Рішення

від 21.07.2021 по справі 140/446/19

НЕМИРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 140/446/19

№ 2/930/13/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.07.2021 року Немирівський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді: Алєксєєнка В.М.

при секретарі: Путій З.О.

позивача: ОСОБА_1

представника позивачки - адвоката: Примакової В.В.

відповідачки: ОСОБА_2

представника відповідачки - адвоката: Шеремет Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Немирівської міської ради про усунення перешкоди в користуванні землями загального користування та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Свої вимоги позивачка мотивує тим, що На підставі договору купівлі-продажу, укладеного 02.11.2010 року ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності належить 8/25 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що розмішені за адресою АДРЕСА_1 .

Окрім того ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки, загальною площею 0,0219 га, кадастровим номером 0523010100:01:006:0069, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_1 .

Дана земельна ділянка межує із сусідньою земельною ділянкою, земель загального користування Немирівської міської ради, на якій розташований житловий будинок, який належить п`ятьом співвласникам . Одним із співвласників є ОСОБА_2 , яка звела паркан, який перекриває загальний прохід громадянам інших житлових будинків, які проживають за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 , а також інші жителі багатоквартирних будинків АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 та багатоквартирного будинку АДРЕСА_4 звертались до відповідача із неодноразовими проханнями знести паркан, на що отримували постійні відмови. Згодом вони звернулись до Немирівської міської ради щодо вирішення цього питання.

23.05.2018 року комісія по розгляду звернень громадян міста Немирів розглянула заяву ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 22.05.2016 року стосовно незаконної забудови паркану у загальному дворі.

В присутності заявників та жителів багатоквартирних будинків АДРЕСА_1 , АДРЕСА_5 , комісія, розглянувши заяву та представлені матеріали, встановила наступне: Між багатоквартирними житловими будинками АДРЕСА_6 та багатоквартирного будинку АДРЕСА_4 на землях комунальної власності міської ради громадянкою ОСОБА_2 , яка спільно проживає із дочкою ОСОБА_6 встановлюється паркан, який фактично перекриває загальний прохід громадянам вище вказаних житлових будинків по АДРЕСА_4 . Земельна ділянка під багатоквартирним будинком АДРЕСА_4 не приватизована. Усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності, перебувають у комунальній власності територіальних громад. Заявники та решта жителів багатоквартирних будинків АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 та багатоквартирного будинку АДРЕСА_4 заперечують проти встановлення паркану гр. ОСОБА_2 . Комісія рекомендувала гр. ОСОБА_2 , яка спільно проживає із дочкою ОСОБА_6 , демонтувати паркан на землях комунальної власності міської ради в З (денний) термін, тобто до 26.05.2018 року включно .

Однак відповідачка відмовилась демонтувати вищезазначений паркан, чим створює перешкоди у користуванні земельною ділянкою, земельного загального користування , а саме перегороджує вихід на вулицю.

Оскільки відповідачка порушує права позивачки щодо користування її майном, добровільно відмовляючись узгодити питання щодо користування суміжними земельними ділянками, ОСОБА_1 звернулася до суду для вирішення цього питання з позовом про усунення перешкод в користуванні землями загального користування (проходом на вулицю Княгині Щербатової , м. Немирів Вінницької області) та зобов`язати ОСОБА_2 демонтувати паркан споруджений нею на землях комунальної власності Немирівської територіальної громади.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримує в повному обсязі та пояснила, що землі на яких встановлений паркан є землями комунальної власності та загального користування. Спірний паркан перегороджує загальний прохід між двома житловими будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 . Стовпчики до даного паркану у 2018 році забетонувала ОСОБА_2 , яка проживає в будинку АДРЕСА_4 та є її сусідкою. По даному факту вона зверталася до органів місцевого самоврядування, щоб вирішити спір та перешкодити ОСОБА_2 зведенню паркану. За даним фактом ОСОБА_2 було притягнено до адміністративної відповідальності, та відповідачка забрала два стовпчики. У 2019 році зимою до збудованих ОСОБА_2 стовпчиків був прикріплений металопрофіль та відповідно зроблений паркан, який перекрив загальний прохід. Вона зверталася до відповідачки знести паркан, однак отримувала постійні відмови, що і стало причиною звернення до суду.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнає в повному обсязі. Пояснила, що у 2018 році вона дійсно встановила стовпчики та хотіла побудувати паркан, оскільки незнайомі їй люди, які не є її сусідами постійно ходили під її вікнами, заглядали у вікна, пошкоджували її майно, порушували тишу в нічний час, викидали сміття на її територію. За самовільну будівлю паркану вона була притягнена до адміністративної відповідальності та сплатила штраф. Після цього вона забрала декілька стовпчиків. Згодом до стовпчиків які вона встановила був хтось прикріпив металопрофіль, побудувавши таким чином паркан. Хто це зробив - вона не знає. До цього паркану вона вже не причетна. Однак, встановлений паркан їй не заважає. Окрім того, відповідачка повідомила, що вона не є власницею будинку в якому проживає. Власником є її донька - ОСОБА_6 . А тому відповідачка стверджує, що є неналежним відповідачем. Між нею та сусідами дійсно є конфлікт, зокрема із сусідкою ОСОБА_7 щодо самовільного будівництва останньою веранди, а також з приводу прикріплення її сусідами мотузок для розвішування білизни до піддашків будинку, в якому вона проживає. Встановлений паркан ніяк не заважає її сусідам, оскільки у кожного із сусідів є своя територія (в тому числі і для розвішування білизни), а також є виходи до АДРЕСА_7 .

