Ухвала

від 26.07.2021 по справі 908/3611/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 908/3611/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Уркевича В.Ю.,

розглянувши матеріали касаційної скарги комунального підприємства "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7" (далі - Підприємство)

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2021

за позовом концерну "Міські теплові мережі"

до Підприємства

про стягнення 267 210,41 грн.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради,

ВСТАНОВИВ:

30.06.2021 (згідно з поштовими відмітками на конверті) Підприємство звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2021, а рішення господарського суду Запорізької області від 24.11.2020 у справі № 908/3611/19 залишити в силі. Також скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження.

Крім того, Підприємство просить зупинити виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2021 у справі № 908/3611/19 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Дослідивши матеріали касаційної скарги та додані до неї документи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію в сумі 267 210,41 грн., а, отже, ціна позову у справі № 908/3611/19 не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

У касаційній скарзі заявник зазначає про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, передбачених підпунктами "а", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені підпунктами "а", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, скаржник вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а саме, полягає у двох правових аспектах:

"- належне оформлення права господарського відання як речового права та підстави виникнення зобов`язань у сфері житлово-комунальних послуг за відсутності договірних відносин між сторонами;

- нормативно-правове обґрунтування розрахунку вартості теплової енергії в багатоквартирному будинку щодо різних типів приміщення, відсутність належного та зрозумілого розрахунку;

- перелік та оформлення первинних документів на підтвердження надання послуги з опалення".

Також дана справа, на думку скаржника, становить значний суспільний інтерес, оскільки як позивач, так і відповідач, кожен у своїй сфері, обслуговують територіальну громаду міста Запоріжжя по всіх районах міста, правова невизначеність з вказаного спору підриває економічні гарантії забезпечення територіальної громади теплом в опалювальний сезон за економічно обґрунтованими цінами та належним розрахунком, правова невизначеність щодо прав та взаємних обов`язків споживачів та виконавців комунальних послуг призводить до погіршення якості надання послуг. Юридична невизначеність, як зазначив Конституційний Суд України у висновку від 20.11.2019 № 6-в/2019, є несумісною із принципом верховенства права - однією з основоположних гарантій дотримання прав і свобод людини і громадянина.

Крім того, на відміну від оскаржуваного рішення, раніше апеляційним судом було відмовлено у задоволенні апеляційних скарг концерну "Міські теплові мережі" у справах: № 908/3558/19, № 908/3586/19 та № 908/3567/19 у подібних правовідносинах за аналогічними критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

Розглянувши наведені доводи щодо наявності правових підстав для розгляду цієї справи у касаційному порядку, Суд вважає їх необґрунтованими.

Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Наведені у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржуваного судового рішення не свідчать про наявність випадків, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України і які є необхідними в силу зазначеної норми ГПК України для касаційного оскарження судових рішень у малозначній справі, оскільки: посилання скаржника на неоднакове застосування одних і тих самих норм права апеляційним судом, Верховним Судом не приймаються з огляду на те, що правовий висновок у цій справі не доводить наявності неоднакового застосування судом одних і тих самих норм права, а свідчить лише про наявність у цих справах різних істотних обставин, підтверджених/непідтверджених належними та допустимими доказами, в залежності від яких і були ухвалені відповідні судові рішення; незгода скаржника із судовим рішенням не свідчить про його незаконність і про значний суспільний інтерес, оскільки подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішення, ухваленого судом апеляційної інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним; викладені у касаційній скарзі доводи скаржника зводяться до необхідності перегляду та переоцінки доказів, досліджених судом попередньої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Тому суд не вважає наведені скаржником обґрунтування такими, що дають підстави для відкриття касаційного провадження у цій справі, оскільки зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, і в цілому до заперечення результату розгляду справи судом.

Поряд із цим у силу положень статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями повторно встановлювати фактичні обставини справи та надавати оцінку наявним у матеріалах справи доказам.

Отже, з урахуванням викладеного Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не містить обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

У контексті викладеного необхідно враховувати, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

З урахуванням наведеного Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Підприємства на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2021 у справі № 908/3611/19, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Підприємства клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та про зупинення виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2021 у справі № 908/3611/19 не розглядаються.

Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою комунального підприємства "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2021 у справі № 908/3611/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Уркевич