Постанова

від 22.07.2021 по справі 550/1440/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 550/1440/20 Номер провадження 22-ц/814/1336/21Головуючий у 1-й інстанції Антонов А. А. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів Одринської Т.В., Панченка О.О.,

при секретарі Філоненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 04 березня 2021 року та на додаткове рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 19 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Чутівського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що він передав у позику ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 7000,00 доларів США за борговою розпискою від 24 березня 2016 року та грошові кошти в сумі 7500,00 доларів США за борговою розпискою від 31 січня 2017 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, грошові кошти, що передавались у позику позивачем не були повернуті.

16 вересня 2020 року позивач довідався про відкриття спадщини від спадкоємиці ОСОБА_3 відповідачем, яка 18 серпня 2020 року отримала свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно - земельні ділянки.

25 вересня 2020 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів за борговими розписками, яка її отримала 26 вересня 2020 року, але на неї не відреагувала і грошові кошти не повернула. Після цього позивач звернувся до Чутівської державної нотаріальної контори (далі - Чутівська ДНК) з претензією про повернення грошових коштів за борговими розписками. 17 листопада 2020 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 повідомлення про розгляд нею вимоги про повернення грошових коштів, що надійшла до неї від Чутівської ДНК, в якій та заперечила отримання від нього претензії про повернення грошових коштів, а також повідомила, що його право вимоги до спадкоємця припинено у зв`язку із пропуском строків пред`явлення кредиторських вимог.

Зазначає, що відповідач успадкувала нерухоме майно на загальну суму 470 786,67 грн.

У зв`язку з вищевказаним, позивач прохав стягнути в іноземній валюті з ОСОБА_2 як спадкоємиці ОСОБА_3 грошові кошти за борговою розпискою від 24 березня 2016 року в сумі 7000,00 доларів США та за борговою розпискою від 31 січня 2017 року в сумі 7500,00 доларів США, що разом становить 14500,00 доларів США, а також судові витрати, пов`язані з розглядом цивільної справи.

Короткий зміст судових рішень

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 04 березня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив, зокрема, із того, що позивачем пропущений строк пред`явлення кредитором спадкодавця вимоги до спадкоємця, встановлений статтею 1281 ЦК України в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції

Додатковим рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 19 березня 2021 року заяву ОСОБА_2 про залучення доказів про розмір судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу та відшкодування таких витрат та прийняття додаткового рішення щодо стягнення з ОСОБА_1 на її користь витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 16 523,23 грн витрат, понесених на надання професійної правничої допомоги.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Із рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 04 березня 2021 року та додатковим рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 19 березня 2021 року не погодився ОСОБА_1 та оскаржив дані судові рішення в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 04 березня 2021 року та додаткове рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 19 березня 2021 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі. Також просить судові витрати по справі покласти на відповідача.

Позиції учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що оскаржувані судові рішення винесено з грубим порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, без повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи, що мають значення для справи.

Позивачем вказано, що йому не були відомі спадкоємці, до яких можливо було б заявити вимоги, відповідно до статті 1281 ЦК України (в редакції до 04 лютого 2019 року), тому вважає правомірними вимоги про задоволення вимог кредитора спадкодавцями відповідно до статті 1281 ЦК України (в редакції після 04 лютого 2019 року).

Окрім того, скаржник вважає, що вимоги кредитора спадкодавця до спадкоємця могли бути пред`явлені та задоволені лише після фактичного прийняття спадщини, тобто після отримання свідоцтва про право на спадщину.

Що ж стосується витрат, понесених відповідачем на надання професійної правничої допомоги, то позивач вважає таку суму недоведеною та завищеною.

Вказує, що йому надійшло клопотання-заява про залучення доказів про розмір судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу та відшкодування таких витрат без додатків, що позбавило позивача можливості вивчити договір про надання правової допомоги, акт приймання-передачі виконаної/наданої правової допомоги тощо.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить оскаржувані судові рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На думку представника відповідача, апеляційна скарга ніяким чином не спростовує встановлених рішенням суду першої інстанції обставин справи та правових висновків, які стали підставою для відмови у задоволенні позовних вимог апелянта.

