ОСОБА_2 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення селянського (фермерського) господарства надавалась не як громадянину України, а як спеціалізованому суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства Панкратов і Ко . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, а головою селянського фермерського господарства Панкратов і Ко є ОСОБА_3., про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі Брумареску проти Румунії , заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії , заява № 76943/11, § 123).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі Кантоні проти Франції , заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі Вєренцов проти України , заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі S. W. проти Сполученого Королівства , заява № 20166/92, § 36).

Відповідно до ч.2 ст. 407 ЦК України та ч.2 ст. 102 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Згідно зі ст. 1225 ЦK України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

За роз`ясненнями викладених у п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування , відповідно до ст. 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

За змістом ст. 50 ЗК України, 1990 року, громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, передаються за їх бажанням у власність або надаються в користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.

Постановою Верховної Ради Української РСР від 27 березня 1991 року, яка втратила чинність на підставі Постанови Верховної Ради України N 2201-XII від 13 березня 1992 року, затверджено форми державних актів: на право довічного успадковуваного володіння землею; на право постійного володіння землею; на право постійного користування землею.

Пунктом 6 розділу Х Перехідні положення ЗК України 2001 року визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

У Рішенні Конституційного Суду України від 22вересня 2005р. №5-рп (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що у ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року була регламентована така форма володіння землею, як довічне успадковуване володіння. ЗК України в редакції від 13 березня 1992 року закріпив право колективної та приватної власності громадян на землю (зокрема, право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення сільського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства тощо (стаття 6)). Це свідчить про те, що поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам, на їх вибір забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, пожиттєвого спадкового володіння або тимчасового користування. При цьому в будь - якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв`язку з не переоформленням правового титулу.

Конституційний Суд України вважав, що встановлення обов`язку громадян переоформити земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні, на право власності або право оренди до 01 січня 2008 року, потребує врегулювання чітким механізмом порядку реалізації цього права відповідно до вимог частини другої статті 14, частини другої статті 41 Конституції України. У зв`язку з відсутністю визначеного у законодавстві відповідного механізму переоформлення громадяни не в змозі виконати вимоги пункту 6 Перехідних положень Кодексу у встановлений строк, про що свідчить неодноразове продовження Верховною Радою України цього строку. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт.

Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:

- пункту 6 розділу Х Перехідні положення ЗК України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення;

- пункту 6 Постанови Верховної Ради України Про земельну реформу від 18 грудня 1990року N563-ХII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

З огляду на викладене, особа, яка користується земельною ділянкою на праві постійного користування, в даному разі селянське фермерське господарство Панкратов і Ко , за Законом не може бути позбавлена права на таке користування. Правові підстави використання земельної ділянки відповідачем не встановлені.

Окремо слід звернути увагу на питання щодо переходу права користування землею після смерті засновника фермерського господарства до сільськогосподарського фермерського господарства. Так, у справі № 922/989/18, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 19 листопада 2019 року виніс ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду про необхідність відступлення від раніше ухвалених висновків. Розглядаючи цю справу, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вбачає виключну правову проблему, яка потребує вирішення Великою Палатою Верховного Суду і яка полягає у необхідності забезпечення єдності судової практики у вирішені питання про визначення особи, якій належить право постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства, про що видано державний акт про право постійного користування земельною ділянкою на ім`я засновника фермерського господарства - юридичної особи. За висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 05.10.2016 у справі N 181/698/14-ц, від 23.11.2016 у справі N 657/731/14-ц, від 05.10.2016 у справі N 6-2329цс16, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, викладених у постановах від 18.03.2019 у справі N 472/598/16-ц, від 20.03.2019 у справі N 587/260/17, від 17.10.2018 у справі N 376/2038/14-ц, право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю засновника СФГ, на ім`я якого було видано акт на право постійного користування земельною ділянкою. Разом з тим позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі N 615/2197/15-ц, дозволяє дійти висновку, що у правовідносинах постійного користування земельною ділянкою, наданою засновнику фермерського господарства, відбувається фактична заміна користувача і обов`язки землекористувача переходять до фермерського господарства з дня його державної реєстрації.

Наведені обставини обумовлюють висновок суду про задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення.

Таким чином, заява позивача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2020 року підлягає задоволенню, а тому суд змінює вказане рішення за нововиявленими обставинами і ухвалює нове рішення з зазначенням відповідача Криничанської селищної ради.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 76, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 280, 282, 354, 355, 423, 429 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву Селянського фермерського господарства "Панкратов і Ко" про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2020 року у справі за № 2/178/647/20, 178/1361/20 за позовом Селянського (фермерського) господарства Панкратов і Ко до ОСОБА_1 , треті особи: Дружбівська сільська рада, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про визнання права постійного користування - задовольнити.

Змінити заочне рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2020 року у справі за № 2/178/647/20, 178/1361/20 за позовом Селянського (фермерського) господарства Панкратов і Ко до ОСОБА_1 , треті особи: Дружбівська сільська рада, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про визнання права постійного користування.

Ухвалити нове рішення, згідно з яким позовні вимоги задовольнити, а саме: визнати за Селянським (фермерським) господарством Панкратов і Ко / ЄДРПОУ 20277703 / право постійного користування земельною ділянкою, наданою ОСОБА_2 на підставі рішення VII сесії XXII скликання Криничанської районної ради народних депутатів Криничанського району Дніпропетровської області, площею 31, 4 га, яка розташована на території Криничанської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області, цільове призначення якої для ведення селянського/фермерського господарства, згідно з Державним актом на право постійного користування землею, який зареєстровано в книзі записів актів на право постійного користування за № 372.

Судове рішення, ухвалене за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, може бути переглянуте на загальних підставах.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: Б. М. Цаберябий