Рішення

від 26.07.2021 по справі 696/385/20

КАМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

26.07.2021

Справа № 696/385/20

2/696/8/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2021 року м. Кам`янка

Кам`янський районний суд Черкаської області в складі

головуючого судді Шкреби В.В.,

при секретарі Луцаєвській Н.В.,

за участі представників Борейка О.І., Шарая Л.О., Захарченко Н.О.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Кам`янка Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , прож. по АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Основа-Фінанс (код ЄДРПОУ 38509538, вул. Центральна, б. 7 в с. Телепине Кам`янської ОТГ Черкаського району Черкаської області) про визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Основа-Фінанс (далі - Відповідач) про визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог з урахуванням уточнень вказав, що на підставі рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 04 січня 2013 року у справі № 2307/1897/12 за ним визнано право власності на земельну частку (пай) розміром 2,24 га за рахунок земель запасу з державного резервного фонду в адміністративних межах Телепинської сільської ради Кам`янського району Черкаської області. В ході виконання цього рішення суду 11 листопада 2014 року Позивач отримав свідоцтво про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7121886500:01:001:0244 площею 2,437 га з цільовим призначенням для ведення сільськогосподарського виробництва в с. Телепине Кам`янського району Черкаської області.

Маючи намір передати цю земельну ділянку в оренду, Позивач отримав інформаційну довідку Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 30 вересня 2019 року, з якої дізнався, що 15 грудня 2015 року по належній земельній ділянці строком на 49 років та орендною платою 3% від грошової оцінки землі було зареєстровано договір оренди землі від 02 листопада 2015 року між Позивачем та Відповідачем.

Позивач вказував, що вказаний договір, акт про передачу та прийом земельної ділянки він не підписував, орендну плату не отримував, Відповідач в добровільному порядку на його звернення земельну ділянку не повернув.

У зв`язку з вказаним просив суд визнати недійсним вказаний договір оренди землі та зобов`язати Відповідача повернути земельну ділянку.

Ухвалою суду від 25 травня 2020 року по справі відкрито провадження та надано строк учасникам подати заяви по суті спору.

Ухвалою суду від 22 липня 2020 року по справі призначено судовий розгляд.

В своєму відзиві представник Відповідача позовні вимоги не визнав та просив в задоволенні позову відмовити у зв`язку з наступним.

За твердженням сторони Відповідача Позивач мав намір передати в оренду земельну ділянку саме Відповідачу, про що свідчать довіреності про уповноваження на укладання подібного договору та отримання орендної плати від 04.10.2013 та 24.07.2015 року. Орендну плату Позивач не отримував, оскільки вона вносилась особі, яка згідно цих довіреностей була уповноважена її отримувати. У зв`язку з вказаним сторона Відповідача просили відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні сторона Позивача позов підтримувала та просила його задовольнити.

Представник Відповідача проти задоволення позову заперечував.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно із ч. 1.ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Статтею 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України від 06 жовтня 1998 року№ 161-XIV Про оренду землі (далі - Закон України Про оренду землі ).

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (стаття 14 Закону України Про оренду землі ).

Згідно зі статтею 18 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Як було встановлено під час слухання справи, на підставі рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 04 січня 2013 року у справі № 2307/1897/12 за Позивачем визнано право власності на земельну частку (пай) розміром 2,24 га за рахунок земель запасу з державного резервного фонду в адміністративних межах Телепинської сільської ради Кам`янського району Черкаської області. В ході виконання цього рішення суду 11 листопада 2014 року Позивач отримав свідоцтво про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7121886500:01:001:0244 площею 2,437 га з цільовим призначенням для ведення сільськогосподарського виробництва в с. Телепине Кам`янського району Черкаської області.

З інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 30 вересня 2019 року Позивач дізнався, що 15 грудня 2015 року по належній земельній ділянці строком на 49 років та орендною платою 3% від грошової оцінки землі було зареєстровано договір оренди землі від 02 листопада 2015 року між Позивачем та Відповідачем.