Представник ОСОБА_2 наголошує, шо позивач дізнався про відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 , а вимогу до спадкоємця, яка прийняла спадщину, пред`явив у вересні 2020 року, тому суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про недотримання позивачем передбаченого статтею 1281 ЦК України шестимісячного строку пред`явлення вимоги, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Що ж стосується апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції від 19 березня 2021 року, то представник відповідача зазначає, що позивач в суді першої інстанції не надав своїх заперечень щодо розміру витрат понесених відповідачем на професійну правничу допомогу. Також зазначена в апеляційній скарзі аргументація скаржника є бездоказовою.

Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції

До суду апеляційної інстанції від представника ОСОБА_1 - адвоката Урбанської О.В. надійшла заява про розгляд справи за відсутності учасника процесу, в якому ОСОБА_4 прохає розглянути дану цивільну справу без участі представника ОСОБА_1 , за наявними в матеріалах справи документами. Апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Коваленко Р.Й. в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечував, прохав оскаржувані рішення суду залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції правильно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24 березня 2016 року ОСОБА_3 за договором позики отримала від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 7 500 доларів США, які зобов`язувалась повернути на першу вимогу, про що видала останньому відповідну розписку від 24 березня 2016 року (т.1, а.с. 7).

24 березня 2016 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким належну їй земельну ділянку площею 5, 7302 га з кадастровим номером 5325480700:00:001:0304 заповіла ОСОБА_1 (т.1, а.с. 178).

ОСОБА_3 31 січня 2017 року за договором позики отримала від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 7 000 доларів США, які зобов`язувалась повернути на першу вимогу протягом 3 календарних днів, про що видала позивачу розписку від 31 січня 2017 року (т.1, а.с. 8).

31 січня 2017 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким належну їй земельну ділянку площею 5, 73 га з кадастровим номером 5325480700:00:001:0310 заповіла ОСОБА_1 (т.1, а.с. 179).

13 січня 2018 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким усі свої права та обов`язки на усе її майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_2 (т.1, а.с. 192).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим виконавчим комітетом Вільницької сільської ради Чутівського району Полтавської області від 31 січня 2018 року (т.1, а.с. 205).

24 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Чутівської ДНК із заявою від 23 лютого 2018 року про прийняття спадщини за заповітами від 24 березня 2016 року та від 31 січня 2017 року після померлої ОСОБА_3 та зазначив, що йому про борги спадкодавця невідомо (т.1, а.с. 176).

26 липня 2018 року ОСОБА_5 , представник ОСОБА_1 , подав до Чутівської ДНК заяву, в якій просив не видавати свідоцтво про право на спадщину після померлої ОСОБА_3 у зв`язку із зверненням до суду спадкоємця ОСОБА_1 для оспорювання заповіту (т.1, а.с. 184).

02 серпня 2018 року ОСОБА_2 звернулась до Чутівської ДНК із заявою, в якій просила не видавати свідоцтво про право на спадщину після померлої ОСОБА_3 у зв`язку із зверненням нею, як спадкоємцем за заповітом, до суду щодо надання їй додаткового строку на прийняття спадщини (т.1, а.с.189).

11 вересня 2018 року ОСОБА_2 звернулась до Чутівської ДНК із заявою, в якій просила зупинити нотаріальні дії щодо видачі свідоцтв про право на спадщину спадкоємцям після померлої ОСОБА_3 до вирішення судової справи за її позовом про надання їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та набранням рішенням суду законної сили (т.1, а.с. 193).

Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 16 жовтня 2018 року ОСОБА_2 визначений додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 терміном 3 місяці з дня набрання рішенням суду законної сили. Дане рішення набрало законної сили 22 листопада 2018 року (т.1, а.с.194-195).

29 листопада 2018 року ОСОБА_2 подала до Чутівської ДНК заяву про прийняття спадщини за заповітом від 13 січня 2018 року після померлої ОСОБА_3 (т.1, а.с. 196).

