Ухвала

від 26.07.2021 по справі 703/1763/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/821/332/21 Справа № 703/1763/21 Категорія: ст. 170 КПК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2021 року Черкаський апеляційний суд в складі суддів:

Суддя-доповідач ОСОБА_2

Суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

Секретар ОСОБА_5

за участі:

прокурора ОСОБА_6

власника майна - ОСОБА_7

представника власника майна ОСОБА_7 ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 липня 2021 року про задоволення клопотання Заступника начальника відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_6 в межах кримінального провадження № 12020250000000210 про арешт майна, -

в с т а н о в и в :

Заступник начальника відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_6 звернулася до слідчого судді з клопотанням, поданим нею під час проведення досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 липня 2020 року за № 12020250000000210, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, про накладення арешту, про арешт майна.

У клопотанні прокурор просить накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 61,2 кв. м, (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2350630271101 ) із забороною відчуження.

Клопотання обгрунтовується тим, що у провадженні відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Черкаській області перебувають об?єднані матеріали досудового розслідування, внесені до ЄРДР 21 липня 2020 року за № 12020250000000210, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що в період часу з 2015 року по теперішній час, група невстановлених осіб, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою із нотаріусами та державними реєстраторами, діючи на території Черкаської області, шахрайським шляхом здійснюють заволодіння чужим майном, а саме : житловими квартирами та іншим володінням особи, шляхом внесення завідомо недостовірних відомостей про власників нерухомого майна, або спадкоємців за законом до правовстановлюючих документів, які у подальшому їх використовують при подачі до державних органів, з метою реалізації на завідомо підшукану особу, тим самим здійснюють вибуття нерухомого майна із власності громадян та територіальної громади м. Черкаси, чим завдають матеріальних збитків у великих розмірах.

Відповідно до зібраних матеріалів досудового розслідування, група осіб на чолі з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зорганізувавшись у стійке об?єднання для вчинення даного кримінального правопорушення, об?єдналися єдиним планом з розподілом функцій кожного учасника групи, спрямованих на досягнення цього плану, а саме: незаконного заволодіння нерухомого майна в ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - квартири АДРЕСА_1 .

Так, за результатами проведення слідчих дій та оперативно-розшукових заходів встановлено, що ОСОБА_9 , використовуючи корупційні зв?язки в органах місцевого самоврядування, а саме : через ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка обіймає посаду головного спеціаліста відділу супроводу оформлення майнових прав та приватизації житла управління власністю Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради, незаконно отримав інформацію про власників та зареєстрованих осіб у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , після чого встановив довірливі відносини з ОСОБА_10 , який є інвалідом, та відповідно до довідки, виданої КНП «ЧОПНД ЧОР» № 720/01-05/ від 18 травня 2021 року перебував під наглядом лікаря-психіатра КНП «ЧОПНД Черкаської обласної ради» з 1987 по 2019 року, з діагнозом: «розумова відсталість, а саме: почав безоплатно надавати вищевказаному громадянину продукти харчування та алкогольні напої».

Згодом, переслідуючи єдиний план, підібрав осіб та надав вказівку своєму братові ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , по проникненню до житла ОСОБА_10 , фізичного впливу на останнього, залякуванню та викраденню ключів від квартири. Після виконання вказаних дій та викрадення ключів ОСОБА_12 передав їх ОСОБА_9 , який під легендою захисту ОСОБА_10 від бандитів, зловживаючи його довірою, перевіз вищевказаного громадянина в інше помешкання, в яке до ОСОБА_10 підселив чоловіка на ім?я ОСОБА_13 , в обов?язки якого входив догляд ОСОБА_10 , та його постійний контроль і систематичне підбурювання до зловживання алкоголем. Крім того, через деякий час після того, як ОСОБА_9 перевіз ОСОБА_10 до іншого помешкання, він надав вказівки ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та громадянину на ім?я ОСОБА_13 щодо прибирання та вивезення речей з квартири ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_2 , що в подальшому ними було виконано.

Встановлено, що 30 квітня 2021 року державний реєстратор Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради ОСОБА_15 , о 11 годині 14 хвилин, на підставі поданого їй підробленого свідоцтва про право власності від 21 квітня 2021 року, виданого ніби то Департаментом економіки та розвитку Черкаської міської ради, про те, що квартира розташована за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві приватної власності ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрила розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об?єкти нерухомого майна, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , таким чином, здійснила за ОСОБА_10 державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

18 травня 2021 року приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_16 , зловживаючи своїми повноваженнями нотаріуса, на підставі поданих йому завідомо недостовірних документів, нотаріально засвідчив договір купівлі-продажу, який був укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_7 . При цьому, ОСОБА_10 фактично не був присутній при укладенні вищезазначеного договору купівлі-продажу. Внаслідок чого було реалізовано на завідомо підшукану ОСОБА_17 , який здійснює ріелторську діяльність, особу, а саме: ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_1 , сума грошових коштів отриманих за продаж квартири склала 21 500 доларів США. Підпис від імені ОСОБА_10 під час укладення договору купівлі-продажу квартири виконала невстановлена слідством особа, про що ОСОБА_18 достовірно було відомо. Даний договір купівлі-продажу зареєстровано в нотаріальному реєстрі за № 4440.

14 червня 2021 року слідчим винесено постанову про визнання речовим доказом квартири АДРЕСА_1 .

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2350630271101, загальна площа 61,2 кв. м адреса: АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

З метою повного та всебічного проведення досудового розслідування, збереження речового доказу та недопущення передачі його третім особам, шляхом відчуження, прокурор звернулася до слідчого судді з даним клопотанням про накладення арешту на майно, а саме : квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 липня 2021 року задоволено клопотання прокурора.