Згідно висновку експерта за результатами проведення фізико-хімічної експертизи № 3119 від 25 травня 2021 року вбачається, що давність виконання рукописного тексту, завіреного підписом від імені ОСОБА_2 (як особи уповноваженої згідно довіреності від Позивача вчиняти дії від його імені) в графі Орендодавець в примірниках оспорюваного договору оренди землі від 02 листопада 2015 року, що був у розпорядженні Відповідача та у витребуваній реєстраційній справі, не відповідає даті, рукописний текст виконаний в липні-серпні 2020 року.

Крім цього, стороною Відповідача суду не надано доказів нарахування та отримання Позивачем орендної плати за цим договором, в тому числі після закінчення дії строків довіреностей (24.07.2018 року), згідно яких цю орендну плату мала отримувати від імені Позивача довірена особа, а тому суду не надано доказів належного виконання оскаржуваного договору в частині сплати орендної плати як в період часу з 02 листопада 2015 року по 24 липня 2018 року, а тим більше і в період часу від закінчення строку дії довіреності Позивача до пред`явлення позову чи слухання справи в суді.

З цього приводу суд зазначає, що висновки отриманої експертизи доводять суду ту обставину, що оскаржуваний договір не міг бути укладений, так як час появи у ньому записів різниться з датою його складання і не є одним і тим же днем. З іншої сторони, про відсутність договірних зобов`язань між сторонами свідчить і відсутність доказів належної сплати обумовленої договором орендної плати, що не може не порушувати права Позивача та є підставою для порушення питання повернення земельної ділянки.

Посилання сторони Відповідача на належне виконання оскаржуваного договору оренди землі в частині сплати орендної плати, суд вважає такими, що не відповідають встановленим фактичним обставинами справи та не підтверджені доказами.

З цього приводу, суд зазначає, що згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскаржуваний договір не передбачає обов`язку орендодавця кожного разу звертатися за отриманням орендної плати. Крім того, у пунктом 8-12 Договору визначено порядок сплати орендної плати.

Відповідно до статті 537 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі: відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку. Нотаріус повідомляє кредитора у порядку, встановленому законом, про внесення боргу у депозит.

Суд встановив, що відповідно до частини першої статті 537 ЦК України товариство мало можливість сплатити орендну плату шляхом внесення грошових коштів на депозит нотаріуса, нотаріальної контори та вжити інші заходи щодо виконання обов`язку за договором, якщо мало певні труднощі із врученням орендної плати Позивачу, в тому числі і після сплину строків дії згаданих вище довіреностей.

Між тим, сторона Відповідача не надала суду доказів належного виконання умов договору в цій частині, що в свою чергу також вказує на те, що самі по собі вказані у Договорі умови не тільки не виконувались, але не сприймались сторонами як обов`язкові до виконання, не оговорювались ними, на що вказуються висновки згаданої вище експертизи.

У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, зазначаючи, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, так як суть вимог та характер обставин справи вказують на лише один вірний спосіб захисту порушеного права як то повернення земельної ділянки, тоді як такий спосіб захисту права як визнання недійсним договору оренди землі не може ефективно захисти його.

Стосовно заявленого клопотання сторони Позивача про необхідність винесення окремої ухвали на підставі отриманої інформації з висновку експерта, суд наголошує, що питання винесення окремої ухвали суду має вирішувати у нарадчій кімнаті за результати розгляду справи і є не обов`язком суду, а його правом (ст. 262 ЦПК України), а тому цивільне процесуальне законодавством правом заявляти таке клопотання сторін не наділяє. Разом з тим, учасник справи не позбавлений можливості самостійно звернутись до компетентних органів з порушеного питання.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Цивільний позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , прож. по АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Основа-Фінанс (код ЄДРПОУ 38509538, вул. Центральна, б. 7 в с. Телепине Кам`янської ОТГ Черкаського району Черкаської області) про визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки - задовольнити частково.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Основа-Фінанс (код ЄДРПОУ 38509538, вул. Центральна, б. 7 в с. Телепине Кам`янської ОТГ Черкаського району Черкаської області) повернути ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , прож. по АДРЕСА_1 ) належну йому на праві власності земельну ділянку площею 2,437 га з кадастровим номером 7121886500:01:001:0244 та цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в с. Телепине Кам`янської ОТГ Черкаського району Черкаської області.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду через Кам`янський районний суд Черкаської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. (п.15.5 Перехідних положень ЦПК України). Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя : В.В.Шкреба