18 серпня 2020 року ОСОБА_2 звернулась до Чутівської ДНК із заявою про видачу на її ім`я свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 13 січня 2018 року після померлої ОСОБА_3 на перелічене в заяві майно. Одночасно ОСОБА_2 в заяві зазначила, що про борги померлої та наявність будь-яких її зобов`язань перед кредиторами невідомо і що зміст статей 1281 та 1282 ЦПК України, згідно з якими вона, як спадкоємець померлої, відповідає по боргам спадкодавця, їй роз`яснено (т.1, а.с. 199).

18 серпня 2020 року в.о. завідувача Чутівської ДНК на ім`я ОСОБА_2 видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки з кадастровими номерами 5325480700:00:001:0303 та 5325480700:00:001:0304 площею по 5, 7032 га кожна (т.1., а.с. 227-229).

25 вересня 2020 року ОСОБА_1 направив ОСОБА_2 вимогу про повернення грошових коштів за борговими розписками, в якій вказав, що йому стало відомо, що ОСОБА_2 успадкувала після померлої ОСОБА_3 земельні ділянки з кадастровими номерами 5325480700:00:001:0303 та 5325480700:00:001:0304 площею по 5, 7032 га кожна. ОСОБА_3 позичила у нього по борговій розписці від 24 березня 2016 року - 7 000 доларів США, а від 31 січня 2017 року - 7 500 доларів США, та вимагав щоб ОСОБА_2 , як спадкоємець померлої ОСОБА_3 , повернула йому позичені останньою грошові кошти протягом 3 календарних днів. Дана вимога була отримана ОСОБА_2 26 вересня 2020 року (т.1, а.с. 9-12).

22 жовтня 2020 року Чутівська ДНК отримала від ОСОБА_1 претензію про повернення грошових коштів по боргових розписках від 15 жовтня 2020 року, в якій позивач повідомив, що 16 вересня 2020 року йому стало відомо, що ОСОБА_2 успадкувала після померлої ОСОБА_3 земельні ділянки з кадастровими номерами 5325480700:00:001:0303 та 5325480700:00:001:0304 площею по 5, 7032 га кожна, та що ОСОБА_3 позичила у нього 14 500 доларів США, про що написала боргові розписки. Зазначив, що ОСОБА_2 , як спадкоємець померлої ОСОБА_3 , повинна повернути йому позичені останньою грошові кошти протягом 3 календарних днів (т.1, а.с. 231).

22 жовтня 2020 року за № 499/01-16 Чутівська ДНК повідомила ОСОБА_2 про надходження претензії від ОСОБА_1 про повернення грошових коштів по боргових розписках від 22 жовтня 2020 року (т.1, а.с. 233).

01 грудня 2020 року до Чутівської ДНК від ОСОБА_2 надійшло повідомлення про розгляд вимоги про повернення грошових коштів за борговими розписками, адресоване ОСОБА_1 та Чутівській ДНК, в якому вона зазначила, що право вимоги ОСОБА_1 до спадкоємців станом на 25 вересня 2020 року втрачено (припинено) у зв`язку з пропуском строків пред`явлення кредиторських вимог, встановлених статтею 1281 ЦК України, а тому такі вимоги не можуть підлягати задоволенню (т.1, а.с. 234).

12 січня 2021 року ОСОБА_2 звернулась до Чутівської ДНК із заявою про видачу на її ім`я свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 13 січня 2018 року після померлої ОСОБА_3 на перелічене в заяві майно. Одночасно ОСОБА_2 в заяві зазначила: "Про борги померлої та наявність будь-яких її зобов`язань перед кредиторами невідомо і що зміст статей 1281 та 1282 ЦПК України, згідно з якими вона, як спадкоємець померлої, відповідає за борги спадкодавця, їй роз`яснені. Про претензії кредитора ОСОБА_1 від 22 жовтня 2020 року їй відомо" (т.1, а.с. 235).

12 січня 2021 року в.о. завідувача Чутівської ДНК на ім`я ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 5, 73 га з кадастровим номером 5325480700:00:001:0310 (т.1, а.с. 245).

