Рішення

від 14.07.2021 по справі 380/771/21

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2021 року справа №380/771/21

зал судових засідань №11

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Роздіна Ю.Н.,

представника відповідача Пашко Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Буська міська рада про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області код ЄДРПОУ 39769942, місцезнаходження: 79019, м. Львів, пр. Чорновола, 4, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 20.01.2020 №13-951/16-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким ОСОБА_1 відмовлено у видачі дозволу на виготовлення проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0га для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно з КВЦПЗ-01.03);

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0га для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно з КВЦПЗ-01.03), яка знаходиться на території Соколянської сільської ради Буського району Львівської області за межами населених пунктів.

Ухвалою від 25.01.2021 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 03.03.2021 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою від 28.04.2021 суд залучив до участі у розгляді справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Буську міську раду.

Ухвалою від 26.05.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач без достатніх правових підстав відмовив ОСОБА_1 у видачі дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0га для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно з КВЦПЗ-01.03). Відмова обґрунтована тим, що вказана земельна ділянка знаходиться в межах про інвентаризованого та зареєстрованого в ДЗК масиву, поділ якого не проведено. Позивач вважає, що вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність закріплений у статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Зазначена відповідачем причина для відмови у наданні дозволу у статті 118 ЗК України не передбачена, а відтак наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 20.01.2020 №13-951/16-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" є протиправним та підлягає скасуванню.

Також позивач зазначає, що земельним законодавством не встановлено заборони щодо здійснення поділу та об`єднання земельних ділянок. Звертає увагу на те, що на момент направлення клопотання позивачем у Державному земельному кадастрі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4620685800:07:000:0106 відсутня будь-яка інформація щодо реєстрації за третіми особами права власності чи користування. Вказане, на думку позивача, вказує на відсутність у відповідача законних підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекта землеустрою обраної земельної ділянки.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечує. Відзив обґрунтований тим, що однією з підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (частина 7 статті 118 ЗК України). Саме з вказаної підстави відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекта землеустрою. Так, земельна ділянка, обрана позивачем, знаходиться на частині про інвентаризованого та зареєстрованого в ДЗК масиву відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження порядку проведення інвентаризації земель від 23.05.2012 №513 на виконання плану заходів, передбачених бюджетною програмою за КПКВК 2803030 Проведення земельної реформи . Такі земельні ділянки можуть надаватися у користування лише за умови відповідності їх площі та лінійних розмірів параметрам, визначеним за результатами інвентаризації. Відповідач зазначає, що у спірних правовідносинах земельна ділянка з кадастровим номером 4620685800:07:000:0106 вже сформована, тому неможливо сформувати нову земельну ділянку, шляхом розроблення проекту землеустрою із земельної ділянки, яка вже є сформованою без її поділу. На думку відповідача, для передачі проінвентаризованих земель у власність необхідно поділити земельну ділянку на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Також відповідач звертає увагу на те, що з листа Соколянської сільської ради від 22.10.2020 №131 вбачається, що обрана позивачем земельна ділянка, перебуває у користуванні громадян відповідно до рішення виконкому №5 від 19.04.1992 Про розширення присадибних ділянок по Соколянській сільській раді .

Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до наказу від 15.12.2020 №50-ОТГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність Головне управління Держгеокадастру у Львівській області передало обрану позивачем земельну ділянку з кадастровим номером 4620685800:07:000:0106 із державної власності, а Буська міська рада прийняла її у комунальну власність (номер 208 у додатку до наказу).

Представник відповідача подала до суду додаткові пояснення щодо зміни кадастрового номеру спірної земельної ділянки, у зв`язку з коригуванням індексної кадастрової карти Буського району.

Позивач у судове засідання не з`явилась, належним чином повідомлена про дату, час і місце його проведення. Проте, представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечила. Просила суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору явку представника в судове засідання не забезпечила, належним чином повідомлена про датку, час і місце проведення судового засідання. Клопотань про розгляд справи без участі представника третьої особи до суду не надходило.

Заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

08.02.2019 позивач звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, до якого, зокрема додала графічні матеріали з позначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 20.01.2020 №13-951/16-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" ОСОБА_1 відмовлено у видачі дозволу на виготовлення проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0га для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно з КВЦПЗ-01.03).

Відмова обґрунтована тим, що вказана земельна ділянка знаходиться в межах проінвентаризованого та зареєстрованого в ДЗК масиву, поділ якого не проведено. Крім цього, вказана земельна ділянка перебуває у користуванні третіх осіб.

З листа Соколянської сільської ради від 22.10.2020 №131 вбачається, що обрана позивачем земельна ділянка, перебуває у користуванні громадян відповідно до рішення виконкому №5 від 19.04.1992 Про розширення присадибних ділянок по Соколянській сільській раді , що підтверджується копією вказаного рішення.

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 15.12.2020 №50-ОТГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність Головне управління Держгеокадастру у Львівській області передало обрану позивачем земельну ділянку з кадастровим номером 4620685800:07:000:0106 із державної власності, а Буська міська рада прийняла її у комунальну власність (номер 208 у додатку до наказу). Факт передачі підтверджується актом приймання-передачі земельних ділянок від 15.12.2020.