Накладено в межах кримінального провадження № 12020250000000210 від 21 липня 2020 року арешт на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 61, 2 кв. м (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2350630271101 ), позбавивши власника або інших заінтересованих осіб права на її відчуження.

Слідчим суддею задоволення клопотання обґрунтовується тим, що шляхом дослідження доказів, доданих до клопотання про арешт майна, встановлена сукупність підстав вважати, що вказана у клопотанні квартира є об`єктом кримінального правопорушення, у зв`язку з чим, у відповідності до вимог ст. 98 КПК України, вона відповідає критеріям речового доказу у кримінальному провадженні № 12020250000000210 від 21 липня 2020 року.

В ухвалі суду вказано, що не вжиття заходів забезпечення кримінального провадження, в даному випадку квартири, право власності на яку набуте у зв`язку із вчиненням кримінального правопорушення, може призвести до відчуження квартири, що призведе до утруднення її повернення потерпілій особі. Матеріали клопотання не містять доказів, що арешт вказаної квартири призведе до негативних наслідків. Заходи забезпечення кримінального провадження мають тимчасовий характер та діють виключно до прийняття у кримінальному провадженні рішення по суті.

Не погоджуючись з ухвалою суду слідчого судді, власник квартири ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12.07.2021 року скасувати, постановити ухвалу, якою клопотання про накладення арешту слідчого СВ розслідувань особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_19 залишити без задоволення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник ОСОБА_7 вказує, що слідчим суддею при постановленні ухвали не було враховано ні правової підстави для арешту, а ні достатності доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення.

Скаржник вважає, що не було враховано і наслідків арешту майна для інших осіб, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального правопорушення. ОСОБА_7 посилається у скарзі, що у слідчого судді не було достатньо підстав для задоволення клопотання, оскільки орган досудового розслідування не надав суду достатні докази, які вказують на те, що накладення арешту на майно є співрозмірним обмеженням права власності.

Також ОСОБА_7 вказує, що слідчим суддею не було прийнято до уваги основну підставу, що кримінальне провадження, яке розслідується, і стосується ніби то ОСОБА_10 , в рамках якого розглядається клопотання про накладення арешту на майно, взагалі не вчинялося, вважає скаржник.

Таким чином, на думку скаржника ОСОБА_7 , не має ніякого сенсу у накладенні арешту на її приватну власність, оскільки квартира придбана ОСОБА_7 за дорученням від власника квартири та угода посвідчена нотаріально.

В апеляційній скарзі зазначається ОСОБА_7 , що під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно суду, ні слідчим, ні прокурором не надано допустимих доказів в розумінні ст. 86 КПК України, на підтвердження того, що вилучене майно було одержано злочинним шляхом, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, чи є знаряддям злочину. Тому з наведеного скаржником, ОСОБА_7 вважає, що слідчий суддя, не маючи жодної законної підстави, наклав арешт на її майно безпідставно.

ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді від 12.07.2021 року та постановити ухвалу, якою залишити без задоволення клопотання про накладення арешту на квартиру.

Заслухавши доповідьсудді -доповідача,думку учасниківпроцесу, скаржника,представника скаржниката прокурора,які з?явилися всуд апеляційноїінстанції,перевірившивимоги тадоводи апеляційної скарги,колегія суддівапеляційного судувважає,що апеляційнаскарга власника квартири ОСОБА_7 , задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя, виходив з наявності, передбаченихст. 170 КПК Українипідстав для накладення арешту на вказане майно, з метою забезпечення його збереження, як речового доказу у вказаному кримінальному провадженні.

З таким рішення слідчого судді колегія суддів апеляційного суду погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч.1ст. 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно до положень статей 94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Частиною 1 ст. 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою, зокрема, і збереження речових доказів.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Увідповідності до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому КПК України порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках, чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.

Задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя, прийшов до обгрунтованого висновку про наявність підстав, передбаченихст. 170 КПК України, для накладення арешту на вищевказане майно, оскільки квартира, на яку накладено арешт в даному кримінальному провадженні, відповідає критеріям, визначеним вст. 98 КПК України.

Відповідно дост. 98 КПК Україниречовими доказами є матеріальні об?єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об?єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження 14 червня 2021 року слідчим винесено постанову про визнання речовим доказом квартири АДРЕСА_1 .

Таким чином, апеляційний суд звертає увагу, що вищезазначене майно, а саме : квартира, на яке заявник просить накласти арешт, було визнано речовим доказом у справі.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2350630271101, загальна площа 61,2 кв. м., адреса : АДРЕСА_2 , власником є ОСОБА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Колегія суддів апеляційного суду вважає за важливе вказати, що матеріали кримінального провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси ОСОБА_7 з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

В цілому доводи ОСОБА_7 , на які вона посилається в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час дослідження матеріалів провадження, а тому підстав для скасування ухвали слідчого судді, передбаченихст. 409 КПК України, колегія суддів апеляційного суду не вбачає, тому вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, всупереч доводам власника арештованого майна ОСОБА_7 , у відповідності до вимог статей132,170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів апеляційного суду не встановлено.

Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду враховує і те, що у відповідності до вимогст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування, чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба, або арешт накладено необґрунтовано.

Інші доводи скаржника не є безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді, тому не підлягають задоволенню, та не приймаються до уваги апеляційним судом.

Істотних порушень нормКПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, зі змісту апеляційної скарги колегією суддів апеляційного суду не виявлено, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що ухвала суду прийнята у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясувала всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому колегія суддів апеляційного суду вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 липня 2021 року про задоволення клопотання Заступника начальника відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_6 в межах кримінального провадження № 12020250000000210 про арешт майна залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Суддя доповідач:

Судді :