В суді факт отримання ОСОБА_3 від ОСОБА_1 грошових коштів по боргових розписках за договорами позики не оспорювався.

Позиція суду апеляційної інстанції

Згідно з нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем спадщини визначені у частинах 3, 4 статті 1268, статті 1269 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Щодо строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника

Відповідно до частини першої статті 608 ЦК України зобов`язання припиняються смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язане з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Перелік зобов`язань, які не входять до складу спадщини визначені статтею 1219 ЦК України, отже зобов`язання за позикою входять до складу спадщини.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що спірні правовідносини між сторонами виникли 22 січня 2018 року, тобто до введення в дію Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування від 03 липня 2018 року № 2478-VIII, яким внесено зміни до статей 1281 та 1282 ЦК України. Тобто до зазначених правовідносин підлягають застосуванню норми статей 1281 та 1282 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та яка діяла до 04 лютого 2019 року.

За змістом статті 1281 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Саме на підставі норм статей 1281, 1282 ЦК України кредитор заявив вимоги до спадкоємців.

Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Однак, положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм статті 1281 ЦК України щодо строків пред`явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право, а не є строком позовної давності.

Такий висновок щодо застосування норм права у подібних відносинах викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц, провадження № 14-53цс18.

Враховуючи, що кредитор, позивач у справі, дізнався ще у квітні 2018 року про відкриття спадщини, звернувшись до Чутівської ДНК із заявою про прийняття спадщини за заповітами після померлої ОСОБА_3 та зазначивши, що йому про борги спадкодавця невідомо, суд першої інстанцій правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про пропуск позивачем строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника ОСОБА_3 .

Слід наголосити, що позивач звертаючись у квітні 2018 року до Чутівської ДНК із заявою про прийняття спадщини за заповітами після померлої ОСОБА_3 достеменно знав про смерть останньої, однак з вимогою до спадкоємців, що прийняли спадщину, звернувся лише у вересні 2020 року із пропуском строку, встановленого статтею 1281 ЦК України.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

Що ж стосується розміру витрат на професійну правничу допомогу, то зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №154/1435/18-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

При цьому неспівмірність витрат на правничу допомогу й передбачених законом критеріїв є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання. Кодексом не передбачено можливості суду ініціювати питання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Враховуючи той факт, що позивачем не було подано до суду вмотивованого клопотання, яке б містило в собі обґрунтування зазначених вимог про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, а було заявлено в апеляційній скарзі про завищення витрат на правничу допомогу у даній справі без надання відповідних доказів, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, стягнувши з позивача на користь відповідача витрати за надання правової допомоги у розмірі 16523,23 грн.

Що ж стосується доводу скаржника про те, що клопотання-заява про залучення доказів про розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та відшкодування таких витрат надійшло ОСОБА_1 без додатків не береться судом до уваги, адже на підтвердження вищевказаного позивачем не надано доказів, які підтверджували бнаявність зазначеного.

Доводи позивача щодо відсутності в договорі про надання правової допомоги посилань на номер справи також не впливають на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, адже суд першої інстанції сукупно дослідивши даний договір та акт приймання-передачі виконаної/наданої правової (правничої) допомоги, який містить посилання на номер даної цивільної справи, прийшов до висновку про часткове задоволення заяви відповідача.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Як вбачається з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 04 березня 2021 року та додаткове рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 19 березня 2021 року - залишити без змін.

Щодо судових витрат

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Разом з тим, 22 липня 2021 року до Полтавського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_2 про надання доказів про розмір витрат на правову допомогу (судових витрат) в апеляційній інстанції.

Розгляд заяви ОСОБА_2 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу необхідно призначити до розгляду в апеляційному суді в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 04 березня 2021 року та додаткове рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 19 березня 2021 року - залишити без змін.

Судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу за заявою ОСОБА_2 призначити на 11 год. 50 хв. 03 серпня 2021 року в приміщенні апеляційного суду.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26 липня 2021 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді Т.В. Одринська

О.О. Панченко