Не погоджуючись з наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 20.01.2020 №13-951/16-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" позивач звернулася з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив такого.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 20.01.2020 №13-951/16-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким ОСОБА_1 відмовлено у видачі дозволу на виготовлення проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0га для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно з КВЦПЗ-01.03); суд зазначає таке.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України (далі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та зазначеного Кодексу нормативно-правові акти.

Згідно із положеннями частини першої та другої статті 116 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 зазначеного Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені вказаною статею.

Згідно з положеннями частини сьомої вказаної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекта землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у її наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

При цьому частиною сьомою статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

З наказу відповідача від 20.01.2020 №13-951/16-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" вбачається, що підставою для відмови стало те, що земельна ділянка знаходиться в межах про інвентаризованого та зареєстрованого ДЗК масиву (кадастровий номер 4620685800:07:000:0106 площею 19,6749га), поділ якої не проведено. Крім цього, земельна ділянка перебуває у користуванні третіх осіб .

Суд звертає увагу на те, що у вказаному наказі відсутнє посилання на конкретну підставу для відмови у наданні дозволу на розроблення проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки, передбачену статею 118 ЗК України.

Суд не бере до уваги доводи представника відповідача про те, що позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою на підставі частини 7 статті 118 ЗК України (невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів), оскільки посилання на вказану норму в оскарженому наказі відсутнє.

Суд також зазначає, що в оскарженому наказі відповідача від 20.01.2020 №13-951/16-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" відомості перебування спірної земельної ділянки у користуванні третіх осіб внесені на підставі відомостей, отриманих з листа відділу у Буському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 10.01.2020 №61/402-20-0.20.

Проте згідно з інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, сформованою 30.07.2020, спірна земельна ділянка (кадастровий номер 4620685800:07:000:0106) належить до земель запасу , які не надані у користування громадянам чи юридичним особам.

Суд відхиляє посилання відповідача на лист Соколянської сільської ради від 22.10.2020 №131 та рішення виконкому вказаної ради №5 від 19.04.1992 Про розширення присадибних ділянок по Соколянській сільській раді , оскільки такі отримані відповідачем після прийняття оскарженого наказу. Інформація, зазначена у вказаних рішень, не була відомою позивачу на момент прийняття оскарженого наказу від 20.01.2020 №13-951/16-20-СГ, а відтак, не могла бути підставою для його прийняття.

З таких підстав, суд дійшов висновку, що наказ відповідача від 20.01.2020 №13-951/16-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким ОСОБА_1 відмовлено у видачі дозволу на виготовлення проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0га для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно з КВЦПЗ-01.03), прийнятий без достатніх правових підстав.

Тому суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 20.01.2020 №13-951/16-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким ОСОБА_1 відмовлено у видачі дозволу на виготовлення проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0га для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно з КВЦПЗ-01.03).

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0га для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно з КВЦПЗ-01.03), яка знаходиться на території Соколянської сільської ради Буського району Львівської області за межами населених пунктів, суд зазначає таке.

27.05.2021 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 26.04.2021 №1423-ІХ, яким розділ Х Перехідні положення ЗК України доповнено пунктом 24 такого змісту: З дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 15.12.2020 №50-ОТГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність Головне управління Держгеокадастру у Львівській області передало обрану позивачем земельну ділянку з кадастровим номером 4620685800:07:000:0106 із державної власності, а Буська міська рада прийняла її у комунальну власність (номер 208 у додатку до наказу). Факт передачі підтверджується актом приймання-передачі земельних ділянок від 15.12.2020.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що він не є належним відповідачем у цьому спорі в частині позовних вимог про зобов`язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, оскільки на момент звернення позивача до відповідача з клопотанням від 12.12.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вирішення вказаного питання належало до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Львівській області.

Відтак, саме на відповідача покладено обов`язок розглянути клопотання позивача 12.12.2019 про надання дозволу на розробку проекта землеустрою та прийняте відповідне рішення.

Суд зазначає, що позивач не зверталася з клопотанням про надання дозволу на розробку проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 4620685800:07:000:0106 до органів місцевого самоврядування, а тому відсутні підстави для залучення їх співвідповідачами до участі у справі.

Водночас, суд звертає увагу на те, що він не праві втручатися у дискреційні повноваження відповідача та давати йому вказівки щодо зобов`язання надати позивачу дозвіл на розробку проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 4620685800:07:000:0106. Тому в задоволенні вказаної позовної вимоги необхідно відмовити.

Керуючись частиною 2 статті 9 КАС України, з метою ефективного повноваження порушеного права позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 12.12.2019 про надання дозволу на розробку проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із врахуванням правових висновків суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Щодо вимоги позивача зобов`язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Суд зазначає, що позивач не навів аргументів щодо того, що відповідач ухилятиметься від виконання судового рішення у цій справі. Тому встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та зобов`язання відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення є передчасним.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 20.01.2020 №13-951/16-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким ОСОБА_1 відмовлено у видачі дозволу на виготовлення проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0га для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно з КВЦПЗ-01.03).

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 12.12.2019 про надання дозволу на розробку проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із врахуванням правових висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 26 липня 2021 року.

Суддя А.Г. Гулик