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні повідомила, що проживає по сусідству із відповідачкою. Має власний двір. Стверджує, що двоє невідомих чоловіків у 2019 році за вказівкою ОСОБА_2 добудували спірний паркан, який заважає їй пройти на територію загального користування напряму та повішати білизну, для цього їй треба заходити з іншої сторони, що не зручно для неї. Вважає, що спірний паркан там не потрібний.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні повідомила, що спірний паркан будували двоє невідомих їй чоловіків за вказівкою ОСОБА_2 у 2019 році. До цього часу у 2018 році ОСОБА_2 забетонувала стовпчики, внаслідок чого вони зверталися до органів місцевого самоврядування щодо самовільного встановлення ОСОБА_2 паркану. Вона має свій двір та власний вихід до дороги. Однак, через прохід, де зараз встановлений паркан їй зручніше було проходити. Встановлений паркан заважає їй проходити напряму до АДРЕСА_7 , для цього їй треба обходити.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні повідомила, що дійсно проживає по АДРЕСА_7 . У 2019 році двоє невідомих їй чоловіків за вказівкою ОСОБА_2 побудували спірний паркан. Самої ОСОБА_2 при будівництві паркану вона не бачила. До цього часу у 2018 році ОСОБА_2 забетонувала стовпчики, домовившись із сусідом ОСОБА_9 про встановлення даного паркану. В неї є свій двір, однак їй зручніше проходити через прохід, де зараз стоїть паркан. Територія, на якій збудований паркан є територією загального користування та відноситься до комунальної власності.

Представник Немирівської міської ради Вінницької області в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника Немирівської міської ради, проти заяви не заперечує.

Суд, заслухавши учасників судового засідання, ознайомившись з матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_8 .

Відповідно до акту від 23.05.2018 комісії по розгляду звернень громадян м. Немирів комісією було встановлено, що між багатоквартирними будинками АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 та багатоквартирного будинку АДРЕСА_4 на землях комунальної власності міської ради громадянкою ОСОБА_2 , яка спільно проживає із донькою ОСОБА_6 встановлюється паркан, який фактично перекриває загальний прохід громадянам вищевказаних житлових будинків до АДРЕСА_7 . Земельна ділянка під багатоквартирним будинком АДРЕСА_4 не приватизована. Усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності, перебувають у комунальній власності територіальних громада. заявники та решта жителів багатоквартирних будинків АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 та багатоквартирного будинку АДРЕСА_4 заперечують проти встановлення паркану ОСОБА_2 .

Комісія рекомендувала: 1) ОСОБА_2 демонтувати паркан на землях комунальної власності міської ради в триденний термін. 2) Громадянам (землекористувачам) земельних ділянок визначити порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні житлові будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території; розміри та конфігурації земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні житлові будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначити на підставі відповідної землевпорядної документації; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, встановлених норм Земельного кодексу.

Відповідно до Державного акту на право приватної власності серії НЛ №389313 ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки №0523010100:01:006:0069, площею 0,0219 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка призначена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

На підставі договору купівлі - продажу частини житлового будинку від 02.11.2010, ОСОБА_1 придбала у власність 8/25 частин житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до спільної заяви жителів будинку по АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , жителі за вказаною адресою звернулися до Немирівської міської ради із заявою про дозвіл на встановлення паркану в загальному дворі будинків по АДРЕСА_7 та АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 від 04.06.2018., оскільки в загальному проході бігають собаки, збираються п`яні та наркомани, створюючи шум в нічний час під вікнами будинку, залишають після себе сміття.

