Ухвала

від 21.07.2021 по справі 367/4134/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №367/4134/21 Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1

Провадження №11-сс/824/4052/2021 Доповідач ОСОБА_2

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2021 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду у складі:

Головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря ОСОБА_5 ,

адвоката, який діє в інтересах

підозрюваного ОСОБА_6 ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали клопотання за апеляційною скаргою адвоката, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 09 червня 2021 року, якою накладено арешт на майно в рамках кримінального провадження №12021111040000553 від 01.06.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України,

В С Т А Н О В И Л А :

01 червня 2021 року до Ірпінського міського суду Київської області надійшло клопотання старшого слідчого СВ ВП №2 Бучанського районного управління поліції ГУ НП в Київській області ОСОБА_8 погоджене прокурором Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_9 , про накладення арешту на майно, в рамках кримінального провадження №12021111040000553 від 01.06.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, а саме на транспортний засіб марки «Toyota Avensis» 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_6 , згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 14.02.2015 року, шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження.

Ухвалою слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 09 червня 2021 року вказане клопотання задоволено частково, накладено арешт на транспортний засіб марки «Toyota Avensis» 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_6 , шляхом тимчасового позбавлення власника права на відчуження цього майна.

На вказану ухвалу слідчого судді адвокат, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу з доповненнями, де не погоджується з ухвалою слідчого судді, оскільки вважає, що стороною обвинувачення не доведена сукупність підстав для арешту майна. Слідчим суддею взагалі не оцінено мету арешту майна у даному кримінальному провадженні, тобто не надано правової оцінки цивільному позову прокурора, який не відповідає вимогам КПК України. Твердження сторони обвинувачення в заявленому цивільному позові про наявність матеріального збитку КП «УЖКГ «Гостомель» та наявність кваліфікуючої ознаки як виду способу обернення чужого майна на свою користь, є документально не спроможним, оскільки спростовується письмовими доказами від вказаного комунального підприємства, яке при цьому, заявлений прокурором позов не підтримує, що в свою чергу, свідчить про необґрунтованість підозри пред`явленої ОСОБА_6 та безпідставність накладення арешту на його майно. Окрім цього зазначає, що 29.06.2021 року обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 направлений до суду, однак до нього не приєднаний заявлений прокурором цивільний позов, який є обов`язковою умовою підтвердження кваліфікуючої ознаки за ч.2 ст.191 КК України, як привласнення чужого майна, що інкримінується ОСОБА_6 . Потерпілим у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 жодна особа не визнавалася, а КП «УЖКГ «Гостомель» є потерпілим у іншому кримінальному провадженні. Тому, просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого відмовити.

Також, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки під час розгляду клопотання слідчого в судовому засіданні присутній не був, а копію оскаржуваної ухвали слідчого судді отримав лише 16.06.2021 року, причину пропуску строку просить визнати поважною.

Прокурор в судове засідання не з`явився, про поважність причин своєї неявки суду не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно положень ст.422 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді розглядається не пізніш, як через три дні після її надходження до суду апеляційної інстанції.

Тому, з огляду на приписи ст.422 КПК України колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану апеляційну скаргу за відсутності прокурора, оскільки це не суперечить положенням ч.4 ст.405 КПК України.

Заслухавши:

доповідача суддю апеляційного суду;

адвоката, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив задовольнити її у повному обсязі;

ознайомившись з матеріалами клопотання та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Згідно з вимогами ч.2 ст.395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення. Згідно частини третьої зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Разом з цим встановлено, що розгляд клопотання відбувся без участі власника майна чи його адвоката, про існування оскаржуваної ухвали слідчого судді власнику майна стало відомо 16.06.2021 року. Тому, суд апеляційної інстанції вважає, що адвокатом, який діє в інтересах ОСОБА_6 ОСОБА_7 , строк на апеляційне оскарження не пропущено, у зв`язку з чим він поновленню не підлягає.

Положенням ч.1 ст.131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як вбачається з матеріалів провадження, під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, а саме у привласненні чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, що заподіяло КП «УЖКГ «Гостомель» матеріальний збиток в розмірі 14 568,60 грн. В результаті чого прокурором в інтересах держави в особі КП «УЖКГ «Гостомель» було заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_6 шкоди завданої кримінальним правопорушенням.

Також, досудовим розслідування встановлено, що згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 14.02.2015 року, транспортний засіб марки «Toyota Avensis» 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , належить ОСОБА_6 .

Отже, оскільки арешт на майно підозрюваного ОСОБА_6 накладено з метою забезпечення відшкодування шкоди, в разі визнання ОСОБА_6 винуватим за вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, відповідно до ст.170 КПК України, існують підстави для тимчасового позбавлення права на відчуження вказаного майна, а саме транспортного засобу марки «Toyota Avensis» 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 .

У випадку, передбаченому ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається, серед іншого, з метою забезпечення відшкодування шкоди (цивільний позов) чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч.6 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою щодо якої здійснюється провадження.

Тому, розглядаючи клопотання слідчого про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_6 , у відповідності до ст.173 КПК України слідчий суддя прийшов до правильного висновку про те, що незастосування арешту може призвести до наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості врученої ОСОБА_6 підозри, є безпідставними та необґрунтованими, при цьому, слід зазначити, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину. Лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Посилання апелянта, на неправомірність заявленого прокурором цивільного позову, також є безпідставними, оскільки у даному кримінальному провадженні цивільний позов прокурором заявлений відповідно до положень ст.128 КПК України, яка встановлює випадки звернення прокурора з цивільним позовом.

Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, що належить ОСОБА_6 , підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, а саме на транспортний засіб марки «Toyota Avensis» 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , діяв у спосіб і у межах законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апелянта стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Таким чином, ухвала слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 09 червня 2021 року, якою накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_6 в рамках кримінального провадження №12021111040000553 від 01.06.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, є законною та обґрунтованою, а тому з урахуванням того, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні завершено, а обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 скерований до суду, підстав для скасування ухвали слідчого судді та задоволення апеляційної скарги захисника підозрюваного не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.309, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу адвоката, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 ОСОБА_7 , залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого суддіІрпінського міського суду Київської області від 09 червня 2021 року, якою накладено арешт на майно в рамках кримінального провадження №12021111040000553 від 01.06.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, а саме на транспортний засіб марки «Toyota Avensis» 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_6 , згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 14.02.2015 року, шляхом тимчасового позбавлення власника права на відчуження цього майна, залишити без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4