Відносно ОСОБА_2 інспектором по благоустрою було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 152 КУпАП від 29.05.2018 серії НМР №014 за виконання земляних, будівельних робіт без дозволу, виданого в установленому порядку.

За результатами розгляду вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення, адміністративною комісією виконавчого комітету Немирівської міської ради було винесено постанову про адміністративне стягнення від 05.06.2018 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП та накладення на неї штрафу у розмірі 340 гривень.

Згідно до ст.ст.13, 81 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини першої статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.

Згідно з частиною другою та пунктом а частини четвертої статті 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів, тощо).

Відповідно до частини другої статті 95 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Правом на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають органи державної влади, органи місцевого самоврядування і інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

У разі порушення прав інших осіб, право на звернення до суду мають такі особи за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власник (користувач) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376, стаття 391 цього Кодексу).

З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

Отже, за змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Такий висновок узгоджується з нормами статей 3, 15, 16 ЦК України, статті 4 ЦПК України, згідно з якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 листопада 2014 року у справі № 6-180цс14, а також неодноразово була підтримана Верховним Судом, зокрема у постановах: від 10 квітня 2019 року у справі № 127/27333/16-ц (провадження № 61-663св18), від 24 липня 2019 року у справі № 369/8107/15-ц (провадження № 61-30914св18), від 20 листопада 2019 року у справі № 685/1537/17-ц (провадження № 61-13076св19), від 10 червня 2020 року у справі № 127/11492/16-ц (провадження № 61-40353св18).

Збудований об`єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України, а саме: якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; якщо така забудова порушує права інших осіб; якщо проведення перебудови об`єкта є неможливим; особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.

Розглядаючи позови про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості відповідно до вимог статті 38 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та положень частини сьомої статті 376 ЦК України, суди мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об`єкта та чи відмовляється ця особа від такої перебудови.

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), допустиме лише за умови, якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

Отже, позивач зобов`язаний був довести факт самочинності будівництва, порушення його права та обґрунтованості захисту його прав лише у такий спосіб як знесення.

Згідно із ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, позивачкою в судовому засіданні не було доведено факт, що спірний паркан був збудований саме відповідачкою, оскільки як позивачка, так і свідки вказують, що паркан збудований у 2019 році двома невідомими чоловіками, однак доказів того, що дані чоловіки встановлювали паркан саме за вказівкою ОСОБА_2 до суду надано не було, як і не доведено факт, що спірний паркан створює перешкоду до виходу на сусідні вулиці, оскільки як позивачкою так і свідками було вказано, що окрім проходу, де на даний час встановлений паркан, у кожного із сусідів є інші виходи до сусідніх вулиць, а тому знесення спірного паркану без узгодження з усіма співвласниками багатоквартирних житлових будинків по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_4 - не може слугувати підставою для задоволення таких вимог співвласника.

Окрім того, позивачкою не було доведено факт того, що зведений спірний паркан створює їй перешкоди щодо користування загальною прибудинковою територією багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 , та порушує її права як співвласниці частини житлового будинку АДРЕСА_1 , що і стало підставою для її безпосереднього звернення до суду з позовом до ОСОБА_2 ..

Разом з тим, відповідно до наданого ж в суд акту від 23.05.2018 комісії по розгляду звернень громадян м. Немирів комісією було встановлено, що зведений паркан між багатоквартирними будинками АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 та багатоквартирного будинку АДРЕСА_4 знаходиться на землях комунальної власності міської ради. Однак, Немирівська міська рада під час розгляду вказаного спору не заявила самостійних вимог щодо предмету спору шляхом подання відповідної позовної заяви.

Суд також приходить висновку, що позивачкою не було використано всі передбачені законодавством заходи щодо усунення вказаного порушення, а знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли неможливо здійснити перебудову, реконструкцію (наприклад, шляхом проведення реконструкції огорожі, вмонтування хвіртки в паркані для вільного доступу власників (співвласників) суміжних земельних ділянок). Однак таких позовних вимог позивачка не пред`являла.

Таким чином, суд, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про відмову у задоволені позову.

Щодо вимоги позивачки про стягнення з відповідачів документально підтверджених судових витрат, суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, то і відповідно судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 83, 95 ЗК України, ст.ст.3, 15, 16, 376, 391 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 354, 355, 430 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Немирівської міської ради про усунення перешкоди в користуванні землями загального користування та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду через Немирівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: В.М. Алєксєєнко